Лишневський Олександр Львович
Олександр Львович Лишневський (листопад,1868, Херсон – 6 лютого 1942, Ярославль) — архітектор, майстер модерну и неокласицизму, член правління Ленінградського відділення Спілки архітекторів СРСР.
Життя і діяльність
Олександр Львович Лишневський народився в листопаді 1868 року в Херсоні. Закінчив рисувальну школу в Одесі. В 1888 році вступив до Санкт-Петербурзької Академії мистецтв. Закінчив навчання у 1892 році. За успіхи у навчанні був відзначений малою срібною (1891), великою срібною (1892) та малою золотою (1893) медалями. Малою золотою медаллю нагороджений за проект „Готель для приїжджих до столиці”. 4 листопада 1894 року отримав звання класного художника першого ступеня.
З 1894 до 1901 року Олександр Лишневський працював міським архітектором Єлисаветграда. За його проектами в Єлисаветграді, крім Великої хоральної синагоги 001, споруджено будівлі громадської жіночої гімназії (КДПУ ім. В.Винниченка)003, «пушкінської школи» (ЗШ №7), ремісничо-грамотне училище, реальне училище, відділення банку, низка особняків, зокрема будинок Барського, в якому нині працює краєзнавчий музей. Коли в міській думі деякі гласні розкритикували Олександра Львовича за приватну практику, на його захист виступили міські діячі П.Ф. Долинський і П.О. Фірсов, зазначивши: «Со времен вступления в должность городского архитектора г. Лишневского город наш стал поразительно украшаться красивыми и изящными постройками и прочим комфортом».
З 1901 року Лишневський працював у Санкт-Петербурзі. У дореволюційному Петербурзі він побудував низку споруд, які є вдалими прикладами архітектури стилізаторства, еклектики і модерну. Одна з найбільш відомих будівель, створених за його проектом: Будинок міських установ на розі Садової вулиці і Вознесенського проспекту.
В епоху засилля в радянському будівництві принципів функціональної архітектури, заснованих на революційних завоюваннях радянського авангарду, Олександр Львович залишився майже без роботи. Ситуація змінилася на межі 20-30-х років минулого століття, коли в результаті створення нових директивних теоретичних догм радянська архітектура повернулася до традиційного неокласичного напрямку. Реорганізовано архітектурне проектування: вільні майстерні були замінені централізованими органами тоталітарної влади - творчими спілками, що діяли за ієрархічним принципом, Лишневському доручили керувати майстернею в щойно створеній проектній організації - тресті Ленпроект. У 30-ті роки за проектами, виконаними в архітектурно-проектувальній майстерні Лишневського, було побудовано чимало споруд, які несли естетику нової епохи.
Серед громадських будівель, побудованих Лишневським, домінував тип освітньої установи. Він спроектував і побудував кілька шкіл, об'ємно-планувальне вирішення яких зводилося до реконструкції принципів архітектури дореволюційної школи - міцно зібраного багатоповерхового навчального дому "з красивим, але суворим фасадом", який заперечує новаторські принципи побудови шкіл епохи авангарду.
Помер Лишневський 6 лютого 1942 року в евакуації у м. Ярославль, за іншими даними - в блокадному Ленінграді.
Проекти
В Єлисаветграді
Будинок Вайсенберга
Будинок Заславского
Будинок Барского
Велика хоральна синагога
Електроводолікарня
Пушкінське училище
Жіноча гімназія
Дом Ельворті
Ремеслено-грамотне училище
В Санкт-Петербурзі
Дореволюційний період (Санкт-Петербург — Петроград):
•Садова вул., б.№ 55 — 57 — Вознесенський проспект, б. № 40 — 42 — Будинок міських установ. 1904—1906.
•Ліговський проспект, б.№ 125/Рязанський провулок, б.№ 2 — прибутковий будинок Е. Л. Петерсона. 1906.
•Вулиця Леніна, б.№ 32 —Малий проспект Петроградської сторони б.№ 66 — прибутковий будинок І. Ф. Алюшинського. 1907—1908.
•8-а Радянська вулиця, буд.№ 44 — прибутковий будинок. 1908.
•Лахтинська вулиця, буд. № 24 - прибутковий будинок. 1910-1911.
•Гатчинська вулиця, буд. № 19 - 21 - прибутковий будинок. 1910-1913.
•Чкаловський проспект, 31 - Плуталова вулиця, 2 - вулиця Всеволода Вишневського, 10 - прибутковий будинок Б. Я. Купермана. 1911-1913.
•Ливарний проспект, буд. № 47, вулиця Бєлінського, буд № 13 - прибутковий будинок Ш. З. Іоффе.
•Апраксін провулок, буд. № 4 - прибутковий будинок з конторським приміщеннями В. В. Кореліна. 1912-1913.
•Велика Зеленіна вулиця, буд. № 29 - прибутковий будинок. 1912.
•Вулиця Літераторів, буд. № 15 - прибутковий будинок. 1912-1913.
•Будинок Лишневського на Широкій (Леніна) вул., 41
•Широка вул. (нині вул. Леніна), буд. № 41 - Полозова вулиця, буд. № 28 - прибутковий будинок О. Л. Лишневського. 1912-1913.
•Вулиця Бєлінського, буд. № 11 - прибутковий будинок. 1912-1913.
•6-а лінія, буд № 47, права частина - прибутковий будинок. 1912-1913
•Будинок П'яти кутів
•Заміський проспект, буд. № 11 / вулиця Рубінштейна, буд. № 40 - прибутковий будинок Ш. З. Іоффе (1913-1914 - на фото) - архітектурна домінанта П'яти кутів
•Заміський проспект, буд. № 24 - прибутковий будинок Ш. З. Іоффе. Перебудова. 1913-1914.
•Ліговський проспект, буд. № 91-Свічковий провулок, буд. № 27 - прибутковий будинок А. Л. Сагалова. 1913-1914.
•Набережна Фонтанки, буд. № 131 - Велика Подьяческа вулиця, буд. № 36 - прибутковий будинок С. І. і Б. І. Марголіна. 1914.
•Колокольна вулиця, буд. № 8 - прибутковий будинок О. Л. Лишневського. Перебудова. 1914-1916.
Бібліографія
Босько В. Зодчі Єлисаветграда: рідному місту та всьому світові // Народне слово. - 2011. - 26 травня. - С. 9.
Босько Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. Історико-краєзнавче видання: Довідник / Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. - 241,[1] с. : фото. - Імен. покажч.: с. 227-238; Бібліогр.: с. 239.
Зодчие Санкт-Петербурга. XIX — начало XX века / cост. В. Г. Исаченко; ред. Ю. Артемьева, С. Прохватилова. — СПб.: Лениздат, 1998. — 1070 с.
Зодчие Санкт-Петербурга. XX век / cост. В. Г. Исаченко; ред. Ю. Артемьева, С. Прохватилова. — СПб.: Лениздат, 2000. — 720 с.
Ленинград: Путеводитель / Сост. В.А. Витязева, Б.М. Кириков. — Издание 2-е, стереотипное, с изменениями. — Л.: Лениздат, 1988. — 366 с.
Надєждін А. Нас ще очікують відкриття [Текст]: Маловідомі сторінки архітектурної історії Єлисаветграда / А. Надєждін // Народне слово. - 2010. - 16 вересня. - С. 4.
Федоров С. Г. И образ, и функция. Творческий портрет архитектора А. Л. Лишневского // Стр-во и архитектура Ленинграда – 1980. - № 6. - С. 38-42.
Чепель А.И. Петербург архитектора Лишневского // Двенадцатые и тринадцатые открытые слушания "Института Петербурга": ежегодные конференции по проблемам петербурговедения. 2005-2006. СПб. - 2006. - С. 201-205.
Чепель А.И. Об архитекторе А.Л. Лишневском // Невский архив: историко-краеведческий сборник. СПб. - 2010. - Вып. 9. - С. 163-177.
Чепель А.И. Собственные дома архитектора Лишневского на Петербургской стороне // Открытые слушания "Института Петербурга": ежегодные конференции по проблемам петербурговедения. 2007-2010. - СПб. - 2010. - С. 84-94.
Шевченко С. Чому Лишневський залишив Єлисаветград? / С. Шевченко // Вечірня газета. - 2008. - 20 червня. - С. 5.
Web-ресурси
•Российско-советский архитектор Лишневский http://ru-sovarch.livejournal.com/156568.html
•Стругач А. Г. А. Л. Лишневский: школьные здания 1930-х гг. http://ru-sovarch.livejournal.com/159290.html
•Санкт-Петербургские ассамблеи http://www.orbis.spb.su/index.php?page=404
•Справочник научных обществ России http://www.snor.ru/?an=pers_234
•Энциклопедия Санкт-Петербурга http://encspb.ru/object/2804007776