Григорів Микола Олександрович

Микола Олександрович Григорів (Григор`єв)

Дата народження — 20.01.1924
Місце народження — с. Ставидла, Київська губернія, Російська імперія (нині Олександрівський район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 21.02.1997
Місце смерті — м. Ірпінь, Київська область, Україна
Місце поховання — м. Ірпінь

З чужого голосу не співав,
бо свою пісню мав.
Микола Григорів

Микола Олександрович Григорів (справжнє прізвище – Григор’єв; 20 січня 1924, с. Ставидла Київської губернії Російської імперії (нині Олександрівський район Кіровоградської області України) – 21 лютого 1997, м. Ірпінь, Київська область) – український прозаїк, педагог, громадський діяч, член Національної спілки письменників України.

Життя і діяльність

Григорів (Григор'єв) Микола Олександрович народився 20 січня 1924 року в с. Ставидла, що адміністративно знаходилося на той час у Київській губернії (тепер Олександрівський район Кіровоградської області) в селянській сім`ї.

В часи Другої світової війни Микола Григорів був її учасником.

У 1955 році закінчив Кіровоградський педагогічний інститут. За фахом Микола Олександрович був філологом.

Талановитий освітянин успішно працював директором шкіл на Кіровоградщині, Черкащині, в Запорізькій області, в м. Бердянськ. Деякий час він був інструктором відділу пропаганди й агітації Бердянського райкому Компартії України.

З 1968 року М. О. Григорів працював учителем літератури, історії та суспільствознавства Ірпінської середньої школи.

Його щирий друг і співкурсник Георгій Позняк, з яким вони навчалися в Кіровоградському педінституті й разом мешкали на найманій квартирі, згадує: «Микола завжди був вдумливим, неквапливим, залюбленим у художню літературу. Він любив Тараса Шевченка, Лесю Українку, Олеся Гончара, а з російських письменників цінував творчість Івана Буніна. І дуже захоплювався історичними романами й мемуарною літературою».

«Літературним батьком» Григоріва став Григір Тютюнник, який порадив молодому літераторові писати.

Перші оповідання «пізній дебютант», як назвав Миколу Григоріва Володимир Панченко, опублікував у 1972 році в журналі «Дніпро». Свої твори Микола Олександрович оприлюднював і в літературних часописах «Вітчизна», «Київ».

Художня проза М. Григоріва ввійшла також до збірників «Оповідання-83» та «Оповідання-85».

Його спогади про Григора Тютюнника під назвою «Щедрість» знайшли своє місце у книзі «Вічна загадка любові» (К., 1988).

Микола Григорів – автор збірників, повістей і оповідань «Серпнева тиша» (1973), «Весняний день» (1982), «Степовий байрак» (1988). Усі ці видання вперше побачили світ у київських друкарнях. Проза Григоріва – безпретензійна, достовірна у відтворенні подій, характерів. Герої його творів сповідують добро, людські ідеали, любов до рідної землі.

Літератори про творчість Миколи Олександровича Григоріва

Володимир Панченко: «Микола Григорів – добрий «побутописець», який знає ціну слову. Про мову його оповідань і повісті взагалі можна було б сказати чимало доброго. Вона точна, яскрава… І це стосується не тільки авторських описів, а й мовлення героїв – відчувається, що М. Григорів належить до тих прозаїків, які люблять і вміють вслухатися в живу мову народу, відчувають і поважають її красу».

«Вчорашнє сприймається як сьогоднішнє, досвід війни ще надто пекучий, щоб не давати про себе знати у ситуаціях зовсім мирних. І це стосується не тільки навичок, що характеризують бійцівську вмілість. Вчинки людей – вони теж у М. Григорова міряються війною. Новели цього припізнілого дебютанта несли в собі досвід людини, для якої бар`єр часу не віддалив, не притуманив подій минулого. Вся психологічна і предметна конкретика тієї далекої пори постала під пером М. Григорова в усій виразній первозданності».

Євген Гуцало: «М. Григорів уважний до слова, до його відтінків і запахів і, знову ж, своє слово він знаходить в різнобічній діяльності, воно вкорінилося в живій, а не книжній стихії народної мови. Пише Григорів не дуже багато, але вагомо, професійно, з почуттям відповідальності».

«Сам степовик, він у своїй творчості залюблений у степи і степовиків, у характери прості й прямі, якими, сказати б, родюча українська земля родить так само, як житом, яблуками, буряками, калиною. Власне, спільно з мальовничими краєвидами ці народні характери і складають живий образ нашої землі і країни України».

Володимир Яворівський: «Микола Григорів тяжіє до традиційного письма, до тієї нестаріючої прозової школи, що пережила всі моди нашого століття і залишається взірцем чесного реалізму, чесної доброти в погляді на людину і її діяння».

Микола Смоленчук: «…кожне оповідання на крутому реалізмі замішене. І характери, характери, не бутафорія. І мова добра, зерниста, без полови (…) і описи такі уже зримі, предметні, зі знанням справи зроблені, і характери прямо таки несподівані…».

Роман Кухарук (про оповідання М. Григоріва): вони «як рум`яні, соковиті яблука, завше чаруватимуть вибагливого читача своїм неповторним ароматом, вартим інколи цілої епопеї».

З 1986 року Микола Олександрович увійшов до Спілки письменників України.

Помер Микола Олександрович Григорів 21 лютого 1997 року в м. Ірпінь Київської області.

Бібліографія

Публікації автора

Григорів Микола. «Важко я пишу, з болем і несамовитістю – аж до виснаження...» : листи Миколи Григоріва / Григорів Микола // Вежа. – 2003. – №14. – С. 213-235

Григорів Микола. Весна кличе додому / Микола Григорів // Оповідання-85: Збірник / Упор. М. І. Кравчук, Редкол. О. Гончар та ін.; Худ. Г. А. Воробйова, В. С. Цилов. – К. : Рад. письменник, 1986. – С.46-59 : іл. – Б. ц.

Григорів Микола. Вишні на рушнику: оповідання / Микола Григорів // Кіровоградська правда. – 2005. – 29 березня. – С. 3.

Григорів Микола. Глиняний коник / Микола Григорів // Оповідання-83: Збірник / Упор. М. Кравчук, Редкол.: О. Гончар та ін. – К. : Рад. письменник, 1984. – С. 49-63. – Б. ц.

Григорів Микола. Щедрість / Микола Григорів. // Вічна загадка любові: Літ. спадщина Г. Тютюнника. Спогади про письменника / Упор. та прим. Анатолія Шевченка. – Київ : Рад. письменник, 1988. – 492,[3] с. : іл. ; 21 см.

Література про письменника

Бойко Іван. Цікавий лист письменника Миколи Григоріва [Текст] / І. Бойко // Червона зірка. – 1983. – 10 листопада. – С. 4.

Бурбела В. А. Григорів Микола Олександрович / В. А. Бурбела // Енциклопедія сучасної України. – Т. 6: «Го» – «Гю» / Гол. редкол.: Дзюба І.М., Жуковський А.І., Железняк М.Г. та ін.; Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України. Київ, 2006 – С. 438. (3289 гасел, 2846 чорно-білих та 384 кольорових ілюстрацій, 14 карт, 6 таблиць і схем)

Іваничук Роман. Шукання теми, героя, образу / Роман Іваничук // Жовтень. – 1974. – № 5. – С. 130-134.

Кухарук Роман. Одинадцять рум'яних яблук / Роман Кухарук // Літературна Україна. – 1999. – 25 листопада. – С. 2.

Панченко В. Є. «Як на війні...» / В. Є. Панченко // Панченко, Володимир Євгенович. Віч-на-віч з епохою / Володимир Панченко. – К. : Рад. письменник, 1987. – С. 136-138.

Позняк Георгій. «З чужого голосу не співав...» / Георгій Позняк // Кіровоградська правда. – 2000. – 17 лютого. – С. 3.

[Про Миколу Григоріва] // Кіровоградщина у дзеркалі часу: літературне мистецтво = Кировоградщина в зеркале времени: литературное искусство = Kirovohrad in the mirror of time: literary arts : фотоальбом / авт.-укл. Олександр Чуднов, Олег Бабенко, авт. ідеї Євгенія Шустер [та ін.] ; за заг. ред. Олександра Чуднова. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – С. 21: портр., фото, іл. – (Сер. «Кіровоградщина у дзеркалі часу»). – Текст: укр., рос., англ. До 75-річчя утворення Кіровоградської області

«Робота душі і думки» (З листів Миколи Григоріва) // Кіровоградська правда. – 2000. – 17 лютого. – С. 3.

Страшенко Ольга. Письменники зі скіфського родоводу / Ольга Страшенко // Вежа. – 2012. – № 30. – С. 166-174.

«У нас є письменник Микола Григорів...» // Кіровоградська правда. – 2005. – 29 березня. – С. 3. (Фото).

Web-ресурси

Бурбела В. А. Григорів Микола Олександрович (Енциклопедія сучасної України)

Григорів Микола Олександрович (Олександрівська районна бібліотека для дорослих)

Григорів М. О. Весняний день (Електронний каталог Наукової бібліотеки НаУКМА)