Сорока Семен Климович

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The printable version is no longer supported and may have rendering errors. Please update your browser bookmarks and please use the default browser print function instead.

Семен Климович Сорока

народився — 03.08.1927
місце народження — с. Кричильськ, Сарненський р-н, Рівенська область
дата смерті — 21.11.2017
місце смерті — м. Кропивницький
місце поховання — с. Кричильськ, Сарненський р-н, Рівенська область

Семен Климович Сорока (03 серпня 1927, с. Кричильськ, Сарненський р-н, Рівенська область – 21 листопада 2017, м. Кропивницький) – учасник повстанської боротьби в лавах УПА, зв'язковий. Активний учасник Революції Гідності, ветеран правозахисного руху на Кіровоградщині.

Життя і діяльність

Сорока Семен Климович народився на Рівненщині у сім'ї хліборобів. Предки мали козацькі корені, що тягнуться аж до ХVІІ століття. Бабуся Олена з гордістю розказувала, що один із її предків, Дмитро Гресько, служив у Івана Богуна. Саме вона прищепила онуку з дитинства, що головне в житті ‒ Бог, Україна, родина. І тільки в такому порядку.

SorokaSK2.jpg

Дивовижна доля була у батька. У 1916 році його мобілізували на фронт Першої світової у складі царської армії. А вже в березні 1917-го він повернувся додому. Був членом Компартії Західної України. У 1934-му влада Юзефа Пілсудського посадила його в тюрму «Береза Картузька». Коли ж прийшли гітлерівські війська, то й вони його арештовували. Батько пішов у ліс…

У червні 1943-го, коли УПА оголосила акцію знищення залізниці, щоб перешкодити німцям вивозити награбоване добро й молодь з України, а також не давати пересуватися каральним загонам СС і СД, Семен разом із братом Пантелеймоном приєднався до вояків УПА. Відтоді став зв’язковим Ясеном. Найбільше походив Поліссям, хоча бував і далеко від нього...

Коли збройна боротьба УПА закінчилася, Семен опинився в Дубні. Пішов здобувати освіту. А водночас створював там молодіжну організацію ОУН. 22 лютого 1952 року його арештували й відвезли у внутрішню тюрму військ МГБ Прикарпатського військового округу в Рівному. Довелося пройти через катування… Особливо запам’яталося «купання» в’язнів. Людей випускали з карцеру й ошпарювали водою не менш як 60 градусів. А після того обливали льодовою… О 18-й годині починалося слідство: цілу ніч, аж до 6-ї ранку, прив’язані ланцюгом до металевої табуретки, з наручниками на руках… Слідчі Семикоз, Заброда, Єрмаков запам’яталися назавжди.

А 26 серпня Семен Сорока дістав вирок «трійки» військового трибуналу за статтями 54-1а, 54-11, 20-54-8 за поширення націоналістичної літератури, участь у «бандитських» організаціях УПА та створення молодіжної організації ОУН – 25 років позбавлення волі…

24 жовтня 1952-го в’язнів привезли на Північ, на станцію Інта. Там Сорока потрапив на 6-й «лагпункт», який обслуговував будівництво 11-ї і 12-ї шахт. Поселився в бараку № 8 на верхніх нарах. Через фізичне виснаження під час допитів його зарахували до чорної сотні, яка прибирала територію шахт. Їжа звичайна: тарілка юшки з гнилої кільки, 200 грамів чорного, як земля, хліба й чашка окропу без цукру.

Початком втечі була ідея та тривала підготовча робота. До неї належала не лише заготовка «харчів на дорогу» – сухарів та цукру, але і підкоп з «місця роботи», бо з табору «піти непоміченим було майже неможливо». А от робочим місцем політв’язнів була кам’яновугільна шахта. Штрек, з якого довгі півроку робили підкоп, знаходився на глибині приблизно 70 метрів від поверхні. З урахуванням необхідного кута, під яким робився вихід на волю, копати довелося майже 130 метрів. Копали та «виходили на волю» вшістьох. Але потрапивши з убогими запасами харчів на поверхню, розійшлися шляхами. Основна група з п’яти чоловік побігла традиційно на південь, де погоня, врахувавши їх логіку дій, на шостий день бранців схопила.

Семен Сорока, тоді 27- річний молодий чоловік, пішов практично в протилежному напрямку, чим завдав органам так і нерозв’язаного ребусу. Долаючи шлях лісами та перетинаючи замерзлі чисельні північні ріки та річечки, він пішов на захід. Орієнтиром для пересування на південь слугував напрямок на Котлас, а далі – ліси Вологодщини та Смоленщини. От де згодилися і знання з географії, і навички перебування у лісі. Йти півроку, не потрапляючи на очі людей, а часом у супроводі очей вовків, що відчували небезпеку та відсутність страху в людини, яку вони зустріли. Супровід вовків був неодноразовим і щільним. По суті, вовки охороняли добру людину від справжнього людського зла, що чатувало тоді на борців за незалежність України на кожному кроці. А крокувати вперед заважала зима та скромні запаси харчів, що складалися на весь похід лише з десяти кілограмів сухарів та п’яти – цукру. Враховуючи, що взимку ягід не поїси, марш-кидок на батьківщину був екстремальним.

За смоленськими лісами шлях в Україну Семен Сорока спрямував через ліси Білорусі, що межували з рідною Рівненщиною. Білоруський ліс був вже весняним, і з цього лісу політв’язень вже «вийшов на люди». Через півроку ходьби, в далекій від Комі стороні мало хто міг второпати шукати останнього учасника втечі з шахти ГУЛАГу. У місті Лунінець пан Семен, сівши на приміський потяг, дістався України та доїхав до міста Сарни. А в рідних місцях про нього вже розпитували гебісти, чи не бачив бува хто його часом. Тому від гріха подалі довелося шукати явки в інших регіонах України, навіть на далекому Донбасі. Крім притулку потрібні були документи та робота. Такі підпільні стежини знову привели Семена Сороку на степову Кіровоградщину, де і ліси були, і теж із загонами УПА, в яких колись, ще в 40-ві роки, доводилося бувати. Потрапив у село Петрівка Хмелівського району. Там мали бути свої люди: у 45-му його туди посилали. Влаштувався на роботу, будував силосні ями. Роздобув паспорт. А через кілька місяців перебрався в Кіровоград. Почав працювати на заводі «Червона зірка» столяром. Жив у гуртожитку сільбуду...

Недовго Семен Климович вільно ходив вулицями Кіровограда. Схопили його, надягли наручники на розі вулиць Маркса й Шевченка. Привели в КДБ. Там, у камері № 3, він провів якийсь час. А 7 березня 1956-го його відправили до Києва. Семен Климович згадує: «Деякі імена «своїх» кагебістів пам’ятаю досі. Наприклад, Чорноморця, справжнє прізвище якого Гнида. Він виявився недурною людиною, під час слідства навіть трохи виручав мене... Старшого лейтенанта Гузєєва також пам’ятаю… Ну а результат відомий: знову Воркута, тільки тепер уже не надовго, бо ж почалася «відлига», ГУЛАГ зменшувався. Так що в грудні 1959 року я вже був на волі».

У 1962 році Сорока вступив до Кіровоградського педінституту на спеціальність «біологія». А в 1964-му перевівся на вечірнє відділення Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Там була спеціальність «біохімія», яка його цікавила. Навчався на вечірньому відділенні, мешкав у гуртожитку, на вихідні їздив до Кіровограда, де чоловік вже мав родину. Одружився він з дівчиною зі свого рідного села. Навчався, надолужував утрачене. А потім учителював. Спочатку в селі Добре Вільшанського району, в Павлиші з Василем Олександровичем Сухомлинським. Він тоді вже був знаменитим. Ну й зрештою опинився в Устинівському районі, на півдні Кіровоградщини. Там, у селі Седнівка, працював учителем хімії... Разом з дружиною виховали двох дітей – Григорія й Людмилу.

Семен Сорока – зразок цільної людини. Не було жодного заходу, в якому б не брав участь Семен Климович зі своїм упівським червоно-чорним прапором, завжди йшов попереду урочистої колони.

SorokaSK3.jpg

Неодноразово просився в зону АТО, адже війна за вільну Україну для нього ще не закінчилася.

SorokaSK4.jpg

21 листопада 2017 року, в День Гідності та Свободи, на 90-му році життя відійшов у вічність лицар ідеї та чину, боєць Української Повстанської Армії Семен Климович Сорока. У Кропивницькому, де націоналіст прожив половину життя, його називали не інакше, як "Дід Сорока". "Той, що лишився не роззброєним", ‒ охрестили борця за волю України ЗМІ.

SorokaSK5.jpg

Пам’ять

Історія життя та боротьби Семена Сороки, уродженця волинського села, висвітлена в документальному фільмі «Діти Перемоги». В основу стрічки лягло 6 сповідей головних героїв, які, будучи маленькими дітьми, відчули події Другої світової війни на власній долі. Серед них – Семен Сорока.

SorokaSK6.jpg

15 вересня 2018 року на урочистостях з нагоди Дня міста Семену Климовичу Сороці було присвоєне звання Почесного громадянина міста Кропивницького (посмертно).

Бібліографія

Авдєєв А. Семен Сорока : я не політик, я – борець /А. Авдєєв //Наше місто. - 2015. - 20 серпня. - С. 1, 3 : фото.кол.

Багацький Л. Той, хто тільки живе /Л. Багацький //Кіровоградська правда. - 2010. - 28 травня. - С. 9

Він боровся з Росією ще 78 років тому : новини //Наше місто. - 2017. - 18 травня. - С. 3

Душа Сороки відлетіла в день свободи : новини //Наше місто. - 2017. - 23 листопада. - С. 2

Єднання заради пам‘яті : новини //Наше місто. - 2014. - 27 листопада. - С. 2 : фото

"Зробімо все для України" //Наше місто. - 2013. - 17 жовтня. - С. 2

Легендарний Ясен відійшов у вічність //Нова газета. - 2017. - 30 листопада. - С. 11 : фото

Найціннішими для нього були Бог, Україна і родина //Вечірня газета. - 2017. - 1 грудня. - С. 5

Орел С. Люди свободи /С. Орел //Наше місто. - 2016. - 15 грудня. - С. 4

Панченко, Володимир. Той, хто залишився нероззброєним : Людина-легенда /Володимир Панченко //Українське слово. - 2015. - № 42. - С. 6-7 : фото

Панченко, Володимир. Той, що залишився нероззброєним /Володимир Панченко //Український тиждень. - 2015. - № 26. - С. 42-43

Панченко, Володимир. Той, що залишився нероззброєним : Пам'яті Семена Сороки /Володимир Панченко //Народне слово. - 2017. - 30 листопада. - С. 1, 9 : фото Стаття являє собою передрук інтерв'ю Володимира Панченка із Семеном Сорокою, надрукованого 2 липня 2015 року в "Українському тижні".

Семенюк, Дмитро. Пішов з гідністю. Ким був останній упівець з Кіровоградщини Семен Сорока (Ясен) /Дмитро Семенюк //Первая городская газета. - 2017. - 30 ноября. - С. 3 : фот. кол. Про життєвий шлях мешканця Кропивницького, людини з легендарною біографією, учасника УПА, а також активного учасника Революції Гідності Семена Климовича Сороки, який на 90-му році пішов із життя.

"Синку, дай потримати прапор" //Наше місто. - 2015. - 27 серпня. - С. 2

Шлях до свободи //Наше місто. - 2016. - 24 листопада. - С. 4. - Зміст: У вирі трьох революцій : шлях до свободи ; Зростаємо патріотами ; "Україна - територія гідності та свободи" ; Їм у віках судилося безсмертя.

Web-ресурси

Той, що залишився нероззброєним - Український тиждень

Діти перемоги: на очах у юного зв’язкового УПА Семена Сороки НКВСівці спалили його брата

Марш-кидок Семена Сороки | ХайВей

«Мій фільм про людей, життя яких «розщепилося на атоми»

Семен Сорока: «У нас була одна мета – вільна і незалежна Україна»

Найціннішими для нього були Бог, Україна і Родина - Вечірня газета