Білодід Іван Костянтинович

Іван Костянтинович Білодід

Дата народження — 29.08.1906
Місце народження — с. Успенське Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, Російська імперія (нині с. Успенка Олександрійського району Кіровоградської області, Україна
Дата смерті — 21.09.1981
Місце смерті — м. Київ, Україна
Місце поховання — м. Київ, Байкове кладовище

Білодід Іван Костянтинович (29 (16) серпня 1906, с. Успенське Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, Російська імперія (нині с. Успенка Олександрійського району Кіровоградської області, Україна – 21 вересня 1981, м. Київ, Україна) – український мовознавець, педагог.

Життя і діяльність

Іван Костянтинович Білодід народився 29 серпня 1906 року в селі Успенка (тепер Олександрійського району) на Кіровоградщині. Він був першою дитиною в родині Білодідів. Село заснували козаки Полтавського полку як військове поселення у 20-х роках 18 століття. Певний час військовим кантоном командував капітан Бєлодєдов, далекий предок родини Білодідів, який після ліквідації поселень залишився там жити. Усі Бєлодєдови перетворилися на Білодідів уже за часи радянської влади, у період «українізації».

Батько Івана Костянтиновича був грамотною людиною. Як згадує син І. К. Білодіда Олександр Іванович Білодід, про дідову освіту нічого не відомо, але «працюючи управителем справами у маєтку одного поміщика, він перечитав повністю всю його домашню бібліотеку, куди входили твори світової літератури, включаючи українську і російську... Часто вечорами, збираючи своїх онуків в одній кімнаті, він розповідав зміст літературних творів, читав напам’ять поезію». Крім того він був дуже міцний фізично, володів прийомами грецької класичної боротьби, і, взагалі, вирізнявся від інших односельців. Його було призначено волосним старшиною над трьома селами: основним його завданням було проведення столипінської аграрної реформи, а П. А. Столипіна він знав особисто. Його дружина, Килина Євдокимівна Іванова, походила із сусіднього села Куцеволівки, де оселився її численний рід, переселенці з Росії, народила йому трьох синів і одну дочку, найулюбленішим для неї був син Ваня. Вона була неписьменна, а діти й онуки відзначилися здатністю до художнього мислення, здобули вищу філологічну освіту. Після революції 1917 року сім’ю Білодідів «розкуркулили», хоча відбирати не було чого: великих наділів родина не мала, відібрали коней. Якийсь час Костянтин Білодід відсидів у тюрмі, звідки його витягли червоні комісари і доручили посаду військового писаря в одній із частин Червоної Армії. Закінчив він свою кар’єру у повоєнні роки нічним сторожем біля колгоспної комори.

Іван Білодід після закінчення школи навчався у Дніпродзержинському педагогічному технікумі; викладав російську та українську мови в селі Куцеволівка, а потім вступив на філологічний факультет Харківського державного університету. Там здібного студента помітив професор Леонід Арсенійович Булаховський, який став для нього учителем і наставником. Під час навчання в університеті на Івана були написані доноси, і його виключили з університету, комсомолу. Професор Булаховський звернувся до Народного комісаріату просвіти (Наркомпросу) УРСР із проханням дозволити І. К. Білодіду закінчити університет вільним слухачем, і він закінчив навчання в 1932 році.

До початку Другої світової війни І. К. Білодід працював викладачем мовознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах Харкова. У 1934 році в родині народився син Олександр. У 1935 році І. К. Білодід переїхав з сім’єю у Київ, де отримав посаду літературного редактора у видавництві «Комуніст», дружина працювала вчителькою в одній із залізничних шкіл Києва. Дружина Івана Костянтиновича, Зінаїда, була дочкою купця 1-ї гільдії Івана Петровича Міленіна з тої самої Успенки, що й він. Вони разом навчалися в сільській школі, потім в Верхньодніпровському училищі, разом вчителювали (села були поруч), а потім побралися і були разом усе життя.

Перед початком Другої світової війни Івана Костянтиновича Білодіда запросили на викладацьку роботу до Львівського державного університету – на кафедру російської мови, але з перших днів війни він перебрався до Києва і добровольцем пішов на фронт, де служив спочатку рядовим, згодом – бойовим офіцером. Іван Білодід закінчив прискорені курси оперативної військової підготовки в Саратовському піхотному училищі, після чого його призначили заступником начальника оперативного відділу штабу корпусу 6-ї танкової армії, з якою він пройшов усю війну. Після Південно-Західного, Західного, Першого і Другого українських фронтів бойовий шлях привів його на Далекий Схід. Восени 1945 року японський віце-адмірал Кабаясі здав Порт-Артур заступникові начальника оперативного відділу 19-го гвардійського механізованого корпусу 6-ї гвардійської танкової армії гвардії майору Білодідові.

Демобілізувався Іван Білодід лише у 1946 році, маючи 10 бойових орденів. Його не відпускали з армії, пропонували службу у Москві – викладати оперативне військове мистецтво в Академії бронетанкових військ, одночасно навчаючись в ній. Але він дослухався Л. А. Булаховського, який радив зайнятися наукою. Ще під час війни Білодід друкує оповідання, нариси, невеличкі есе у фронтових газетах. Мирне життя Іван Костянтинович починає вченим секретарем і заступником директора з наукової частини Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. Одночасно він завідував кафедрою української мови філологічного факультету університету ім. Т. Г. Шевченка.

Свій науковий шлях І. К. Білодід розпочав підготовкою публікації з питань мовознавства, зокрема дослідження мови художньої літератури. У 1947 році він захищає кандидатську дисертацію, а в 1952 – докторську. У 1957 році Івана Білодіда обирають академіком АН УРСР. Рекомендують вченого на здобуття цього почесного звання його вчителі – академіки В. В. Виноградов і Л. А. Булаховський. Того ж року І. К. Білодіда призначають міністром освіти УРСР. На цьому посту він працює до 1962 року. З Міністерства освіти Іван Костянтинович повертається до Інституту мовознавства АН УРСР вже як директор. Під його керівництвом Інститут досягає значних наукових здобутків. З 1962 по 1975 роки виходить друком близько 10 монографічних мовознавчих досліджень й публікується понад 200 статей. Переважна більшість праць присвячена питанням історії літературної мови та лінгвостилістики, але вченому не чужі й різноманітні питання загального мовознавства, історичної граматики, лексикографії та лексикології; ученого також цікавлять питання теорії перекладу, історії вітчизняного мовознавства тощо. Своїми численними дослідженнями, розвідками, рецензіями і навіть загальнодоступними газетними статтями, які є відповіддю на актуальні проблеми мовознавчої науки і мовної практики, культури мови, він розкриває закономірності процесу розвитку мов.

Першою великою справою, виконаною І. К. Білодідом в Академії, була організація видання укладеного напередодні війни «Російсько-українського словника». Редагувалася ця праця під час евакуації Академії в Уфі. Надрукували словник у Москві в 1948 році, але одразу ж піддали гострій критиці. Попри всі недоліки словник витримав кілька перевидань, а як тільки створилися кращі соціально-історичні умови, Іван Костянтинович сприяв створенню нового тритомного перекладного словника, що став значним кроком у розвитку української лексикографії. Працю удостоєно Державної премії УРСР. Інститут мовознавства ще до війни розпочав роботу над академічним «Курсом української літературної мови». Двотомник вийшов в 1951 році за редакцією академіка Л. А. Булаховського, де вступний розділ та декілька інших були написані І. К. Білодідом. З 1961 по 1981 рік він очолює Інститут мовознавства, а з 1964 – Український комітет славістів, з того ж часу входить до складу Радянського і Міжнародного славістичних комітетів. У 60-ті роки Білодід був ініціатором написання нового курсу – «Сучасна українська літературна мова». Вона вийшла в 1969-1973 роках. Чимало праць І. К. Білодіда присвячено історії славістичної думки, зокрема постаті відомого вченого О. О. Потебні. Він багато написав про цю особистість, був відповідальним редактором збірника «О. О. Потебня». Окрему сторінку творчого спадку мовознавця становлять праці про його вчителя і наставника Л. А. Булаховського. Це статті, біобібліографічне видання, п’ятитомне видання праць академіка Булаховського протягом 1975-1982 років.

Не з усім, що вийшло з під пера І. К. Білодіда, погоджуються сучасні мовознавці, зокрема, І. К. Білодід доводив, що російська мова може й повинна мати домінуюче становище в СРСР. Класики української літератури критично ставилися до поглядів І. Білодіда. Головним його опонентом був визнаний український філолог, славіст, професор Колумбійського університету Ю. В. Шевельов. Але тритомний російсько-український та шеститомний українсько-російський словники, одинадцятитомний «Словник української мови», п’ять томів «Сучасної української літературної мови», два томи «Історії української літературної мови» і сотні інших праць з історії української мови, діалектології, соціолінгвістики, лінгвостилістики написані ним або вийшли за його редакцією.

Одночасно з напруженою науковою роботою вчений займався громадською діяльністю: був членом республіканського Товариства «Знання», головою правління українського відділення «Товариства радянсько-німецької дружби», головою Українського комітету славістів, членом Радянського та Міжнародного комітетів славістів, був головним редактором журналу «Мовознавство» з початку його заснування. Під керівництвом І. К. Білодіда підготували й захистили докторські й кандидатські дисертації понад 30 вчених – українських, російських, білоруських, молдавських, чеських, польських. М. Т. Рильський писав: «Перу І. К. Білодіда належать грунтовні праці про розвиток сучасної літературної української мови та про мову окремих письменників – праці, без яких не може тепер обійтись жоден дослідник сучасної літератури і жоден лінгвіст, цікавлячись мовними процесами, що відбуваються в нашому письменстві».

Помер Іван Костянтинович Білодід 21 вересня 1981 року у Києві, похований на Байковому кладовищі.

Надгробний пам’ятник І. К. Білодіду. Скульптори – М. Харченко і В. Мікропуло, архітектор – В. Олійник.

Нагороди

Нагороджений:
- двома орденами Леніна;
орденами:
- Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступеня,
- Червоного Прапора,
- Трудового Червоного Прапора,
- Червоної Зірки,
- Дружби народів,
- «Знак Пошани»;
- багатьма медалями.

1966 рік – заслужений діяч науки УРСР

1971 рік – лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка за створення «Русско-украинского словаря»

1983 рік – лауреат Державної премії СРСР (посмертно)

Пам'ять

У Києві, на вулиці Михайла Грушевського, 4 де І. К. Білодід працював у 1960-1981 рр., встановлено меморіальну дошку.

Бібліографія

Основні видання творів І. К. Білодіда

Зібрання творів

Білодід, Іван Костянтинович. Вибрані праці : в 3 т. / Іван Костянтинович Білодід ; редкол. В. М. Русанівський (голова) та ін.; АН Української РСР. Ін-т мовознавства. – К. : Наук. думка. – 1986. – Покажчик осн. мовозн. праць І. К. Білодіда: Т. 3. – с. 393-409

Книги

Білодід, Іван Костянтинович. Вук Караджич в історії українсько-сербських наукових зв’язків / І. К. Білодід. – К. : Наукова думка, 1965. – 48 с.

Білодід, Іван Костянтинович. Вчення М. В. Ломоносова про три стилі і його значення в історії російської і української літературних мов / І. К. Білодід. – К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1961. – 36 с.

Білодід, Іван Костянтинович. Граматична концепція О. О. Потебні / І. К. Білодід. – К. : Вища школа, 1977. – 303 с.

Білодід, Іван Костянтинович. Каменяр українського слова : (про І. Я. Франка) / І. К. Білодід. – К. : Наукова думка, 1966. – 67 с.

Білодід, Іван Костянтинович. Києво-Могилянська академія в історії східнослов’янських літературних мов: нариси з історії української літературної мови / Іван Білодід ; ред. В. М. Русанівський ; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К. : Наукова думка, 1979. – 197,[3] с.: іл. – Іменний покажч.: с. 195-198

Білодід, Іван Костянтинович. Леонід Арсенійович Булаховський / І. К. Білодід. – К. : Наукова думка, 1968. – 80 с.

Білодід, І. К. Мова і стиль роману «Вершники» Ю. Яновського / І. К. Білодід ; Академія Наук Української РСР. – К. : АН УРСР, 1955. – 127 с.

Білодід, Іван Костянтинович. Мова творів Олександра Довженка : (збірник «Зачарована Десна») / І. К. Білодід. – К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1959. – 95 с.

Білодід, Іван Костянтинович. На шляхах перебудови школи / І. К. Білодід. – К. : Радянська школа, 1959. – 83 с.

Білодід, І. К. Питання розвитку мови української радянської художньої прози : (переважно післявоєнного періоду. 1945-1950 рр.). – К. : АНУРСР, 1955. – 326 с.

Білодід, Іван Костянтинович. Поетична мова Максима Рильського / Іван Костянтинович Білодід ; Академія Наук Української РСР ; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. – К. : Наукова думка, 1965. – 174 с.

Білодід, Іван Костянтинович. Розвиток мов соціалістичних націй СРСР / Іван Костянтинович Білодід ; Академія Наук Української РСР ; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. – К. : Наукова думка, 1967. – 287 с. – Бiблiогр. в пiдрядк. прим.

Білодід, Іван Костянтинович. Т. Г. Шевченко в історії української літературної мови / Іван Білодід ; ред. М. А. Жовтобрюх ; АН УРСР ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К. : Наук. думка, 1964. – 134,[2] с.: портр. – Бiблiогр. в пiдрядк. прим.

Редакторська діяльність

Булаховський, Леонід Арсенійович. Вибрані праці : в 5 т. / Леонід Арсенійович Булаховський ; ред. І. К. Білодід ; авт. передм. Т. Б. Лукіна. – К. : Наук. думка. – 1975

Гольденберг, Л. І. Українська мова : бібліогр. покажчик (1918-1961 рр.) / Л. І. Гольденберг, Н. Ф. Королевич ; авт. передм. І. К. Білодід ; АН УРСР ; Державна публічна бібліотека (Київ) ; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні (Київ). – К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1963. – 300 с.

Кримський, Агатангел Юхимович. Твори : в 5 т. / Агатангел Юхимович Кримський ; редкол. Білодід І. К. (гол.), О. І. Гасунець, О. І. Дей та ін. – К. : Наук. думка. – 1972

Медведєв, Федір Пилипович. Вступ до курсу історії української мови : учбовий посібник для студентів філол. фак. ун-тів / Федір Медведєв; за заг. ред. І. К. Білодіда. – Харків : Вид-во Харківського ун-ту, 1967. – 152 с. – Бібліогр.: с. 138-151

Рильський, Максим Тадейович. Як парость виноградної лози : [збірка творів та висловлювань про рідну мову] / Максим Рильський; укл. Г. М. Колесник; ред. І. К. Білодід. – К. : Наукова думка, 1973. – 258,[6] с. : портр.

Російсько-український словник : в 3-х томах / АН УРСР ; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; ред.: Й. А. Багмут, І. К. Білодід, С. І. Головащук. – К. : Наукова думка. – 1970

Словник староукраїнської мови XIV-XVI ст. : у 2 т. / АН Української РСР ; Ін-т суспільних наук; редкол.: Л. Л. Гумецька (гол. ред.) та ін. ; авт. передм. І. К. Білодід. – К. : Наукова думка. – 1977

Словник української мови : [в 10-ти т.] / АК УРСР ; ред. кол.: Білодід І. К. та ін. – К. : Наук. думка. – 1970

Ужевич, Іван. Граматика слов’янська І. Ужевича : [Паризький рукопис. Арраський рукопис] / Іван Ужевич ; підготували до друку і вступ. ст. написали І. К. Білодід і Є. М. Кудрицький ; пер. латин. тексту на укр. мову, примітки Є. М. Кудрицького ; відп. ред. М. А. Жовтобрюх. – К. : Наук. думка, 1970. – XXVI, 71,86,114 с., разд. паг.: іл. – (Сер. «Пам’ятки української мови XVII ст.»). – Текст латин., слов. і укр. мовами. – Опр. слов. мовою. – Бібліогр. та покажчик слів і граматич. форм. склав Є. М. Кудрицький: с.73-113

Українська радянська енциклопедія : [в 16-ти т.] / АН УРСР ; редкол.: М. П. Бажан (гол. ред.), О. І. Білецький, І. К. Білодід. – К. : Акад. наук УРСР. – 1962.

Статті

Білодід, І. К. Виховання культури усного побутового мовлення / І. К. Білодід // Мовознавство. – 1968. – № 5. – С. 3-10.

Білодід, І. К. Деякі аспекти взаємодії пізнавальної та естетичної функції мови / І. К. Білодід // Вісник АН УРСР. – 1975. – № 8. – С. 37-45.

Білодід, І. К. Дієслово у граматичному вченні О. О. Потебні / І. К. Білодід // Мовознавство. – 1976. – №3. – С. 21-31.

Білодід, І. К. Дослідник скарбів рідної мови : (до 70-річчя М. Т. Рильського) / І. К. Білодід // Народна творчість та етнографія. – 1965. – № 2. – С. 33.

Білодід, І. К. Живий у пам’яті поколінь : (Про Г. Сковороду) / І. К. Білодід // Літературна Україна. – 1972. – 1 грудня.

Білодід, І. К. Мова і професія / І. К. Білодід // Українська мова і література в школі. – 1978. – № 1.

Білодід, І. К. Мова масово-політичної і ділової інформації як структурно-функціональний стиль сучасної літературної мови / І. К. Білодід // Мовознавство. – 1977. – № 4. – С. 3-11.

Білодід, І. К. Мовна щедрість художника: (Мовностилістичні засоби творів М. П. Стельмаха) / І. К. Білодід // Українська мова і література в школі. – 1972. – № 5. – С. 28.

Білодід, І. К. Мовознавча наука і школа / І. К. Білодід // Мовознавство. – 1976. – № 2 . – С. 3-13.

Білодід, І. К. Професійні горизонти викладача мови в середній школі / І. К. Білодід // Українська мова і література. – 1976. – № 5. – С. 5.

Білодід, І. К. Ритмомелодика слова (мови) : [фрагменти] / І. К. Білодід // Українська мова і література в школі. – 1971. – № 4. – С. 19-30.

Білодід, І. К. Стилістика великих синтаксичних сполук / І. К. Білодід // Українська мова і література в школі. – 1970. – № 12. – С. 16-26.

Білодід, І. К. Стилістичне використання засобів словотвору / І. К. Білодід // Українська мова в школі. – 1951. – № 3. – С. 24-31.

Білодід, І. К. Українські мовознавчі традиції і сучасність / І. К. Білодід // Українська мова і література в школі. – 1967. – № 9. – С. 1-7.

Про життя і творчість І. К. Білодіда

Книги

Білодід Іван Костянтинович (16(29).08.1906 – 21.09.1981) // Енциклопедія сучасної України / гол. редкол.: І. М. Дзюба та ін. – Т.2. – К., 2003. – С. 807-808.

Білодід Іван Костянтинович (16(29).08.1906 – 21.09.1981) // Українська мова : Енциклопедія / редкол.: М. М. Русанівський (співголов.) та ін. – 2-ге вид., випр. і доповн. – К., 2004. – С. 50-51.

Білодід Іван Костянтинович (29.08.1906 – 21.09.1981) // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. редкол.: М. П. Бажан (голов. ред.) та ін. – 2-ге вид. – Т. 1. К., 1977. – С. 453.

Білодід Іван Костянтинович (29.08.1906 – 21.09.1981) // Український радянський енциклопедичний словник : у 3 т. / редкол.: Ф. С. Бабичев (головн. ред.) та ін. – 2-ге вид. – Т. 1. – К., 1986. – С. 174.

Іван Костянтинович Білодід // Гордієнко К. Рясне слово / К. Гордієнко. – К., 1978. – С. 110-112.

Іван Костянтинович Білодід // Корнійчук О. Життя – джерело мистецтва / О. Корнійчук. – К., 1985. – С. 88-95.

Іван Костянтинович Білодід: Бібліографічний покажчик / вступ. ст. В. М. Русанівського ; уклад.: Н. Ф. Королевич, Л. П. Мостицька. – К. : Наукова думка, 1976. – 59 с. – (Біобібліографія вчених УРСР).

Шевельов, Юрій. Вибрані праці : у 2 кн. / Юрій Шевельов. – К. : Києво-Могилянська академія. – 2008. – До 100-річчя від дня народження. Кн. 1: Мовознавство / укл. Лариса Масенко. – 2008. – 582,[1] с. – Бібліогр. в кінці ст. ; Іменний покажч.: с. 571-582 ; Бiблiогр. в пiдрядк. прим.

Шевельов, Юрій Володимирович. Я – мене – мені... (і довкруги) : спогади / Ю. В. Шевельов. – Х.: Березіль; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць. – 2001 Кн. 1: В Україні. – 2001. – 428 с. – Покажч. імен: с. 414-428.

Шевельов, Юрій Володимирович. Я – мене – мені... (і довкруги) : спогади / Ю. В. Шевельов. – Х.: Березіль; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць. – 2001 Кн. 2: В Європі. – 2001. – 303 с. – Покажч. імен: с. 295-303.

Статті

Білодід, О. І. Про мого батька та його родину (дещо з сімейних хронік) / О. І. Білодід // Мовознавство. – 2006. – № 6. – С. 5-10.

Білодід, Олександр. Про мого батька та його родину / Олександр Білодід // Придніпров’я. – 2013. – 7 вересня, 14 вересня. – С. 7 : фото.

В Успенці відбулось відкриття пам’ятної дошки // Народне слово. – 2013. – 14 листопада. – С. 5.

Дослідник мов : до 100-річчя від дня народження І. К. Білодіда (1906-1981) / Л. А. Кухар // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2006. – ІІІ квартал. – С. 72-77. – Бібліографія в кінці ст.

Жовтобрюх, М. А. І. К. Білодід / М. А. Жовтобрюх // Українська мова і література в школі. – 1966. – № 9. – С. 92-93.

Журавська, О. Дослідник мовних скарбів / О. Журавська // Кіровоградська правда. – 1986. – 2 жовтня.

Журавський, В. Академік з Успенки / В. Журавський // Наддніпрянська правда. – 1966. – 31 серпня.

Іван Костянтинович Білодід // Мовознавство. – 1976. – № 4. – С. 16-24.

Іван Костянтинович Білодід : [некролог] // Мовознавство. – 1981. – № 6. – С. 92-93.

Їжакевич, Г. Відданість науці / Г. Їжакевич //Літературна Україна. – 1976. – 27 серпня.

Їжакевич, Г. П. Соціолінгвістична школа на Україні / Г. П. Їжакевич // Мовознавство. – 1986. – № 4. – С. 42-50.

Кирилюк, Є. П. Іван Костянтинович Білодід / Є. П. Кирилюк // Народна творчість та етнографія. – 1976. – № 4. – С. 72-74.

Кондрашов, В. Академіку, мовознавцю, земляку... / В. Кондрашов // Нова газета. – 2013. – 14 листопада. – С. 1, 16 : фото. кол.

Лукінова, Т. Б. Славістика в науковій спадщині академіка І. К. Білодіда / Т. Б. Лукінова // Мовознавство. – 2006. – № 6. – С. 11-21. – Бібліогр.: 11 назв.

Медведєв, Ф. П. Видатний мовознавець-літератор /Ф. П. Медведєв // Прапор. – 1982. – № 5. – С. 115-116.

Мельничук, О. С. Білодід І. К. / О. С. Мельничук // Народна творчість та етнографія. – 1966. – № 4. – С. 71-72.

Озерова, Н. Г. Російська мова в працях І. К. Білодіда (соціолінгвістичний та функціонально-стилістичний аспекти) / Н. Г. Озерова // Мовознавство. – 2006. – № 6. – С. 22-26. – Бібліогр.: 17 назв.

Пустовіт, Л. Творчий шлях ученого / Л. Пустовіт // Вечірній Київ. – 1981. – 29 серпня.

Черненко-Нікуліна, В. Академік з Успенки / В. Черненко-Нікуліна // Придніпров’я. – 2016. – 3 вересня. – С. 3 : фото.

Web-ресурси

Білодід Іван Костянтинович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)

Білодід Іван Костянтинович (Інститут історії України НАН України)

Білодід, І. К., Кудрицький Є. М. Іван Ужевич і його граматика (Літопис)

Провідники духовності в Україні. Білодід Іван Костянтинович (Підручники для вузів онлайн)

30-річчя від дня смерті видатного вченого, мовознавця, академіка АН УРСР Івана Костянтиновича Білодіда (29.08.1906-21.09.1981) (Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського)