Варун-Секрет Сергій Тимофійович
Сергій Тимофійович Варун-Секрет (1 вересня 1868, м. Єлисаветград, Херсонська губернія – 30 квітня 1962, м. Кормей-ан-Паризі, Франція) – громадський діяч і політик Російської імперії, депутат Державної думи Російської імперії від Херсонської губернії, старший товариш (тобто заступник) голови IV Державної думи, Єлисаветградський повітовий комісар Тимчасового уряду, за часів Гетьманату – товариш міністра внутрішніх справ.
Життя і діяльність
Cергій Тимофійович Варун-Секрет народився, за різними джерелами, у селі Софіївці Татарівської волості Єлисаветградського повіту або у м. Єлисаветграді. Після закінчення гімназії, Петровського Полтавського кадетського корпусу та Миколаївського кавалерійського училища по 1-му розряду, у 1888 році Варун-Секрет був випущений корнетом у 21-й Білоруський драгунський полк, проте, прослуживши два роки, пішов у відставку.
З 1890 року Сергій Тимофійович проживав у своїй садибі в Єлисаветградському повіті, займався сільським господарством та громадською діяльністю.
Він був одним з найбільших землевласників Єлисаветградського повіту – мав 1870 десятин родового маєтку при селі Софіївці (Тарасівці) і 1004 десятини купленої землі при селі Єлисаветівці Маловисківської волості. Ці села були названі на честь його дружини Софії та дочки Єлисавети.
У Сергія Тимофійовича було ще двоє братів, кадрових офіцерів Російської імператорської армії: Володимир (рік народження невідомий – помер у 1973 р.), ротмістр 6-го Клястицького гусарського полку, та Георгій (1870-1942), полковник того ж полку; обидва – учасники Білого руху.
З 1899 по 1904 рік Варун-Секрет – земський начальник, у 1904-1906 роках – голова Єлисаветградської земської управи, у 1907-1910 – предводитель дворянства та почесний мировий суддя Єлисаветградського повіту.
У 1906, 1907 та 1912 роках обирався членом Державної Думи Росії І, ІІ та IV скликань від Херсонської губернії.
З 1908 по 1911 рік Варун-Секрет видавав у Єлисаветграді позапартійну газету правого напряму «Новороссийский край». Це було суспільно-літературне та політико-економічне видання, редактори — В. Теплов, А. Пржевальський, Л. Іванов, Л. Замлинський. З 1911 року виходив тижневий ілюстрований додаток до газети. Всього світ побачили 972 номери.
Під час Першої світової війни Варун-Секрет влаштував у своєму маєтку лазарет, де сестрами милосердя працювали його доньки Віра, Єлизавета та їхня подруга Ніна (за чоловіком Родзянко). Крім двох дочок, Сергій Тимофійович мав також двох синів – Євгенія (5.08.1896) та Бориса (1.01.1894).
Варун-Секрет був одним із керівників фракції «Союз 17 жовтня» – політичної партії, яка представляла праве крило російського лібералізму та займала конституційно-монархічні позиції. Після її розколу в грудні 1913 року Сергій Тимофійович був обраний старшим товаришем (заступником) голови Думи. З 1913 по 1916 роки Варун-Секрет був головою Земської групи, членом Президії Думи, входив до Прогресивного блоку. Після виступу російського політичного діяча Павла Мілюкова 1 листопада 1916 року, в якому той звинувачував царську сім’ю та уряд у поразці в Першій світовій війні, Варун-Секрет покинув посаду товариша голови 1-го відділу Думи, а 3 листопада склав із себе обов’язки старшого товариша голови Думи.
Після Лютневої революції 10 березня 1917 року Сергія Тимофійовича призначили Єлисаветградським повітовим комісаром Тимчасового уряду.
Після Жовтневого перевороту, якого державний діяч не сприйняв, він проживав у Києві. Високі посади С.Т. Варун-Секрет обіймав і при Тимчасовому уряді, і при Центральній Раді, і при гетьмані Скоропадському – був товаришем міністра внутрішніх справ у його уряді.
Політик брав участь у громадянській війні на стороні Білого руху. Коли ж більшовики у 1920 році оголосили його та членів родини ворогами радянської влади, Сергій Тимофійович змушений був емігрувати в Югославію, а згодом – у Францію. У 1921-му році Варун-Секрет став одним з організаторів Російської націонал-демократичної партії, у березні 1922-го головував на Російському монархічному з’їзді в Берліні, брав участь у роботі Російського емігрантського національного центру у Франції. У 1948 р. Сергій Тимофійович працює у Виборчому комітеті з організації представництва російської еміграції у Франції.
Останні роки життя Варун-Секрет був пенсіонером Російського дому у передмісті Парижа Кормей-ан-Паризі, де й похований.
Бібліографія
Варун-Секрет, С. Т. Доклад очередному Херсонскому губернскому Земскому собранию сессии 1912 года о заседаниях Совета по делам местного хозяйства в весеннюю сессию 1912 года [Текст] / С.Т. Варун-Секрет. – Елисаветград : Тип. Елисаветградского Уездного Земства, 1912. – 88 с.
Босько, В. Гортаючи журнал красивого життя... [Текст] : «Столица и усадьба. Журнал красивой жизни» (Розповідь про поміщика Єлисаветградського повіту С.Т. Варун-Секрета) / В. Босько // Народне слово. – 1999. – 18 листопада. – С. 4
Босько, В. Секрети Варун-Секретів, або Як художник Євгеній став художницею Євгенією [Текст] / В. Босько // Народне слово. – 2014. – 24 липня. – С. 8 : фото
Web-ресурси
Сергей Тимофеевич Варун-Секрет (Geni)
Варун-Секрет, Сергей Тимофеевич (История Полтавы {Сайт Бориса Тристанова})