Третяков Віктор Михайлович

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The printable version is no longer supported and may have rendering errors. Please update your browser bookmarks and please use the default browser print function instead.

Віктор Михайлович Третяков

народився — 23.05.1927
місце народження — м. Зінов`євськ (тепер м. Кропивницький)
дата смерті — 2010
місце смерті — м. Кіровоград
місце поховання — м. Кіровоград, Далекосхідне кладовище

Віктор Михайлович Третяков (23 травня 1927 − 2010) – спортсмен, футболіст, тренер, один з кращих дитячих тренерів України.

Життя і діяльність

Віктор Михайлович Третяков − спортсмен, футболіст, тренер. Грав за кіровоградські команди «Трактор», «Торпедо» та «Зірка» (1948-1962), був їхнім капітаном. Вигравав Кубок України (1953), Кубок Центральної ради «Торпедо» (у фіналі перемогли московське «Торпедо» 1:0). Один з кращих дитячих тренерів України. Серед його вихованців заслужені майстри спорту В. Поркуян, В. Веремеєв, М.Михайлов та багато інших відомих футболістів.

Народився Віктор Третяков 23 травня 1927 року у м.Зінов’євську (нині Кропивницький). Як і на всіх його однолітків на його долю вплинула війна, яка стала страшним вчителем життя для покоління 20-х років. В 1941 році Віктору виповнилося 14 років, і спогади про перші футбольні матчі, коли грали вулиця на вулицю, школа на школу, нероздільно пов`язані у нього з трьома роками німецької окупації. Але саме в цей час Третяков почав осмислено тренуватися.

Шлях у футбол для Віктора Третякова починався в заводській команді, у якої часто змінювалася назва − «Сільмаш», «Трактор», «Торпедо», а ще частіше − тренери. Постійною лишалася у хлопців тільки любов до шкіряного м`яча. Вже тоді серед хлопців виділявся Віктор Третяков − своєю наполегливістю, працювитістю, справжньою пристрастю до несподіваних ігрових ситуацій. Гралося легко, та не в тому розумінні, що все давалося футболістові саме собою, без праці, без фізичного напруження. Молодість, сила, спритність у поєднанні з волею до перемоги створювали чудодійний моноліт характеру.


TretiakovVM2.jpg
Кіровоградський «Трактор». Перший справа в середньому ряду − Віктор Третяков


Щасливими для команди видались 1953 та 1954 роки. Спершу виграли кубок України, а наступного року − кубок Укрпрофради. Разом з товаришами розділяв радість і Віктор Третяков, заслуга якого, як нападаючого, у цьому успіху була безсумнівна.

Віктор Третяков вступає до Київської школи тренерів. Витримав екзамени, але одна думка непокоїть: «А як же команда без мене?» Не тому, що був незамінним. Відчував, що розірветься один з награних ланцюгів, на відновлення якого піде чимало часу. І Віктор вирішує залишитися в команді. Того ж року вступає до Кіровоградського педучилища на факультет фізичного виховання, яке закінчив у 1956 році.

Запам`яталася йому виробнича практика в школі № 5. Учні не зважали на те, що Віктор Третяков прийшов до них як викладач. Для них він лишився футболістом, а футболіст, як відомо, для всіх хлопчаків – це і товариш, і кумир, і однодумець, і ровесник по захопленню футболом. Тож і називали його між собою то Рижим, то Третьяком. А клас, у якому він практикував, тілький чекав від молодого вчителя захоплюючих історій про футбольні поєдинки. Доводилося задовольняти дитячу цікавість, а водночас займатися практичними заняттями та позакласною роботою. Часто відвідував з учнями стадіон, коментував гру, проводив тренування. Не забував сходити з вихованцями в кіно, музей. Клас став невпізнанним. Поліпшилась поведінка, підвищилася успішність. Педколектив був вдячний практикантові. Результат – п`ятірка за практику.

Саме тоді Віктор Третяков відкрив у собі талант вихователя, ті хороші якості, що пригодилися йому тоді, коли він почав працювати тренером у групі підготовки молодих футболістів при команді майстрів. Здається, що під час практики в ньому вже позначився нахил до роботи з дітьми, який згодом дав чудові результати.

А до цього ще була гра в команді класу «Б», навчання на курсах у Москві, на заочному факультеті фізичного виховання Кіровоградського педагогічного інституту. Багато чим завдячував Віктор Михайлович П.А.Рябому, який, вбачаючи в ньому майбутнього здібного вихователя спортивних кадрів, постійно радив учитися. Слушна порада старшого товариша і наставника, який був для В.Третякова прикладом цілеспрямованості і наполегливості, стала в нагоді майбутньому тренерові, бо саме вищий навчальний заклад збагатив його практику методикою, дав необхідні теоретичні знання.

З 1960 року Віктор Третяков працює тренером у групі підготовки молодих футболістів при команді майстрів. Перші кроки на новій роботі принесли перші успіхи. Вже через рік його вихованці виграли першість у своїй зоні. Йшов час, у тренера поступово виробився свій стиль роботи, у якому основним є індивідуальний підхід до кожного вихованця. Адже процес введення юного футболіста в основний склад команди важкий. Поспішність часто приводить до того, що новачки розгублюються, їх кращі якості згасають. Можливо, це ази тренерської роботи, але коли вихователь добре розуміє їх, і головне, дотримується, − результати бувають найкращими. Свідченням того є практика В. Третякова, вихованців якого можна було зустріти в багатьох класних командах країни. Це Валерій Поркуян, який був членом збірної команди СРСР, гравці київського «Динамо» Борис Білоус, Володимир Веремєєв, Василь Кириченко. У «Спартаку» з Орджонікідзе грав воротарем Борис Конфедерат. Колишні хлопчаки з Кіровограда грали за херсонський «Локомотив», ашхабадський «Будівельник», черкаський «Дніпро», олександрійський «Шахтар».

Тренерська робота В.Третякова увінчалася успіхом – йому присвоїли звання заслужений тренер УРСР.

Пам`ять

Щороку у Кіровограді влаштовується футбольний турнір для дитячо-юнацьких команд на призи імені В. Третякова. Включений до першої символічної збірної ФК «Зірка», складеної вболівальниками з нагоди 80-річчя клубу. Заслужений тренер УРСР.


TretiakovVM3.JPG
Пам`ятник на могилі Віктора Третякова


Вдячні вихованці Віктора Михайловича зібрали кошти та встановили пам`ятник на могилі свого вчителя. 15 жовтня 2013 року на Далекосхідному кладовищі відбулося відкриття пам`ятника Віктору Третякову, заслуженому тренеру України по футболу. Були присутні Олександр Веремєєв, Михайло Михайлов, Олексій Кацман, Юрій Махно.

Бібліографія

День Победы − у легенды кировоградского футбола // Ведомости Плюс. − 2010. − 21 мая. − С. 8

Илючек Ю. От благодарных воспитанников / Ю. Илючек // Украина-Центр. − 2013. − 1 августа. − С. 22: фото

Илючек Ю. Победители, чемпионы, герои... / Ю. Илючек // Украина-Центр. − 2010. − 6 мая. − С. 19

Илючек Ю. Чтоб память вечная жила... / Ю. Илючек // Украина-Центр. − 2013. − 24 октября. − С. 22: фото

Перевозник Андрій. Зірка: 1922-2002 / Андрій Перевозник, Микола Ковальов; Футбольний клуб «Зірка». − Ювілейне видання. − Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2002. − 48 с.: портр, фото, 2 л. фото.кол.

Тарасівець В. Друг мій футбол: Про засл. тренера УРСР Віктора Третякова / В. Тарасівець // Кіровоградська правда. − 1970. − 16 червня

Янчуков С.М. До спортивних вершин: нариси з історії фізичної культури і спорту на Кіровоградщині / Станіслав Янчуков, Олександр Березан. − Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2015. − 286 с.

Web-ресурси

FF. Третьяков Виктор Михайлович