Відмінності між версіями «Яновський Юрій Іванович»

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рядок 10: Рядок 10:
  
  
−
Творчість Юрія Яновського - один із показових прикладів постійних новаторських шукань митця. Він став одним із фундаторів лірико-романтичної стильової течії в літературі. На шляху до художніх вершин письменнику довелось долати значні перешкоди, пов'язані з труднощами визрівання таланту, а також із нерозумінням його творчих пошуків тогочасною критикою.
 
  
−
Початкову освіту Юрій Іванович Яновський здобував у церковнопарафіяльній школі. У серпні 1911 року Юрій Яновський вступив до Єлисаветградського реального училища. Навчався на відмінно. Особливо до душі припали хлопцеві уроки словесності. У 1919 році, закінчивши Єлисаветградське земське реальне училище (із золотою медаллю), Ю. Яновський вступає до механічного технікуму. Навчання поєднує з роботою в радянських установах. У серпні 1920 року бере участь у всеросійському перепису. Працює Юрій Іванович інструктором повітової робітничо-селянської інспекції. Жадібними очима молодого художника вбирає в себе Яновський всі барви того буремного часу. Вони забуяють потім в його поезіях та оповіданнях.
+
Творчість Юрія Яновського – показовий приклад постійних новаторських шукань митця. Він став одним із фундаторів лірико-романтичної стильової течії в літературі. На шляху до художніх вершин письменнику довелось долати значні перешкоди, пов’язані з труднощами визрівання таланту під постійним вогнем гострої, дошкульної критики.
  
−
1922 року успішно складає вступні іспити до Київського політехнічного інституту. Навчається в одній групі з майбутнім конструктором космічних кораблів Сергієм Корольовим. Ю. Яновський брав участь у літературній студії інституту, організував на факультеті стінну тижневу газету, став її редактором.
+
Народився майбутній письменник 27 серпня 1902 року в селі Маєрове (нині село Нечаївка Кіровоградської області). У родині Яновських було дев’ятеро дітей. У пошуках кращої долі батьки Юрія – Іван Миколайович та Марія Мусіївна – оселилися в м. Єлисаветграді (нині м. Кропивницький), де батько влаштувався робітником на завод. Юрій ріс дуже хворобливим – переніс змалку шість операцій. Початкову освіту хлопчик здобував у церковнопарафіяльній школі.
  
−
1 травня 1922 року Яновський-початківець під псевдонімом Георгій Ней у київській газеті "Пролетарська правда" надрукував перший вірш російською мовою "Море". Основних літературних успіхів Ю. Яновський досягне в майбутньому на ниві прози та драматургії, але поезії не залишатиме протягом усього життя. Через хворобу йому не вдалося завершити навчання в інституті: від диплома інженера-конструктора відокремлювали два роки.
+
Фото 2
  
−
Перший прозовий твір - новелу "А потім німці тікали" Ю. Яновський опублікував у газеті "Більшовик" 2 березня 1924 року. Більшість ранніх новел Ю. Яновського, що входили до збірки "Мамутові бивні" (1925), створено на матеріалі конкретних подій громадянської війни і присвячено проблемі духовного оновлення людини та суспільства в революційну епоху. З 1923 року Ю. Яновський працює на Одеській кінофабриці сценаристом. 1926 року Ю. Яновський разом із режисером П. Долиною екранізує повість М.  Коцюбинського "Фата моргана". Письменник професійно перекладає прозовий твір мовою кінематографії. Ю. Яновський творчо співпрацює з О. Довженком і створює титри до фільму О. Довженка "Сумка дипкур'єра".
+
У 1919 році Яновський закінчив Єлисаветградське земське реальне училище із золотою медаллю, згодом працював в адмінвідділі повітового виконкому та в статистичному бюро, поєднуючи роботу з навчанням у механічному технікумі. Жадібними очима молодого художника вбирав у себе Яновський всі барви того буремного часу, які забуяють потім в його поезіях та оповіданнях.
  
−
У 1927 році в журналі "Вапліте" друкує повість "Байгород" про робітниче повстання проти анархістської банди, що захопила степове місто Байгород. У "Байгороді" зовнішній перебіг подій письменник прагне "пропустити" крізь внутрішній світ людини, її психологію. У цьому ж році виходить збірка оповідань Ю. Яновського "Кров землі". До неї увійшли такі твори: "Історія попільниці", "Мамутові бивні", "Роман  Ма", "Туз і перстень", "Рейд", "Байгород", "В листопаді".
+
1922 року Юрій Яновський успішно склав вступні іспити на електротехнічний факультет Київського політехнічного інституту. Навчався Юрій в одній групі з майбутнім конструктором космічних кораблів Сергієм Корольовим. Студент Яновський брав активну участь у роботі літературної студії інституту, організував на факультеті стінну тижневу газету, був її редактором.
  
−
Своє покликання Юрій Яновський бачив у звеличенні мужності героїв революції в дусі справжньої світлої романтики, яка відповідала піднесеній атмосфері боротьби за нове життя. Про це свідчать і два романи - "Майстер корабля" (1928) та "Чотири шаблі" (1930), якими письменник ніби підсумовує свою літературну молодість.
+
1 травня 1922 року Яновський-початківець під псевдонімом Георгій Ней у київській газеті «Пролетарська правда» надрукував перший вірш – «Море» (російською мовою). Через два роки він опублікував вірш «Дзвін» вже українською за власним прізвищем. Основних літературних успіхів Ю. Яновський досягне в майбутньому на ниві прози та драматургії, але поезії не залишатиме протягом усього життя.
  
−
У 1935 році побачив світ роман Ю. Яновського "Вершники", в якому вдало поєднані ознаки народної думи, героїчної поеми і овелістичного роману. Це - твір романтичного епосу.  
+
Перший прозовий твір – новелу «А потім німці тікали» – Ю. Яновський опублікував у газеті «Більшовик» 2 березня 1924 року. Більшість ранніх новел письменника, що увійшли до збірки «Мамутові бивні» (1925), створено на матеріалі конкретних подій громадянської війни і присвячено проблемі духовного оновлення людини та суспільства в революційну епоху.
  
−
Талант Яновського-новеліста, який, здавалося, був уже цілком сформованим у передвоєнні роки, під час Другої світової війни засяяв новими гранями. Новелістика тепер стає основним жанром художньої творчості письменника. Найповніше вона представлена у збірці "Земля батьків" (1944). Глибоко реалістичні за життєвою основою твори цієї книжки, як і тогочасні оповідання О. Довженка, були пройняті духом героїчної, життєствердної романтики. Ідеї патріотизму визначили зміст і нових оповідань Ю. Яновського, що склали книжку "Київські оповідання" (1948), відзначену Сталінською премією 1949 року.
+
У 1925-1926 роках Юрій Іванович працював на Одеській кінофабриці спочатку художнім редактором, далі обіймав посаду головного редактора, писав і кіносценарії. Тут він разом із режисером П. Долиною екранізує повість М. Коцюбинського «Фата моргана», професійно переклавши прозовий твір мовою кінематографії, пише сценарій до фільму «Гамбург» режисера Володимира Баллюзека, творчо співпрацює з О. Довженком – створює титри до його фільму «Сумка дипкур’єра».
  
−
Талант Ю. Яновського-драматурга найповніше виявився у романтичній трагедії "Дума про Британку". У цьому творі письменник зосередив увагу на такому своєрідному явищі часів громадянської війни, як утворення мініатюрних радянських "республік" у тилах денікінців і петлюрівців. У доробку письменника-драматурга і реалістичні драми ("Потомки", "Син династії", "Дочка прокурора"), і сатирична комедія ("Райський табір").
+
Фото 3
  
−
У 1947 році Ю. Яновський написав роман "Жива вода", який у пізніший редакції (після смерті письменника) публікувався вже під назвою "Мир" (1956). Це твір про звитяжних радянських переможців у війні, про перший післявоєнний рік, про відбудову зруйнованого господарства, про трудовий героїзм жінок, про волелюбний, працьовитий і гордий український народ. У свій час роман зазнав несправедливої критики, організованої Л. Кагановичем. Письменник змушений був переробляти його.
+
У 1927 році Юрій Яновський приймає запрошення Михайла Семенка, який очолював сценарний відділ ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління), працювати редактором цієї організації. У Харкові, тодішній столиці, вирувало літературно-мистецьке життя, у подіях якого письменник брав безпосередню участь. У журналі «Вапліте» Юрій Іванович друкує повість «Байгород», у якій зовнішній перебіг подій прагне «пропустити» крізь внутрішній світ людини, її психологію. У цьому ж році виходить збірка оповідань Ю. Яновського «Кров землі». До неї увійшли такі твори: «Історія попільниці», «Мамутові бивні», «Роман Ма», «Туз і перстень», «Рейд», «Байгород», «В листопаді».
  
−
Не стало Ю. Яновського 25 лютого 1954 року. Похований на Байковому цвинтарі (ділянка № 2; надгробок — бронза, граніт; скульптор І. В. Макогон, архітектор П. Ф. Костирко; встановлений в 1961 році).
+
«Майстер корабля» (1928), перший роман Юрія Яновського, увібрав частку того безпосереднього життєвого досвіду, що його молодий письменник набув за час роботи на Одеській кінофабриці. Критика сприйняла роман неоднозначно, бо в ньому був відсутній герой-пролетарій, не оспівувалась краса «щасливої радянської дійсності».
  
−
За роки, що минули після смерті письменника, його спадщина здобула широке визнання читачів. Твори Юрія Яновського поруч з творчістю таких визначних майстрів слова, як П. Тичина, М. Хвильовий, М. Зеров, М. Рильський, Є. Плужник увійшли в класичний фонд літератури українського відродження першої половини XX століття. Традиції його творчості продовжували у поетичній прозі О. Гончар, В. Земляк та інші українські письменники .
+
Наступний роман – «Чотири шаблі» (1930) – у романістичному дусі змальовує стихію національно-визвольного руху. Після виходу книги у світ на Яновського посипалися звинувачення в оспівуванні «націоналістичної романтики». Цей роман не видавався в Україні понад п’ятдесят років.
  
−
У рідному селі письменника Нечаївці створено музей його імені, відкритий 1972 року (архітектор В. Губенко).У залах музею  розміщено експонати: документи, фотокопії, книги, листи, письмове приладдя, альбом  з фотографіями, виготовленими самим Ю. Яновським, записна книжка (1946). Куточки в двох залах відтворюють інтер'єр їдальні Яновських і робочий кабінет письменника. На місці, де стояла хата Яновських, встановлено пам'ятний знак.
+
У 1935 році побачив світ роман письменника «Вершники», в якому вдало поєднані ознаки народної думи, героїчної поеми і новелістичного роману про боротьбу добра і зла, красу українського неба і степу, про людську витривалість і прагнення свободи.
 +
 
 +
Талановитий майстер, який фактично за десять років молодого життя створив свої найкращі твори, що збагатили нашу літературу, решту часу був змушений виправдовуватись, підлаштовуватись під настанови кабінетних посередностей і писати на замовлення.
 +
 
 +
Фото 4
 +
 
 +
1939 року Ю. Яновського нагороджують орденом Трудового Червоного Прапора, дають квартиру у Києві. Офіційно визнаному письменнику довіряють посаду головного редактора журналу «Українська література» (з 1946 року – «Вітчизна»). До початку німецько-радянської війни письменник створив кілька сценаріїв, писав п’єси та видав збірку гумористичних оповідань «Короткі історії». Коли почалася війна, його разом із сім’єю евакуювали в Уфу, де він брав активну участь в організації видання творів українських письменників серії «Фронт і тил», згодом працював військовим кореспондентом на Першому Українському фронті. У 1946 році Юрій Іванович був одним із представників радянської преси на Нюрнберзькому процесі, під його враженням написаний цикл хвилюючих репортажів «Листи з Нюрнберга» (1946).
 +
 
 +
Талант Яновського-новеліста, який, здавалося, був уже цілком сформованим у передвоєнні роки, під час Другої світової війни засяяв новими гранями. Новелістика тепер стає основним жанром художньої творчості письменника. Найповніше вона представлена у збірці «Земля батьків» (1944).
 +
Відразу по війні на нього знову чекали неприємності. У 1946 році «за націоналізм, міщансько-обивательські погляди, аполітичність, друк помилкових і порочних творів на сторінках журналу “Вітчизна”» Ю. Яновського звільняють з посади головного редактора журналу, а наступного року ідеологічного розгрому зазнав його новий роман «Жива вода» – про перший післявоєнний рік, відбудову зруйнованого господарства, трудовий героїзм жінок, про волелюбний, працьовитий і гордий український народ. Яновський записав у щоденнику: «Поховали «Живу воду» метрів на десять під землю». Вже після смерті автора, після вимушених багаточисленних правок роман вийшов у спотвореному вигляді під назвою «Мир» (1956). Опального романіста зовсім перестали друкувати, тож Юрій Іванович потроху носив букіністам найкоштовніші раритети з власної книгозбірні. Його врятувала несподівано присуджена у 1949 році Сталінська (пізніше перейменована в Державну) премія ІІІ ступеня за збірку «Київські оповідання».
 +
 
 +
Продовжував Юрій Іванович працювати і як сценарист – брав участь у написанні сценаріїв до художнього фільму «Зв’язковий підпілля» (1951), документального фільму «Микола Васильович Гоголь» (1952), створював літературні сценарії.
 +
 
 +
Фото 5
 +
 
 +
Віддавши кращі творчі роки прозі, останнє слово в літературі письменник сказав мовою драматургічного мистецтва. Він звертався до драматургії неодноразово протягом життя. «Дума про Британку», написана у 1937 році, пройшла у п’ятдесяти театрах країни у рік виходу. Таке досягнення спонукало Яновського до написання нових п’єс, частину з яких він встиг завершити, але працю над іншими перервала війна. Після війни письменник знову повернувся до драматургії, завершив кілька довоєнних задумів та створив нові п’єси. «Завойовники» (1931), «Дума про Британку» (1937), «Потомки» (1938), «Син династії» (1942-1947), «Дочка прокурора» (1953), «Райський табір» (1953), «Молода воля» (1954) – такий творчий доробок Яновського-драматурга. 16 лютого 1954 р. на сцені Київського театру російської драми ім. Лесі Українки (нині – Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки) відбулася прем’єра п’єси Ю. Яновського «Дочка прокурора», що стала його лебединою піснею. Морально-етичні колізії, майстерно виписані характери забезпечили драмі сценічний успіх.
 +
 
 +
Не стало Ю. Яновського 25 лютого 1954 року. Похований письменник на Байковому цвинтарі.
 +
 
 +
За роки, що минули після смерті письменника, його творча спадщина здобула широке визнання читачів, двічі виходили твори майстра слова п’ятитомними виданнями; твори письменника перекладали багатьма мовами, про нього знають не лише в Україні, а й далеко за її межами. У 1968 році Кіровоградський обком комсомолу заснував обласну премію імені Ю. Яновського для відзначення досягнень творчої молоді області. У 1982 році правління Спілки письменників України запровадило республіканську премію ім. Ю. Яновського для пошанування кращих майстрів новели. Компаніївська районна рада 2016 року започаткувала також літературну премію ім. Юрія Яновського у жанрах малої прози й поезії.
  
−
Вiддавши кращi творчi роки прозi, останнє слово в лiтературi письменник сказав мовою драматургiчного мистецтва. Йдеться про п'єсу "Дочка прокурора", яка побачила свiтло рампи за кiлька днiв до смертi Юрiя Iвановича Яновського. Працюючи над драмою (задум п'єси вiдноситься ще до передвоєнних рокiв, коли письменник почав роботу над незавершеною п'єсою "День гнiву", 1940), вiн водночас публiкує комедiю "Райський табiр" (1953) (сатиричний памфлет на iмперiалiстичний свiт перiоду iнтервенцiï США в Кореï), починає  працювати над тетралогiєю "Молода воля", яка присвячувалася 300-рiччю возз'єднання Украïни з Росiєю (романтична драма про молодi роки Тараса Шевченка). Як сценарист Ю. Яновський також створює сценарiй художнього фiльму "Зв'язковий пiдпiлля" (1951), лiтературний сценарiй "Павло Корчагiн" (за мотивами роману М. Островського "Як гартувалася сталь", 1953) та сценарiй документального фiльму  "Микола Васильович Гоголь" (1952).
 
  
−
Спадщина письменника здобула широке визнання читачiв. Двiчi виходили його твори п'ятитомними виданнями. Кращi з них перекладенi багатьма мовами, опублiкованi в Болгарiï, НДР, Польщi, Угорщинi, Чехословаччинi, Австрiï, Iталiï, Францiï.
 
  
 
==Пам'ять ==
 
==Пам'ять ==

Версія за 13:15, 28 квітня 2023

Юрій Іванович Яновський

Дата народження — 27.08.1902 (14.08. за ст. ст.)
Місце народження — с. Маєрове, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині с. Нечаївка, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 25.02.1954
Місце смерті — м. Київ
Місце поховання — м. Київ, Байкове кладовище

Юрій Іванович Яно́вський (псевдоніми – Григорій Ней, Юрій Юрченко та ін., 27 серпня 1902, с. Маєрове Єлисаветградського повіту Херсонської губернії – 25 лютого 1954, м. Київ) – український радянський прозаїк, поет, драматург, публіцист.

Життя і діяльність

…це був художник-відкривач, що дорожив свіжістю, правдивістю образів, нетерпимець до будь-якої рутизни…
Олесь Гончар
«Блакитні вежі Яновського»


Творчість Юрія Яновського – показовий приклад постійних новаторських шукань митця. Він став одним із фундаторів лірико-романтичної стильової течії в літературі. На шляху до художніх вершин письменнику довелось долати значні перешкоди, пов’язані з труднощами визрівання таланту під постійним вогнем гострої, дошкульної критики.

Народився майбутній письменник 27 серпня 1902 року в селі Маєрове (нині село Нечаївка Кіровоградської області). У родині Яновських було дев’ятеро дітей. У пошуках кращої долі батьки Юрія – Іван Миколайович та Марія Мусіївна – оселилися в м. Єлисаветграді (нині м. Кропивницький), де батько влаштувався робітником на завод. Юрій ріс дуже хворобливим – переніс змалку шість операцій. Початкову освіту хлопчик здобував у церковнопарафіяльній школі.

Фото 2

У 1919 році Яновський закінчив Єлисаветградське земське реальне училище із золотою медаллю, згодом працював в адмінвідділі повітового виконкому та в статистичному бюро, поєднуючи роботу з навчанням у механічному технікумі. Жадібними очима молодого художника вбирав у себе Яновський всі барви того буремного часу, які забуяють потім в його поезіях та оповіданнях.

1922 року Юрій Яновський успішно склав вступні іспити на електротехнічний факультет Київського політехнічного інституту. Навчався Юрій в одній групі з майбутнім конструктором космічних кораблів Сергієм Корольовим. Студент Яновський брав активну участь у роботі літературної студії інституту, організував на факультеті стінну тижневу газету, був її редактором.

1 травня 1922 року Яновський-початківець під псевдонімом Георгій Ней у київській газеті «Пролетарська правда» надрукував перший вірш – «Море» (російською мовою). Через два роки він опублікував вірш «Дзвін» вже українською за власним прізвищем. Основних літературних успіхів Ю. Яновський досягне в майбутньому на ниві прози та драматургії, але поезії не залишатиме протягом усього життя.

Перший прозовий твір – новелу «А потім німці тікали» – Ю. Яновський опублікував у газеті «Більшовик» 2 березня 1924 року. Більшість ранніх новел письменника, що увійшли до збірки «Мамутові бивні» (1925), створено на матеріалі конкретних подій громадянської війни і присвячено проблемі духовного оновлення людини та суспільства в революційну епоху.

У 1925-1926 роках Юрій Іванович працював на Одеській кінофабриці спочатку художнім редактором, далі обіймав посаду головного редактора, писав і кіносценарії. Тут він разом із режисером П. Долиною екранізує повість М. Коцюбинського «Фата моргана», професійно переклавши прозовий твір мовою кінематографії, пише сценарій до фільму «Гамбург» режисера Володимира Баллюзека, творчо співпрацює з О. Довженком – створює титри до його фільму «Сумка дипкур’єра».

Фото 3

У 1927 році Юрій Яновський приймає запрошення Михайла Семенка, який очолював сценарний відділ ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління), працювати редактором цієї організації. У Харкові, тодішній столиці, вирувало літературно-мистецьке життя, у подіях якого письменник брав безпосередню участь. У журналі «Вапліте» Юрій Іванович друкує повість «Байгород», у якій зовнішній перебіг подій прагне «пропустити» крізь внутрішній світ людини, її психологію. У цьому ж році виходить збірка оповідань Ю. Яновського «Кров землі». До неї увійшли такі твори: «Історія попільниці», «Мамутові бивні», «Роман Ма», «Туз і перстень», «Рейд», «Байгород», «В листопаді».

«Майстер корабля» (1928), перший роман Юрія Яновського, увібрав частку того безпосереднього життєвого досвіду, що його молодий письменник набув за час роботи на Одеській кінофабриці. Критика сприйняла роман неоднозначно, бо в ньому був відсутній герой-пролетарій, не оспівувалась краса «щасливої радянської дійсності».

Наступний роман – «Чотири шаблі» (1930) – у романістичному дусі змальовує стихію національно-визвольного руху. Після виходу книги у світ на Яновського посипалися звинувачення в оспівуванні «націоналістичної романтики». Цей роман не видавався в Україні понад п’ятдесят років.

У 1935 році побачив світ роман письменника «Вершники», в якому вдало поєднані ознаки народної думи, героїчної поеми і новелістичного роману про боротьбу добра і зла, красу українського неба і степу, про людську витривалість і прагнення свободи.

Талановитий майстер, який фактично за десять років молодого життя створив свої найкращі твори, що збагатили нашу літературу, решту часу був змушений виправдовуватись, підлаштовуватись під настанови кабінетних посередностей і писати на замовлення.

Фото 4

1939 року Ю. Яновського нагороджують орденом Трудового Червоного Прапора, дають квартиру у Києві. Офіційно визнаному письменнику довіряють посаду головного редактора журналу «Українська література» (з 1946 року – «Вітчизна»). До початку німецько-радянської війни письменник створив кілька сценаріїв, писав п’єси та видав збірку гумористичних оповідань «Короткі історії». Коли почалася війна, його разом із сім’єю евакуювали в Уфу, де він брав активну участь в організації видання творів українських письменників серії «Фронт і тил», згодом працював військовим кореспондентом на Першому Українському фронті. У 1946 році Юрій Іванович був одним із представників радянської преси на Нюрнберзькому процесі, під його враженням написаний цикл хвилюючих репортажів «Листи з Нюрнберга» (1946).

Талант Яновського-новеліста, який, здавалося, був уже цілком сформованим у передвоєнні роки, під час Другої світової війни засяяв новими гранями. Новелістика тепер стає основним жанром художньої творчості письменника. Найповніше вона представлена у збірці «Земля батьків» (1944). Відразу по війні на нього знову чекали неприємності. У 1946 році «за націоналізм, міщансько-обивательські погляди, аполітичність, друк помилкових і порочних творів на сторінках журналу “Вітчизна”» Ю. Яновського звільняють з посади головного редактора журналу, а наступного року ідеологічного розгрому зазнав його новий роман «Жива вода» – про перший післявоєнний рік, відбудову зруйнованого господарства, трудовий героїзм жінок, про волелюбний, працьовитий і гордий український народ. Яновський записав у щоденнику: «Поховали «Живу воду» метрів на десять під землю». Вже після смерті автора, після вимушених багаточисленних правок роман вийшов у спотвореному вигляді під назвою «Мир» (1956). Опального романіста зовсім перестали друкувати, тож Юрій Іванович потроху носив букіністам найкоштовніші раритети з власної книгозбірні. Його врятувала несподівано присуджена у 1949 році Сталінська (пізніше перейменована в Державну) премія ІІІ ступеня за збірку «Київські оповідання».

Продовжував Юрій Іванович працювати і як сценарист – брав участь у написанні сценаріїв до художнього фільму «Зв’язковий підпілля» (1951), документального фільму «Микола Васильович Гоголь» (1952), створював літературні сценарії.

Фото 5

Віддавши кращі творчі роки прозі, останнє слово в літературі письменник сказав мовою драматургічного мистецтва. Він звертався до драматургії неодноразово протягом життя. «Дума про Британку», написана у 1937 році, пройшла у п’ятдесяти театрах країни у рік виходу. Таке досягнення спонукало Яновського до написання нових п’єс, частину з яких він встиг завершити, але працю над іншими перервала війна. Після війни письменник знову повернувся до драматургії, завершив кілька довоєнних задумів та створив нові п’єси. «Завойовники» (1931), «Дума про Британку» (1937), «Потомки» (1938), «Син династії» (1942-1947), «Дочка прокурора» (1953), «Райський табір» (1953), «Молода воля» (1954) – такий творчий доробок Яновського-драматурга. 16 лютого 1954 р. на сцені Київського театру російської драми ім. Лесі Українки (нині – Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки) відбулася прем’єра п’єси Ю. Яновського «Дочка прокурора», що стала його лебединою піснею. Морально-етичні колізії, майстерно виписані характери забезпечили драмі сценічний успіх.

Не стало Ю. Яновського 25 лютого 1954 року. Похований письменник на Байковому цвинтарі.

За роки, що минули після смерті письменника, його творча спадщина здобула широке визнання читачів, двічі виходили твори майстра слова п’ятитомними виданнями; твори письменника перекладали багатьма мовами, про нього знають не лише в Україні, а й далеко за її межами. У 1968 році Кіровоградський обком комсомолу заснував обласну премію імені Ю. Яновського для відзначення досягнень творчої молоді області. У 1982 році правління Спілки письменників України запровадило республіканську премію ім. Ю. Яновського для пошанування кращих майстрів новели. Компаніївська районна рада 2016 року започаткувала також літературну премію ім. Юрія Яновського у жанрах малої прози й поезії.


Пам'ять

  • У рідному селі письменника сворено меморіальний музей його імені, відкритий 1972 року (архітектор В. Губенко).

  • На будинку Роліта в Києві, де з 1939-го по 1954 рік жив і працював письменник, у 1958 році встановлена меморіальна дошка (граніт, бронза; барельєф, скульптор А.В. Німенко)

  • Пам’ятник на могилі письменника на Байковомк цвинтарі (ділянка № 2; надгробок — бронза, граніт; скульптор І. В. Макогон, архітектор П. Ф. Костирко; встановлений в 1961 році). 


Іменем Ю.І. Яновського, в Києві, в 1955 році, було названо вулицю (Печерський район).

Бібліографія

Основні видання творів Ю. І. Яновського

Твори : в 5 т. / Юрій Яновський; Упоряд. та приміт. К.П. Волинського, М.М. Острика; Редкол.: І.О.Дзеверін (голова) та ін. - К. : Дніпро, 1983 -

Вибрані твори / Юрій Яновський ; Вступ. ст. С.Плачинди. - К. : Дніпро, 1970. - 451,[2] с. - (Шкільна б-ка)

Вершники / Юрій Іванович Яновський. Мир : Романи / Післямова. І.Муратова. - К. : Молодь, 1980. - 278,[2] с. - (Б-ка художніх творів для підлітків і юнацтва)

Майстер корабля : роман / Юрій Яновський ; авт. передм.: Григорій Зленко, Михайло Левченко ; худ. Іван Пуленко. - Одеса : Маяк, 1972. - 156 с. - (Сер." Морська бібліотека" ; кн. 3)

Мир : роман / Юрій Яновський. - К. : Дніпро, 1965. - 286 с.

Чотири шаблі [Текст] : роман: В 2 ч. / Юрій Яновський. - Вінніпег : [б. и.], 1951 - . - (Б-ка "Нового Шляху")

Яновський Ю. Лист до Миколи Хвильового: (фрагмент) / Ю. Яновський // Кіnо-Коло. - 2002. - осінь (15). - С. 134


Література про життя і діяльність

Бабишкін, Олег Кіндратович. Кіноспадщина Юрія Яновського / Олег Бабишкін. - К. : Мистецтво, 1987. - 139,[2] с.

Плачинда, Сергій Петрович Юрій Яновський : Біогр. роман / Сергій Плачинда. - К. : Молодь, 1986. - 256,[3] с., : іл ; 20 см. - (Сер. біографічних творів "Уславлені імена" ; вип. 67) (Б-ка юнацтва). - Бібліогр. в прим.: с. 250-254

Семенчук, Іван Романович. Юрій Яновський : Життя і творчість: Книга для вчителя / Іван Семенчук. - К. : Рад. шк., 1990. - 256 с. - (Сер. "Література і мистецтво" / Т-во "Знання" УРСР ; №1). - Бібліогр.: с.30-32

"Вершники" Юрія Яновського сербською мовою // Сучасність. - 1966. - N 12. - С. 104-105

Смолич Ю. Злигодні Юрія Яновського / Ю.Смолич // Сучасність. - 1971. - N 7-8. - С. 68-84

"І як нам мало треба...": Історія одного листування // Єлисавет. - 1992. - 14 жовтня. - С. 2

Александрова Г. Бібліографічний список праць про Юрія Яновського / Г.Александрова // Українська мова і література в школі. - 1999. - N 45. - С. 3

Бернадська Н. Юрій Яновський / Н.Бернадська // Українська мова і література в школі. - 1999. - N 45. - С. 1-3

Добірка статей присвячених Юрію Яновському // Українська мова та література. - 1999. - № 45

Погрібний В. Соціалізмові Яновський був потрібен?...: Про музей Юрія Яновського в с. Нечаївка / В.Погрібний // Кіровоградська правда. - 2000. - 26 жовтня. - С. 3

Собко В. Музей Юрія Яновського не пізно створити в Кіровограді / Собко В. // Народне слово. - 2000. - 16 листопада. - С. 1

Сизоненко Олександр "Не вбиваймо своїх пророків!" : Роман-есе / Олександр Сизоненко А.; Олександр Сизоненко // Березіль. - 2000. - № 5-6. - С. 27-53 ; Київ. - 2000. - № 9-10. - С. 27-53 ; Дніпро. - 2000. - № 7-8. - С. 21-70 ; Дніпро. - 2000. - № 9-10. - С. 6-70 ; Дніпро. - 2001. - № 1-2. - С. 5-50 ; Дніпро. - 2001. - № 3-4. - С. 2-37. ; № 7-8. - С. 6-22. ; № 9-10. - С. 5-47. ; № 11-12 ; Дніпро. - 2002. - № 1-2. - С. 71-84. ; № 3-4. - С. 4-22. ; № 5-6. - С. 7-20. ; № 7-8. - С. 2-30. ; № 9-10. - С. 54-77. ; № 11-12. - С. 16-58 ; Дніпро. - 2003. - № 1-2. - С. 6-30. ; № 3-4. - С. 2-33. ; № 5-6. - С. 5-24. ; № 7-8. - С. 5-25

Мовчан Р. Неромантична проза Юрія Яновського: "Майстер корабля", "Чотири шаблі" / Мовчан Р. // Дивослово. - 2001. - № 7 . - С. 59-67

Погрібний В. Де ж буде ... музей Ю. Яновського? / В.Погрібний // Кіровоградська правда. - 2001. - 2 серпня. - С. 1

Пугач В. Слово про Юрія Яновського / Пугач В. // Степовий край. - 2001. - 23 серпня. - С. 4

Панченко В. Вітрильник Яновського: Уривок з монографії Володимира Панченка "Морський рейс Юрія Третього" / В.Панченко // Народне слово. - 2001. - 28 серпня. - С.

Панченко, Володимир. Юрію Яновському- 100 / Володимир Панченко // Українська культура. - 2002. - № 7. - С. 10

Пугач В. Слово про Юрія Яновського / Пугач В. // Степовий край. - 2001. - 23 серпня. - С. 4

Бондар В. Один з уніфікованих: Над першим томом Ю.Яновського / В. Бондар // Літературна Україна. - 2002. - 12 грудня. - С. 11

Бондаренко С. Сто років забуття : Про Юрія Яновського / С. Бондаренко // Київські Відомості. - 2002. - 20 вересня. - С. 9

Вороніна К. Лицар національної культури / К. Вороніна // Кіровоградська правда. - 2002. - 14 вересня. - С. 1

Гомер ХХ століття // Товариш. - 2002. - 22-28 серпня. - С. 5

Загрійчук А. "Моні Лізі" судився довгий вік. На відміну від творця: Історія кохання Юрія Яновського / Загрійчук А. // Народне слово. - 2002. - 24 вересня. - С. 3

Зеров М. Юрій Яновський / М. Зеров // Українська культура. - 2002. - №7. - С. 10-12

Карамаш С. Про Ю. Яновського / Карамаш С. // Літературна Україна. - 2002. - 10 жовтня. - С. 9

Матівос Ю. Микола Гоголь і Юрій Яновський - родичі / Ю. Матівос // Голос України. - 2002. - 31 жовтня. - С. 18-19

Несисюк О. Юрій Яновський як стиль: виструнчений, коректний / Несисюк О. // Українська мова і література в школі. - 2002. - № 37 жовтень. - С. 17-19

Орел С. Володимир Панченко: "Екран великої історії Юрія Яновського не роз"їла кислота творчої несвободи" [Текст] / С. Орел // Вечірня газета. - 2002. - 27 вересня. - С. 11

Сизоненко О. Війни минають, а небо й земля залишаються: Про Ю. Яновського / Сизоненко О. // Літературна Україна. - 2002. - 10 жовтня. - С. 9

Панченко В. Патетичний фрегат: 27 серпня - 100 років від дня народження Юрія Яновського. Напередодні ювілею у київському видавництві "Факт" побачила світ книга "Патетичний фрегат. Роман Юрія Яновського "Майстер корабля" як літературна містифікація" (упорядник Володимир Панченко) / Панченко В. // Народне слово. - 2002. - 23 серпня. - С. 4

Панченко В. В. Степ, що пахне Техасом: Розділ з майбутньої книги, присвячений дитинству і юності Ю. Яновського / В. Панченко В. // Народне слово. - 2002. - 30 травня. - С. 1,3

Панченко В. В. "Я теж жив ..." / В. Панченко В. // День. - 2002. - 29 серпня. - С. 5 Панченко В. В. Юрію Яновському - 100 / В. Панченко В. // Українська культура. - 2002. - №7. - С. 10

Погрібний В. Буде експозиція - буде охорона: До 100-річного ювілею Ю. Яновського / В.Погрібний // Кіровоградська правда. - 2002. - 12 лютого. - С. 1

Погрібний В. Прийдешній вересень Юрія Яновського / В. Погрібний // Кіровоградська правда. - 2002. - 4 липня. - С. 1

"Рід - це основа, а найперше - держава": Про сторіччя Ю.Яновського на Кіровоградщині; презентація книги В.Панченка у бібліотеці імені Д.І. Чижевського // Літературна Україна. - 2002. - 24 жовтня. - С. 6

Слабошпицький М. Молодість - це жадоба життя / Слабошпицький М. // Урядовий кур'єр. - 2002. - 29 серпня. - С. 5

Сизоненко О. Війни минають, а небо й земля залишаються: Про Ю. Яновського / Сизоненко О. // Літературна Україна. - 2002. - 10 жовтня. - С. 9

Слово, що не прохолоне: Сценарій літературного вечора, присвяченого 100-річчю від дня народження Ю.Яновського, розроблений відділом науково-методичної роботи і соціологічних досліджень Кіровоградської ОУНБ ім.Д.І.Чижевського // Освітянське слово. - 2002. - №7-8. - С. 13

Стоян Микола Доброго дня, Юрію Івановичу!: Зустріч з Ю Яновським / Микола Стоян // Кіровоградська правда. - 2002. - 15 жовтня. - С. 3

Целих Ю.Г. Юрій Яновський / Ю.Г. Целих, Селігей П. // Літературна Україна. - 2002. - 29 серпня. - С. 7

Ющенко О. Вершник з відібраним сідлом: До 100-річчя з дня народження Юрія Яновського / Ющенко О. // Народне слово. - 2002. - 20 серпня. - С. 3

Клочек Г. Юрія Яновський- Констянтин Паустовський - Олександр Грін: деякі паралелі / Г. Клочек // Слово і час. - 2003. - №3. - С. 71-77

Кавун, Л. Історизм і міфологізм у романі Юрія Яновського "Чотири шаблі" / Л. Кавун // Українська мова та література. - 2003. - № 38

Німенко А. Стежина до майстра корабля: Уривки зі спогадів / А. Німенко // Кіровоградська правда. - 2003. - 29 липня. - С. 3

Сизоненко О. Лютували шаблі...: Юрію Яновському - 100 / Сизоненко О. // Вежа . - 2003. - №14. - С. 337-258

Яновський Юрій Біографія / Юрій Яновський // Вітчизна. - 2003. - № 1-2. - С. 35

Гнатюк М. Реляція "автор-текст" у модерній новелістиці Юрія Яновського / М. Гнатюк // Слово і час . - 2004. - № 2. - С. 3-13

Гнатюк, Мирослава. Реляція "автор-текст" у модерній новелістиці Юрія Яновського / Мирослав Гнатюк // Слово і час. - 2004. - № 2. - С. 3-13

Кирилюк, Вітольд. "Тамар, світ Юріївно!": Архів / В. Кирилюк // Київ. - 2004. - № 4-5. - С. 174-181

Ковальчук, Олександр. Жінка у візіях чоловіка: аберації зору : Роман Юрія Яновського "Майстер корабля" / О. Ковальчук (Введено зміст) // Дивослово. - 2004. - № 8. - С. 37-42

Постаті // Народне слово. - 2004. - 18 вересня. - С. 3

Цалик С. Без канонов, или О чем умолчали биографы Мыколы Бажана: Из будущей книги "Ролит и его славные жители" / С. Цалик // Зеркало недели. - 2004. - 2 октября. - С. 20

Цалик С. Без канонов, или О чем умолчали биографы Мыколы Бажана: Из будущей книги "Ролит и его славные жители" / С. Цалик // Зеркало недели. - 2004. - 2 октября. - С.3

Войтенко, Володимир. Скалічений вершник [Текст] : Яновський Юрій / Володимир Войтенко // День. - 2005. - 17 серпня. - С. 11

Голобородько, Ярослав. Зодчий прози. Романний світогляд Юрія Яновського / Ярослав Голобородько // Українська мова та література. - 2005. - № 33. - С. 14-20

Цалик, Станіслав. Іронічний вершник Юрій Яновський / Станіслав Цалик // Українська мова та література. - 2005. - № 21-23. - С. 37-42

Коцюбинська Михайлина Про секрети текстології-теоретичні й "персональні" : рецензія / Михайлина Коцюбинська,; М. Коцюбинська // Слово і час. - 2006. - № 5. - С. 81-83

Митрофаненко Юрій Народне повстання єлисаветградців проти загону М. Никифорової (Марусі)-історична основа повісті Ю. Яновського "Байгород" / Юрій Митрофаненко, // Вежа. - 2006. - № 18. - С. 126-148

Пронкевич О. Дон Кіхот і націотворення [Текст] / О. Пронкевич // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - № 3. - С. 73-86.

Садовенко Р. Є в Нечаївці музей / Р. Садовенко // Степовий край. - 2006. - 20 травня. - С. 2

Ковалів Ю. Поновлення у правах: Рецензія на книгу: М.Гнатюк "Юрій Яновський: текст і авантекст.-К., Ніжин: ТОВ "Видавництво Аспект-Поліграф", 2006." / Ю. Ковалів // Українська мова та література. - 2006. - Ч.22-24. - С. 64

Скрипник, Людмила. Трагедія роду і народу (за романом "Вершники" Ю. Яновського) / Л. Скрипник (Введено зміст) // Українська мова і література в школі. - 2006. - № 1. - С. 39-43

Телехова, Олександра. Використання критичних праць під час вивчення української літератури: (10-11 класи) / О. Телехова (Введено зміст) // Українська мова і література в школі. - 2006. - № 3. - С. 32-35

Голобородько, Ярослав. Естетика й естетизм Юрія Яновського (романи "Майстер корабля", "Вершники") / Я. Голобородько (Введено зміст) // Українська мова і література в школі. - 2007. - № 5. - С. 50-60

Нечитайло І. З потреби душі / І. Нечитайло // Степовий край. - 2007. - 1 вересня. - С. 7

Садовенко Р. Наш видатний земляк : До 105-ї річниці з дня народження Ю. І. Яновського / Р. Садовенко // Степовий край. - 2007. - 30 червня. - С. 6

Куманський Б. Премія імені земляка / Б. Куманський // Народне слово. - 2008. - 6 березня. - С. 3

Матівос Ю. Повернися, ластівко - ти того варта : Чиє ім’я повинна мати обласна журналістська премія? / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. - 2008. - 15 лютого. - С. 14

Гнатюк, Мирослава. Микола Гоголь і Юрій Яновський : дві гілки українського дерева / М. Гнатюк // Київська старовина. - 2009. - N 4. - С. 133-1

Багацький Л. Байгород, який ніколи не спав / Л. Багацький // Кіровоградська правда. - 2010. - 5 жовтня. - С. 6

Багацький Л. Малинівка, Верблюжка, пан отаман Гриціян Тавричеський... / Л. Багацький // Кіровоградська правда. - 2010. - 3 серпня. - С. 6

Богдан Н. В. Урок літератури за романом Ю. Яновського "Вершники"/ Н. В. Богдан // Вивчаємо Українську мову та літературу. - 2010. - № 22-24. - С. 11-14

Гаврилюк О. Чи обов`язково людині бути толерантною?: Незабутні сторінки "Вершників" Юрія Яновського: новела "Подвійне коло" на уроці української літератури в 11 класі / О. Гаврилюк, О. Панчук // Українська мова й література в середніх ліцеях та колегіумах. - 2010. - №9. - С. 47-53

Жигун, Сніжана. Мовна гра як стилетвірний чинник у творчості Юрія Яновського / Сніжана Жигун // Дивослово. - 2010. - № 10. - С. 47-49

Матівос Ю. Кришталево чистий і чесний...: Слово на захист імені журналістської премії / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. - 2010. - 15 червня. - С. 4

Мафтин, Наталя. Типологія новелістичного мислення у прозі Юрія Яновського / Наталя Мафтин // Слово і час. - 2010. - № 10. - С. 3-10

Мартинчук Я. В. Трагедія роду половців у романі "Вершники" Ю. Яновського / Я. В. Мартинчук (Введено зміст) // Вивчаємо Українську мову та літературу. - 2011. - № 10. - С. 23-26

Пуніна, Ольга. Кіноконструкція в романі Юрія Яновського "Майстер корабля" / Ольга Пуніна (Введено зміст) // Слово і час. - 2010. - № 11. - С. 41-50

"Вершники" в Нечаївці // Степовий край. - 2011. - 17 вересня. - С. 4

Рудницька, Ольга. Соцреалістичний канон і новаторський естетичний пошук у романі Юрія Яновського "Вершники" / О. Рудницька (Введено зміст) // Дивослово. - 2011. - № 5. - С. 55-59

Панченко, Володимир. "Морські вовки" в степах України. Чому неоромантик Юрій Яновський став соцреалістом / Володимир Панченко // Літературна Україна. - 2012. - 9 серпня. - С. 6-7

Прокопенко, Світлана. Життєвий і творчий шлях Юрія Яновського: урок-конспект з української літератури, 11 клас / Світлана Прокопенко // Українська мова й література в сучасній школі. - 2012. - № 4. - С. 43-46

Прокопенко С. Умовність зображення в новелі Юрія Яновського "Подвійне коло" : урок української літератури : 10 клас [Текст] / Світлана Прокопенко (Введено зміст) // Українська мова й література в сучасній школі. - 2012. - № 6. - С. 50-52.

Ульянова Г.О. Ю.Яновський "Шаланда в морі". Особливості стилю письменника. 11 клас / Г. О. Ульянова // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2012. - № 13. - С. 15-17

Юрій Яновський [] : Бібліогр. покажчик літератури : до 70-річчя з дня народження / Кіровоградське обл. управління культури, Кіровоградська обл. універсальна наук. б-ка ім. Н. К. Крупської ; укл.: Л. Г. Шуменко, Н. М. Бурлака ; ред. Е. І. Наливайко ; відп. викон. П. М. Півняк. - Кіровоград : [б. и.], 1972. - 18

Web-ресурси

Юрій Яновський http://www.5ka.ru/44/9269/1.html

Твори Юрія Яновського - Е-бібліотека «Чтиво» http://chtyvo.org.ua/authors/Yanovskyi/

Юрій Яновський — Оповідання. Романи. П’єси. http://litmisto.org.ua/?page_id=5649

«Мамо, мені лікують серце, а воно зовсім не болить» http://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_mamo-meni-likuyut-serce-a-vono-zovsim-ne-bolit/452099

Юрій Яновський: "Моє страждання у ВУФКУ вже скінчилося" http://www.ktm.ukma.kiev.ua/show_content.php?id=1157

Юрій Яновський: Шлях до майстерності http://www.youtube.com/watch?v=lRh8lHxwUAQ

Юрій Лавріненко. РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ (Юрій Яновський) http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/87/34/

Видатні випускники Реального училища. Юрій Яновський http://vypusknikikmk.at.ua/publ/vidatni_vipuskniki_realnogo_uchilishha/janovskij_ju_i/janovskij_ju_i/6-1-0-12

Слово, що не прохолоне http://library.kr.ua/kray/yanovsky100.html

Отримано з http://wiki.library.kr.ua/index.php?title=Яновський_Юрій_Іванович&oldid=4483