Данилевич Всеволод Миколайович
Всеволод Миколайович Данилевич (30 листопада (за ст. ст. – 17 листопада) 1914, м. Житомир, Російська імперія – 4 листопада 2003, м. Київ, Україна) – український театральний актор, драматург, автор більше 40 п’єc для дітей.
Життя і діяльність
Всеволод Данилевич народився 17 листопада 1914 року. Його батько, Микола Казимирович, що походив із давнього шляхетного роду Сапегів, по закінченні Михайлівського артилерійського училища служив офіцером у царській армії, а з початком Першої світової війни перебував на фронті.
Данилевич Микола Казимирович (батько), м. Оренбург, 1905 р.
Микола Данилевич товаришував із Олександром Купріним. Після народження Всеволода батько певний час не бачив сина, бо від 1915 р. перебував у полоні; повернувшись 1918 року в Україну, приєднався до армії Української Народної Республіки. У 1920-му Микола Данилевич – вже підполковник, помічник начальника закордонного відділу Генерального штабу УНР. Він відзначався шляхетністю, чесністю, виключною інтелігентністю. В 1931 році його арештували й заслали до Костроми, де згодом розстріляли. Мати Всеволода – Врублевська Ганна Валентинівна – донька статського радника. Її предки – вихідці з родини Потоцьких.
Ганна Врублевська (мати) – гімназистка, м. Житомир
Початкову освіту юний Всеволод отримав удома. Згодом він закінчив кілька класів заводської школи в Житомирі. Але тавро сина «ворога народу» ускладнювало життя молодого хлопця: йому не дозволялось навчатись у радянських учбових закладах. Із Житомира хлопець переїздить у Донецьк, де працює різноробочим на будівництві, пізніше – учнем електрика. Зустріч з директором Донецького драмтеатру, який раніше мешкав на квартирі його батьків, дає можливість Всеволоду влаштуватися робітником сцени, де він спочатку бере участь у масовках. З 1931 до 1934 року Данилевич працює освітлювачем, далі – актором Донецького державного українського драмтеатру (Дондерждрама).
З 1934 (за ін. даними – з 1933) до 1936 року В. Данилевич служить у лавах радянської армії.
Данилевич В., служба в радянській армії, 1934 р.
Після демобілізації Всеволод їде до рідні на Кавказ, де працює актором Дагестанського російського драмтеатру ім. М. Горького та Дагестанського державного театру ляльок у м. Махачкала, навчається в театральній студії.
Данилевич В., 1940 р.
В часи перебування на Кавказі Данилевич одружується з Людмилою Єрьомкіною. В листопаді 1943 року в молодій сім’ї народжується донька Наталія.
Єрьомкіна Людмила Іванівна, перша дружина Всеволода Данилевича, з донькою Наталією Данилевич
Гастролюючи з Дагестанським театром російської драми в 1945 році, Всеволод Миколайович побував у Кіровограді, куди невдовзі переїхав з родиною. Данилевич влаштовується в Кіровоградський державний театр драми ім. Кірова. Його діяльність у театральній трупі продовжувалась до 1948 року. Згодом В. Данилевич розлучається з родиною.
Після розформування Кіровоградського театру Всеволод Миколайович переїздить до Житомира, де працює актором та режисером, грає на сценах театрів Кам’янця-Подільського та Орла, знімається у фільмі «Тарас Шевченко».
З 1958 року В. Данилевич починає писати п’єси, успішно працює в театрі ім. П. Саксаганського в Білій Церкві, де виявляє себе як плідний драматург.
У житті Всеволода Миколайовича з’являється кохана жінка – Діна Лукова. З 1948 року він – актор Всеукраїнського театру Червоної Армії при Будинку офіцерів м. Києва. В цей час актор сходиться у дружніх стосунках із Андрієм Совою, Галиною Жировою, Левом Козловим та з іншими майстрами сцени.
П’єси Данилевича йшли в багатьох театрах України й Росії. Неабияким успіхом користувались його твори і в глядачів Кіровоградського театру ім. М. Кропивницького.
До кінця життя визначний театрал мешкав у Києві. Тут Данилевич одружився вдруге з актрисою Надією Медведєвою. Разом вони прожили щасливих 20 років.
З 1964-го Всеволод Миколайович працює актором Київського обласного театру ляльок, разом із родиною мешкає на Андріївському узвозі. Актор працює в різних театрах, створює ляльковий театр, одночасно організовує гурток «Барвінок» у палаці піонерів.
70-80-ті роки були найбільш плідними в творчому житті Всеволода Данилевича. Він пише численні драматичні твори для дорослих і дітей, інсценує романи правозахисника і письменника Миколи Руденка «Вітер в обличчя» й «Остання шабля». Співавтором багатьох п’єс Данилевича став онук репресованого митрополита Василя Липківського Юрій Бобошко, який працював у театрі ім. І. Франка. Для столичного ТЮГу Всеволод Данилевич у співпраці з Олегом Микитенком поставили п’єсу його батька й нашого земляка Івана Микитенка «Вуркагани».
Всеволод Данилевич, початок 90-х, м. Київ
Останні роки життя В. Данилевича зігріті теплотою стосунків із донькою. Вони разом писали театральні твори. Лебединою піснею 88-літнього актора-драматурга стала спільно створена з Наталею п’єса-водевіль «Донька американського посла».
Життя талановитого актора, театрала, драматурга трагічно обірвалося 4 листопада 2003 року після нещасного випадку, коли Всеволода Миколайовича збив автомобіль.
Детальний опис життя і діяльності В. М. Данилевича подається в книзі його доньки Наталії Всеволодівни Данилевич «Воспоминания об отце» (2018). Це видання збагачене світлинами з родинного архіву, містить багато цінних краєзнавчих екскурсів, пов’язаних із театральним життям України. Сюди ввійшли й п’ять п’єс Всеволода Данилевича.
Портрет В. М. Данилевича, яскраво й чуттєво висвітлений колегами й рідними, увиразнює його непересічну особистість.
Драматург Ярослав Верещак: «Театрал Данилевич елегантний, толерантний, вишуканий. Він зберіг у собі дитинне начало, яке робило його твори цікавими й доступними для сприйняття. Його п’єси дуже живі й щирі, а це надзвичайно важливо в такій витонченій справі, як робота над формуванням душ людських. Сєва був із породи блаженних – неголосних і незлих людей, які за своє життя й мухи не образять. Він завжди просив вибачення, хоча нікому не завинив. Просто в нього, на відміну від інших, не атрофувалася совість».
Народний артист України, головний режисер Київського муніципального академічного театру ляльок Сергій Єфремов: «В 70-ті роки в наших театрах ще не було традиції пов’язувати пісні з дією, як це робили польські колеги. Саме Всеволод Данилевич поєднав їх у лялькових історіях. Його «Непохитний олов’яний солдатик» понад сорок років не сходить зі сцени, залишаючись улюбленою п’єсою маленьких глядачів у різних містах України й інших країн».
Майстер сцени Сергій Щукін: «П’єси Данилевича надзвичайно театральні. […]. Він був заряджений на театр. Йому було притаманне почуття поваги до кожного – від актора до технічного працівника».
Наталія Данилевич, донька митця: «Тато любив життя. Не дивлячись на поважний вік, майже 90 літ, він мав грандіозні плани. Тато був дуже чуйною, доброю й культурною людиною».
Всеволод Данилевич визначався шляхетністю, інтелігентністю, вірою в краще майбутнє, сенсом свого життя вважав драматургію.
Нагороди
Нагороджений премією України в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» за найкращу виставу для дітей («Торбина з піснями», 1996, режисер Н. Бучма).
Номінант на театральну премію за найкращу виставу для дітей («Чарівна ніч», 1994).
Бібліографія
Данилевич Наталья. Воспоминания об отце / Наталья Данилевич, Всеволод Данилевич. П’єси / Всеволод Данилевич. – Кропивницкий : Полиграф-Сервис, 2018. – 222,[2] с. : фото.
Данилевич Н. Повоєнні роки в моїй пам’яті / Н. Данилевич // Народне слово. – 2011. – 12 травня. – С. 8 : фото Спогади кіровоградського драматурга Н. Данилевич про повоєнні дитячі роки, відбудову міста, суспільне і культурне життя тієї епохи.
Макей Л. Неисправимый сказочник: В Киеве почтили память известного драматурга Всеволода Данилевича, которым гордятся и кировоградцы / Л. Макей // Первая городская газета. – 2015. – 21 травня. – С. 19 : фото Автор оповідає про вечір пам’яті українського драматурга В. Данилевича в Києві. Одна зі сторінок його життя пов’язана з Кіровоградом. Нещодавно в обласній бібліотеці ім. Д. Чижевського відзначили 100-річчя драматурга за участю його доньки Наталії Всеволодівни.
Шепель Федір. «...Від онуки підполковника Армії УНР» / Федір Шепель // Голос України. – 2018. – 21 квітня. – С. 10 : фото Презентація книги в ОУНБ ім. Д. І. Чижевського відкрила багато цікавих сторінок української історії та життєписів відомих людей.
Web-ресурси
Данилевич Всеволод Миколайович (Вікіпедія)
Данилевич Всеволод (ОУНБ ім. Д.І. Чижевського. DC. Metadata)
Данилевич Всеволод (ОУНБ ім. Д.І. Чижевського. Цифрова бібліотека)
Його називали аристократом без освіти (Народне слово)
Шепель Федір. Від онуки підполковника Армії УНР (Голос України)