Іщенко Олександр Володимирович
Олександр Володимирович Іщенко
Дата народження — 28.11.1972
Місце народження — с. Березова Балка, Вільшанський район, Кіровоградська область, Україна
Дата смерті — 16.11.2014
Місце смерті — селище Польове, Шахтарський район, Донецька область, Україна
Дата поховання — 21.11.2014
Місце поховання — с. Березова Балка, Вільшанський район, Кіровоградська область, Україна
Олександр Володимирович Іщенко (28 листопада 1972 р., с. Березова Балка, Вільшанський район, Кіровоградська область, Україна – 16 листопада 2014 р., селище Польове, Шахтарський район, Донецька область, Україна) – солдат Збройних сил України, навідник-оператор 169-го навчального центру Сухопутних військ (354-го навчального механізованого полку).
Життя і діяльність
Іщенко Олександр Володимирович народився 28 листопада 1972 року в селі Березова Балка Вільшанського району Кіровоградської області.
У 1979 – 1990 роках навчався у Березобалківській середній школі. Учителі згадують Олександра як дисциплінованого, здібного і старанного учня, активіста, спортсмена. Мама Сашка – Валентина Іллівна – працювала бібліотекарем і з дитинства привчила сина до читання.
Навчаючись у старших класах школи, Олександр отримав спеціальність тракториста на базі Вільшанського міжшкільного навчально-виробничого комбінату.
Після закінчення школи юнак працював трактористом у рідному колгоспі. У листопаді 1990 року був призваний на строкову військову службу. Служив у місті Рига, столиці Латвії. Отримав військову спеціальність «кодувальник».
У 1993 році демобілізований солдат Олександр Іщенко вступив до Кіровоградського профтехучилища № 6, де навчався за фахом контролер, касир, оператор ЕОМ ощадного банку. З квітня 1994 року працював завідуючим ощадкасою в селі Дорожинка Вільшанського району.
У лютому 1999 року одружився з Людмилою Анатоліївною Вовкожою. У Олександра і Людмили народилося двоє дітей: син Олексій у 2001 році і донька Анна у 2005-му.
Після реформування ощадкас і до вересня 2014 року О. Іщенко працював трактористом у місцевому господарстві ТОВ «АПК Розкішна». В рідному селі Олександра знали як люблячого сина, доброго брата, вірного чоловіка, мудрого батька. Односельці з любов’ю називали його Шуриком.
З початком російської агресії на сході України, Олександр Володимирович був мобілізований до лав ЗСУ під час третьої хвилі мобілізації 4 вересня 2014 року. По закінченні навчального підрозділу у в/ч п/п В-0941 за класифікацією «НОБМП-1 ІІІ класу» (навідник-оператор БМП-1), О. Іщенко у складі 354-го навчального механізованого полку був направлений захищати цілісність та незалежність України в зоні антитерористичної операції. За відгуками бойових побратимів Олександра, він був людиною із загостреним почуттям відповідальності, завжди намагався бути попереду, викликаючись на найнебезпечніші завдання.
14 листопада 2014 року, неподалік одного із блокпостів, Іщенко був контужений і мав можливість підлікуватись у госпіталі, але нагодою не скористався і залишився на передовій, в одній із найгарячіших точок зони АТО – Дебальцеве. 16 листопада, близько 15:00 на блокпосту «Гостра Могила» поблизу селища Польове Шахтарського району Донецької області, бойова машина Олександра наїхала на радіокеровану міну типу «Фугас» і підірвалася. Від поранень, отриманих внаслідок вибуху міни, О. Іщенко загинув разом з іншими шістьма військовими.
Поховали Олександра Володимировича Іщенка з військовими почестями 21 листопада 2014 року у рідному селі Березова Балка.
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня (23.05.2015 р.) (посмертно)
Пам’ять
Рішенням Вільшанської районної ради від 23.11.2016 р. Іщенку Олександру Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин Вільшанщини» (посмертно)
Бібліографія
Іщенко Олександр Володимирович // Книга пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України / М-во оборони України, Нац. військово-історичний музей України. – К., 2017. – Кн. 2. / упор., ред. Ярослав Тинченко. – С.264: фото
Відбулося засідання районної комісії з питань попереднього розгляду представлень для присвоєння звання «Почесний громадянин Вільшанщини» // Зорі над Синюхою. – 2016. – 20 серпня. – С. 4
Відвідали сім’ї загиблих героїв учасників АТО // Зорі над Синюхою. – 2016. – 20 жовтня. – С. 2
Іщенко Олександр Володимирович // Зорі над Синюхою. – 2014. – 22 листопада. – С. 1
Кучер Я.О. Співчуття керівного складу Кіровоградського гарнізону / Я.О. Кучер // Наше місто. – 2014. – 4 грудня. – С. 4
Мосузенко О. Чужого болю не буває... / О. Мосузенко; фото Г. Солдецького // Нова газета. – 2014. – 25 грудня. – С. 3 : фото
Наші земляки, які загинули під час антитерористичної операції // Зорі над Синюхою. – 2016. – 3 березня. – С. 2
Панова О. Його 42 весни... / О. Панова // Зорі над Синюхою. – 2015. – 12 листопада. – С. 1
Підірвався на фугасі // Наше місто. – 2014. – 20 листопада. – С. 1.
Почесні громадяни Вільшанщини // Зорі над Синюхою. – 2017. – 3 червня. – С. 1
Рибальченко Л. Людина живе доти, доки її памятають... / Л. Рибальченко // Зорі над Синюхою. – 2019. – 6 грудня. – С. 2
Web-ресурси
АТО: в районі Дебальцево загинув боєць з Кіровоградщини (Мій Кропивницький. Події міста)
Герої АТО (Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка)
Іщенко Олександр Володимирович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)
Іщенко Олександр Володимирович (Книга пам’яті полеглих за Україну)
Ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв 16 листопада (Новостивидео)