Васильєв Василь Юхимович
Василь Юхимович Васильєв (8 (20) березня 1890, м. Єлисаветград — 14 серпня 1956, м. Київ) — український радянський вчений у галузі металургії, професор, доктор технічних наук, член-кореспондент АН УРСР (з 22 лютого 1939 року).
Життя і діяльність
Народився й ріс Василь Юхимович в Єлисаветграді. В 1914 році закінчив Київський політехнічний інститут, після чого працював на заводах Уралу. З 1918 року викладав у Київському політехнічному інституті. Став ініціатором створення кафедри машин та апаратів хімічних виробництв цього ж інституту в 1928 році та очолював її до 1945 року. Саме за його ініціативи на основі кафедри машин та апаратів хімічних виробництв, в 1938 році, було створено факультет хімічного машинобудування, чотири кафедри якого мають найвищій, четвертий, рівень акредитації, і який щорічно випускає біля 300 спеціалістів чотирьох спеціальностей.
Під керівництвом професора В.Ю. Васильєва у довоєнні роки на кафедрі було сформовано великий науковий колектив, який займався інженерним забезпеченням вугільних копалень. Завдяки розробленим його співробітниками установкам охолодження, осушення та кондиціонування повітря і створенню методики вибору оптимального складу шихти стала можливою успішна експлуатація глибоких шахт Донбасу. З 1939 року – член-кореспондент АН УРСР.
У 1939—1949 роках Василь Юхимович працював в Інституті чорної металургії, з 1950 року — в Інституті проблем лиття АН УРСР. Під його керівництвом досліджені і запроваджені у виробництво хімічно стійкі сплави. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.
Помер В.Ю. Васильєв 14 серпня 1956 року. Поховано його в Києві на Лук'янівському цвинтарі.
Пам’ять
Могила Василя Юхимовича Васильєва на Лук'янівському цвинтарі в Києві
Бібліографія
Васильев В.Е. Доменная плавка на устойчивых шлаках.- Киев: Гостехиздат УССР, 1956.- 260 C.
Проценко Л., Костенко Ю. Лук'янівське цивільне кладовище, путівник. — «Інтерграфік». — С. 192.