Гершфельд Давид Григорович

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The printable version is no longer supported and may have rendering errors. Please update your browser bookmarks and please use the default browser print function instead.

Давид Григорович Гершфельд

народився — 15.08.1911
місце народження — м. Бобринець Єлисаветградського повіту Херсонської губернії
дата смерті — 26.01.2005
місце смерті — м. Брейдентон, Флорида, США

Давид Григорович Гершфельд (15 (28) серпня 1911, Бобринець Єлисаветградського повіту Херсонської губернії − 26 січня 2005, Брейдентон, Флорида, США) − молдавський радянський композитор, музичний педагог і організатор, фольклорист, основоположник молдавської національної опери і системи музичної освіти Молдови.

Життя і діяльність

Давид Гершфельд − засновник першої дитячої музичної школи та Національного музично-драматичного театру Молдавської АРСР (1937), Спілки композиторів Молдови (1940, 1944), Кишинівської державної консерваторії (1940 1944), музичного училища ім. Ш. Няги (1945) і дитячої музичної школи-десятирічки ім. Е. Коки в Кишиневі, Молдавського державного театру опери та балету (нині Національний театр опери та балету Республіки Молдова, 1955); автор першої молдавської опери «Грозован» (1956). Перший Заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР (1942), Народний артист Молдавської РСР (1961).

Давид Григорович Гершфельд народився в сім'ї скрипаля і композитора Григорія Ісаковича Гершфельда і його дружини Олени Яківни Фішман в містечку Бобринець (нині райцентр в Кіровоградській області України). У дитинстві жив в різних містечках України, де виступав з оркестром його батько, поки родина не осіла в селищі Степанівка Вінницької області. У цей час Д. Гершфельд почав брати професійні уроки гри на фортепіано та теорії музики в музичному училищі в Вінниці і грав на корнеті, малому кларнеті, баритоні і флейті-пікколо в керованому його батьком оркестрі місцевого цукрового заводу. Після закінчення школи-семирічки працював слюсарем, грав на різних духових інструментах в оркестрі розквартированої в Бердичеві кавалерійської дивізії імені Г. І. Котовського, інших військових оркестрах, потім навчався на робітфаку Бердичівської філії Київського хіміко-технологічного інституту.

У 1930 році вступив до Одеського музично-театрального інституту ім. Людвіга ван Бетховена за класом фагота і валторни, освоїв також фортепіано; композицію і теорію музики вивчав у класі професора Миколи Миколайовича Вілінського (1888-1956). Після закінчення консерваторії в 1934 році був направлений на театральну роботу в Молдавську АРСР − спочатку в Балту, потім в Тирасполь (тоді столицю Молдавської АРСР), де став завідувачем музично-постановочної частини Тираспольського Українського театру. Швидко проявив неабиякі організаторські здібності і протягом декількох років створив в Тирасполі Молдавський національний музично-драматичний театр, Будинок художнього виховання дітей (згодом Палац піонерів і школярів), дитячий симфонічний оркестр, а в 1937 році − першу в республіці дитячу музичну школу, яку очолював до 1940 року.

GershDV2.jpg

У 1937 році очолив новостворене при його участі Молдавське відділення Спілки композиторів України, яке в 1940 році перетворив на Спілку композиторів Молдови, яка базується тепер в Кишиневі. Всі ці роки разом з письменником Леонідом Корняну займався збором молдавського музичного фольклору в лівобережжі Дністра, що увінчалося виданням в 1939 році анотованої антології молдавських народних пісень з нотами (спільно з Л. Корняну). Опублікував також зібрані ним зразки непісенних музичного фольклору, головним чином традиційних молдавських танцювальних мелодій. У 1940 році Гершфельд встав на чолі організованої ним Спілки композиторів Молдови, заснував і очолив Молдавську державну консерваторію. Однак всі засновані інституції розпалися з початком Великої Вітчизняної війни та окупації республіки. У 1942 році Гершфельд організував ансамбль пісні і танцю «Дойна», що складався з оркестру під керуванням Шико Гаранового, солістів і танцювальної групи під загальним художнім керівництвом Гершфельда. Оркестр концертував на фронтах Великої Вітчизняної війни і в шпиталях, а за його організацію в 1942 році Гершфельд був першим в республіці удостоєний звання Заслуженого діяча мистецтв Молдови.

Після повернення до Кишинева в 1944 році Гершфельд відтворив і знову очолив Спілку композиторів Молдавії і Кишинівську консерваторію, а також став художнім керівником Молдавської державної філармонії, головою правління Молдавського музично-хорового товариства і директором організованого ним Кишинівського музичного училища (згодом імені Штефана Няги, 1945) і створеної ним на базі музучилища спеціалізованої музичної школи-десятирічки імені Є. Коки. Заснував також оперну студію при консерваторії.

У 1947 році його піддали нищівній критиці в газеті «Радянська Молдавія» і на самому початку кампанії по боротьбі з безрідними космополітами був звільнений з усіх займаних ним посад. У ці роки, проте, продовжив активно писати музику. У 1956 році відновлений головою Спілки композиторів Молдови, директором Кишинівської консерваторії і музичного училища, став художнім керівником Молдавського радіомовлення (до 1964 року). У 1955 році, використовуючи свій досвід організації Молдавського музично-драматичного театру в Тирасполі, Гершфельд вперше заснував в Кишиневі Молдавський державний театр опери і балету, для якого написав першу молдавську оперу «Грозован» (на лібрето В. Руссу про гайдука Григорія Грозоване).

GershDV3.jpg

Перший сезон театру відкрився 9 червня 1956 року прем'єрою опери «Грозован» з майбутньою Народною артисткою республіки Валентиною Савицькою (сопрано) в ролі Флорики. Другою прем'єрою театру стала інша опера Гершфельд «Аурелія» (1959). Були поставлені класичні опери з світового репертуару і спеціально створені для театру балети молдавських композиторів. Гершфельд був першим директором театру до 1964 року, коли в зв'язку з наростаючою політикою просування так званих національних кадрів знову змушений був залишити всі пости і в 1966 році оселився в Сочі, де до 1992 року очолював Сочинську філармонію. З 1992 року − в США, оселився в містечку Брейдентон на березі Мексиканської затоки Флориди, де і помер в кінці січня 2005 року.

Практично вся творчість Давида Гершфельда пов'язана з молдавським національним фольклором. Він автор трьох опер ( «Грозован», 1965, в трьох редакціях протягом 1960-х років; «Аурелія», 1959; «Сергій Лазо», 1980), балету «Радда» (1974) за оповіданням Максима Горького «Макар Чудра» з раннього бессарабського циклу, оперети «Поет і робот», музичної комедії «В долині виноградній», концерту для скрипки з оркестром, трьох молдавських танцювальних сюїт, безлічі пісень і романсів на вірші молдавських поетів (понад 250 хорових і сольних) і Сергія Єсеніна, обробок молдавських народних пісень і танців, музики до драматичних спектаклів ( «Платон Кречет» О. Є. Корнійчука, «Слуга двох панів» Гольдоні, «Штефан Бирке» Л. М. Барського, «Аристократи» М. Ф. Погодіна, «Далека» А. Н. Афіногенова). У числі іншого він написав відому пісню про Сочі «Святковий Сочі» і ораторію пам'яті Андрія Сахарова на слова кишинівського (нині бостонського) літератора Михайла Хазіна. Гершфельд написав музику до першої кінокомедії кіностудії Молдова-філм «Не на своєму місці» (1958) за сценарієм Іона Друце.

Навіть після переїзду в Сочі і згодом в США − Брейдентон (Флорида) він продовжив писати композиції на слова молдавських (румунських) поетів. Так вже в США ним був написаний цикл романсів на слова Міхая Емінеску, а перший сезон Молдавського державного театру опери та балету в новому приміщенні відкрився в жовтні 1980 року прем'єрою спеціально написаної Гершфельдом опери «Сергій Лазо» з Марією Бієшу (сопрано) в ролі Ольги. Давид Гершфельд в ролі директора консерваторії, її оперної студії, музучилища та музичних шкіл виховав ряд відомих в майбутньому діячів мистецтва республіки, в тому числі таких артистів опери як Борис Раїсов, Марія Бієшу, Валентина Савицька, Тамара Чебан та інших. У родині Давіда Гершфельда і Поліни Ярославської було четверо дітей, в тому числі Альфред Гершфельд − молдавський диригент і композитор, головний диригент Молдавського театру опери і балету, засновник Молдавського національного камерного оркестру.

Бібліографія

Твори

Кынтече нородниче молдовенешть (Молдавские народные песни, совместно с Л. Корняну). − Тирасполь: Госиздат, 1939.

Ла алежерь. Песня на слова Леонида Корняну. − Кишинёв: Госиздат Молдавии (Едитура де стат а Молдовей), 1947.

Ун ковор: кынтик пентру глас ши пиан (Ковёр: песня для голоса с фортепиано на слова Леонида Корняну). − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1948.

Комсомольцы: солнцу и ветру навстречу. На слова Льва Ошанина. − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1949.

Об этом пела Иляна. Молдавская песня. − М.: Музгиз, 1949.

Шуточная. Молдавская народная песня. − М.: Музгиз, 1949.

Песня о Кишинёве. — Кишинев: Союз композиторов Молдавии, 1950.

Жокул боецилор (Молдавский танец для мальчиков). − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1951.

Бэтута бэтрыняска. Молдавский народный танец в обработке Д. Г. Гершфельда и переложении для баяна И. Бирбрайера. − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1951.

Колыбельная: уснули ласточки давно. На слова С. Я. Маршака. − М.: Музгиз, 1951.

С’а дус омул ла кирие (Молдавский танец в переложении для баяна И. Бирбрайера). − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1951.

Букурие. Жок народник, прелукраре де Д. Г. Гершфельд (Радость, молдавский народный танец в переложении Д. Г. Гершфельда). − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1951.

Хангу. Молдавский танец в переложении Д. Г. Гершфельда. − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1951.

Молдавская фантазия. − Кишинёв: Госиздат Молдавии, 1956.

Сорок вёсен. − М.: Советский композитор, 1958.

Опера Д. Гершфельда «Грозован». Составители Е. М. Ткач и З. Л. Столяр. − М.: Советский композитор, 1960.

Аурелия. Отрывки из оперы. Для голоса в сопровождении фортепиано. Советский композитор: Москва, 1961.

Скрецо. − Кишинёв: Картя молдовеняскэ, 1961.

Песня о Кишинёве. Приезжайте к нам в Молдову. − М.: Советский композитор, 1962.

Лирические песни и романсы. Составление Зиновия Столяра. − М.: Советский композитор, 1963.

Грозован. Опера в восьми картинках с приложением либретто В. Руссу (партитура). − М.: Советский композитор, 1976.

Ария Флорики из оперы «Грозован». Избранные арии из опер советских композиторов. − Л., 1985.

Література про життя і діяльність

Театральная энциклопедия. Том 1/Глав. ред. С. С. Мокульский - М.: Советская энциклопедия, 1961.- 1214 стб. с ил., 12 л. ил.

Ткач Е. М., Столяр З. Л. Опера Д. Гершфельда «Грозован». Путеводитель. − М.: Советский композитор, 1960.

Столяр З. Л. Композитор Давид Гершфельд. − Кишинёв: Картя молдовеняскэ, 1961.

Клетинич Е. С. Композиторы Советской Молдавии (о Д. Гершфельде, Л. С. Гурове, В. Г. Загорском, С. Б. Лунгу и Г. С. Няге). − Кишинёв: Литература артистикэ, 1987.

Web-ресурси

Гершфельд Давид Григорьевич. Материал из Википедии

Давид Гершфельд. Словари и энциклопедии на Академике

Досье личности. Гершфельд Давид Григорьевич

Театр и его история. Гершфельд Давид Григорьевич

Российская еврейская энциклопедия. Гершфельд Давид Григорьевич

EBRAIKA. Гершфельд Давид Григорьевич