Бенардос Микола Миколайович
Микола Миколайович Бенардос (8 липня 1842, с. Бенардосівка Єлисавеградського повіту Херсонської губернії (тепер с. Мостове Миколаївської області) — 21 вересня 1905, м. Фастів) — український винахідник зі світовим ім’ям, творець дугового електрозварювання (1882). Йому належить близько 200 винаходів.
Життя і діяльність
Микола Миколайович Бенардос народився 8 липня 1842 року в селі Бенардосівці Єлиcаветградського повіту Херсонської губернії (тепер село Мостове Миколаївської області) в сім'ї з багатими військовими традиціями. Вже в дитинстві майбутній винахідник виявляв величезний інтерес до різних ремесел, чому дуже сприяв той факт, що в його батька було кілька невеликих майстерень. Його улюбленими заняттями були слюсарна і ковальська справа. У 1862 році за наполяганням батька Микола вступив на медичний факультет Київського університету. Його перший винахід — зубна пломба — припадає на студентські роки. Пломба була зі срібла. Першим пацієнтом Бенардоса був денщик, якого він позбавив від зубного болю за допомогою срібної пломби. Чотири роки опісля він перевівся до Петровської землеробської і лісової академії по відділу сільськогосподарських наук в Москву. Навчаючись в академії Бенардос продовжує займатись винахідництвом. Після трирічного навчання юнак залишає академію і весь свій час присвячує винахідництву. Час від часу Микола відвідує Німеччину, Францію, Англію, Іспанію з метою вивчення техніки та реалізації деяких своїх винаходів.. Практично всі свої кошти Бенардос пускав або на технічне забезпечення своїх досліджень, або на благоустрій життя навколишніх селян. Він надавав широку медичну допомогу жителям довколишніх сіл, організував аптеку, де безкоштовно видавав ліки. Свого часу Микола Миколайович був відомий як автор оригінальних акумуляторів і способів їхнього виготовлення, проекту будівництва гідроелектростанції на річці Неві, способу передачі електроенергії на великі відстані, методу гальванізації великих площ, тигельного електропаяння. Йому належать також оригінальні винаходи і проекти в галузі транспорту, у сільськогосподарському виробництві.
Оригінальні винаходи Миколи Бенардоса.
Розквіт творчої діяльності Миколи Бенардоса припадає на період інтенсивного розвитку електротехніки – 60–70-ті роки XIX століття, коли захоплення електрикою в Росії і в усьому світі було загальним. У ці роки винахідник спочатку в Москві, а пізніше в Петербурзі і Кінешмі займається дослідженням електричної дуги.
Микола Бенардос – творець електричного дугового зварювання.
Споруджуючи свій пароплав, що переходить мілини, Микола Миколайович спершу застосував електричну дугу для розігріву до пластичного стану краю сталевих листів, які потім зварювалися ударами молота. Таке ковальське зварювання з нагріванням кромок металу за допомогою дуги дало можливість винахіднику виготовити великі сталеві конструкції у власних майстернях у садибі ‘’Привольне”, де не було печей для нагрівання великих конструкцій. Незабаром Бенардос помітив, що іноді, при тривалому впливі дуги, кромка металу оплавляється, рідкий метал двох кромок зливається в загальний шов і, застигаючи, утворює монолітне з’єднання навіть без наступного проковування. Так було винайдено електрозварювання. Оскільки в той час не було генераторів, здатних виробляти великі струми, винахідник застосував як основне джерело живлення батарею акумуляторів з підзарядкою від генератора. У 1881 році Микола Бенардос демонстрував новий спосіб з’єднання металів у Парижі – в лабораторії журналу “Електрисьєен”, де застосував дугове зварювання при виготовленні акумуляторів.
Для організації виробництва необхідні були приміщення, дороге електротехнічне й інше устаткування. Значних коштів вимагало патентування. У 1885 році фінансувати підприємство з виконання зварювальних робіт погодився інженер С.А.Ольшевський. Протягом 1885–1887 рр. спосіб електродугового зварювання й устаткування для його здійснення, і деякі типи зварених з’єднань були запатентовані в усіх промислово розвинених країнах. Усі закордонні патенти були видані на ім’я Бенардоса й Ольшевського. (Перший російський патент у 1885 р. Бенардос отримав одноосібно.) До цього часу Бенардос настільки вдосконалив новий спосіб зварювання металів, що його можна було застосовувати при виготовленні й ремонті найвідповідальніших конструкцій. У Петербурзі було організовано товариство “Електрогефест” (так Бенардос назвав свій винахід) і відкриті показові майстерні, в яких виконувалися різноманітні зварювальні й допоміжні операції, а також виготовлялося майже все необхідне устаткування для монтажу зварювальних апаратів.
У 1887 році про зварювання за способом Бенардоса були зроблені доповіді в науково-технічних товариствах і на з’їздах фахівців різних галузей промисловості Франції, Англії, Німеччини, США. Як правило, доповідали ті, хто ознайомився з роботами Бенардоса безпосередньо в Петербурзі. Протягом декількох років новий спосіб з’єднання був упроваджений більш ніж на 100 заводах Західної Європи. М.М.Бенардос особисто впроваджує свій спосіб на багатьох заводах Росії і за кордоном. Компанія “Електрогефест”, заволодівши правами на винахід, нещадно експлуатує самого автора. У важких матеріальних умовах Бенардос удосконалює устаткування і технологію, усуває недоліки, шукає нові шляхи застосування дуги для обробки металів. З метою захисту зони зварювання і поліпшення якості шва винахідник запропонував використовувати горючі гази, розробив електроди, різноманітні за формою і конструкцією, у тому числі трубчасті електроди, заповнені різними сипучими компонентами, розробив ряд пристосувань для автоматичного регулювання довжини дуги в процесі зварювання, тримачі різних конструкцій для ручного зварювання неплавким (вугільним) і плавким (металевим) електродами, розробив багато типів зварних з’єднань. Сьогодні є кілька десятків способів електрозварювання, що застосовуються в промисловості й будівництві та спосіб “Електрогефест”, створений 135 років тому М.М.Бенардосом, по праву стоїть під першим номером. Але широке застосування винаходу не принесло майстру багатства. Не маючи коштів для проживання в столиці, у 1899 році він виїхав з Петербурга і поселився у місті Фастові поблизу Києва. Важко хворів, але продовжував винаходити. У 1905 році, у 63-річномі віці Микола Миколайович Бенардос помер і був похований біля Воскресенської церкви на церковно-парафіяльному цвинтарі в історичному центрі міста.
Пам'ять
У травні 1981 року засновано музей Миколи Бенардоса у Переяславі-Хмельницькому. Музей розмістили на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав», у будинку, перевезеному із села Вороньків Бориспільського району. Робочий кабінет, вітальня, майстерня та лабораторія Бенардоса відтворені за описом і гравюрою з французького журналу «La Nature» за 1881 рік
Музей Миколи Бенардоса у Переяславі Хмельницькому.
Лабораторія Бенардоса, відтворена за описом і гравюрою з французького журналу «La Nature» за 1881 рік.
Пам’ятник Миколі Бенардосу у м. Фастові
Бібліографія
Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті». - К.: КИТ, 2007. - 436 с.
Видатні діячі України минулих століть = Outstanding Ukrainian personalities of the past : меморіальний альманах / Нац. проект "Золота книга української еліти", Компанія "Євроімідж", Ін-т історії України НАН України, Товариство "Україна - Світ", Ін-т біографічних досліджень ; Віталій Абліцов [та ін.] ; редкол.: Олександр Шокало (гол. ред.) [та ін.]. - К. : Євроімідж, 2001. - 611 с. : портр., фото, іл.
Видатні постаті України : Біографічний довідник / О. В. Бабкіна, Г. К. Базильчук, Г. Ю. Барчан; Редкол.: Г. В. Щокін, М. Ф. Головатий, В. А. Гайченко. Авт.передм. Борис Олійник ; К.:МАУП, Книжкова палата України, 2004. - 871 с.
Золота книга української еліти = Golden book of Ukrainian elite : інформаційно-іміджевий альманах: у 6 т.: 10 річниці незалежності України присвячується / Нац. проект "Золота книга української еліти"; голова орг. ком. Леонід Кравчук ; кер. проекту Олексій Омельченко ; гол. ред. Оксана Онопрієнко та ін. - К. : Євроімідж. -Т. 1. - 2001. - 569с. : портр., фото, іл
Люди русской науки : очерки о выдающихся деятелях естествознания и техники / под ред. И. В. Кузнецова. - М. : Физматгиз, 1962 – 782с.
Гаврилюк Л. О. Бенардос Микола Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. - Т.1. - К. : Наук. думка, 2003 - 2013. - С. 219
Микола Бенардос у Фастові // Кравченко Н. М., Чиговська Л. Г., Неліна Т. В. Фастівщина. Сторінки історії. (від давнини до 20-х років XX століття). — Фастів: Фастівський державний краєзнавчий музей, 2004. — С. 162—169
Слава і гордість Миколаївщини. 75-річчю утворення Миколаївської області присвячується/ М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. — Миколаїв: Видавець П. М. Шамрай, 2012. — 276с.
Ушаков, Дмитрий Александрович. Великие украинцы/ Дмитрий Ушаков. - Харьков : Фактор, 2008. - 197с.
Царенко, Олег Миколайович. Історія техніки : Навчальний посібник / Олег Царенко. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2007. - 420 с.,іл.
Босько, В. Геніальний винахідник Микола Бенардос : Новоукраїнські знаменитості / В. Босько // Народне слово. - 2012. - 19 липня. - С. 12
Жербін, М. Микола Миколайович Бенардос. До 110-річчя його патенту з електрозварювання/ М.Жербін // Будівництво України. - 1997. - № 4. - С. 45-47 Константинова, С. "Электрогефест" Бенардоса: Бенардос Н.Н. / С. Константинова // Изобретатель и рационализатор. - 2006. - № 7. - С. 20-21 : фото
Малишевський, Ігор. Геній з палати для вбогих: 100 років тому пішов з життя першовідкривач дугового зварювання / І. Малишевський // Вітчизна. - 2005. - № 9-10. - С. 112-115
Малишевский, Игорь. Смерть Бенардоса : 100 лет тому назад ушел из жизни первооткрыватель дуговой сварки / Игорь Малишевский // Зеркало недели. - 2005. - № 37. - С. 12
Web-ресурси
Бенардос Микола Миколайович/ Вікіпедія - https://uk.wikipedia.org/.../Бенардос_Микола_Миколайови...
Бенардос Миколай Николаевич https://ru.wikipedia.org/wiki/Бенардос,_Николай_Николаевич
Пам’яті Миколи Бенардоса присвячується – http://borova.org/pam-yati-mikoli-benardosa-prisvyachuyetsya/
Микола Бенардос – https://www.youtube.com/watch?v=sLcOI-emYBI