Раєвський Микола Миколайович

The printable version is no longer supported and may have rendering errors. Please update your browser bookmarks and please use the default browser print function instead.

Микола Миколайович Раєвський

Дата народження — 14(25).09.1771
Місце народження — м. Санкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті — 16(28).09.1829
Місце смерті — с. Бовтишка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія (нині Олександрівська селищна громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)
Місце поховання — родинна усипальниця, с. Розумівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія (нині Олександрівська селищна громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)

Микола Миколайович Раєвський (14 (25) вересня 1771, м. Санкт-Петербург, Російська імперія – 16 (28) вересня 1829, с. Бовтишка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія (нині Олександрівська селищна громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна) – російський військовий діяч, герой Вітчизняної війни 1812 року, генерал від кавалерії.

Життя і діяльність

Цей російський генерал зроблений з матеріалу,
з якого робляться маршали.
Наполеон

Микола Миколайович Раєвський народився 14 (25) вересня 1771 року в Санкт-Петербурзі. Його батько, Микола Семенович Раєвський, служив у гвардійському Ізмайлівському полку, 1770 року у чині полковника добровільно вирушив на російсько-турецьку війну в складі регулярної армії. При взятті Журжій був поранений і в квітні 1771 р. помер у Яссах, кілька місяців не доживши до народження сина Миколки. Загибель чоловіка важко позначилася на стані здоров’я його дружини, Катерини Миколаївни, що у свою чергу призвело до хворобливості дитини. Через деякий час Катерина Миколаївна вийшла заміж за генерала Льва Денисовича Давидова. У цьому шлюбі в неї народилися ще троє синів і дочка.

Микола ріс переважно в сім'ї діда по матері Миколи Борисовича Самойлова, де отримав домашнє виховання і освіту у французькому дусі (російською і французькою мовами він володів однаково добре). Справжнім другом хлопчика став брат матері граф Олександр Миколайович Самойлов – видатний єкатерининський вельможа.

За звичаєм того часу, Миколку уже в три роки зарахували на військову службу в лейб-гвардії Преображенський полк, а дійсну службу він почав у 1786 році, отримавши звання прапорщика в армії двоюрідного діда Г. А. Потьомкіна.

У 1787 р. Микола Раєвський воював із турками. 31 січня 1792 р. він отримав звання полковника. Як командир батальйону Катеринославського гренадерського полку в корпусі М. І. Кутузова, Раєвський брав участь у військових діях у Польщі. З 1794 р. Микола Миколайович служить на Кавказі на чолі Нижньогородського драгунського полку. У квітні 1807 р Раєвський став командиром єгерської бригади в ар’єргарді П. І. Багратіона. 21 квітня 1808 р. він отримав чин генерал-лейтенанта, прийняв 21-у піхотну дивізію і взяв участь у російсько-шведській війні. В наступному році на чолі 11-ї піхотної дивізії Микола Миколайович відзначився у війні з Туреччиною. Пізніше сформував 26-у піхотну дивізію. Напередодні Вітчизняної війни 1812 р. був призначений командиром 7-го піхотного корпусу. Воював під Салтанівкою, за Смоленськ, на Бородінському полі. Його корпус відважно діяв під Тарутиним, у боях за Малоярославець і при Красному. У закордонному поході 1813-1814 рр. Раєвський командував гренадерським корпусом. У Битві народів під Лейпцигом був поранений, але сам вийняв кулю з-під правої ключиці. За мужність і вміле керівництво військами 8 жовтня 1813 р. М. Раєвський отримав чин генерала від кавалерії. Його корпус першим підійшов до Парижа і захопив панівні висоти, що примусило гарнізон вступити в переговори.

Після Вітчизняної війни Раєвський служив командиром армійського корпусу, а 1824 року вийшов у відставку. Тривалий час Микола Миколайович проживав у с. Бовтишка. Його дружина, С. О. Раєвська (Константинова) (1769-1844), доводилася онукою видатному російському вченому М. В. Ломоносову. Життя дітей генерала – синів Миколи й Олександра, доньок Катерини (Орлової), Олени, Марії (Волконської), Софії –теж було пов'язане з Бовтишкою.

1825 рік став найсумнішим у житті генерала. Спочатку померла його мати – Катерина Миколаївна, а в грудні, після повстання на Сенатській площі, були заарештовані відразу троє близьких йому людей: брат Василь Львович та чоловіки доньок – М.Ф. Орлов і С.Г. Волконський. Всі вони були вислані зі столиці. До слідства у справі декабристів були притягнені й сини Раєвського – Олександр та Микола. А наприкінці наступного року Микола Миколайович назавжди попрощався з любою донькою Марією, яка поїхала в Сибір за своїм зісланим чоловіком.

Імператор Микола І зробив спробу налагодити стосунки з прославленим генералом, призначивши його в 1826 році членом Державної ради, але той у засіданнях не брав участі.

Останні дні Раєвський провів у піклуванні про своїх опальних родичів і допомозі сім'ям декабристів. Помер Микола Миколайович 16 (28) вересня 1829 року в селі Бовтишка Чигиринського повіту Київської губернії у віці 58 років. Похований у сімейній усипальниці родини Раєвських у селі Розумівка. На його надмогильній плиті – епітафія М.Ф. Орлова: «Він був у Смоленську щит – у Парижі меч Росії».

За тридцять років бездоганної служби Микола Миколайович Раєвський брав участь у багатьох визначних битвах епохи. Після подвигу під Салтанівкою став одним із найбільш шанованих генералів російської армії. Був близько знайомий з багатьма декабристами. Дружбою з М. Раєвським пишався О. Пушкін.

Пам’ять

Одна з вулиць Києва носить ім'я Миколи Раєвського.

У Москві (р-н Дорогомілово) одна з вулиць названа на честь Раєвського.

Під час першої російської антарктичної експедиції (1820 р.) Ф.Ф. Беллінсгаузен назвав відкриті ним острови в Тихому океані в Архіпелазі Росіян (Туамоту) Островами Раєвського.

Нині про подвиги Раєвського нагадують каплиця-пам'ятник, що стоїть на місці бою поблизу Салтанівки під Могилевом, і пам'ятник, встановлений на місці батареї Раєвського на Бородінському полі.

У 2012 році Центральний банк Російської Федерації випустив монету (2 рублі, сталь із нікелевим гальванічним покриттям) з серії «Полководці і герої Вітчизняної війни 1812 року» із зображенням на реверсі портрета генерала від кавалерії М. М. Раєвського.

Свято-Хрестовоздвиженська церква в селі Розумівка (усипальниця Раєвських) внесена до реєстру пам'яток містобудування та архітектури національного культурного надбання України.

Фотогалерея

Герб родини Раєвських
Софія Олексіївна Раєвська - дружина Миколи Миколайовича (В. Л. Боровиковський, 1813)
Атака на батарею Раєвського (Ф.А. Рубо, 1913)

Подвиг солдатів Раєвського під Салтанівкою (Н. Самокиш, 1912)
М.М. Раєвський у формі полковника Нижньогородського драгунського полку
Раєвський із синами в 1812 році. (Гравюра С. Карделлі)

М.М. Раєвський. Останні роки життя (П.Ф. Соколов, 1826)
Будинок № 14 по вулиці Грушевського у Києві, який належав генералу М.М. Раєвському

Бібліографія

Бамбуркин Алексей Петрович. Героика Отечественной войны 1812 года : стихи / Алексей Бамбуркин. – Кировоград : Имэкс ЛТД, 2011. – 47 с. : портр., ил.

Бескровный Любомир Григорьевич. Отечественная война 1812 года / Любомир Бескровный ; АН СССР, Ин-т истории. – М. : Издательство социально-экономической литературы, 1962. – 610,[3] с. : ил. – Библиогр. в подстроч. прим.

Білошапка В. Петро Оссовський намалював портрет генерала Миколи Раєвського : [повідомлення супроводжує фото художника з портретом генерала на східцях Хрестовоздвиженської церкви с. Розумівка] / В. Білошапка // Вперед. – 2005. – 17 вересня. – С. 1.

Богданов Андрей. Раевский – щит и меч России / Андрей Богданов // Наука и религия. – 2012. – № 8. – С. 14-18. – Зміст: Православный воин ; Молодой аристократ ; Боевой генерал ; Щит России ; День Бородина ; Изгнание неприятеля ; Меч России ; Мирная жизнь.

Босько В. Єлисаветград та Олександрія у Вітчизняній війні 1812 року / В. Босько // Народне слово. – 2012. – 7 червня. – С. 8, 9 : фото.

Война русского народа с Наполеоном, 1812 г. [Текст] : [Альбом] / Под ред: Текст. И. Н. Божерянова, Рис. Л. Е. Дмитриева-Кавказского. – СПб. : Тип. А. Бенке, 1910. – IV,132 с. : ил., портр., карты + 15 л. ил.

Долгорукий В. П. В рядах Нижегородского драгунского полка. 1826-1830 гг. / В. П. Долгорукий // Русская старина. – 1882. – № 8. – С. 443-450.

Епанчин Ю. Л. Николай Николаевич Раевский / Ю. Л. Епанчин // Вопросы истории. – 1999. – № 3. – С. 59-81. – Бібліогр.:78 назв.

Жилин Павел Андреевич. Отечественная война 1812 года / П. А. Жилин ; АН СССР, Отд-ние истории. – М. : Наука, 1988. – 494,[2] с.

Кізюн Валерій. Бій під Салтанівкою – перша видатна битва генерала М. М. Раєвського у Вітчизняній війні 1812 року / Валерій Кізюн, Олег Синенко // Наукові записки. Сер. «Історичні науки» / М-во освіти і науки, молоді і спорту України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. Володимира Винниченка. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2012. – Вип. 17. – С. 156-163.

Колесник Л. Наши герои войны 1812 года : [про відомих земляків Миколу Раєвського та Георгія Емануеля] / Л. Колесник // Молодіжне перехрестя. – 2006. – 2 листопада. – С. 9.

Матівос Ю. Вітчизна його не забула [про Раєвського Миколу Миколайовича] / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 1987. – 3 вересня. – С. 3 : іл.

М. Г. Письмо Н. Н. Раевского старшего. / М. Г. // Русская старина. – 1916. – № 11 . – С. 292.

Миколі Раєвському // Народне слово. – 2011. – 4 серпня. – С. 2.

Міщенко М. І. Бібліографія видань про М. М. Раєвського в Кіровоградській ОУНБ ім. Д. Чижевського / В майбутнє – разом з бібліотекою: роль бібліотек у соціокультурній інфраструктурі регіону : матеріали конференції / Упр. культури і туризму Кіровоградської обл. держ. адм., ОУНБ ім. Д. І. Чижевського ; відп. за вип.: Олена Гаращенко ; укл. та підготувала до вип. Оксана Ткаченко ; ред. Світлана Приймак. – Кіровоград : Видавець Лисенко В. Ф., 2011. – С. 50-65 ; Бібліотечна орбіта Кіровоградщини : збірник статей / Упр. культури і туризму Кіровоградської обл. держ. адм., ОУНБ ім. Д. І. Чижевського; укл.: В. А. Козлова, Л. О. Дубина; відп. за вип. О. М. Гаращенко. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2011. – Вип. 4. – С. 254-268.

Ниве П. А. Отечественная война: 1812 год / П. А. Ниве. – СПб. : Изд. В. К. Ильинчика, 1912 (Тип. Морского М-ва). – 480,[3] с. : ил., портр.

Никитина Е. «Да, были люди в наше время»... :[об усыпальнице героя Отечественной войны 1812 года генерала Николая Раевского в селе Разумовка] / Е. Никитина // Украина-Центр. – 2011. – 31 марта. – С. 11.

Никитина Е. «Он был в Смоленске щит, в Париже – меч России»... А в Кировограде? / Е. Никитина // Украина-Центр. – 2010. – 13 мая. – С. 23.

Пам’яті Раєвських // Вечірня газета. – 2011. – 9 вересня. – С. 3.

Почко Нонна Андреевна. Генерал Н. Н. Раевский / Нонна Почко. – М. : Моск. рабочий, 1971. – 56 с. : ил. – (Сер. «Герои Отечественной войны 1812 г.»)

«Раєвські – династія героїв» : [перелік будинків, церков та ін. споруд, дотичних до теми Раєвських] // Сільське життя. – 2011. – 24 серпня. – С. 4.

Рибалко П. Чи буде відповідь? : [інформація про гравюру генерал-лейтенанта М. М. Раєвського, що зберігається в обласному краєзнавчому музеї] / П. Рибалко // Народне слово. – 2012. – 16 серпня. – С. 9 : фото.

Сім’я Раєвських в історико-культурному просторі слов’янського світу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції 6-7 вересня 2011 року / Кіровоградська обл. держ. адм. [та ін.] ; редкол.: О. А. Семенюк [та ін.]. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2011. – 316 с. : іл., табл., портр. – Бiблiогр. в пiдрядк. прим. – Бібліогр. в кінці ст.

Толстих Е. Г. Таємниці усипальні М. М. Раєвського: міфи і реальність // Визвольна боротьба 1917-1922 років на теренах Центрального Подніпров’я : матеріали першої науково-практичної конференції 31 березня 2017 року / Департамент культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської обл. держ. адміністрації, Кам’янський держ. істор.-культурний заповідник ; упор.: Г. М. Таран, Т. П. Чупак, О. Г. Шамрай. – Черкаси : Вертикаль, 2017. – С.139-144.

Френчко Л. Генерал от кавалерии Николай Раевский / Л. Френчко // Ведомости Плюс. – 2011. – 23 сентября. – С. 6 : фото.

Шемякин Н. Граф Вронский в Сербии / Н. Шемякин // Эхо планеты. – 2003. – № 7. – С. 20-25.

Шляховий Костянтин. Про героїв і могили / Костянтин Шляховий // Народне слово. – 2013. – 7 лютого. – С. 8-9 : портр.