Волохов Олексій Олегович

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The printable version is no longer supported and may have rendering errors. Please update your browser bookmarks and please use the default browser print function instead.

Олексій Олегович Волохов

народився — 20.03.1992
місце народження — м. Кіровоград
дата смерті — 24.06.2014
місце смерті — м. Слов’янськ, Донецька область
місце поховання — м. Кропивницький Далекосхідне кладовище

Олексій Олегович Волохов (20 березня 1992, м. Кіровоград – 24 червня 2014, м. Слов’янськ Донецької області) – військовослужбовець Кіровоградського гарнізону, старший розвідник 3-го окремого полку спеціального призначення.

Життя і діяльність

Олексій Волохов народився 20 березня 1992 року. Закінчив школу № 13, де йому найбільше подобалася фізкультура, навчався добре, а в молодших класах навіть був відмінником. Після закінчення школи спочатку мав намір вступати на факультет фізичної культури в КДПУ ім. В. Винниченка, однак пішов іншим шляхом – вступив до вищого професійного училища № 4, де опанував фах слюсаря-ремонтника-електрозварника. Після училища Олексій пішов на строкову службу в армію. Дуже хотів потрапити у високомобільні десантні війська, і ця його мрія стала реальністю: служив він в окремій повітрянодесантній бригаді в Дніпропетровську. Після демобілізації працював за фахом, а згодом пішов служити за контрактом у 3-й окремий полк спецпризначення. Служити у військах спеціального призначення – було його наступною мрією, він дуже любив літаки, вертольоти, усе, що пов’язане з високомобільними десантними військами та військами спеціального призначення. Розповідаючи про перший стрибок з парашутом із літака, казав: “Ніби й не страшно зовсім було, не розібрав навіть, а от коли другий раз стрибав – то це така краса, яку не опишеш словами…” Був спортивним , постійно перебував у русі, серйозно займався тхеквондо. Олексій мав намір і далі навчатися військовій справі, планував вступати до військового навчального закладу, готувався до цього. Тож потяг до польотів був у нього в крові. А ще він любив музику...

VolokhovOO2.jpg

Трагедія сталася 24 червня 2014 року, приблизно о 17 годині 15 хвилин біля м. Слов’янськ Донецької області. Технічна група після проведення спеціального заходу з монтажу, налагодження та контролю телекомунікаційного обладнання з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир'я в зоні проведення АТО поверталася на базу вертольотом МІ-8 Міністерства оборони України, який був обстріляній сепаратистами з ПЗРК. Внаслідок потрапляння ракети у вертоліт останній вибухнув та впав на землю, почалася пожежа, відбулося детонування боєкомплекту. Всі, 9 захисників України, хто знаходилися на борту вертольоту, загинули у смертельному пеклі. Олексій Волохов був серед них.

Пам’ять

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 13 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області увіковічила ім’я Волохова Олексія Олеговича в меморіальній дошці на фасаді школи.

У місті Кропивницькому на честь Олексія Волохова названо колишній «провулок Дмитра Донського».

Батьки Олексія розповідають, що їхній син був дуже товариською людиною. І навіть з усіма дітлахами з їхнього будинку вітався за руку. А ще, коли був дитиною, мріяв, аби хтось у них на подвір’ї поставив ігровий майданчик. Саме тому Олег Вікторович і Світлана Юріївна витратили кошти, які отримали від держави у зв’язку із загибеллю сина, на дитячий майданчик, який встановили на подвір’ї “хрущівки”, де виріс Олексій.

Нагороди

Указом Президента України № 599/2014 від 19 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 26 серпня 2014 р. нагороджений відзнакою "За заслуги” 2 ступеня (посмертно).

Бібліографія

Іванова, Ірина. Кіровоградці попрощалися зі ще двома вояками, які загинули на сході / Ірина Іванова // Кіровоградська правда. - 2014. - 8 липня. - С. 2 : фото

Добрань, Анна. На борту вертольота МІ-8, який терористи днями збили під Слов'янськом, загинуло двоє зовсім юних кіровоградців / Анна Добрань // Кіровоградська правда. - 2014. - 27 червня. - С. 9 : фото

"Золото" в турнире имени Волохова // Первая городская газета. - 2017. - 1 июня. - С. 7 : фото

Лисниченко, Павел. Городские власти почтили память погибших героев / Павел Лисниченко // Первая городская газета. - 2015. - 22 января. - С. 2 : фото

Марковський, Іван Це перший крок до увічнення пам'яті загиблих // З перших уст. - 2015. - 29 січня. - С. 3 : фото

Награды нашли своих героев // Первая городская газета. - 2014. - 28 августа. - С. 5

Новини міста // Нова газета. - 2014. - 21 серпня. - С. 2 : фото.

Новини // Нова газета. - 2016. - 25 лютого. - С. 2 : фото

Они ушли, чтобы жили мы // Первая городская газета. - 2014. - 30 октября. - С. 4

Пам‘ятні дошки на школах // Наше місто. - 2015. - 8 січня. - С. 1

Пам‘ять Небесної Сотні // Наше місто. - 2016. - 1 грудня. - С. 4

Православна Єлисаветградщина // Народне слово. - 2015. - 2 липня. - С. 5 : фото

Периханян А. Турнір пам‘яті бійця / А. Периханян // Наше місто. - 2016. - 26 травня. - С. 2

Периханян А. Турнір пам’яті Волохова / А. Периханян // Наше місто. - 2015. - 25 червня. - С. 2

Про Героїв нагадуватимуть меморіальні дошки // З перших уст. - 2015. - 1 січня. - С. 3 : ф

Рисленко, Катерина. І знову прощалися із загиблими / Катерина Рисленко // Народне слово. - 2014. - 10 липня. - С. 1 : фото.кол.

Спорт // Нова газета. - 2015. - 25 червня. - С. 10

Станцієру, Діана. Історія однієї любові / Діана Станцієру // Первая городская газета. - 2017. - 6 июля. - С. 5 : фото

Требунських, Ірина. Останній поштовх серця - за Україну / Ірина Требунських // Народне слово. - 2015. - 29 січня. - С. 4 : фото

Web-ресурси

Волохов Олексій Олегович — Вікіпедія

Земляки-музиканти присвятили пісню загиблому розвіднику ...

Песня Лёха. Алексею Волохову посвящается! Герои не умирают! - Ok