Тамм Ігор Євгенович

Ігор Євгенович Тамм

Дата народження — 08.07.1895
Місце народження —м. Владивосток, Російська імперія
Дата смерті — 12.04.1971
Місце смерті — м. Москва, РРФСР, СРСР
Місце поховання — Новодівичий цвинтар, м. Москва

Ігор Євгенович Тамм (8 липня 1895, м. Владивосток, Російська імперія – 12 квітня 1971, м. Москва, РРФСР, СРСР) – фізик-теоретик, академік Академії наук СРСР, доктор фізико-математичних наук, лауреат Нобелівської премії з фізики, Герой соціалістичної праці.

Життя і діяльність

Тамм Ігор Євгенович народився 8 липня (за старим стилем 26 червня) 1895 року у Владивостоці, в родині Ольги (уродженої Давидової) та Євгена Таммів. Родина майбутнього вченого була досить освічена. Мати, Ольга Михайлівна, закінчила Павловський інститут із золотою медаллю. Переважно вона займалася вихованням дітей. Батько, Євген Федорович, здобув освіту інженера-технолога в Петербурзькому політехнікумі, працював інженером на будівництві Транссибірської залізничної магістралі. Євген Тамм походив з німецької родини, що переїхала до Росії в середині 19 століття. У 1898 році родина Таммів переїхала з Владивостока до Єлисаветграда (нині місто Кропивницький, Україна).

У 1913 році Ігор Тамм закінчив Єлисаветградську чоловічу гімназію. В цьому ж році, на вимогу батьків, він поїхав вчитися в Единбурзький університет (Великобританія), закінчив перший курс. На початку літа 1914 року І. Тамм повернувся додому і вступив на фізико-математичний факультет Московського університету. У 1915 році майбутній вчений добровольцем пішов на фронт Першої світової війни, кілька місяців перебував у складі фронтового санітарного загону, проте на вимогу сім’ї повернувся до Москви і продовжив навчання. У 1918 році він закінчив Московський університет.

Ігор Євгенович брав активну участь у революційних подіях 1917 року, був делегатом від Єлисаветграда на першому з’їзді Рад, належав до фракції меншовиків-інтернаціоналістів.

У вересні 1917 року Ігор Тамм одружився з Наталією Шуйською, з якою познайомився ще в 1911 році, коли перебував в Единбурзі. Н. Шуйська походила з багатої родини, що пізніше додало складнощів родині Таммів.

У 1919 році Тамм почав свою діяльність як викладач фізики у Кримському університеті в Сімферополі. З 1921 року Ігор Євгенович викладав в Одеському політехнічному інституті під керівництвом видатного фізика Леоніда Ісааковича Мандельштама, який мав на молодого вченого надзвичайно сильний вплив. З 1922 року І. Тамм – в Москві, викладач і приват-доцент (з 1923 року) Комуністичного університету імені Свердлова (викладав до 1925 року). Одночасно з 1923 року він працював на факультеті теоретичної фізики Другого Московського університету і займав там з 1927 по 1929 рік посаду професора. Крім того, з 1924 року Тамм одночасно почав читати лекції в Московському державному університеті (викладав там до 1941 і з 1954), з 1926 року – приват-доцент.

У 1928 році знаменитий голландський фізик Пауль Еренфест виклопотав І. Тамму стипендію для наукової практики за кордоном. Майже півроку вчений працював у найбільших лабораторіях Голландії та Німеччини. Під час перебування за кордоном Ігор Євгенович познайомився з видатними вченими – Альбертом Ейнштейном, Полем Діраком.

У 1930 році Тамм став професором і завідувачем кафедри теоретичної фізики Московського державного університету, де трудився до 1937 року. У цей період науковець створив квантову теорію розсіювання світла в твердих тілах (1930) і теорію розсіювання світла електронами (1930); в області квантової теорії металів спільно з Семеном Петровичем Шубіним розробив основи квантово-механічної теорії фотоефекту на металах (1931). Тамм теоретично доказав можливість існування особливих станів електронів на поверхні кристалів («рівні Тамма», 1932), що згодом лягло в основу пояснення різних поверхневих ефектів в кристалах.

У 1936-1937 роках фізики Ігор Тамм та Ілля Франк запропонували теорію, що пояснювала природу випромінювання, яку виявив Павло Черенков, спостерігаючи заломлені середовища, схильні до дії гамма-випромінювання. Тамм і Франк розглянули випадок електрона, що рухається швидше, ніж світло в середовищі. Таким чином, І. Тамм став одним із творців теорії випромінювання Черенкова-Вавилова.

У 1936 році був заарештований брат Ігоря Тамма – Леонід, абсурдно звинувачений у підготовці вибухів у Донбасі; його друга фізика Б. Гессена та улюбленого учня С. Шубіна розстріляли. Лише захист керівників атомного проекту, серед яких був і Л. Берія, дав змогу І. Тамму уникнути арешту. Через анкетні дані та особисту ворожість А. Жданова до створення атомної бомби І. Тамм був запрошений лише через два роки від початку роботи.

У 1948 році постало питання створення водневої бомби. За пропозицією І.В. Курчатова Ігор Євгенович Тамм організував групу для його вивчення. У принципову можливість створення такої зброї багато вчених не вірили, проте вже в 1950 році завдання було поставлене, причому з дуже жорсткими термінами вирішення. Тамм з групою співробітників Фізичного Інституту був переведений в КБ-11 в Арзамас-16 (нині Саров) начальником відділу, в травні 1952 року його призначили начальником сектору. У групі, якою керував І. Тамм, працював Андрій Сахаров.

За участь у розробці водневої бомби з формулюванням «за успішне виконання спеціального завдання уряду» Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 січня 1954 року (не публікувався) Тамму Ігорю Євгеновичу присвоєно звання Героя соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот» (№ 6746).

На початку 1954 року академік Ігор Євгенович Тамм повернувся в Москву і до кінця життя працював у Фізичному Інституті АН СРСР; у 1954-1957 роках знову був професором МДУ. Він був членом Бюро Відділення фізико-математичних наук АН СРСР (1957-1959), Бюро Відділення ядерної фізики АН СРСР (1963-1970), редколегії журналів «Вісник Академії наук СРСР» (1963-1969) і «Ядерна фізика» (1964-1971). Тамм є автором фундаментального курсу «Основи теорії електрики» (1929), який тільки за життя автора перевидавався 8 разів і перекладений багатьма мовами світу. Загальна кількість наукових праць вченого обчислюється сотнями. І.Є. Тамм створив школу фізиків-теоретиків, до якої належать багато видатних вчених.

У 1958 році Тамму, Франку і Черенкову була присуджена Нобелівська премія з фізики за дослідження теорії випромінювання Черенкова-Вавилова. Вручення вищої наукової світової нагороди відразу трьом радянським вченим (перший і єдиний випадок в історії Нобелівської премії) стало яскравим визнанням досягнень радянської фізичної науки.

Суспільний темперамент і принциповість І. Тамма яскраво виявилися в 1950-1960 роках, коли він взяв активну участь у боротьбі з «лисенковщиною» у біології. У 1956 році на його настійну вимогу на фізичному факультеті МДУ була створена кафедра біофізики; проблеми, досліджувані генетикою, часто обговорювалися на керованому І.Є. Таммом загальномосковському семінарі у Фізичному інституті. У ці роки Ігор Євгенович неодноразово і відкрито виступав з доповідями і заявами про негативну роль Т.Д. Лисенка в біології, про псевдо-науковість його теорій. У зв’язку із цією діяльністю М.В. Тимофєєв-Ресовський писав: «...Ігор Євгенович був не тільки чарівною людиною, але й особистістю, що викликала в кожного абсолютну довіру.... Ігор Євгенович у моїй пам’яті зберігся в числі особистостей надзвичайно обдарованих різноманітними здібностями й темпераментом, але рівною мірою великих учених, таких, як А. Ейнштейн, Н. Бор, Е. Резерфорд, П. Дірак, Е. Шредінгер».

Значення особистості Тамма для фізиків визначив А.Д. Сахаров: «Люди мого покоління вперше довідалися про ім’я І Є. Тамма як автора чудового курсу теорії електрики − для багатьох він був одкровенням... Одночасно до нас доходив відгомін баталій про теорію відносності, про квантову теорію, доходили чарівні байки про альпіністські і туристські захоплення Ігоря Євгеновича. На цей момент Ігор Євгенович уже був автором багатьох видатних оригінальних робіт... Уже до кінця 30-х років ім’я Ігоря Євгеновича (навіть для тих, хто не знав його особисто) було оточено ореолом – не в надприродному, а в просто високому людському змісті. У ньому, поряд з Ландау, радянські фізики-теоретики бачили свого заслуженого і визнаного керівника..., ...принципову, добру, розумну людину, великого оптиміста... і вдалого “пророка”».

Тамм був обраний дійсним членом Академії наук СРСР, членом багатьох наукових академій світу, в тому числі почесним членом Національної академії наук і мистецтв США (1961), дійсним членом Польської академії наук (1959), ординарним членом Королівської академії наук Швеції (1959), почесним членом Національної академії наук у Нью-Йорку (США, 1970), членом Німецької академії натуралістів «Леопольдина» (НДР, 1964).

Ігор Євгенович Тамм – лауреат двох Сталінських премій СРСР (1946, 1953); нагороджений 4 орденами Леніна (1953, 1954, 1956, 1965), орденом Трудового Червоного Прапора (1945), медалями. У 1958 році Тамму присуджена Нобелівська премія з фізики за теорію випромінювання. У 1967 році за видатні досягнення в теорії елементарних частинок та інших областях теоретичної фізики вчений удостоєний вищої нагороди АН СРСР – золотої медалі імені М. В. Ломоносова.

З середини 60-х років Тамм важко хворів, кілька років був підключений до апарату штучного дихання, але продовжував вести наукову роботу до останніх днів життя. Ігор Євгенович Тамм помер 12 квітня 1971 року. Похований вчений на Новодівичому цвинтарі Москви, автор пам’ятника на його могилі – скульптор В Сідур.

Пам'ять

У місті Кропивницькому на будинку колишньої Єлисаветградської чоловічої гімназії, в якій навчався Ігор Тамм, встановлена меморіальна дошка, його ім’ям названо одну із вулиць міста (Розпорядження Кіровоградського міського голови від 19.02.2016 р. № 24), на якій біля головного корпусу НВП «Радій» видатному вченому встановлено пам’ятник.

У 2012 році Тамму Ігорю Євгеновичу посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кіровограда» (Рішення Кіровоградської міської ради 12 вересня 2012 року).

На пам’ять про вченого на будівлі Одеського національного політехнічного університету встановлена меморіальна дошка.

Ім’ям академіка І.Є. Тамма названа площа в Москві. На його честь встановлено меморіальну дошку на будинку Фізичного Інституту АН СРСР у Москві.

У 1995 році Російська академія наук заснувала премію імені І. Є. Тамма.

Пам’ятник Тамму Ігорю Євгеновичу біля головного корпусу НВП «Радій» у м. Кропивницькому (скульптор – Володимир Цісарик, архітектор – Віталій Кривенко).

Бібліографія

Тамм, Игорь Евгеньевич. Собрание научных трудов : в 2 т. / Игорь Евгеньевич Тамм ; АН СССР ; ред. В. Л. Гинзбург. - М. : Наука, 1975.

Тамм, Игорь Евгеньевич. Основы теории электричества : [Учеб. пособие для ун-тов по спец. "Физика"] / И. Е. Тамм. - 10-е изд., испр. - М. : Наука, 1989. - 504 с. : ил. ; 24 см.

Академик Игорь Евгеньевич Тамм [Текст] : Сб. ст. / Сост. Б.М.Болотовский; Сост. В.Я.Френкель. - М. : Знание, 1973. – 64 с.- (Сер. "Новое в жизни, науке, технике": сер. "Физика"7) В кн. также: О возможной связи электронов на поверхности кристалла; Основные идеи Фарадея и их роль в развитии науки об электричестве / И. Е. Тамм

Воспоминания о И.Е. Тамме [] : Сборник / АН СССР, Физ. ин-т им. П.Н. Лебедева ; Отв. ред. Е.Л. Фейнберг, Сост. И.М. Дремин,. - 2-е изд., доп. - М. : Наука, 1986. - 311,[1] с. : ил, портр. - Указ. имен с. 308-310

Бузько, Вікторія Леонідівна. Видатні діячі в галузі фізики і техніки Кіровоградщини : посібник для вчителів фізики та астрономії / Вікторія Бузько; ред. С. П. Величко. - Кіровоград : ФО-П Александрова М. В., 2010. - 115,[1] с. : фото, портр. - Бібліогр.: с. 111-114.

Лауреаты Нобелевской премии : энциклопедия: В 2 кн. / Редкол.: Евгений Федорович Губский (отв. ред.) и др.: Пер. с англ. - М. : Прогресс, 1992.

Первые советские Нобелевские лауреаты - физики : (Актуальные проблемы физики): Сб. ст. - М. : Знание, 1984. - 64 с. : ил. ; 20 см. - Библиогр. в конце ст.

Горелик, Г. Тамм и Ландау: теоретики в советской практике // Знание - сила. - 1997. - № 2. - С. 142-148.

Медведев Ж. А. Ядерное оружие на столах академиков// Эко. - 2000. - № 11. - С. 104-121.

Френчко Л. Знаменитости степной столицы// Ведомости. - 2004. - 17 сентября. – с. 4.

Королев Ю. Игорь Евгеньевич Тамм// Физика в школе. - 2005. - № 4. - С. 26-30.

Самсонова Н Їх ідеї випереджали час// Освітянське слово. - 2005. - Лютий. - С. 4.

Громовий В. Наш нобелівський лауреат// Віче. - 2007. - № 12. - С. 60-62.

Шевченко С. „Мила, кохана Наталочко”// Народне слово. - 2008. - 14 лютого. - С. 3.

Матівос Ю. Скарби академіка Тамма // правда. - 2009. - 27 лютого. - С. 11.

Горелик Г. „Лидочка Гинзбург” и другие термоядерные идеи// Наука и жизнь. - 2010. - № 3. - С. 32-41.

Босько В. Єлисаветградці всіх країн, єднайтеся!// Народне слово. - 2011. - 28 квітня. - С. 1, 9.

Шевченко С. Листи до кохання// Народне слово. - 2012. - 12 січня. - С. 10 : фото.

Багацький Л. Ігор Тамм: Між шахтою і водневою бомбою// правда. - 2012. - 7 лютого. - С. 6 : фото.

Бєлов О. Па`мятник фізику-пророку// Народне слово. - 2012. - 5 липня. - С. 18 : фото.

Web-ресурси

Герои страны http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=

Нобелевские лауреаты http://n-t.ru/nl/fz/tamm.htm