Добровольський Сергій Валерійович

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The printable version is no longer supported and may have rendering errors. Please update your browser bookmarks and please use the default browser print function instead.

Сергій Валерійович Добровольський

народився — 01.10.1984
місце народження — м.Олександрія, Кіровоградська область
дата смерті — 24.08.2014
місце смерті — Новоіванівка, Амвросіївський район, Донецька область
місце поховання — м. Олександрія

Сергій Валерійович Добровольський (1 жовтня 1984, м. Олександрія, Кіровоградська область – 24 серпня 2014, Новоіванівка, Амвросіївський район, Донецька область) – український військовослужбовець, старший прапорщик Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Життя і діяльність

Добровольський Сергій Валерійович народився 1 жовтня 1984 року в місті Олександрії на Кіровоградщині. Після закінчення середньої школи № 17 був покликаний на строкову службу в ВМФ України. Після її закінчення Сергій вирішив продовжити кар`єру військового. Служив прапорщиком у підрозділі Запорізької бригади охорони громадського порядку, Південного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України в складі в/ч №3033. До зони антитерористичної операції С. Добровольський прибув у липні 2014 року. Маючи звання старшого прапорщика, він перебував на посаді старшини роти бойового і матеріально-технічного забезпечення (БМТЗ).

DobrovolskiySV2.jpg

24 серпня разом з іншими військовими Сергій Добровольський отримав наказ передислокуватися. Про ці події розповідає командир 23-ї окремої бригади з охорони громадського порядку НГУ полковник Андрій Каргаєв: «23 серпня минулого року [2014 – Н.Ч.], в День українського прапора наші під Амвросіївкою [Донецька область – Н.Ч.] розбили дуже велику колону, яка зайшла з Росії. Було близько 200-300 осіб, вантажівки з боєприпасами та зброєю. І саме в цей період почали всі відходити. Гвардійці не відступали, чекали наказу і 24-го надійшов наказ про відхід. Пам`ятаєте, підрозділ «Прикарпаття» кинуло блокпост і пішло із зони АТО до себе в Івано-Франківськ? Так ось наші думали, що на блокпосту біля Новоіванівки стоять свої, вийшли на нього і потрапили в засаду. Вони довго вели бій, проте сили були нерівні». Поїхали через поле села Новоіванівки, де їх розстріляли бойовики.

Сергій Добровольський загинув разом із Борисом Грязновим та Максимом Барановим. Це, вочевидь, і про них у своїй поетичній збірці «Вірші з війни» писав Борис Гуменюк: «В один день усі троє вкрились небом / В один день усі троє стали небом» Як сповіщається на сайті Нацгвардії, Бориса Грязнова, Сергія Добровольського й Максима Баранова поховали в безіменній братській могилі (це здійснили місцевий фермер зі своїми працівниками).

Довгий час загиблих вважали зниклими безвісти, оскільки місцевість, де проходив бій і де прикопали тіла воїнів, була непідконтрольною Україні територією. Їхню смерть підтверджували лише слова товаришів, які дивом залишилися живими. Пізніше тіло Сергія Добровольського виявили у братській могилі волонтери організації «Народна пам`ять». 10-го жовтня 2014 року тіло загиблого було ексгумовано пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») та привезено до міста Дніпропетровська. Опізнати особу Сергія Добровольського, як і інших загиблих, вдалося за тестами ДНК. 28 березня 2015 року Сергій Валерійович Добровольський був похований у м. Олександрії Кіровоградської області на Алеї Слави військового кладовища. У статті «Холодное дыхание войны» Сергій Гавриленко описує цю трагічну подію так: «Когда похоронная колонна, которая везла тело погибшего воина из Запорожья, въехала на площадь Ленина, пришедшие на похороны организовано, под руководством нескольких александрийских волонтеров, преклонили колени и скандировали «Героям слава!»

Капітан Євген Закутський згадує: «Сергій залишив по собі тільки світлі спогади. Він був завжди усміхненим і позитивним навіть під час труднощів. Постійно намагався допомогти товаришам, ділився останнім». Про його розрадливу, мирну вдачу в довійськову пору свідчить і фото під час відпочинку.


DobrovolskiySV3.jpg

У воїна залишилися мати, молодший брат, дружина Оксана та донька Настя.

Пам`ять

У запорізькій бригаді громадського порядку Національної гвардії України було урочисто відкрито меморіальні дошки на честь загиблих однополчан, старшого прапорщика Сергія Добровольського та прапорщика Бориса Грязнова.А в музеї бойової слави військової частини 3033 створені експозиції на їхню честь.

DobrovolskiySV4.jpg

DobrovolskiySV5.jpg

Нагороди

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Сергій Валерійович Добровольський нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Бібліографія

Гавриленко Сергій. Холодное дыхание войны / Сергій Гавриленко // Олександрійський тиждень. - 2015. - 2 квітня. - С. 1: фото Анотація: Про прощання на головній площі м. Олександрії 24 серпня 2014 року із загиблим під селом Новоіванівка Амвросіївського району Донецької області 30-річним олександрійцем С.Добровольським.

Забур'янена слава // Народне слово. - 2016. - 14 липня. - С. 2 : фото Анотація: У Олександрії могили бійців АТО заростають бур'янами, публікація привертає увагу громади до вшанування пам'яті героїв.

Web-ресурси

Добровольський Сергій Валерійович (Книга пам’яті полеглих за Україну)

Навколішки коридором шани зустріли кортеж із тілом 30-річного Героя в Олександрії на Кіровоградщині

Командир запорожской бригады Нацгвардии: Наши вышли на блокпост и попали в засаду

Закутський Євген. Найкращі люди завжди йдуть першими