Левицький Федір Васильович
Федір Васильович Левицький (14 травня 1858, м. Новоукраїнка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, нині місто Кіровоградської області – 19 лютого 1933, м. Чернігів). Український актор, режисер, театральний діяч, перекладач, драматург, заслужений артист республіки.
Життя і діяльність
Левицький Федір Васильович народився 14 травня 1858 року в містечку Новоукраїнці Єлисаветградського повіту Херсонської губернії в родині священика. Тут в степовому краї пройшли дитячі роки майбутнього актора. Після закінчення духовної семінарії в 1877 році Ф. Левицький повертається в Новоукраїнку, де протягом 10 років працює старшим вчителем у двокласовій школі. У цей період свого життя він засновує самодіяльний драматичний гурток, бере участь в аматорських виставах. На одну з таких вистав, бувши в Новоукраїнці, випадково попав славнозвісний режисер та організатор українського театру Марко Лукич Кропивницький. Його зацікавила гра актора-аматора у ролі Стецька (Сватання на Гончарівці), він запропонував Левицькому вступити до складу своєї трупи.
З 1888 року вчорашній вчитель стає професійним актором в трупі М. Кропивницького, де працював до 1892 року. Потім перейшов до Миколи Садовського. Після праці з М. Л. Кропивницьким та М. К. Садовським Федір Васильович близько восьми років працював у трупі під кекрівництвом О. З. Суслова.
У трупі Онисія Суслова Федір Васильович грав провідні ролі, пробував свої сили в режисурі. В 1905-1908 роках Ф. Левицький очолював власну трупу. Актори грали в Кременчуку, Одесі, Миколаєві, Кишиневі, Вінниці, Петербурзі, Москві. Важко стало Федору Васильовичу працювати в мандрівному театрі, хотілось пристати до якогось певного берега. В 1909 році Федір Васильович вирішив повернутись до М. Садовського, який на той час заснував в Києві перший в Україні стаціонарний художній театр. В цьому театрі Ф. Левицький з великим успіхом грав ролі Солопія Черевика (“Сорочинський ярмарок” М.Старицького за М.Гоголем), Писаря (“Дві сім’ї” М. Кропивницького), Юсова (“Тепленьке місце” О. Островського) та інші.
Левицький в ролях Черевика та Писаря
В театрі Ф. Левицький працював не лише як актор, а й як режисер і перекладач, він поставив “Одруження” Гоголя, зігравши у цій виставі Подкольосіна, створив образ Земляники в “Ревізорі” та ін. Він же переклав відому музичну драму Гольдфадена “Суламіф”. В 1917 році Федір Васильович виходить з театру М. Садовського і починає працювати в Національному зразковому театрі та Українській державній драмі. Названі театри діяли впродовж кількох років після Жовтневої революції. В двадцятих роках актор грає ролі в п’єсах радянських драматургів, зокрема роль Пікалова у драмі К. Треньова “ Любов Ярова”. З 1925 року Федір Васильович працював провідним актором Першого державного драматичного театру УРСР ім. Т. Г. Шевченка, тепер Дніпропетровський обласний музично-драматичсний театр ім. Т. Г. Шевченнка). У 1926 році за видатні заслуги в будівництві української культури Федору Всильовичу Левицькому присвоєно звання Заслуженого артиста республіки.
Важливий період творчості Ф.Левицького пов’язаний з його роботою в новоутвореному українському театрі “Жовтень”, що діяв у Ленінграді на початку тридцятих років. 1931 року актор покидає театр і переїздить до Лубен на Полтавщині. Відтак постійно у театрі не працював і лише іноді брав участь у виступах різних випадкових колективів. Літом 1932 року завітав до Лубен Український державний драматичний театр імені 3-го вирішального року п’ятирічки. Левицький, згодившись на умовляння директора театру, почав брати участь у виставах, виступивши в ролі Возного в “Наталці Полтавці”. В січні 1933 року театр переїхав до Чернігова. Протягом того сезону Федір Васильович виступав у ролях полковника в “Яблуневому полоні” О. Дніпровського, Копистки в “97” М. Куліша”, Сірка в “За двома зайцями” М. Старицького та ін. 18 лютого 1933 актор востаннє зіграв Возного в “Наталці Полтавці”. 19 лютого Федір Васильович раптово помер на 76-му році життя, похований в Чернігові на міському кладовищі.
Творчість Ф. В. Левицького сприяла ствердженню в українському театрі життєвої правди, принципів демократичного спрямування. Майстер яскравих, переважно комедійних образів володів самобутнім талантом. Манері гри були властиві емоційність, доброзичливість, гумор, схильність до імпровізації, глибоке проникнення у сутність персонажа, виразність сценічної мови.
Бібліографія
Василько, В. Ф. В. Левицький. Нарис про життя і творчість / В. Василько. – К. : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1958. – 115 с.
Вороний, Микола Кіндратович Театр і драма: Зб. ст. / Микола Вороний; Укл. Олег Бабишкін, Комент. Р. Г. Коломієць. – К. : Мистецтво, 1989. – 404,[2] с. : портр.
Галицький, М. (завідувач меморіального музею Марка Кропивницького). Слово про Федора Левицького [Текст] : до 155-річчя від дня народження / М. Галицький // Народне слово. – 2013. – 1 травня. – С. 9
Діячі українського театру : Комплект листівок з текстами українською мовою / Укл. П.П.Перепелиця. – К. : Мистецтво, 1982. – 18 листівок.
Вороний М. "Два ювілеї"// Вороний М. Театр і драма. – К.,1989.–С. 339-341 Про Федора Левицького
Левицький Федір Васильович. – В кн.: "УРЕ" т.8.– К., АН, 1960, С.43
Митці України: Енцикл. довід. / Укл. М. Г. Лабінський, В. С. Мурза, Ред. А. В. Кудрицький. – К. : "Укр. енцикл." ім. М. П. Бажана, 1992. – 846 с. Михайлов А. З племені видатних: (Про Ф. В. Левицького – відомого українського театрального діяча, актора і режисера, уродженця м. Новоукраїнка) // Будівник комунізму. – 1986. – 16 січня