Авдієвський Анатолій Тимофійович

Анатолій Тимофійович Авдієвський

Дата народження — 16.08.1933
Місце народження — с. Федвар, Олександрівський район, Київська область, УСРР, СРСР (тепер – с. Підлісне, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 24.03.2016
Місце смерті —м. Київ, Україна
Місце поховання — м. Київ, Байкове кладовище

Анатолій Тимофійович Авдієвський (16 серпня 1933, с. Федвар, Олександрівський район, Київська область, УСРР, СРСР (тепер – с. Підлісне, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – 24 березня 2016, м. Київ, Україна) – український хоровий диригент, композитор, педагог.

Життя і діяльність

... всі фібри нашої сутності перебували
під магічними чарами маестро Анатолія Авдієвського,
який робить артистичною найскромнішу мелодію.
«Ле Депеш», Франція

Авдієвський Анатолій Тимофійович народився 16 серпня 1933 року у селі Федвар Олександрівського району Київської області (тепер – с. Підлісне Кропивницького району Кіровоградської області). Під час голодомору село майже цілковито вимерло. Батьки Анатолія зуміли виїхати на Одещину і працювали у радгоспі. Хлопчик з 1940 по 1948 роки навчався в середній школі села Цебриково Великомихайлівського району Одеської області.

Батько Анатолія, Тимофій Іванович, музичної освіти не мав, а співав так, що йому могли позаздрити найвидатніші виконавці. Він був першим учителем хлопця. З 1948 по 1953 роки юнак – учень диригентсько-хорового відділу Одеського державного музичного училища. 1949 року майбутній маестро підзаробляв, працюючи концертмейстером у містечку Дальнику побіля Одеси, адже родина була великою – четверо дітей, а Толя – найстарший. У 1951-1958 роках Авдієвський працював учителем співів та музики в одеській загальноосвітній школі № 58, був керівником хорових колективів міста Одеси. У 1958 році юнак закінчив Одеську державну консерваторію ім. А. Нежданової, де навчався у Д. Загрецького, К. Пігрова. Цього ж року Анатолій Тимофійович став засновником та головним диригентом Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок». З цим колективом він працював до 1963 року, одночасно викладав хорове диригування в Житомирському музичному училищі.

В той період музикант познайомився зі своєю майбутньою дружиною Майєю Пантелеймонівною – танцівницею ансамблю. З 1963 до 1966 року А. Авдієвський працював художнім керівником і головним диригентом Черкаського українського народного хору, а згодом – його генеральним директором. З 1966 року Анатолій Тимофійович – художній керівник і головний диригент Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки. Паралельно митець викладав у київських вищих навчальних закладах: державній консерваторії імені П. Чайковського (1972-1976 рр.), інституті культури (1977-1980 рр.), педагогічному інституті імені М.О. Горького, Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова (з 1980 р). У 1986 році Анатолій Тимофійович отримав звання професора. З 2003 року А. Авдієвський працював на посаді директора Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова.

Анатолій Авдієвський зробив великий внесок у розвиток національної культури України. Він ініціював створення нових програм з музики для загальноосвітніх шкіл України, освітньо-професійних програм вищої школи за професійним спрямуванням «Музичне мистецтво». Його наукові праці, навчально-методичні посібники, репертуарно-методичні збірники, методичні рекомендації, програми, статті ефективно використовуються в навчальному процесі вузів, училищ, загальноосвітніх шкіл тощо. За період роботи в університеті Анатолій Авдієвський підготував цілу плеяду висококваліфікованих учителів музики та хорових виконавців.

Своїм ангелом-охоронцем А. Авдієвський вважав Григорія Верьовку, бо саме той підтримав його після сумнозвісного рішення М. Хрущова: «Досить танцювати й співати за державний кошт». Адже цей вердикт знищив майже всі народні хори, ансамблі танцю, камерні та симфонічні оркестри в Українській РСР.

Саме тоді Г. Верьовка запросив товариша, вже злиденного від безробіття, стати його асистентом у хорі. У новому колективі розквітла головна пристрасть А. Авдієвського – народна пісня. Він став автором численних обробок фольклорних творів («Привітальна хороводна», «Місяць яснесенький», «Над широким Дніпром», «Не громи в степах гудуть», «Колискова», «Павочка ходить», «Діброва зелена», «Чуєш, брате мій», «Думи мої»), пісень народів світу.

Митець вважав: «...саме в народній пісні захована душа людська… Дуже багато ліричних пісень, пов’язаних з любов’ю до рідної Батьківщини, святої землі, батьків, коханої. Я хотів би, – ділився маестро, – щоб ця любов ніколи не зраджувала наш народ і щоб у житті знайшлася можливість порадіти від спілкування з цими прекрасними творами, які поціновані в усьому світі». був переконаний, що душу можна освітити, збагатити, позбавити якогось негаразду тільки завдяки вірі в Господа Бога та в силу мистецтва.

А ще Авдієвський любив малювати портрети й пейзажі, фотографувати. Анатолій Тимофійович мав велику колекцію фотоапаратів – майже 400 – від «лейки» до найсучасніших, перший з’явився ще 1945 року.

Помер А. Т. Авдієвський 24 березня 2016 року. Похований у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища.

Нагороди

Батьківщина високо оцінила творчі надбання митця. А. Т. Авдієвський – заслужений діяч мистецтв України (1967), народний артист УРСР (1975), народний артист СРСР (22.02.1983), член Академії мистецтв України (АМУ, 12.1996), академік АМУ (12.1996), академік Академії педагогічних наук України (АПНУ, Відділ педагогіки та психології вищої школи, 12.1995); голова Всеукраїнської національної музичної спілки (з 1990); президент Національного музичного Комітету України Міжнародної музичної ради ЮНЕСКО (з 1995); член Комітету з Державних премій України імені Т.Г. Шевченка (09.1996-09.1999). Лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (1968), Державної премії СРСР (1978). Нагороджений орденом Жовтневої Революції (22.08.1986), орденом Трудового Червоного Прапора (1974), Почесними Грамотами Верховної Ради Української РСР, Білоруської РСР, Естонської РСР, Казахської РСР, Російської РФСР, Таджицької РСР, Узбецької РСР. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого IV ст. (24.08.2013, за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм) та V ст. (15.08.2008, за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (17.08.1998, за вагомий особистий внесок у розвиток національного музичного мистецтва, високу професійну майстерність).

Указом Президента України № 839/2003 від 16 серпня 2003 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у відродженні національної культури, збереженні і розвитку народної пісенної спадщини, багатогранну творчу діяльність Анатолію Тимофійовичу Авдієвському було присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.

Вшанування пам’яті

Одна з вулиць у м. Києві носить ім’я Анатолія Авдієвського.

На Алеї зірок біля Пасажа у м. Києві (вул. Хрещатик, № 15) встановлено зірку А.Т. Авдієвського.

У м. Кропивницькому є провулок Анатолія Авдієвського.

Світлини

А.Т. Авдієвський в оточенні учасниць хору
А.Т. Авдієвський — Герой України
Національний заслужений академічний український народний хор імені Григорія Верьовки
А.Т. Авдієвський з ветеранами колективу
Робочі моменти А. Авдієвського
Могила А.Т. Авдієвського на Центральній алеї Байкового кладовища у Києві

Бібліографія

Корнійчук, Володимир Петрович. Маестро Анатолій Авдієвський. Портрет хору з мозаїки : художньо-документальна повість / Володимир Корнійчук ; наук. ред. Т. В. Майданович ; фотоіл. А. А. Сафронова ; худ. оформ. В. С. Мельничук. – К. : Криниця, 2012. – 494 с. : портр., 32 л. фото, фото. – (Бібліотека Шевченківського комітету).

Мистецтво України : біографічний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 6.

Муха, А. І. Композитори України та української діаспори : довідник / А. І. Муха. – К. : Муз. Україна, 2004. – С. 11-12.

Шевченківські лауреати. 1962-2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. – К. : Криниця, 2001. – 696 с. – С. 13-15.

Шевченківські лауреати. 1962-2007 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слова І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. – 2-ге вид., змін. і доп. – К. : Криниця, 2007. – 768 с. – С. 18-19.

Авдієвський, А. Мистецтво – це менталітет нації / Авдієвський А. // Освіта. – 2005. – 6-13 квітня. – С. 8.

Авдієвський, А. Т. На хвилях відродження / А. Т. Авдієвський // Музика . – 1992. – № 2. – С 24-25.

Авдієвський, Анатолій. Народна пісня зберігається на генетичному рівні: Національний хор імені Григорія Верьовки – бренд України і колектив, на який рівняються митці / Анатолій Авдієвський // День. – 2011. – 23 вересня. – С. 22.

Авдієвський, А. Незважаючи на скруту / Авдієвський А. // Культура і життя. – 2004. – 28 січня. – С. 2.

Авдієвський, А. Обереги духовності: не дискредитувати, а примножувати культурні надбання країни // Голос України. – 1994. – № 93 (20 травня). – С. 12.

Авдієвський, А. В. Образ Петербурга у Николая Гоголя и Игоря Северянина : (сравнительный анализ) / А. В. Авдієвський // Вісник Київського університету імені Т. Шевченка. – 1998. – Вип. 6 : Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – С. 14-16.

Авдієвський, А. «Практично ми живемо в ізоляції від власного народу» / А. Авдієвський // День. – 2000. – 17 червня. – С. 5.

Авдієвський, А. Т. «Українська пісня створює цілюще біополе» : бесіда з художнім керівником хору ім. Г. Верьовки // Галичина . – 1993.– № 45 (20 березня). – С. 7.

Авдієвський, А. Т. Формувати особистість на ґрунті національно-культурного відродження / А. Т. Авдієвський, А. Г. Болгарський, І. М. Гадалова // Українські діячі культури про музичне виховання школярів та проблеми методики його викладання : зб. статей / ред.-упор. Козир А. В. – К. : НПУ, 1998. – С. 3-4.

Авдієвський, А. Т. Формувати особистість на ґрунті національно-культурного відродження / А. Т. Авдієвський, І. М. Гадалова // Мистецтво у школі: зб. ст. /Упор. І. М. Гадалова – К.: Обрій, 1996. – Вип.1. – С. 61-62.

Волга, Л. Сад пісень Анатолія Авдієвського / Л. Волга // Урядовий кур’єр. – 2003. – 19 серпня. – С. 3.

Головащенко, Михайло. То не хор співає, то – диригент: Анатолію Авдієвському – 70, диригенту Національного заслуженого академічного хору ім. Г. Верьовки / Михайло Головащенко // Культура і життя. – 2003. – 20 серпня. – С. 4: портр.

Горбенко, С. Велетень української музичної культури : [Авдієвський Анатолій] / С. Горбенко // Мистецтво та освіта. – 2009. – № 1. – С. 60-61: фото.

Горбенко, С. Велетень української музичної культури : [Анатолій Авдієвський] / С. Горбенко // Мистецтво та освіта. – 2009. – № 1. – С. 60-61.

Горбенко, Сергій. Анатолій Авдієвський: погляд на музичну освіту і духовність особистості / Сергій Горбенко // Українська музична газета . – 2018. – № 1 (січень-березень). – С. 3 : фото. кол.

Доля, Н. З іменем видатного земляка Анатолія Авдієвського / Н. Доля // Вперед. – 2013. – 8 жовтня. – С. 1 : фото.

Заболотна, А. Анатолій Авдієвський: «Надії не втрачайте» / А. Заболотна // Вечірній Київ. – 1999. – 18 лютого.

Здір, Л. Батьківщина зустріла творця оваціями : [Анатолій Авдієвський] / Л. Здір // Народне слово. – 2003. – 18 жовтня. – С. 1.

Зінченко, Наталія. Анатолій Авдієвський: «Нашу країну зберегла музика» / Наталія Зінченко // Музика. – 2011. – № 1-2. – С. 4-9.

Золоту медаль – Маестро Анатолію Авдієвському // Українська музична газета. – 2007. – № 1 (січень-березень). – С. 1.

Зорепад дат Анатолія Авдієвського // Народне слово. – 2013. – 10 жовтня. – С. 11 : фото. кол.

Кавунник, Олена. «Народна пісня – душа України» : Анатолій Авдієвський / Олена Кавунник // Музика. – 2018. – № 6. – С. 16-17.

Корнійчук, В. Новели про Анатолія Авдієвського / В. Корнійчук // Слово «Просвіти». – 2008. – 14-20 серпня. – С. 10.

Лисецький, С. Без права на перепочинок : Анатолію Авдієвському – 75 / С. Лисецький // Культура і життя. – 2008. – 3 вересня. – С. 1.

Луценко, Л. Творці чарівних мелодій / Л. Луценко // Культура і життя. – 2006. – 8 лютого. – С. 3

Михайленко, Анатолій. Анатолій Авдієвський: «Колись мені веліли співати мовчки» / Анатолій Михайленко // Київ. – 2003. – № 1. – С. 178-183.

Поліщук, Тетяна. Феномен Анатолія Авдієвського. Учора Україна попрощалася з видатним хоровим диригентом / Тетяна Поліщук // День. – 2016. – 29 березня. – С. 2 : портр.

Пучко-Колесник, Юлія. Натхнення божого митець / Юлія Пучко-Колесник // Українська музична газета. – 1999. – 31 березня. – С. 4.

Рибченков, Г. А. Авдієвський : про музику та про себе / Г. Рибченков // Украина-Центр. – 2013. – 10 октября. – С. 3 : фото.

Рожнятовська, О. А. Пісня жива – жива й Україна: До 60-річчя від дня заснування Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки / О. А. Рожнятовська // Календар знаменних і пам’ятних дат. – К., 2003. – ІІІ-й кв. – С. 59-66.

Славинський, М. Маестро : [Анатолій Авдієвський] / М. Славинський // Віче. – 2013. – №15. – С. 66-67.

Славинський, Микола. Маестро : 16 серпня Героєві України Анатолію Авдієвському виповнюється вісімдесят років / Микола Славинський // Віче. – 2013. – № 15. – С. 66-67 : фото.

Степанченко, Г. Анатолій Авдієвський запрошує : [У Києві відбувся концерт хору ім. Г. Верьовки, присвячений 35-річчю творчості його керівника А. Авдієвського] / Г. Степанченко // Українська музична газета. – 2000. – № 2. – С. 1.

Степанченко, Г. В. Авдієвський Анатолій Тимофійович / Г. В. Степанченко // Українська музична енциклопедія / НАН України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського; редкол.: Г. Скрипник (гол.), А. Калениченко, Г. Степанченко та ін. – К. : Видавництво інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. – 2006. –Т. 1: А-Д. – 2006. – 679,[1] с. : фото, іл. – С. 21.

Степанченко, Г. В. Авдієвський Анатолій Тимофійович // Енциклопедія сучасної України. – Т. 1. – К., 2001. – С. 55.

Степанченко, Галина. Народний хор і його чародій : Авдієвський Анатолій / Галина Степанченко // Музика. – 2013. – № 5. – С. 8-11.

Стороженко, Ольга. Пішов з життя керівник хору Верьовки Анатолій Авдієвський : некролог / Ольга Стороженко // Кіровоградська правда. – 2016. – 29 березня. – С. 4 : фото.

Худояров, Руслан. Памяти великого маэстро Авдиевского / Руслан Худояров // Украина-Центр. – 2016. – 7 апреля. – С. 15 : фот. кол.

Чечель, Людмила. Через тую пісню Авдієвським став... / Людмила Чечель // Культура і життя. – 2011. – № 36 (вересень). – С. 8.

Чечель, Людмила. Чуєш, брате мій : Авдієвський Анатолій / Людмила Чечель // Культура і життя. – 2008. – 2 квітня. – С. 1.

Ющенко, О. Цвіт папороті : Вірш : Анатолію Авдієвському після хвилюючої вистави «Цвіт папороті» / О. Ющенко // Культура і життя. – 2005. – 21 вересня. – С. 8.