Шимановський Кароль

Кароль Шимановський

Справжнє ім'я – Кароль-Мацєй Корвін-Шимановський
Дата народження — 24.09.1882
Місце народження — с. Тимошівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія (нині Черкаський район, Черкаська область, Україна)
Дата смерті — 29.03.1937
Місце смерті — м. Лозанна, Швейцарія
Місце поховання — склеп заслужених діячів Польщі у Паулінському костелі на Скалці, Краков, Польща

Кароль Шимановський (пол. Karol Maciej Korwin-Szymanowski; 24 вересня (6 жовтня) 1882, с. Тимошівка Київської губернії (нині Черкаської області) – 29 березня 1937, м. Лозанна, Швейцарія) – польський композитор, піаніст, педагог, музичний діяч і публіцист.

Життя і діяльність

Кароль Шимановський народився у висококультурній родині польських поміщиків Корвін-Шимановських, що ведуть свій родовід від славних часів польської історії, в родинному маєтку Тимошівка Чигиринського повіту Київської губернії.

Батько композитора Станіслав мав також маєток Орлова Балка (тепер у Кіровоградській області), а Тимошівку успадкував від свого батька.

Ось як згадував сам Шимановський: «Народився ж бо я на Україні, в Тимошівці. Там пройшло моє дитинство, я відчував її усією душею, кохав її благотворний клімат, її буйність та солодкість».

Маленького Кароля оточували безліч українців: мамки, няньки, челядь, робітники – власне, все село. Через них підтримувався постійний зв’язок з мовою, звичаями, а через звичаї – з музикою, піснею, казкою, легендою. Тимошівські діти, а з ними і Кароль, не лише слухали, а й разом співали. Каролю дуже подобалась пісня «Котилися вози з гори, під горою стали».

Перші музичні заняття майбутнього композитора розпочалися, за сімейною традицією, приблизно в сім років, під наглядом батька, який сам грав на віолончелі. У 1889 році, довідавшись про перебування поряд у брата відомого українського композитора Миколи Лисенка, батько запросив його послухати Кароля. Прослухавши у його виконанні твори Шопена, Шуберта, М. Лисенко обійняв маленького Кароля і сказав: «Ти будеш великим композитором, мій хлопчику. Вчись! Ціле життя вчись!»

Літо Шимановські проводили в Тимошівці, зиму – в Єлисаветграді (нині місто Кропивницький). В Єлисаветграді жили і родичі Шимановських – родини Нейгаузів, Блюменфельдів, нерідко бували Івашкевичі.

В Єлисаветграді, зимовій «столиці» Шимановських, вони мали власний дім із садом, що тягнувся до самого Інгулу. Юний Кароль навчався музики в батька Генріха Нейгауза – Густава, а свідоцтво про загальну освіту він отримав в Єлисаветградському земському реальному училищі. У тому самому училищі, де кількома роками раніше вчилися Тобілевичі, а трохи пізніше Євген Маланюк, Олександр Осмьоркін та Юрій Яновський.

З 1901 року Кароль навчається у Варшаві у провідного польського композитора того часу Зигмунта Носковського (композиція і контрапункт) і теоретика Марка Завирського (гармонія). У цей час він близько сходиться з молодими музикантами – Г. Фітельбергом, М. Карловичем, Л. Ружицьким, А. Шелюто. Так виникає співдружність «Молода Польща в музиці», метою якої стає пропаганда нової польської музики – у спільних концертах і шляхом видання творів. Перший концерт, у якому виконувалися твори молодих композиторів, відбувся у Варшавській філармонії 2 лютого 1906 року і був повторений 9 лютого. З творів Шимановського пролунали: «Концертна увертюра ор.12» (під керуванням Г. Фітельберга), «Варіації на народну тему ор.10 для фортепіано» (соліст Г. Нейгауз); у концерті 9 лютого Нейгауз зіграв замість «Варіацій» присвячену йому «Фантазію ор.14». Критика зустріла дебют молодих композиторів доброзичливо і навіть з ентузіазмом. У цьому ж році, 30 березня, відбувся концерт у Берліні.

У листопаді 1906 року Шимановський побував у Львові, де зумів установити контакти з музичною громадськістю; з тих пір у Львові нерідко звучали його твори.

У 1909 році А. Рубінштейн виступав у Кракові з програмою з фортепіанних творів Шимановського, у 1914 році масштабна «Концертна увертюра» композитора виконувалася в сезонах С. Кусевицького (у концерті, присвяченому сучасній польській музиці).

Навесні 1914 року Шимановський їде в Італію, на острів Сицилія. З Італії через Париж він приїздить до Лондона і знайомиться із Стравінським. Тут його застає початок Першої світової війни, і композитор повертається в рідну Тимошівку.

Роки Першої світової війни Шимановський проводить в Україні, улітку він живе в Тимошівці, узимку – в Києві, часто виїжджає в Петроград і Москву. Твори Кароля Шимановського були включені в репертуарний план концертних сезонів Кусевицького і Зілоті, їх виданням зацікавилася музична фірма Юргенсона.

Період з 1917 по 1919 роки Шимановський провів з родиною в Єлисаветграді. Навесні 1919-го у місті почав працювати відділ народної освіти, а при ньому – підвідділ мистецтв, музичною секцією якого займались Кароль Шимановський і Генріх Нейгауз. У квітні цього ж року, вперше, в Єлисаветграді було створено власний оркестр. В 1919 ж році відбувся перший концерт за його участю в Народному домі. В цьому концерті прозвучали камерні твори у виконанні солістів – піаніста Г. Нейгауза, скрипаля Б. Гайшинського, співачки Л. Барановської, акомпанував їм К. Шимановський. З дозволу і при підтримці Музичного комітету в Єлисаветграді було влаштовано вистави «Оперного товариства», до якого входили місцеві і столичні артисти, що випадково «загрузли» в місті. В хорі співали й сестри Шимановського: Нуля (Анна) (меццо-сопрано) і Софія (сопрано).

У той же час Шимановський пише філософський роман «Ефеб», статті до єлисаветградської газети «Війна і мир»: «Що не вмирає» та «Історія і міф». Як виконавець бере участь у циклі просвітницьких концертів разом із єлисаветградським скрипалем Віктором Гольдфельдом, для яких пише один із кращих творів «Транскрипції каприсів Паганіні». В цей же період він написав «Пісні шаленого муедзіна», «Любовні пісні Хафіза», почав працювати над оперою «Король Рогер».

Ці епізоди завершують 37-річний український період життя композитора. Наприкінці 1919 року Шимановський від’їжджає до Польщі. У серпні 1922 року Шимановський їде в Закопане, де заново відкриває для себе народне мистецтво польських гуралей. Незабаром народжується задум національного балету «Харнасі».

1924-1926 роки принесли польському музиканту ряд великих успіхів; особливо примітні були концерти в Парижі (1924-1925), на яких виконувалися «Перший скрипковий концерт», «Любовні пісні Хафіза», «Третя симфонія», Мазурки і «Метопи» для фортепіано. У 1926 році у Варшаві відбулася постановка опери «Король Рогер».

У 1930-1932 роках Кароль Шимановський – ректор Варшавської Музичної академії. Зусилля Шимановського-педагога були спрямовані на підвищення професійного рівня молодих музикантів, на розширення їхнього кругозору, знання сучасної музики.

У 1934 році Польський уряд нагородив Шимановського Командорським Хрестом Ордену Відродження Польщі (Polonia Restituta).

Ягелонський університет у Кракові присудив йому титул доктора honoris causa. Міжнародне суспільство сучасної музики, куди входили Штраус, де Фалья, Равель, Стравінський і Барток, обрало композитора своїм почесним членом.

У грудні 1936 року безнадійно хворий Шимановський їде в Грас, де ще намагається робити начерки балету «Повернення Одисея». Там, у березні 1937 року у вкрай важкому стані його застала Леонія Градштейн, секретар композитора, що приїхала за його викликом. Вона перевозить хворого в санаторій спочатку в Кани, потім у Лозану, де 29 березня опівночі Шимановський помер. Його прах покоїться у склепі заслужених діячів Польщі у Паулінському костелі на Скалці, у Кракові.

Творчість Кароля Шимановського відіграла велику роль у польській музичній культурі XX століття. Посилання на народні традиції і на творчість Шопена, нове оригінальне ставлення до народної музики, висококласна композиторська майстерність і сильна творча індивідуальність визначили його історичне місце в європейській музиці.

Пам’ять

• 

  Гробниця Кароля Шимановського у склепі заслужених діячів Польщі у Паулінському костелі на Скалці, у Кракові.

• 

  У 1959 році в м. Бидгощ, Польща, було відкрито пам’ятник Каролю Шимановському.

• 

  23 серпня 1964 р. у м. Кіровограді (нині
  м. Кропивницький) відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на будинку № 2 по вул. Гоголя, який належав родині Шимановських.

• 

  У 1974 в Закопанє, на віллі “Атма” (де мешкав композитор) було відкрито Музей Кароля Шимановського.

• 

  У 1985 році в Кіровоградському музичному училищі відкрився музей музичної культури імені Кароля Шимановського. З 1991 року місцем його перебування стала Кіровоградська музична школа № 1 імені Генріха Нейгауза.

• 

  В Польщі було випущено дві поштові марки на честь Кароля Шимановського.

• 
• 

  Загально-освітня школа с. Тимошівка Черкаської області носить ім’я Кароля Шимановського.

• 

  Починаючи з 2004 року в приміщенні Тимошівської школи працює музей Кароля Шимановського.

Другий після Шопена: Бібліографія

Бондар О. До ювілею Шимановського / О. Бондар // Голос України. – 2006. – 3 червня. – С. 9

Босько В. Єлисаветградці всіх країн, єднайтеся! / В. Босько // Народне слово. – 2011. – 28 квітня. – С. 1, 9

Босько В. М. Стільки талантів – і всі родичі // Історичний календар Кіровоградщини на 2007 рік / В. М. Босько. – Кіровоград: ПОЛІМЕД-Сервіс, 2006. – С. 114-116

Грабовський Л. Згадуючи минуле / Л. Грабовський // Музика. – 2009. – № 3. – С. 23-25

Жукова O. Королівські особи в опері України / O. Жукова // Слово Просвіти. – 2005. – Ч.19. – С. 12

Классова О. Будинок на Безпоповській: До 129-річчя від дня народження Кароля Шимановського / О. Классова // Народне слово. – 2011. – 6 жовтня. – С. 9

Классова О. Літературна спадщина К. Шимановського // Краєзнавчий вісник Кіровоградщини / Кіровоградська обл. організація Національної спілки краєзнавців України. Вип. 2 / ред.: О. О. Бабенко, Л. А. Гайда, Т. А. Григор’єва та ін. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2008. – С. 185-191

Куманский Б. «Нам хотілося б, щоб музей був високого класу» / Б. Куманский // Народне слово. – 1997. – 9 серпня. – С. 3

Левтонова О. О родословной Генриха Нейгауза и Кароля Шимановского: Фрагмент родословного древа Сигизмунда Шимановского / Левтонова О. // Музыкальная академия. – 2006. – № 1. – С. 155-158

Людний Ф. Батьківщина Кароля Шимановського / Ф. Людний // Українська культура. – 2004. – № 5. – С. 15

Макей Л. Нові грані таланту генія / Л. Макей // Народне слово. – 2007. – 29 листопада. – С. 3

Маштаков С. Поряд протягом століть / Маштаков С. // Народне слово. – 2007. – 13 вересня. – С. 1

Найдюк, Олеся. ...Другий після Шопена: Кароль Шимановський / Олеся Найдюк // День. – 2012. – 19 липня. – С. 11

Орел, С. У своєму домі росіян не приймав... / С. Орел // Наше місто. – 2022. – 3 листопада. – С. 3

Підкопайло, Олександр. Дитинство відомого композитора пройшло у селі Петрове / Олександр Підкопайло // Сільське життя. – 2021. – 13 жовтня. – С. 2: фото

Полячок О. Буде музей Шимановського / О. Полячок // Вечірня газета. – 2005. – 16 грудня. – С. 5

Полячок О. Кіровоград – місто музейне / О. Полячок // Народне слово. – 2005. – 24 лютого. – С. 3

Полячок О. «А чи не могли б ви показати мені просто велике поле пшениці?»: Україна в житті та музиці Кароля Шимановського / Олександр Полячок // День. – 2004. – 6 травня. – С. 8

Постаті // Народне слово. – 2004. – 18 вересня. – С. 3

«Реалка» у зв’язках народів-сусідів: Рік Польщі в Україні // Вечірня газета. – 2004. – 9 липня. – С. 7

Революція та Громадянська війна: Історія, якою її бачили Кароль Шимановський та його друзі // Єлисавет. – 1993. – 29 липня. – С. 3, 7

Степанова, Ольга. Второй после Шопена / О. Степанова // Украина-Центр. – 2013. – 7 ноября. – С. 12-13: фото

Шимановський – відомий і невідомий // Кіровоградська правда. – 2008. – 23 травня. – С. 16

Шимановський і Україна: Матеріали наукової конференції / Відділ культ. Кіровоград. міськвиконкому; Кіровоград. музей музичної культури ім. К. Шимановського; Спілка композиторів України, 1998. – 152 с.

Эрдхард, Людвик. Почести Шимановскому: 125 лет со дня рождения и 70 лет со дня рождения. (Подборка статей) / Людвик Эрдхард // Новая Польша. – 2007. – № 5. – С. 35-41

Ясінська-Єндрош, Ельжбєта. Кароль Шимановський / Ельжбєта Ясінська-Єндрош, М-во Культ. Респ. Польща, Ін-т А. Міцкевича. –
2004. – 16 с.: іл., портр., фото.

Web-ресурси

Кароль Шимановський (Вікіпедія)

Лутай Оксана. Пам’ятний знак на честь Кароля Шимановського (Вісник Кіровоградщини)

Орел Світлана. У своєму домі росіян не приймав…(Кропивницький час-Time: сайт для думаючих і небайдужих)

Полячок Олександр. «А чи не могли б ви показати мені просто велике поле пшениці?»: Україна в житті та музиці Кароля Шимановського (День)

Хмельковський Лев. Тимошівка – село Кароля Шимановського (Нова доба)

Шимановський і Україна (SF)