Третяков Віктор Михайлович
Віктор Михайлович Третяков (23 травня 1927 − 2010) – спортсмен, футболіст, тренер, один з кращих дитячих тренерів України.
Життя і діяльність
Віктор Михайлович Третяков − спортсмен, футболіст, тренер. Грав за кіровоградські команди «Трактор», «Торпедо» та «Зірка» (1948-1962), був їхнім капітаном. Вигравав Кубок України (1953), Кубок Центральної ради «Торпедо» (у фіналі перемогли московське «Торпедо» 1:0). Один з кращих дитячих тренерів України. Серед його вихованців заслужені майстри спорту В. Поркуян, В. Веремеєв, М.Михайлов та багато інших відомих футболістів.
Народився Віктор Третяков 23 травня 1927 року у м.Зінов’євську (нині Кропивницький). Як і на всіх його однолітків на його долю вплинула війна, яка стала страшним вчителем життя для покоління 20-х років. В 1941 році Віктору виповнилося 14 років, і спогади про перші футбольні матчі, коли грали вулиця на вулицю, школа на школу, нероздільно пов`язані у нього з трьома роками німецької окупації. Але саме в цей час Третяков почав осмислено тренуватися.
Шлях у футбол для Віктора Третякова починався в заводській команді, у якої часто змінювалася назва − «Сільмаш», «Трактор», «Торпедо», а ще частіше − тренери. Постійною лишалася у хлопців тільки любов до шкіряного м`яча. Вже тоді серед хлопців виділявся Віктор Третяков − своєю наполегливістю, працювитістю, справжньою пристрастю до несподіваних ігрових ситуацій. Гралося легко, та не в тому розумінні, що все давалося футболістові саме собою, без праці, без фізичного напруження. Молодість, сила, спритність у поєднанні з волею до перемоги створювали чудодійний моноліт характеру.
Кіровоградський «Трактор».
Перший справа в середньому ряду − Віктор Третяков
Щасливими для команди видались 1953 та 1954 роки. Спершу виграли кубок України, а наступного року − кубок Укрпрофради. Разом з товаришами розділяв радість і Віктор Третяков, заслуга якого, як нападаючого, у цьому успіху була безсумнівна.
Віктор Третяков вступає до Київської школи тренерів. Витримав екзамени, але одна думка непокоїть: «А як же команда без мене?» Не тому, що був незамінним. Відчував, що розірветься один з награних ланцюгів, на відновлення якого піде чимало часу. І Віктор вирішує залишитися в команді. Того ж року вступає до Кіровоградського педучилища на факультет фізичного виховання, яке закінчив у 1956 році.
Запам`яталася йому виробнича практика в школі № 5. Учні не зважали на те, що Віктор Третяков прийшов до них як викладач. Для них він лишився футболістом, а футболіст, як відомо, для всіх хлопчаків – це і товариш, і кумир, і однодумець, і ровесник по захопленню футболом. Тож і називали його між собою то Рижим, то Третьяком. А клас, у якому він практикував, тілький чекав від молодого вчителя захоплюючих історій про футбольні поєдинки. Доводилося задовольняти дитячу цікавість, а водночас займатися практичними заняттями та позакласною роботою. Часто відвідував з учнями стадіон, коментував гру, проводив тренування. Не забував сходити з вихованцями в кіно, музей. Клас став невпізнанним. Поліпшилась поведінка, підвищилася успішність. Педколектив був вдячний практикантові. Результат – п`ятірка за практику.
Саме тоді Віктор Третяков відкрив у собі талант вихователя, ті хороші якості, що пригодилися йому тоді, коли він почав працювати тренером у групі підготовки молодих футболістів при команді майстрів. Здається, що під час практики в ньому вже позначився нахил до роботи з дітьми, який згодом дав чудові результати.
А до цього ще була гра в команді класу «Б», навчання на курсах у Москві, на заочному факультеті фізичного виховання Кіровоградського педагогічного інституту. Багато чим завдячував Віктор Михайлович П.А.Рябому, який, вбачаючи в ньому майбутнього здібного вихователя спортивних кадрів, постійно радив учитися. Слушна порада старшого товариша і наставника, який був для В.Третякова прикладом цілеспрямованості і наполегливості, стала в нагоді майбутньому тренерові, бо саме вищий навчальний заклад збагатив його практику методикою, дав необхідні теоретичні знання.
З 1960 року Віктор Третяков працює тренером у групі підготовки молодих футболістів при команді майстрів. Перші кроки на новій роботі принесли перші успіхи. Вже через рік його вихованці виграли першість у своїй зоні. Йшов час, у тренера поступово виробився свій стиль роботи, у якому основним є індивідуальний підхід до кожного вихованця. Адже процес введення юного футболіста в основний склад команди важкий. Поспішність часто приводить до того, що новачки розгублюються, їх кращі якості згасають. Можливо, це ази тренерської роботи, але коли вихователь добре розуміє їх, і головне, дотримується, − результати бувають найкращими. Свідченням того є практика В. Третякова, вихованців якого можна було зустріти в багатьох класних командах країни. Це Валерій Поркуян, який був членом збірної команди СРСР, гравці київського «Динамо» Борис Білоус, Володимир Веремєєв, Василь Кириченко. У «Спартаку» з Орджонікідзе грав воротарем Борис Конфедерат. Колишні хлопчаки з Кіровограда грали за херсонський «Локомотив», ашхабадський «Будівельник», черкаський «Дніпро», олександрійський «Шахтар».
Тренерська робота В.Третякова увінчалася успіхом – йому присвоїли звання заслужений тренер УРСР.
Пам`ять
Щороку у Кіровограді влаштовується футбольний турнір для дитячо-юнацьких команд на призи імені В. Третякова. Включений до першої символічної збірної ФК «Зірка», складеної вболівальниками з нагоди 80-річчя клубу. Заслужений тренер УРСР.
Пам`ятник на могилі
Віктора Третякова
Вдячні вихованці Віктора Михайловича зібрали кошти та встановили пам`ятник на могилі свого вчителя. 15 жовтня 2013 року на Далекосхідному кладовищі відбулося відкриття пам`ятника Віктору Третякову, заслуженому тренеру України по футболу. Були присутні Олександр Веремєєв, Михайло Михайлов, Олексій Кацман, Юрій Махно.
Бібліографія
День Победы − у легенды кировоградского футбола // Ведомости Плюс. − 2010. − 21 мая. − С. 8
Илючек Ю. От благодарных воспитанников / Ю. Илючек // Украина-Центр. − 2013. − 1 августа. − С. 22: фото
Илючек Ю. Победители, чемпионы, герои... / Ю. Илючек // Украина-Центр. − 2010. − 6 мая. − С. 19
Илючек Ю. Чтоб память вечная жила... / Ю. Илючек // Украина-Центр. − 2013. − 24 октября. − С. 22: фото
Перевозник Андрій. Зірка: 1922-2002 / Андрій Перевозник, Микола Ковальов; Футбольний клуб «Зірка». − Ювілейне видання. − Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2002. − 48 с.: портр, фото, 2 л. фото.кол.
Тарасівець В. Друг мій футбол: Про засл. тренера УРСР Віктора Третякова / В. Тарасівець // Кіровоградська правда. − 1970. − 16 червня
Янчуков С.М. До спортивних вершин: нариси з історії фізичної культури і спорту на Кіровоградщині / Станіслав Янчуков, Олександр Березан. − Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2015. − 286 с.