Шимановський Кароль

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The printable version is no longer supported and may have rendering errors. Please update your browser bookmarks and please use the default browser print function instead.

Кароль Шимановський

Справжнє ім'я – Кароль-Мацєй Корвін-Шимановський
Дата народження — 24.09.1882
Місце народження — с. Тимошівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія (нині Черкаський район, Черкаська область, Україна)
Дата смерті — 29.03.1937
Місце смерті — м. Лозанна, Швейцарія
Місце поховання — склеп заслужених діячів Польщі у Паулінському костелі на Скалці, Краков, Польща

Кароль Шимановський (пол. Karol Maciej Korwin-Szymanowski; 24 вересня (6 жовтня) 1882, с. Тимошівка Київської губернії (нині Черкаської області) – 29 березня 1937, м. Лозанна, Швейцарія) – польський композитор, піаніст, педагог, музичний діяч і публіцист.


Життя і діяльність

Кароль Шимановський народився у висококультурній родині польських поміщиків Корвін-Шимановських, що ведуть свій родовід від славних часів польської історії, в родинному маєтку Тимошівка Чигиринського повіту Київської губернії.

Батько композитора Станіслав мав також маєток Орлова Балка (тепер у Кіровоградській області), а Тимошівку успадкував від свого батька.

Ось як згадував сам Шимановський: «Народився ж бо я на Україні, в Тимошівці. Там пройшло моє дитинство, я відчував її усією душею, кохав її благотворний клімат, її буйність та солодкість».

Маленького Кароля оточували безліч українців: мамки, няньки, челядь, робітники – власне, все село. Через них підтримувався постійний зв’язок з мовою, звичаями, а через звичаї – з музикою, піснею, казкою, легендою. Тимошівські діти, а з ними і Кароль, не лише слухали, а й разом співали. Каролю дуже подобалась пісня «Котилися вози з гори, під горою стали».

Перші музичні заняття майбутнього композитора розпочалися, за сімейною традицією, приблизно в сім років, під наглядом батька, який сам грав на віолончелі. У 1889 році, довідавшись про перебування поряд у брата відомого українського композитора Миколи Лисенка, батько запросив його послухати Кароля. Прослухавши у його виконанні твори Шопена, Шуберта, М. Лисенко обійняв маленького Кароля і сказав: «Ти будеш великим композитором, мій хлопчику. Вчись! Ціле життя вчись!»

Літо Шимановські проводили в Тимошівці, зиму – в Єлисаветграді (нині місто Кропивницький). В Єлисаветграді жили і родичі Шимановських – родини Нейгаузів, Блюменфельдів, нерідко бували Івашкевичі.

В Єлисаветграді, зимовій «столиці» Шимановських, вони мали власний дім із садом, що тягнувся до самого Інгулу. Юний Кароль навчався музики в батька Генріха Нейгауза – Густава, а свідоцтво про загальну освіту він отримав в Єлисаветградському земському реальному училищі. У тому самому училищі, де кількома роками раніше вчилися Тобілевичі, а трохи пізніше Євген Маланюк, Олександр Осмьоркін та Юрій Яновський.

З 1901 року Кароль навчається у Варшаві у провідного польського композитора того часу Зигмунта Носковського (композиція і контрапункт) і теоретика Марка Завирського (гармонія). У цей час він близько сходиться з молодими музикантами – Г. Фітельбергом, М. Карловичем, Л. Ружицьким, А. Шелюто. Так виникає співдружність «Молода Польща в музиці», метою якої стає пропаганда нової польської музики – у спільних концертах і шляхом видання творів. Перший концерт, у якому виконувалися твори молодих композиторів, відбувся у Варшавській філармонії 2 лютого 1906 року і був повторений 9 лютого. З творів Шимановського пролунали: «Концертна увертюра ор.12» (під керуванням Г. Фітельберга), «Варіації на народну тему ор.10 для фортепіано» (соліст Г. Нейгауз); у концерті 9 лютого Нейгауз зіграв замість «Варіацій» присвячену йому «Фантазію ор.14». Критика зустріла дебют молодих композиторів доброзичливо і навіть з ентузіазмом. У цьому ж році, 30 березня, відбувся концерт у Берліні.

У листопаді 1906 року Шимановський побував у Львові, де зумів установити контакти з музичною громадськістю; з тих пір у Львові нерідко звучали його твори.

У 1909 році А. Рубінштейн виступав у Кракові з програмою з фортепіанних творів Шимановського, у 1914 році масштабна «Концертна увертюра» композитора виконувалася в сезонах С. Кусевицького (у концерті, присвяченому сучасній польській музиці).

Навесні 1914 року Шимановський їде в Італію, на острів Сицилія. З Італії через Париж він приїздить до Лондона і знайомиться із Стравінським. Тут його застає початок Першої світової війни, і композитор повертається в рідну Тимошівку.

Роки Першої світової війни Шимановський проводить в Україні, улітку він живе в Тимошівці, узимку – в Києві, часто виїжджає в Петроград і Москву. Твори Кароля Шимановського були включені в репертуарний план концертних сезонів Кусевицького і Зілоті, їх виданням зацікавилася музична фірма Юргенсона.

Період з 1917 по 1919 роки Шимановський провів з родиною в Єлисаветграді. Навесні 1919-го у місті почав працювати відділ народної освіти, а при ньому – підвідділ мистецтв, музичною секцією якого займались Кароль Шимановський і Генріх Нейгауз. У квітні цього ж року, вперше, в Єлисаветграді було створено власний оркестр. В 1919 ж році відбувся перший концерт за його участю в Народному домі. В цьому концерті прозвучали камерні твори у виконанні солістів – піаніста Г. Нейгауза, скрипаля Б. Гайшинського, співачки Л. Барановської, акомпанував їм К. Шимановський. З дозволу і при підтримці Музичного комітету в Єлисаветграді було влаштовано вистави «Оперного товариства», до якого входили місцеві і столичні артисти, що випадково «загрузли» в місті. В хорі співали й сестри Шимановського: Нуля (Анна) (меццо-сопрано) і Софія (сопрано).

У той же час Шимановський пише філософський роман «Ефеб», статті до єлисаветградської газети «Війна і мир»: «Що не вмирає» та «Історія і міф». Як виконавець бере участь у циклі просвітницьких концертів разом із єлисаветградським скрипалем Віктором Гольдфельдом, для яких пише один із кращих творів «Транскрипції каприсів Паганіні». В цей же період він написав «Пісні шаленого муедзіна», «Любовні пісні Хафіза», почав працювати над оперою «Король Рогер».

Ці епізоди завершують 37-річний український період життя композитора. Наприкінці 1919 року Шимановський від’їжджає до Польщі. У серпні 1922 року Шимановський їде в Закопане, де заново відкриває для себе народне мистецтво польських гуралей. Незабаром народжується задум національного балету «Харнасі».

1924-1926 роки принесли польському музиканту ряд великих успіхів; особливо примітні були концерти в Парижі (1924-1925), на яких виконувалися «Перший скрипковий концерт», «Любовні пісні Хафіза», «Третя симфонія», Мазурки і «Метопи» для фортепіано. У 1926 році у Варшаві відбулася постановка опери «Король Рогер».

У 1930-1932 роках Кароль Шимановський – ректор Варшавської Музичної академії. Зусилля Шимановського-педагога були спрямовані на підвищення професійного рівня молодих музикантів, на розширення їхнього кругозору, знання сучасної музики.

У 1934 році Польський уряд нагородив Шимановського Командорським Хрестом Ордену Відродження Польщі (Polonia Restituta).

Ягелонський університет у Кракові присудив йому титул доктора honoris causa. Міжнародне суспільство сучасної музики, куди входили Штраус, де Фалья, Равель, Стравінський і Барток, обрало композитора своїм почесним членом.

У грудні 1936 року безнадійно хворий Шимановський їде в Грас, де ще намагається робити начерки балету «Повернення Одисея». Там, у березні 1937 року у вкрай важкому стані його застала Леонія Градштейн, секретар композитора, що приїхала за його викликом. Вона перевозить хворого в санаторій спочатку в Кани, потім у Лозану, де 29 березня опівночі Шимановський помер. Його прах покоїться у склепі заслужених діячів Польщі у Паулінському костелі на Скалці, у Кракові.

Творчість Кароля Шимановського відіграла велику роль у польській музичній культурі XX століття. Посилання на народні традиції і на творчість Шопена, нове оригінальне ставлення до народної музики, висококласна композиторська майстерність і сильна творча індивідуальність визначили його історичне місце в європейській музиці.


Пам’ять


Другий після Шопена: Бібліографія

Бондар О. До ювілею Шимановського / О. Бондар // Голос України. – 2006. – 3 червня. – С. 9

Босько В. Єлисаветградці всіх країн, єднайтеся! / В. Босько // Народне слово. – 2011. – 28 квітня. – С. 1, 9

Босько В. М. Стільки талантів – і всі родичі // Історичний календар Кіровоградщини на 2007 рік / В. М. Босько. – Кіровоград: ПОЛІМЕД-Сервіс, 2006. – С. 114-116

Грабовський Л. Згадуючи минуле / Л. Грабовський // Музика. – 2009. – № 3. – С. 23-25

Жукова O. Королівські особи в опері України / O. Жукова // Слово Просвіти. – 2005. – Ч.19. – С. 12

Классова О. Будинок на Безпоповській: До 129-річчя від дня народження Кароля Шимановського / О. Классова // Народне слово. – 2011. – 6 жовтня. – С. 9

Классова О. Літературна спадщина К. Шимановського // Краєзнавчий вісник Кіровоградщини / Кіровоградська обл. організація Національної спілки краєзнавців України. Вип. 2 / ред.: О. О. Бабенко, Л. А. Гайда, Т. А. Григор’єва та ін. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2008. – С. 185-191

Куманский Б. «Нам хотілося б, щоб музей був високого класу» / Б. Куманский // Народне слово. – 1997. – 9 серпня. – С. 3

Левтонова О. О родословной Генриха Нейгауза и Кароля Шимановского: Фрагмент родословного древа Сигизмунда Шимановского / Левтонова О. // Музыкальная академия. – 2006. – № 1. – С. 155-158

Людний Ф. Батьківщина Кароля Шимановського / Ф. Людний // Українська культура. – 2004. – № 5. – С. 15

Макей Л. Нові грані таланту генія / Л. Макей // Народне слово. – 2007. – 29 листопада. – С. 3

Маштаков С. Поряд протягом століть / Маштаков С. // Народне слово. – 2007. – 13 вересня. – С. 1

Найдюк, Олеся. ...Другий після Шопена: Кароль Шимановський / Олеся Найдюк // День. – 2012. – 19 липня. – С. 11

Орел, С. У своєму домі росіян не приймав... / С. Орел // Наше місто. – 2022. – 3 листопада. – С. 3

Підкопайло, Олександр. Дитинство відомого композитора пройшло у селі Петрове / Олександр Підкопайло // Сільське життя. – 2021. – 13 жовтня. – С. 2: фото

Полячок О. Буде музей Шимановського / О. Полячок // Вечірня газета. – 2005. – 16 грудня. – С. 5

Полячок О. Кіровоград – місто музейне / О. Полячок // Народне слово. – 2005. – 24 лютого. – С. 3

Полячок О. «А чи не могли б ви показати мені просто велике поле пшениці?»: Україна в житті та музиці Кароля Шимановського / Олександр Полячок // День. – 2004. – 6 травня. – С. 8

Постаті // Народне слово. – 2004. – 18 вересня. – С. 3

«Реалка» у зв’язках народів-сусідів: Рік Польщі в Україні // Вечірня газета. – 2004. – 9 липня. – С. 7

Революція та Громадянська війна: Історія, якою її бачили Кароль Шимановський та його друзі // Єлисавет. – 1993. – 29 липня. – С. 3, 7

Степанова, Ольга. Второй после Шопена / О. Степанова // Украина-Центр. – 2013. – 7 ноября. – С. 12-13: фото

Шимановський – відомий і невідомий // Кіровоградська правда. – 2008. – 23 травня. – С. 16

Шимановський і Україна: Матеріали наукової конференції / Відділ культ. Кіровоград. міськвиконкому; Кіровоград. музей музичної культури ім. К. Шимановського; Спілка композиторів України, 1998. – 152 с.

Эрдхард, Людвик. Почести Шимановскому: 125 лет со дня рождения и 70 лет со дня рождения. (Подборка статей) / Людвик Эрдхард // Новая Польша. – 2007. – № 5. – С. 35-41

Ясінська-Єндрош, Ельжбєта. Кароль Шимановський / Ельжбєта Ясінська-Єндрош, М-во Культ. Респ. Польща, Ін-т А. Міцкевича. –
2004. – 16 с.: іл., портр., фото.

Web-ресурси

Кароль Шимановський (Вікіпедія)

Лутай Оксана. Пам’ятний знак на честь Кароля Шимановського (Вісник Кіровоградщини)

Орел Світлана. У своєму домі росіян не приймав…(Кропивницький час-Time: сайт для думаючих і небайдужих)

Полячок Олександр. «А чи не могли б ви показати мені просто велике поле пшениці?»: Україна в житті та музиці Кароля Шимановського (День)

Хмельковський Лев. Тимошівка – село Кароля Шимановського (Нова доба)

Шимановський і Україна (SF)