Чабаненко Євгенія Михайлівна
Чабаненко Євгенія Михайлівна (12 листопада 1928 р., Мала Виска (Кіровоградської області) - 25 вересня 2003 р., Кіровоград) — почесний громадянин м. Кіровограда, громадський діяч, педагог. Заступник голови Кіровоградського облвиконкому у 1970-1986 роках. Нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора та “Знак пошани”, медалями та Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Життя та діяльність
Нехай підождуть невідкладні справи,
Я надивлюсь на сонце і на трави,
Наговорюся з добрими людьми,
Не час минає, а минаєм ми.
Ліна Костенко
Євгенія Михайлівна Чабаненко (дівоче прізвище — Гонитель) народилася 12 листопада 1928 року в м. Мала Виска в родині робітника. Тут вона провела своє дитинство, закінчила школу й обрала професію вчителя. В 1946 році Євгенія вступила до Кіровоградського педучилища, яке закінчила з відзнакою 1950 року. Пізніше дівчина вступає на заочне відділення геофака Одеського університету, який закінчила в 1956 році.
Кіровоградським горкомом партії була прийнята в члени КПРС. Займалася комсомольською діяльністю, а після заміжжя — перейшла на педагогічну роботу.
З 1953 по 1970 роки Є.Чабаненко працює на партійній та педагогічній ниві. Спочатку працювала завідуючою відділом, далі — завідуючою сектором шкіл Кіровоградського обкому Компартії України, пізніше очолювала педагогічні колективи 27-ї та 34-ї середніх шкіл м. Кіровограда.
У 60-х роках, будучи на посаді завідуючого відділу шкіл обкому партії, познайомилася з В. О. Сухомлинським. У Павлиші, куди за досвідом приїздили вчительські делегації, літератори, журналісти, на численних конференціях, семінарах, нарадах, їхні зустрічі стали частими.
Педагогічні праці В.А.Сухомлинського “Серце віддаю дітям”, “Народження громадянина”, “Павлиська середня школа” надихають Є. М. Чабаненко в часи її директорування.
Організаторський хист, високий професіоналізм, порядність, працьовитість, відповідальність, людяність Євгенії Михайлівни сповна проявилась під час за роботи на посаді заступника голови облвиконкому з питань науки, освіти, культури, охорони здоров'я, соціального забезпечення, де її стаж налічував 16 років. Особиста приязнь і творче співробітництво десятиліттями зв'язували її з Іваном Гуровичем Ткаченком — Героєм Соціалістичної Праці, кандидатом педагогічних наук, заслуженим учителем України, з іншими сучасниками і соратниками В. О. Сухомлинського. З 1970 - 1986 роки В.Чабаненко працює на посаді заступника голови Кіровоградського облвиконкому та голови облорганізації Товариства охорони пам'яток історії та культури.
За її сприяння в області збудовано 454 школи, Олександрійське педучилище, Кіровоградське медучилище, комплекс Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування, 321 дитячий садок, 27 музичних та 3 художні школи, 25 дитячих бібліотек, обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського, відкрита бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка. Створювалися громадські музеї, кімнати бойової та трудової слави, споруджувалися нові пам'ятні знаки, меморіальні дошки, пам'ятники. Серед них — відомі пам'ятники інтернаціоналістам-”афганцям”, жертвам Чорнобиля, Б. Хмельницькому. Важливою подією стало і впорядкування меморіального комплексу загиблим воїнам на території фортеці св. Єлисавети. На батьківщині корифея українського театру І. К. Тобілевича відроджено заповідник “Хутір Надія”.
Євгенія Михайлівна працювала також і виконробом на будівництві музеїв О. Гіталова в Комишуватому, І. Микитенка в Рівному, Ю. Яновського в Нечаївці. Більше 30 років Є. М. Чабаненко очолювала обласну організацію Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури. Та й сьогодні важко перелічити все, до чого доторкалися руки цієї енергійної, рішучої, доброї жінки. За активну трудову діяльність Є. М. Чабаненко була нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора, “Знак Пошани”, медалями та Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, удостоєна звання “Відмінник народної освіти Української РСР”. Сама ж Євгенія Михайлівна вважала найпрестижнішою нагородою шану і любов людей. 25 вересня 2003 року на 75-у році життя вона передчасно померла.
Євгенія Чабаненко — то ціла епоха в історії Кіровограда й Кіровоградщини, епоха людяності, щирості, добра, віри у торжество справедливості.
В одному зі своїх інтерв'ю вона гордо заявила: “Я не боюся дивитися людям в очі!”
Рішенням 26 сесії 24 скликання Кіровоградської міської ради від 22 липня 2004 року Євгенії Михайлівні Чабаненко присвоєно звання Почесний громадянин міста Кіровограда. Вона — єдина жінка, яка удостоєна такої високої честі.
Бібліографія
Демчук Л. У святкових колонах кіровоградців об'єднувало прагнення до кращого життя [Текст] : враження про первомайське свято голови міської організації ветеранів ВВВ і праці Є. М. Чабаненко / Л.Демчук // Кіровоградська правда. - 2002. - 4 травня. - С. 1
Кердіваренко, О. Прийміть її безцінний спадок / О. Кердіваренко // Кіровоградська правда — 2003. - 11 листопада С. 4
Левочко, В. Вечный двигатель, или Евгения Чабаненко анфас и в профиль / В. Левочко // Ведомости. - 2001. - 27 апреля С. 3
Лісніченко Ю. У музеї - свято [Текст] / Лісніченко Ю. // Вечірня газета. - 2004. - 23 січня. - С. 16
Поряд з нею завжди було сонячно. Пам'яті Є. М. Чабаненко // Освітянське слово. - 2003. - жовтень. С. 2
Чорний, О. “Життя, віддане людям” / Чорний О. // Народне слово. - 2004. - 17 січня — С. 1
Юрченко, А. Сессия с траурной каймой: Пам'яті Є. М. Чабаненко. / А. Юрченко // Репортер. - 2003. - 29 сентября. С.1-2
“Я не боюся дивитися людям в очі” або вінок чеснот Є. Чабаненко. Кіровоград, Інформаційна мережа, - 2004.- С.15-163
Web-ресурси:
Чабаненко Євгенія Михайлівна [Електронний ресурс]: http://www.krrada.gov.ua/files/content/files/chabanenko_20121128102105