Журавленко Павло Максимович
Павло Максимович Журавленко (11 липня 1887,с. Никонорівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Бобринецького району Кіровоградської області) – 28 червня 1948, м. Ленінград) – оперний співак (бас), народний артист РРФСР.
Життя і діяльність
Народився Павло Максимович 11 липня 1887 року в селі Никонорівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії ( нині Бобринецького району Кіровоградської області), в простій селянській родині.
Після закінчення Елисаветградского народного училища працював писарем в окружному суді. У 1905 році вчився співу в Єлисаветграді, з 1906 року жив в Москві, де брав уроки співу у відомого російського оперного співака А. Секар-Рожанського.
У 1911 році дебютував в партії Варсонофьєва ("Хованщина") в Казані.
З 1912 по 1918 рік - соліст петербурзького Театру музичної драми, в 1918-1948 роках працював у Ленінградському державному академічному театрі опери та балету ім. С. М. Кірова (нині Маріїнський театр) та Державному академічному Малому оперному театрі (нині Михайлівський театр).
«Мав потужний, рівний в усіх регістрах голос, що відрізнявся гнучкістю і рухливістю. Працюючи над кожною новою партією, він ніби усією істотою вростає в неї... Це актор радісної дитячої посмішки, це актор душевного тепла і людяності." – писав про нього В.Раппопорт.
Найяскравіше проявив своє дарування в гострохарактерних комедійних і сатиричних партіях. Створив цілу галерею (близько 100) різнохарактерних художніх образів. Перший виконавець партій : Миколи Болконського ("Війна і мир", 2-а редакція)
Головні партії: Карась («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Виборний («Наталка Полтавка» Лисенка), Голова, Додон, Салтан («Майська ніч», «Золотий півник», «Казка про царя Салтана» Римського-Корсакова). Був відомим інтерпретатором народних пісень і романсів М.Лисенка, Я.Стокового та інших композиторів.
Брав участь в концертах в складі тріо "Три Ко" (разом з В. Войтенко, Н. Закопайко). В роки Великої Вітчизняної війни виступав перед червоноармійцями на фронті. В камерний репертуар входили твори А. Даргомижського, П. Чайковського, Л. Бетховена, Ф. Шуберта та інших композиторів. В 1938 році поставив (разом з Я. Милешко) оперу "Шоре" Г. Фарді на сцені Ленінградського театру опери та балету ім. С. М. Кірова В 1930-х рр. записувався на грамплатівки.
У 1939 році нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Помер Журавленко 28 червня 1948 року. Похований у м.Ленінграді.
Бібліографія
Багацький , Л. Журавленко, брат Журавленка [Текст] : Земляки / Л. Багацький // Вечірня газета. - 2006. - 23 червня. - С. 8
Багацький , Л. Журавленко, брат Журавленка - 2 [Текст] : Земляки / Л. Багацький , В. Могилюк // Вечірня газета. - 2006. - 21 липня. - С. 6
Багацький , Л. Журавленко, брат Журавленка - 3 [Текст] : Земляки / Л. Багацький , В. Могилюк // Вечірня газета. - 2006. - 18 серпня. - С. 9
Багацький , Л. Таємниця старого альбому [Текст] / Л. Багацький , Могилюк В. // Голос України. - 2006. - 4 липня. - С. 13
Дрейден С. Музыка — революции. — М.: Советский композитор, 1980. — 552 с.
Лисенко І. Оперна доля Павла Журавленка (укр.) // Культура і життя: газета. — 1987. — 6 вересня.
Юдин Г. Я. За гранью прошлых дней: Из воспоминаний дирижёра. — М.: Музыка, 1977. — 192 с.
Web-ресурси
https://uk.wikipedia.org/wiki/Журавленко_Павло_Максимович
http://kino-teatr.ru/teatr/acter/sov/30568/bio/
https://persons-info.com/persons/ZHURAVLENKO_Pavel_Maksimovich
http://nataliamalkova61.narod.ru/index/pavel_maksimovich_zhuravlenko/0-35