Журлива Олена
Журлива Олена (справжнє ім`я Котова Олена Костівна, дівоче прізвище - Пашинківська) 24 червня 1898, Сміла - 10 червня 1971, Кіровоград - українська письменниця та співачка. Учителювала в СШ № 3 (м. Кіровоград), яка тепер носить її ім’я.
Життя і діяльність
Олена Пашинківська (дівоче прізвище) народилася в м. Сміла Черкаської області 20 років прожила в Кіровограді, на вул. Фонтанній (Новомиколаївка). Її називають «загадкою» української літератури. Дійсно, таємниць в її житті вистачало, вони супроводжували цю надзвичайну жінку з ранніх років життя. 12-літня дівчинка з найбіднішої родини (дочка сільського дячка, пізніше – священика, в подальшому викладача церковно-парафіяльної двокласної школи), опинившись одна, майже без підтримки родини, в столиці не пропала, а вижила завдяки своєму таланту, кмітливості, енергії. Та ще й вивчила молодшу сестру.
Родом Олена Пашинківська з українсько-польської родини. Сім’я була велика – дев’ять осіб. Родина дуже бідувала – «злидні безпросвітні, з боргів не вилазили»... Семеро дітей померли з голоду, бо батько втратив роботу. Але дві дівчинки, Олена і Катруся, вижили. В 11 років Олена просить, щоб її саму відпустили до Києва, і таємно здає в часопис «Рідне слово» свій перший вірш, написаний російською мовою «Чего хочу – сама не знаю». І раптом його надрукували й виплатили гонорар! Окрилена першою перемогою, Олена їде до Києва і витримує іспит до Печерської гімназії Плетньової. Закінчує в ній вісім класів з педагогічним нахилом.
Але жити важко, голодно і одиноко. Вона забирає до себе молодшу сестру. Щоб якось прогодуватися, Олена, яка володіє унікальним мецо-сопрано, починає співати в церковних хорах, заробляє. Молодь юрбою ходить слухати вродливу гімназистку. І раптом з Оленкою сталася біда: перебуваючи на канікулах в селі Тальному, де батьки працювали, вона потрапляє до рук непорядної людини. Оперетковий акторчик Лука Будніченко, до якого по-сусідськи дівчинку відправили батьки позичити пачку чаю, згвалтував її, майже дитину... І знову в Олени виникли дорослі проблеми. І знову вона переборола їх сама. Нікому нічого не сказавши, вона їде до Києва, розуміючи, що завагітніла. Олена потрапила не до лікаря-спеціаліста, а до якоїсь баби-повитухи. І от – діагноз: ніколи у неї не буде дітей. Олена змарніла, зігнулася. З тих пір у неї і з’явився псевдонім Журлива. Лука Будніченко через деякий час попросив її руки, але Олена гордо мовчала. Гімназію дівчина все ж таки закінчила з відзнакою, і кар’єра її стрімко пішла вверх. Олена починає брати уроки музики і вокалу у відомого співака М.В.Микиші, а також подорожує з хором київського університету. Уже в сезон 1909-1910 рр. її запрошують до хору київського драмтеатру, в 1912 році вона друкується в часописі «Українська хата».
У 1916 році знайомиться з композитором М.В.Лисенком, під його акомпанемент виступає в київському клубі «Родина» і виконує українські пісні та романси. Там же знайомиться з Павлом Тичиною, який в той час був студентом Київського політехнічного університету. Вже тоді між ними виникає симпатія, хоча Тичина одружений. А вже в 1926 році Олена Журлива виконує партію Кончаківни в опері О.Бородіна «Князь Ігор» в оперному театрі Харкова, тоді столиці.
Ось як згадує її Неоніла Францева, її учениця: «У 1922 році до нас в школу прийшла молода і красива вчителька. Вона завжди була одягнена в білосніжну блузку, темного кольору спідницю, а на голові – яскрава червона, вся в квітах українська хустка. Взимку вона одягала синю свитку, оздоблену сірим смушком, на голові – смушкова шапка. Все було в ній красиве і любе нам: і одяг, і теплий, ніжний погляд великих карих очей, що випромінював, здавалось, материнську ласку, і її чарівний, неповторний, мелодійний голос. З першої зустрічі ми полюбили її так, як можуть щиро любити діти... Дівчата мріяли в усьому наслідувати її – по-перше, всі стануть вчительками і так само, як вона, будуть добрі до дітей, і, безумовно, одягатися, носити одяг так, як носила його Олена Костівна. Викладала Олена Костівна українську та російську мову та літературу в 4 і 5 класах...» (Олена Журлива викладала в 61-й київській трудовій школі).
«...Олена Костівна прищепила нам любов до книги, до поезії. Затамувавши подих, ми слухали її розповіді про життя славетних Т.Шевченка, І.Франка, М.Коцюбинського, Лесі Українки і багатьох поетів молодшого покоління – В.Сосюри, П.Тичини. Але найяскравішим спогадом залишалася розповідь про те, як дівчинкою їй випало щастя зустрітися з Лесею Українкою».
«...Ми дуже жалкували за Оленою Костівною, яка у 1926 році переїхала до Харкова. Пам’ятаю і досі, які затишні вечори, що відбувалися в школі, які хороводи ми співали на них: і «Подоляночку», і «Ой, нумо, заплетемо шума», Олена Костівна завжди була з нами. Її голос – неповторне мецо-сопрано і досі згадую, як казку. Після від’їзду Олени Костівни до Харкова ми дізналися, що вона в тодішній столиці співає головні ролі в Харківському оперному театрі. Цю звістку, а також афіші нам привезла до Києва Сюзанна Коваль, яка закінчила школу на три роки раніше і працювала актрисою в драматичному театрі Харкова. Потім нам стало відомо, що у 1926 р. вийшла її збірка «Металом горно», а в 1930 р. – «Багряний цвіт». У дослідженні життя і творчості Олени Журливої справді багато темних плям. Однією з сторінок її життя є «справа» проти неї. Протистояння системі, яке охопило не лише творчість самої поетеси, але й багатьох інших видатних діячів української культури. Сталінська тоталітарна державна машина була сильніша за вільне літературне слово і підминала під себе сотні талановитих митців.
У статті «У пошуках ідеалу» Людмила Сікорака, літературний критик, писала: «Важко усвідомити, яка політична загроза могла йти від цієї жінки, але ж доля звела її близько з багатьма «героями політичних інтриг» – з «ворогами народу», за що й було призначено їй досить типову кару – заслання». Думаю, що саме тут і є найбільша таємниця всього життя і творчого шляху поетеси – справа засудження Олени Журливої. Молодша її сестра писала, що обвинувачення йшло по статті № 10 – «Агітація», але все відбулося так давно, що було в цій «справі», де її матеріали, ми не знаємо. Хто насправді доніс на Олену Костянтинівну? Варіантів було декілька: якісь знайомі, двоюрідний брат, а ще, можливо, власний чоловік, який мріяв на той час опинитися повністю вільним (бо завів коханку і таким чином позбавитися дружини). Все це залишилося невідомим. Чому вона, яка була весь час в оточенні багатьох чоловіків, раптом залишилась без захисту? Жінку посадили в Бутирську тюрму. Поглянемо на творчість Олени Костянтинівни з іншого ракурсу. Літературні критики подають її та її творчість такою ніжною, витонченою, «білою» і «пухнастою». Називають оспівувачкою кохання та любові, природи та пейзажу, «героїнею на Еросовім полі», «інтимно-ліричною» поетесою. Так, дійсно, вона була багатогранною особистістю, але не лише такою. Всередині неї жила людина-борець, сутність якої пробивається, як молода трава після дощу. Згадаймо початок її життя. Вона звикла боротися з самих юних років – з 12 років. Сама, завжди сама пробивалася по життєвих щаблях. І завжди знала, чого хотіла, завжди досягала мети. В 14 років вирішила зустрітися з Лесею Українкою – і зустрілась.
Як і вся культурна інтелігенція тих часів, Журлива жила приходом революції (1905-1917 рр.). Всі вбачали в подіях, що відбуваються, прихід нібито Великої французької революції, але ніхто не очікував, що на зміну революційним подіям прийдуть «шарикови» і настане та «духовна Бастилія», яка запанувала з приходом більшовиків. Згадаймо, Олена писала: «Я рвучко і молодо увійшла в Новий світ». Цим світом з самого початку для неї були музика і література. Вона, як уже говорилося, викладає, співає, працює у видавництві. В середині 1920-х працює разом з Павлом Тичиною у Державному центральному видавництві столиці (тоді ще Харків). Вона – автор яскравих літературно-критичних статей. Пише літературні есе про творчість своїх сучасників. Вільно володіючи французькою, перекладає не тільки російською твори українських поетів і Лесі Українки, а з французької поему Біргера і Берлента «Жакерія». У її маленькій квартирі збираються В.Сосюра, П.Тичина, М.Копиленко та інші. І, можливо, дійсно йдуть якісь приватні розмови, накопичується невдоволеність тим, чого очікували, самою дійсністю.
Олена Журлива і Володимир Сосюра
В 1932 році чоловік Олени Журливої Котов став інженером на московському заводі і забрав її в Москву. На якийсь час вона розлучилась з улюбленою сестрою Катрусею. І для тієї була страшенним ударом звістка про те, що в 1938 р. сестру в Москві заарештували. В неї вже було видано на той час десять збірок. Про її арешт говорили пошепки.
Катерина Вишнівська (сестра) згадувала: «Скільки тортур і страждання перенесла бідна моя сестра. За що їй таке?..». І пізніше: «П’ятого жовтня 1938 року в другій годині ночі прийшли і заарештували. Повезли на Луб’янку, де до ранку робили допит, а потім відвезли в Бутирську тюрму. Це були часи «єжовщини», коли людей брали навіть за рознарядкою, але сестру взяли саме як українську поетесу, на цьому найбільше наполягали слідчі під час допитів. Слідчі поводились із сестрою чемно, дізналися, що вона любить мармелад, і на столі завжди була відкрита коробка мармеладу, пригощали, але сестра не користувалася такою люб’язністю. ...У нас в Москві жив наш двоюрідний брат – В’ячеслав Пашинківський, він був директор спиртового заводу. Одного разу зайшла розмова про колективізацію. Сестра сказала таку фразу: «Це буде ще не скоро, бо наше селянство не зразу усвідомить користь колективізації. Крім брата, чоловіка і сестри в кімнаті нікого не було, але на допитах слідчий, посміхаючись, запитував: «Так что, коллективизация будет не скоро?..».
Сестру було засуджено на 5 років заслання до далекого Алтаю... Сестра етапом прибула в Барнаул, де почалися її справжні муки. Її, молоду, вродливу, таку тендітну жінку, призначили (на поселенні) конюхом на конюшню диких киргизьких коней. Одного разу кінь скинув її з себе, вона, вдарившись об землю, знепритомніла». У Олени Журливої розпочався повний параліч нервової системи. Зіграла негативну роль і та давня операція в 14 років, яка ослабила і так слабкий, ще дитячий, організм. Лікар вищої категорії Маньківський з Жовтневої лікарні, в яку пізніше поклали О.Журливу, сказав: «Котова, Котова, она молодая, красивая, стихи пишет, но не встанет, никогда не встанет, скоро наступит паралич, поражена вся нервная система».
Після перших нападів хвороби Олена ще піднімалася. Але її, можна стверджувати, «добила» зрада чоловіка, незрозумілі відносини, його подвійне життя. Олена не могла вже обходитись без сторонньої допомоги. І її забрала до себе сестра Катерина Пашинківська (Вишнівська). Довгий час після заслання вони жили в Харкові, а в 1950 році приїхали до Кіровограда. Олена ще працювала в школі на Новомиколаївці (яка тепер носить її ім’я). Але незабаром хвороба скосила поетесу. Вона пролежала паралізована 20 років і 5 місяців. Померла у червні 1971 року. Ховали її з приміщення Будинку учителя.
Олена Костянтинівна Журлива прожила нелегке, але чудове, бурхливе, талановите життя. В ній було щось неповторне – європейський вишкіл, українська духовність, витонченість, освіта. Її кохали найталановитіші митці нашої країни – В.Сосюра, П.Тичина. Останній, будучи депутатом Верховної Ради УРСР, опікувався її «справою» і сприяв, щоб поетеса скоріше повернулась із заслання.
Пізніше про неї писали: «Після того, як партія рішуче засудила порушення норм соціалістичної законності і відновила ленінські норми життя, Олена Журлива знов повертається на Україну, і знову під її пером народжуються нові рядки, в яких вона бачить рідну землю в цвіту. З незалежних від поетеси причин наставала вимушена перерва, яка на багато років відірвала її від активної громадської і творчої діяльності». В 1974 р., після смерті, вийшла у світ книжка «Земля в цвіту», в 1976-му ще одна – «Вибране» (у видавництві «Дніпро»). Журлива – автор більш ніж 20 збірок, а скільки вона могла б ще створити! Розкриваючи її поезії, думаєш: «Як це вона так підмічала все?». Бо коли читаєш і відчуваєш, що, правда, отак, а не інакше росте трава, а так співають пташки, а так пахне чабер... Після заслання Олена Журлива повернулася в Україну «зламаною». І не таких «ламала» тоталітарна система. Стала багато писати для дітей (можливо, тому що працювала з школярами), написала декілька пісень. Але, на жаль, весь потенціал цієї поетеси-романтика з її бурхливими пристрастями, з її неабияким інтелектуальним потенціалом так і не був розкритий до кінця.
Пам’ять
27 лютого 1957 року в зв'язку з реабілітацією президія правління СПУ поновила Олену Журливу в лавах Спілки письменників з 1934 року і сприяла виданню збірки її вибраних поезій.
Олена Журлива перебувала в ранній період своєї творчості серед літературної еліти України і близько спілкувалася і дружила з людьми, прізвища яких є легендарними для всіх нас, – Лесею Українкою, Миколою Лисенком, Миколою Вороним, Олександром Олесем, Максимом Рильським, Володимиром Сосюрою, Павлом Тичиною. І мало хто з кіровоградців знає, що ця видатна українка була нашою землячкою, більше 20 років прожила в Кіровограді поряд з нами, викладала в кіровоградській школі, яка тепер носить її ім’я. Її життя таке бурхливе і трагічне, талановите і таємниче, заслуговує на те, щоб ми пам’ятали Олену Журливу і сьогодні.
Бібліографія
Антологія української поезії: В 4 т. / Упоряд. М. Рильського, М. Нагнибіди. - Вид. 2-е. - К.: Держлітвидав УРСР. - 1957 Т. 3: Українська радянська поезія / Павло Тичина [та ін.]; авт. передм. Леонід Новиченко. - 1958. - 442, с
Більчук, Маргарита. Українські та зарубіжні письменники: Розповіді про життя і творчість / Маргарита Більчук. - Тернопіль: "Підручники і посібники", 2007. - 239, с.
Блажко, Элеонора. Судьбы и время / Элеонора Блажко. - К.: Видавець Карпенко В. М., 2007. - 198,[2] с.: фото. - Загл. на 1-й стр. текста
Блакитні вежі: хрестоматія творів письменників Приінгульського краю: у 2 т. / редкол.: Василь Бондар (голова), Т. В. Андрушко, А. М. Корінь [та ін.]; авт. передм. Л. В. Куценко; укл.: Василь Бондар. - Кіровоград: Мавік. - 2011. - Т. 1: Поезія / Тетяна Андрушко [та ін.]. - 2011. - 507 с.: портр., іл. - Бібліогр. в кінці розд.
Геник Степан. 150 видатних українок / Степан Геник. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003. - 232 с.: фото. - Бібліогр. с. 226-232
Гусейнов, Григорій Джамалович. Незаймані сніги: п’ятнадцять мандрівних історій : [документальні повісті] : в 3 кн. / Григорій Джамалович Гусейнов; Григорій Гусейнов. - Дніпропетровськ: Арт-Прес. - 2010. - Кн. 2. - 2010. - 559 с.: портр., фото
Журлива О. Поезії / О. Журлива. - К.: Рад. школа, 1958. - 71 с.
Журлива Олена Костянтинівна. Вибрані поезії / Олена Журлива ; Упоряд. та авт. передм. В.Поліщук. - Сміла: Тясмин, 1998. - 62 с. : портр.
Журлива Олена Костянтинівна. Вибране / Олена Журлива; Упоряд. К. Вишницька, Передм. О. Моторного. - К. : Дніпро, 1974. - 118 с. : портр
Журлива Олена Костянтинівна. Червоне листя: Вірші / Олена Журлива,; Передм. Леоніда Бойко. - Дніпропетровськ: Промінь, 1966. - 118 с.: портр.
Журлива Олена Костянтинівна. Я одна...: Вибрані поезії, спогади сучасників / Олена Журлива; Авт.пеpедм. Людмила Сікорака,. - Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 1998. - 123 с.: 4 л. фот.
Журлива, Олена Костянтинівна. Земля в цвіту: поезії / Олена Журлива. - К.: Рад. письменник, 1964. - 75 с.: портр. - Біогр. довідка: с.73
Журлива, Олена Костянтинівна. Хазяєчка: вірші / Олена Журлива. - К.: Веселка, 1978. - 75 с.: портр.
Журлива Олена. Голуби. -Ластівки: Вірші для дітей / Журлива Олена // Степовий віночок: Хрестоматія з позакласного читання для 3 класу /уклали Л.І.Круть, Л.О.Ожоган, Л.І.Потеха. - Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2000. - С. 75-76
Кіровоградщина у дзеркалі часу: літературне мистецтво = Кировоградщина в зеркале времени: литературное искусство = Kirovohrad in the mirror of time: literary arts: фотоальбом / авт.-укл. Олександр Чуднов, Олег Бабенко, авт. ідеї Євгенія Шустер [та ін.]; за заг. ред. Олександра Чуднова. - Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. - 73 с.: портр., фото, іл. - (Сер. "Кіровоградщина у дзеркалі часу")
Кодлюк, Ярослава Петрівна. 120 розповідей про письменників: Довідник для вчителя початкових класів / Ярослава Кодлюк, Галина Одинцова. - К.: Наш час, 2006. - 202 с. - Бібліогр. с. 195-199
Літургія кохання: Антологія української любовної лірики кінця XIX - початку XXI століття / Іван Франко [та ін.]; укл. Іван Лучук. - Тернопіль: Богдан, 2008. - 726 с. - (Серія поетичних антологій ДИВООВИД)
Луговий О. Визначне Жіноцтво України: історичні життєписи у 4 ч. Ч. 1: Жіноцтво Княжої, Державної Доби. Ч. 2: Жіноцтво Козацької України. Ч. 3: Письменниці і Артистки. Ч. 4: Культурно-Громадські й Національні Діячки / Ол. Луговий. - Торонто: Український робітник, 1942. - 251 с.
Оріон золотий: Любовна лірика українських радянських поетів / Упоряд., вступ. та приміт. В.Лучука. - К.: Молодь, 1986. - 429 с. : іл.
Шевченкіана степова: антологія / укл. Василь Бондар. - Кіровоград: Мавік, 2005. - 223 с.: портр., кол. іл.
Щедра наснага таланту: До 100-річчя від дня народження Олени Журливої (1898-1998): Вибірковий бібліографічний список для молоді / Упр. культ. Кіровоградської облдержадміністрації; Обл. б-ка для юнацтва ім. О.М. Бойченка; Авт.-складач Л.В. Гурба. - Кіровоград : Вид. дім "Єлисавет", 1998. - 1 буклет с.
Олена Журлива (1898 - 1971): Коротка біографічна довідка // Вітчизна. - 2004. - № 5-6. - С. 120
Полотай А. Ще одна сторінка з життя П.Тичини: Листування з Оленою Журливою / А. Полотай // Слово і час . - 1998. - №8. - С. 39-44
Саржевський А. "Порушниця" ленінських норм моралі: До 110-ліття з дня народження Олени Журливої / А. Саржевський // Кіровоградська правда. - 2008. - 24 червня. - С. 5
Трибуцька О. Твої пісні у нас зостались... / О. Трибуцька // Народне слово. - 2008. - 31 липня. - С. 3
Стужук Г. Степова журавка / Г. Стужук // Народне слово. - 2009. - 11 червня. - С. 6
Классова О. Олена Журлива: нерозгадана таємниця української літератури / О. Классова // Народне слово. - 2013. - 27 червня. - С. 8-9: фото
Ревва Т. Співпали доля та прізвище / Т. Ревва // Молодіжне перехрестя. - 2008. - 3 липня. - С. 9: фото
Олена Журлива // Трудова слава. - 2008. - 13 вересня. - С. 1, 2
Мартиненко Р. Дивосвіт поезії Олени Журливої / Р. Мартиненко // Вечірня газета. - 2008. - 20 червня. - С. 4
Web-ресурси
Журлива Олена http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=137
Український центр. Олена Журлива.
Сайт поштових листівок https://sites.google.com/site/ukrainephil/home/raznovidnosti-konvertov-ukrainy/olena-zurliva
Олена Журлива http://bobrino24.ucoz.ru/publ/izvestnye_ukrainskie_pisateli/olena_zhurliva/1-1-0-29
Пантера чоловічих сердець http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura/pantera-cholovichih-serdec