Баранович Іван Прокопович
Іван Прокопович Баранович (1783, м. Борзна Чернігівської губ., тепер Чернігівської обл. – 06.04.1852, м-ко Златопілля Чигиринського пов. Київської губ., тепер смт Златопіль Новомиргородського р-ну Кіровоградської обл.) – військовий лікар-хірург, організатор лікарняної польової служби. Кавалер орденів св. Анни 2-го та 3-го ступенів.
Життя і діяльність
Баранович Іван Прокопович народився в сім`ї священника о. Прокопа Барановича. Хлопчик був молодшим сином та рано залишився сиротою. Завдяки Федору Васильовичу Слонецькому (небожу по матері), який на той час був ректором Києво-Могилянської академії, Іван Баранович здобув гарну освіту. Від 19 жовтня 1795 до червня 1805 навчався у Києво-Могилянській Академії по класу філософії. Юнак виявив велику схильність до наук, особливо до іноземних мов та медицини, клас якої «Основи лікарської науки» закінчив 1805 року і був рекомендований до Санкт-Петербурзької медично-хірургічної академії. В Академії Іван Баранович навчався в 1805–1809 роках. Після закінчення в 1809 році академії до 30 травня 1851 року служив військовим лікарем. Спочатку в 1809–1819 роках – молодшим лікарем, потім – старшим лікарем 1-го класу, штаб-лікарем Подільського 36-го полку.
Іван Баранович – учасник Французько-російської війни 1812–1815 роках у складі російських військ, разом з полком брав участь у боях під Смоленськом і Бородіно, у Сілезії, Прусії, Саксонії, Баварії. Добре знаючись на фітотерапії, успішно лікував поранених. Служив в імперських полках: старшим лікарем Ольвіопільського, Борисоглібського, Єлисаветградського, Новомиргородського полків в Україні. 1837–1851 – старший лікар військового шпиталю в містечку Новомиргороді Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Звільнившись з війська за станом здоров'я, переїхав до містечка Златопіль (тепер м. Новомиргород Кіровоградської області). В 1819–1832 роках мав приватну практику у військовому містечку Златопіль. Серед його пацієнтів і друзів – родина Давидових з містечка Кам'янка: генеральша Катерина Давидова та її син, полковник Василь Давидов, що були хрещеними батьками його старших дітей – дочок Надії (1818) і Катерини (1821).
Іван Баранович – активний організатор військово-медичної польової служби. Брав участь у боротьбі з епідеміями холери: 1830–1831 роках - у Чигиринському повіті, 1849 року – в Україні. З 1834 року – колезький асесор, з 1841 – надвірний радник, з 1846 – колезький радник. Кавалер орденів св. Анни II й III ступенів.
Помер і похований у містечку Златопіль.
Бібліографія
Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік: Люди. Події. Факти: історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. - Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2012. - С. 235