Відмінності між версіями «Силенко Лев»
(Створена сторінка: [[Файл:Sylenko1.jpg|мини|300px|<p style="text-align:center;">'''Завадовський Борис Михайлович'''</p><p style="text-align:left...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | [[Файл:Sylenko1.jpg|мини|300px|<p style="text-align:center;">''' | + | [[Файл:Sylenko1.jpg|мини|300px|<p style="text-align:center;">'''Силенко Лев'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 27.09.1921<br /><b>місце народження</b> — Олександрівка Олександрійського району<br /><b>дата смерті</b> — 25.11.2008 <br /><b>місце смерті</b> — Канада<br />]]</p> |
'''Силенко Лев''' (1921 - 2008) - Духовний Учитель, великий Гуманіст, видатний мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію, автор "Мага Віри". Народився в с. Богоявленське, нині с. Олександрівка Олександрійського р-ну Кіровоградської обл. | '''Силенко Лев''' (1921 - 2008) - Духовний Учитель, великий Гуманіст, видатний мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію, автор "Мага Віри". Народився в с. Богоявленське, нині с. Олександрівка Олександрійського р-ну Кіровоградської обл. |
Версія за 11:00, 8 лютого 2016
Силенко Лев (1921 - 2008) - Духовний Учитель, великий Гуманіст, видатний мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію, автор "Мага Віри". Народився в с. Богоявленське, нині с. Олександрівка Олександрійського р-ну Кіровоградської обл.
Життя і діяльність
Буремне й не зовсім відоме життя керівника РУН–віри Лева Силенка розпочалося 27 вересня 1921 року в селі Богоявленське (нині Олександрівка) Олександрійського району на Кіровоградщині. У 1938 році він вступив до Кременчуцького бібліотечного технікуму, де очолив культурний відділ студентського комітету, писав вірші до місцевої преси. У 1940-му працював робітником у Москві, потім був призваний до армії.
Через два роки в Києві взявся за журналістику, писав до газети «Українське слово», був колегою Олега Ольжича й Олени Теліги. Коли редакцію за чиїмось доносом арештували й розстріляли в Бабиному Яру, гестапо забрало і Силенка, та невдовзі випустило.
У 1947 році молодий чоловік свідчив про Голодомор 1932–1933 рр. в Україні на процесі в Парижі. А 1949-го вступив до Гальденберзького університету.
Після війни Силенко поселився в Німеччині і, як свідчать емігранти–сучасники, проявив себе і в православній, і в греко–католицькій церквах. Від поета Яра Славутича та письменника Володимира Шаяна дізнався про стародавні вірування українців. На цьому полі пощастило найбільше: з’явилися гроші на купівлю величенької ділянки землі неподалік Нью–Йорка, видання книг, побудову храму, фінансування філій РУН–віри в містах США, Канади, Австралії, Великобританії, а згодом і в Україні. Рун віра (Рідна Українська Національна Віра) – це монотеїстична релігія, яку Лев Силенко в 1964 році в Америці відновив, реформувавши багатобожну віру предків у віру в Єдиного Бога на ім’я Дажбог.
З тих пір Силенка вважають пророком усі послідовники цієї релігії. Він – автор книги "Мага Віра" (“Велике Світло волі”), що у перекладі з санскриту означає "Могутнє натхнення". Ця книга є священною для усіх РУНВірівців. У ній, окрім різноманітних досліджень, філософських і релігійних постулатів, викладено також 17 заповідей і 7 Законів Правильного Життя. Уся історія України, викладена у книзі, досліджена самим Силенком без чужоземного впливу.
12 травня 2008 року Лев Силенко повернувся в Україну, але через несприятливі обставини у вересні цього ж року був змушений виїхати із Рідної Землі.
В останні місяці життя Лев Силенко казав, що хоче, аби його тіло спалили в крематорії, частину праху розвіяли над однією з найвищих круч над Дніпром і на тому місці побудували храм Дажбога. А іншу частину праху - щоб поховали у рідному селі.
25 листопада 2008 року Лев Силенко помер від запалення легенів в Канаді...
Пам’ять
Будинок в рідному селі, де народився і прожив дитинство Лев Силенко, було перетворено на "Святиню Різдва Лева Силенка" - головний храм прихожан РУНВіри, а на стіні цього храму установили меморіальну дошку Леву Силенку.
Повернення Лева Силенка на Україну. 12 травня 2008 рік
Символом РУНВіри є зображення трисуття (тризуба), що означає світ видимий (Яв), духовний (Нав), закони природи, звичаї (Прав).
Бібліографія
"Вертаємось сами до себе": "Вчитель Силенко відповідає на запитання читачів "Молоді України" // Молодь України. - 2001. - 14 вересня. - С. 2
Гавриленко С. Семь чудес Александрийщины / С. Гавриленко // Олександрійський тиждень. - 2010. - 7 січня. - С. 4
Гринів О. Історичний україноцентризм у теософічній концепції Лева Силенка / О. Гринів // Народна творчість та етнографія. - 2008. - № 6. - С. 59-64
Козенко Б. Слава Дажбогу ! / Козенко Б. // Вечірня газета. – 2001. - 28 вересня. - С. 10
Лисенко С. Сорок років ходить до пустелі?: Розмова з автором "Мага Віри" Л.Силенком / С.Лисенко // Молодь України. - 2000. - 24 березня. - С. 2
Лисогор М. Долі односельців / М. Лисогор // Кіровоградська правда. - 2010. - 12 листопада. - С. 10 Мисак Б. Морально-філософські шукання сучасної української педагогічної думки: (Розглядається РУНВіра Л.Силенка, як одна з форм впливу на індивіда) / Б.Мисак // Мандрівець. - 1999. - № 1. - С. 32-34
Степова Д. Новий храм на Олександрійщині / Д. Степова // Сільський вісник. - 2006. - 11 листопада. - С. 7
Степовик Д. Релігії, культи і секти світу. - К., 1997. - С. 186
Ткаченко, Анатолий Федорович. Знаменитые украинцы / Анатолий Ткаченко. - К.: Арістей, 2005. - 443с. Тупик О. До питання про появу та діяльність неоязичницьких течій в Україні / Тупик О. // Історичний журнал. - 2003. - №1. - С. 66-71
Шепель Федір. Іван Огієнко і наш край / Федір Шепель // Народне слово. - 2013. - 8 серпня. - С. 9: портр.