Доcтоєвський Андрій Михайлович
Андрій Михайлович Достоєвський (15(27) березня 1825, м. Москва – 7(19) березня 1897, м. Санкт-Петербург) – цивільний інженер, архітектор, мемуарист; молодший брат відомого російського письменника Федора Достоєвського; працював міським архітектором Єлисаветграда (1849-1858).
Життя і діяльність
Достоєвський Андрій Михайлович народився 15 березня 1825 року в Москві. Його батько, Михайло Андрійович, небагатий дворянин, закінчив Імператорську медико-хірургічну школу, більшу частину життя пропрацював лікарем в Маріїнській лікарні для бідних. Родина проживала в квартирі на нижньому поверсі триповерхового лікарняного флігеля, свого будинку у Достоєвських у Москві не було. В сім’ї було семеро дітей. Початкову освіту Андрій Достоєвський отримав у московському пансіоні Л. Чермака. З 1842 року впродовж шести років юнак навчався у Петербурзькому будівельному училищі – вищому навчальному закладі, який готував спеціалістів з містобудування. Отримавши звання помічника архітектора та чин 10-го класу, молодий спеціаліст був прийнятий на службу в Департамент проєктів і кошторисів Головного управління шляхів сполучення і публічних будівель.
Старші брати Андрія Достоєвського – Михайло і Федір – захоплювались політикою. Андрія вона ніколи особливо не цікавила. Однак арешт петрашевців (політичний гурток соціаліста М. Петрашевського) у 1849 році позначився на його долі. У квітні 1849 року Андрія Достоєвського заарештували – просто переплутали зі старшим братом Михайлом. Через тринадцять днів його відпустили, але час, проведений у Петропавлівській фортеці, став фатальним для молодого архітектора. Формально А. Достоєвського ні в чому не звинуватили, та керівництво вирішило позбутися архітектора з опальним прізвищем, і, повернувшись на службу, Андрій Михайлович майже одразу був переведений до Єлисаветграду. Так він став цивільним службовцем департаменту військових поселень військового міністерства.
У Єлисаветграді А. М. Достоєвський працював міським архітектором з жовтня 1849 р. по липень 1858 р. Служив він у будівничому комітеті, і саме завдяки його старанням почало змінюватися обличчя міста – споруджувалось багато громадських будівель, які досі є окрасою міста: Покровська церква на Ковалівці, апеляційний суд, комплекс кавалерійського училища. Ці будинки були споруджені за проєктами інших архітекторів, але під безпосереднім керівництвом А. М. Достоєвського. Внесок Андрія Михайловича в розвиток Єлисаветграда полягає передусім у його співпраці з міським головою Олександром Пашутіним. Цей тандем і дав можливість вважати Єлисаветград того часу містом європейського типу. Саме завдяки Андрію Михайловичу було збережене планування міста, покращувався його благоустрій. Чимала заслуга Андрія Достоєвського в тому, що в місті з’явилася брущатка, водогін, електричне освітлення на вулицях. Принциповість Достоєвського, яку деякі з сучасників вважали «важким характером», була гарантом вибору високоякісних проєктів та запрошення талановитих архітекторів. І якщо сам Достоєвський був не в захваті від Єлисаветграда часів свого перебування в ньому, то вже наприкінці 60-х років ХІХ ст. місто над Інгулом вважалося одним із найбільш гарних на всьому півдні країни. Період, в який жив у Єлисаветграді Андрій Михайлович Достоєвський, місцеві спеціалісти і зараз називають золотим віком архітектури міста.
Єлисаветград пов’язаний із найяснішими подіями в житті Андрія Достоєвського – любов’ю, одруженням і народженням дітей. Тут він одружився з дочкою секретаря міської Думи І. П. Федорченка Домінікою. У місті над Інгулом у Андрія Михайловича та Домініки Іванівни народилося четверо дітей.
Достоєвський А. М. с синами Олександром (зліва) і Андрієм
З липня 1858 р. по травень 1860 р. А. М. Достоєвський служив архітектором у Сімферополі, потім був переведений до Катеринослава на посаду губернського архітектора, де під його керівництвом 1861 року було споруджено будинок чоловічої класичної гімназії та новий Гостинний двір на Великій Бульварній вулиці.
У серпні 1865 р. Достоєвський отримав призначення на посаду ярославського губернського архітектора. Коли Андрій Михайлович прибув до Ярославля, за його плечима був уже сімнадцятирічний досвід зведення різних споруд, складання проєктів і кошторисів на численні об’єкти, технічного керівництва будівництвом, ремонтами та реставраційними роботами. У Ярославлі Достоєвський прослужив більше двадцяти п’яти років на різних посадах. У 1883 році Андрій Михайлович був нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.
У 1887 році померла дружина Достоєвського Домініка Іванівна, і Андрій Михайлович залишився один. Дочки вийшли заміж, сини виїхали до Петербурга на навчання. У грудні 1890 року архітектор вийшов у відставку, прослуживши в галузі будівництва і архітектури 42 роки. Восени 1896 року, захворівши, Достоєвський перебрався до старшої дочки Євгенії у Петербург, де й помер 7 березня 1897 року. Його могила на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі вирізняється гранітним хрестом.
Наприкінці свого життя Андрій Достоєвський написав спогади, які задумав ще в 1975 році. В них він веде просту, невимушену оповідь про дитинство, школу, в якій вчився разом з братами, та про враження і спостереження в провінції, куди його закинула доля. Композицію мемуарів він вирішив збудувати, як справжній архітектор, – поквартирно. Один із таких розділів-квартир у своїх спогадах брат відомого письменника присвятив і періоду перебування в Єлисаветграді.
Бібліографія
Достоевский, Андрей Михайлович. Воспоминания : 1825-1871 / Андрей Достоевский; Ред. А. А. Достоевский. – Л. : Изд-во Писателей, 1930. – 425,[2] с. : портр. – Библиогр. в примеч.: с. 409-420; Указ. имен: с. 421-426.
Босий П. Будував Єлисаветград… Достоєвський / П. Босий // Кіровоградська правда. – 1990. – 16 вересня. – C. 3 : фото.
Босько В. М. [Андрій Михайлович Достоєвський] // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько ; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький, 2019. – С. 97.
Босько В. Достоєвський Андрій Михайлович // Визначні постаті Степової Еллади / Володимир Босько ; Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського. – Кіровоград, 2004 – Ч. 1. – С. 90.
Босько В. Єлисаветградські свояки : Андрій Достоєвський і Семен Шмаков та їхні родини / В. Босько // Народне слово. – 2011. – 15 грудня. – С. 10 : фото Краєзнавче дослідження про родовід двох видатних єлисаветградських родин, які залишили помітний слід в історії.
Босько В. Зодчі Єлисаветграда: рідному місту та всьому світові / В. Босько // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9.
Босько В. Соколови-Бородкіни, Достоєвський, Прохорови : до 250-річчя заснування фортеці св. Єлисавети / В. Босько // Народне слово. – 2002. – 12 грудня. – С. 3.
Вареник Н. Неизвестный Достоевский : Уездный город / Н. Вареник // Зеркало недели. – 2005. – 2 июля. – С. 13. Автор подає особистість Андрія Достоєвського у контексті доби, торкається біографічних моментів, пов’язаних із арештами групи петрашевців, з братом Федором.
Матівос Ю. Перший міський архітектор / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 2011. – 6 грудня. – С. 6 : фото. Про архітектора Андрія Михайловича Достоєвського.
Музика О. Школу у Червоновершці побудовано за проектом брата Ф. Достоєвського / О. Музика // Степовий край. – 2011. – 10 грудня. – С. 4.
Незвична школа в колишньому маєтку // Первая городская газета. – 2017. – 23 ноября. – С. 3 : фот. кол.
Несен А. Золотий вік архітектури нашого міста : Єлисаветграду – 250 / А. Несен // Елисаветградские ведомости. – 2004. – 9 апреля. – С. 1.
Поліщук В. За проектом Андрія Достоєвського / В. Поліщук // 21-й канал. – 2015. – 26 лютого. – С. 18.
Поліщук В. Побудовано у часи Андрія Достоєвського / В. Поліщук // 21-й канал. – 2016. – 21 липня. – С. 18.
Поліщук В. Проєкт лікарняної бані / В. Поліщук // 21-й канал. – 2019. – 10 жовтня. – С. 14.
Сидоренко А. Городовий архітектор / А. Сидоренко // Кіровоградська правда. – 1972. – 16 вересня. – С. 4 : портр.
Степанова Ольга. Шестая квартира Достоевского / Ольга Степанова // Украина-Центр. – 2017. – 21 сентября. – С. 8-9 : фото. О книге Андрея Михайловича Достоевского «Воспоминания». Младший брат писателя Федора Достоевского служил в Елисаветграде городским архитектором в 1849-1858 годах. Его «Воспоминания» делятся не на главы, а на «квартиры». «Шестая квартира» посвящена елисаветградскому периоду жизни.
Ткаченко О. Історія однієї школи на Кіровоградщині: цемент із гусиних яєць, рідкісні дерева та будівництво за 10 карбованців / О. Ткаченко // Нова газета. – 2016. – 16 червня. – С. 11. У статті йдеться про пам’ятку архітектури 19 століття – Червоновершківську школу у Компаніївському районі.
Френчко Л. Знаменитости степной столицы / Л. Френчко // Ведомости. – 2004. – 5 ноября. – С. 8. Розповідь про архітектора Андрія Михайловича Достоєвського.
Френчко Л. Мова душі : монографія / Людмила Френчко ; Управління культури Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградське музичне училище. – Кіровоград, 2001. – C. 8-12.
Чернецький В. Міський пейзаж у «Братах Карамазових» / В. Чернецький // Поріг. – 1992. – № 4. – С. 33-34.
Web-ресурси
Андрей Достоевский. Из книги «ВОСПОМИНАНИЯ...» (ОУНБ ім. Д. І. Чижевського)
Вареник Наталя. Невідомий Достоєвський (ZN.UA)
Достоевский Андрей Михайлович (Федор Михайлович Достоевский. Антология жизни и творчества)
Достоєвський Андрій Михайлович (Вікіпедія)
Коли будівлі мали імена: Єлисаветградські будинки Соколова-Бородкіна (Dozor)