Мазуренко Олексій Юхимович

Олексій Юхимович Мазуренко

Дата народження — 20.06.1917
Місце народження — с. Ленінка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Кропивницький район Кіровоградської області, Україна)
Дата смерті — 11.03.2004
Місце смерті — м. Санкт-Петербург, Росія
Місце поховання — м. Санкт-Петербург, Нікольське кладовище

Олексій Юхимович Мазуренко (20 червня 1917, с. Ленінка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Кропивницький район Кіровоградської області, Україна) – 11 березня 2004, м. Санкт-Петербург, Росія) – військово-морський льотчик часів Другої світової війни, генерал-майор авіації, двічі Герой Радянського Союзу.

Життя і діяльність

Мазуренко Олексій Юхимович народився в селянській сім’ї, закінчив неповну середню школу в рідному селі, потім працював шахтарем та навчався в аероклубі. З 1938 р. Мазуренко О.Ю. проходив службу на Військово-морському флоті, потім навчався в Єйському військово-морському авіаційному училищі, після закінчення якого у грудні 1940 р. був призначений командиром авіаланки.

З червня 1941 р. Олексій Мазуренко – учасник Другої світової війни. Молодший лейтенант О. Мазуренко, льотчик 57-го штурмового авіаційного полку, до грудня 1941 р. провів 43 бойові вильоти; з січня 1943 р. – старший льотчик-інструктор штурмової авіації на Північному і Чорноморському флотах, а вже з січня 1944 року – командир штурмового авіаполку на Балтиці. Він здійснив близько 300 бойових вильотів, потопив особисто 8 і в складі групи – 22 ворожі кораблі. Авіаційний полк під його командуванням потопив у водах Балтійського моря понад 100 бойових кораблів і транспортних суден ворога.

У 1949 році Олексій Мазуренко закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси авіації Військово-морського флоту, у 1952 році – Військово-морську академію, командував авіаційним полком, потім дивізією, працював у центральному апараті Військово-морського флоту. З 1972 року генерал-майор авіації Мазуренко О.Ю. – у запасі. Жив у Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург, Росія), працював директором винзаводу «Арарат», а в 1982-1997 роках – директором Палацу культури міліції, був членом Комітету ленінградських ветеранів війни і військової служби однополчан. Помер Олексій Юхимович Мазуренко 11 березня 2004 року, похований у Санкт-Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Нагороди

Олексій Юхимович Мазуренко двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» (1942, 1944), нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (1941, 1942, 1944), орденом Ушакова ІІ-го ступеня (1945), двома орденами Великої Вітчизняної війни І-го і ІІ-го ступенів (1943, 1985), Червоної Зірки (1953), українським орденом Ярослава Мудрого V ступеня, багатьма медалями. Почесний громадянин Санкт-Петербурга (1999).

Пам’ять

• 

  Пам`ятник Мазуренко О. Ю. на Нікольскому кладовищі в Санкт-Петербурзі. Фото Олександра Прищепова (м.Санкт-Петербург), серпень 2007.

• 

  Меморіальна дошка на будинку № 30 по вулиці Мазуренка у м. Севастополі (Фото Олександра Прищепова), 2009.

Ім’я героя носить вулиця в м. Радянська Гавань (Хабаровський край) та провулок в м. Шахти (Ростовська область).

У підземній залі станції метро «Комендантський проспект» у м. Санкт-Петербург є мозаїчне панно із зображенням О.Ю. Мазуренка.

В смт Устинівка Кіровоградської області встановлено бронзове погруддя героя.

Бібліографія

Дацька В. (співробітник науково-освітнього відділу обласного краєзнавчого музею). Триста п’ятнадцять бойових вильотів / В. Дацька // Народне слово. – 2012. – 19 липня. – С. 7 : портр.

20 червня – 100 років з дня народження двічі Героя Радянського Союзу // Трудівник Устинівщини. – 2017. – 17 червня. – С. 1 : фото.

Долинська і долинчани : фотогалерея // Долинські новини. – 2007. – 3 квітня. – С. 2.

Крятенко А. Устинівський сокіл над Балтикою /А. Крятенко // Кіровоградська правда. – 2004. – 21 грудня. – С. 3.

Мазуренко О.Е. // Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. – М.: Воениздат, 1988. – С. 11:порт.

Мазуренко Олексій Юхимович : Некролог // Трудівник Устинівщини. – 2004. – 30 березня . – С. 1.

Мазуренко Олексій Юхимович // Романько І. І. Політ у безсмертя : визначні авіатори Кіровоградщини на фронтах Великої Вітчизняної війни / І. І. Романько; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. – Кіровоград, 2012. – С. 80-86 : фото, фото. кол.

Негробов Н. Над морскими просторами (Мазуренко Алексей Ефимович) // Люди бессмертного подвига. – Книга 2.– М., 1975. – С. 18-25.

Павличук О. Похід заради єднання українців : Сила волі / О. Павличук // Гайворонські вісті. – 2005. – 9 листопада. – С. 2.

Пилипенко О. «Літаючий танк» : Зброя Перемоги / О. Пилипенко // Фаворит. – 2004. – 8 жовтня. – С. 9.

Ткаченко О. Крила над морем / О. Ткаченко // Трудівник Устинівщини. – 2013. – 8 травня. – С. 2 : фото.

Ткаченко О. Людина з легенди : Видатні імена / О. Ткаченко // Трудівник Устинівщини. – 2008. – 23 серпня. – С. 2.

Фесенко Анатолій. «Пішли до Мазуренка!» : до 70-річчя відкриття пам'ятника О. Ю. Мазуренку / Анатолій Фесенко // Трудівник Устинівщини. – 2018. – 30 червня. – С. 2.

Цибульський М. Двічі Герой залюбки місив глину... / М. Цибульський // Кіровоградська правда. – 2000. – 13 липня. – С. 3

Цибульський М. Російські генерали і ... українська мова / М. Цибульський // Народне слово. – 2004. – 15 січня. – С. 3.

Ящишина А. О.Ю. Мазуренко : «Своїм землякам бажаю більше самостійності і відповідальності» / А. Ящишина // Трудівник Устинівщини. – 2003. – 20 вересня. – С. 1-3.

Web-ресурси

Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу, Мазуренко О. Ю. (Mista.ua)

Мазуренко Олексій Юхимович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)

Мазуренко Олексій Юхимович (Енциклопедія сучасної України)

Мазуренко Олексій Юхимович (Інститут історії України)

Мазуренко Олексій Юхимович (Wikiwand)