Степанок Володимир Іванович

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The printable version is no longer supported and may have rendering errors. Please update your browser bookmarks and please use the default browser print function instead.

Володимир Іванович Степанок

народився — 27.01.1968
місце народження — с. Майське, Джанкойський район, АР Крим
дата смерті — 26.01.2015
місце смерті — м. Дебальцеве, Донецька область
дата поховання — 30. 01.2015
місце поховання — м. Кіровоград, Ровенське кладовище, Алея Слави

Володимир Іванович Степанок (27 січня 1968, с. Майське, Джанкойський район, АР Крим − 26 січня 2015, м. Дебальцеве, Донецька область) − майор, заступник командира 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Активний учасник Революції Гідності. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (04.06.2015, посмертно).

Життя і діяльність

Степанок Володимир Іванович народився 27 січня 1968 року в селі Майському Джанкойського району АР Крим в родині хліборобів. Там закінчив загальноосвітню й музичну школи. В його роду були кадрові військові, тож Володимир після восьмого класу намагався вступити до Київського Суворовського військового училища, але з певних причин не став суворовцем. В 1985 році вступив до Новосибірського вищого військово - політичного загальновійськового училища. Під час навчання наполегливо займався самовдосконаленням, як фізичним, так і моральним. Багато читав, займався боксом та гирьовим спортом. З тих часів за ним закріпилося прізвисько"Апостол", яке залишилося на все життя. Закінчив навчання в 1989 році. Розпочалась військова служба у Туркестанському окрузі на посаді – заступника командира парашутно-десантної роти по політчастині військової частини 33079, де він отримав перший бойовий досвід у прикордонних сутичках з афганськими контрабандистами. За час проходження військової служби мав 165 стрибків з парашутом.

У 1992 році після проголошення незалежності нашої держави Степанок В.І. розпочав службу у Збройних Силах України: з січня 1993 року методист – організатор - заступник командира автомобільної роти військової частини 65564, з липня 1993 року – начальник соціально - психологічної служби - заступник командира батальйону з виховної роботи військової частини А 0680 - 10 окремої бригади спеціального призначення. У зв’язку з скороченням штату з лютого 1995 року - помічник військового коменданта військової комендатури Феодосійського гарнізону Одеського військового округу, з липня 1996 року - заступник командира батальйону з виховної роботи військової частини А 0461. В 1996-1998 рр. навчався у Київському військовому гуманітарному інституті (факультет виховної і соціально-психологічної роботи), де вивчав військову психологію та педагогіку. По закінченню навчання отримав направлення у військову частину А 0759 в місті Кіровограді на посаду старшого офіцера відділення виховної роботи.

З червня 2004 року – старший офіцер відділення з гуманітарних питань, а з квітня 2005 року - заступник командира загону спеціального призначення з гуманітарних питань тієї ж військової частини А 0680 -3-й окремий полк спеціального призначення Південного оперативного командування. Вийшов у запас у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України у 2005 році.

Після виходу у відставку працював на різних посадах, зокрема й на керівних. 2009 року очолив сільськогосподарське підприємство і пропрацював на цій посаді два роки. Працював і на посаді фахівця з якості, і, як багато хто з військових пенсіонерів, в охороні. Але ця робота була йому нецікавою.

Степанок В.І. завжди мав активну життєву позицію щодо процесів, які відбувалися в країні. Тому під час Помаранчевої революції 2004 року він був у рядах борців за демократію та справедливість. Свій вибір на користь правди і свободи він зробив і надалі, був активістом під час Революції Гідності. Влітку 2012 року Володимир долучився до лав Всеукраїнського об’єднання “Свобода”.

З початком вторгнення російських військ на територію України Степанок В.І. добровольцем пішов до війська. У червні 2014 року майор Степанок разом з капітаном першого рангу Юрієм Олефіренком формує батальйон територіальної оборони Кіровоградської області „Рух опору”. Його посада – заступник командира батальйону по роботі з особовим складом, його завдання – перетворити цивільних людей у боєздатний військовий підрозділ. Поряд з цим активно працював з меценатами, щоб допомагати в придбанні для батальйону бронежилетів, комп’ютерної техніки тощо. З 5 серпня 2014 року Степанок В.І. перебуває безпосередньо на фронті. Був поранений. Лікувався в Кіровоградському госпіталі. . Із середини січня 2015 року перебував на ротації, але після активізації військових дій на дебальцевському напрямку залишався на бойових позиціях.

Двадцять шостого січня заступник командира по роботі з особовим складом майор Володимир Степанок 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ої окремої мотопіхотної бригади Збройних Сил України (42-й батальйон територіальної оборони "Рух опору") очолив загін із 72-х бійців, які добровільно відгукнулися на заклик прийти на допомогу 128–й гірсько-піхотній бригаді, що зазнавала великих втрат під містом Дебальцевим Донецької області. Загін героїчно відбивав ворожий натиск, та в бойову машину, де знаходився майор влучив протитанковий реактивний снаряд. Степанюк В.І. загинув від чисельних осколочних поранень. В.Степанок не дожив лише день до свого 47-річчя.

Степанок В.І. був одружений з Оленою Степанок (Мельник) (1993 р.) У 1994 році у них народилася донька Юлія.

Нагороди

Указом Президента України № 311 / 2015 від 4 червня 2015 року "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" Степанка Володимира Івановича нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

3 квітня 2015 року Всеукраїнською громадською організацією "Спілка ветеранів та працівників силових структур України "Звитяга" Степанка В.І. нагороджено нагрудним знаком "Гідність та честь" (посмертно).

7 лютого 2015 року був нагороджений найвищою партійною нагородою – Золотим нагрудним знаком ВО "Свобода" (посмертно).

Бібліографія

Іванова, Ірина. Порошенко нагородив п'ятьох бійців із Кіровоградщини. Посмертно / Ірина Іванова // Кіровоградська правда. - 2015. - 9 червня. - С. 2: фото

Гуцулюк, Максим. Несколько шагов к бессмертию / Максим Гуцулюк // Первая городская газета. - 2016. - 28 января. - С. 3 : фото

Зубець, Анастасія. Ордени полеглим / Анастасія Зубець // Народне слово. - 2015. - 27 серпня. - С. 2 Нагороди героїв вручено сім'ям воїнів, які захищали Україну і загинули під час АТО

Колектив Кіровоградського обласного художнього музею. Війна забирає найкращих / Колектив Кіровоградського обласного художнього музею // Народне слово. - 2015. - 5 лютого. - С. 18: фото Слово пам'яті про загиблого героя АТО Володимира Степанка від колег його дружини Олени Степанок

Нагороджені посмертно / Наталія Земнорій // Народне слово. - 2015. - 11 червня. - С. 3

Требунських, Ірина. Дощ та сльози `на Театральній площі /Ірина Требунських // Народне слово. - 2015. - 5 лютого. - С. 7 : фото Громадська панахида по загиблому бійцю АТО, що добровільно пішов захищати Україну

StepanokVI2.jpg

Web-ресурси

Степанок Володимир Іванович// Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У пам'ять про "Апостола" - майора Володимира Степанка (ФОТО)

Книга Пам’яті полеглих за Україну

Вічна пам’ять: рік тому Кіровоградщина втратила видатного воїна Володимира Степанка

У Кіровограді створили графіті, присвячене Герою АТО Володимиру Степанку. Графіті з портретом Володимира Степанка знаходиться на стіні складів Брайченка, вздовж залізничної колії в Кіровограді

Коли Герой не повертається з бою

За ерудованість і правдивість його називали "Апостолом"

І небо плакало за ним... Кіровоград провів в останню путь Героя АТО Володимира Степанка (ВІДЕО, ФОТО)