Байдебура Павло Андрійович
Павло Андрійович Байдебура (16 лютого (1 березня) 1901 року, с. Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області — 26 січня 1985 року, Донецьк ) — український письменник та журналіст часів Голодомору 1932-1933 рр. Редактор газети «Вуглекоп» (1930-1933), редактор видавництва «Література та мистецтво» (1933-1934). Член Спілки письменників СРСР з 1934 року.
Життя і діяльність
"Очима він ніколи не старів..."
Л. Олифиренко
Народився Павло Байдебура в родині селянина. Вчився в Лебединській агропрофшколі. Учасник грома¬дянської війни з 1922 по 1924 рік, був секретарем сільського ревкому. Після переїзду на Донбас працював на шахті №2 "Краснодон". Тут же почав співпрацювати з донецькими газетами, надсилаючи туди свої вірші та коротенькі оповідання, став активним членом літературного осередку"Забой".
Вже у 1926 році з’являються його перші літературні публікації. У другій половині 20-х років П.А. Байдебура їде до Харкова, де здобуває вищу журналістську освіту, бере активну участь у літературному житті Харкова, тодішній столиці України. У 30-х роках він був одним із керівників письменницьких організацій в Харкові й Одесі. Багато часу приділяв вихованню літературної молоді, беручі активну участь у літературних семінарах та консультаціях письменників-початківців. Після навчання деякий час працював завідуючим відділом культури газети "Харківський пролетар". Далі переїхав до Алчевська, де став редактором багатотиражної шахтарської газети "Вуглекоп". Зустрічі з шахтарями, їх розповіді наштовхнули молодого журналіста на думку написати книгу про людей такої непростої професії. Так з'являються його збірки оповідань "Біля Врубівки" (1931), "На плитах", "Шахта №10" (1932), "Вугільні дні", "За вугілля", "Протест" (1933). Перші оповідання, як і більшість наступних, присвячені шахтарям, донецькому краю. Довоєнна творчість письменника складається з11 збірок.
В часи Великої Вітчизняної війни він був кореспондентом газети "Знамя Родины". Після визволення Донбасу Павло Байдебура повертається на Донеччину, де бере активну участь у відновленні Донецької письменницької організації, яку очолював близько двадцяти років. Певний час був редактором альманаху "Літературний Донбас". Свої найкращі фронтові новели ("Зустріч", "Молитва", "Марія", "Малий Тимко") П.А.Байдебура присвятив боротьбі донбасівців з німецько-фашистськими загарбниками. Одним з перших в українській літературі він прославив героїзм своїх земляків. Про це свідчить і його книга "Земля донецька" (К., 1944), куди ввійшли і згадувані вище оповідання. У колі художніх інтересів письменника були і твори для дітей дошкільного віку. Дитячий світ донецької малечі він майстерно відтворив у невеличких новелах, які були видані в Києві 1960 року під назвою “Як ми шахту будували”. У цій книжці автор зумів пройнятись дитячими почуттями і настроями і показати у художньому осмисленні шахтарський край: його непишну степову красу, неяскраві вулички робітничих селищ, нелегку працю шахтарів. Своєрідними є мова художніх творів Павла Андрійовича, його письменницький стиль. Він писав в основному у жанрах оповідання і повісті, використовуючи надбання рідного слова, відчуваючи себе учнем своїх великих попередників М. Коцюбинського, І. Франка, С. Васильченка. Оповідачем у його творах часто виступає літня людина, колишній шахтар. Провідними у творах П. Байдебури стали образи двох каменів — вугілля й солі — основних багатств того краю. Свого часу критики відзначили, що "оповідання Байдебури занадто нескладні" (О. Селівановський), манера розповіді проста. Але тим і доступні вони читачеві, що змальовують знайомі картини шахтарського селища, близьких людей. "Вдало використовує письменник народні вислови, прислів'я, запам'ятовуються пейзажні картинки та емоційно збагачують його твори" (Є. Волошко). За більш ніж півстолітню літературну діяльність побачили світ понад тридцять книг письменника - романи, збірки оповідань та повістей. Твори Павла Андрійовича Байдебури друкувалися в Донецьку, Харкові, Києві, Москві, а також у США та Канаді. Деякі оповідання входили до шкільних хрестоматій 5 та 6 класів ("Гобелен", "Дружба"). Окремі твори письменника екранізовано (“Тепло його руки”, “Портрет”). За оповіданням “Портрет” у 60-і роки поставлено телеспектакль.
У 1976 році Павлу Андрійовичу Байдебурі було присвоєно звання «Почесний громадянин Донецька».
Помер П.А.Байдебура 26 січня 1985 року. Похований на Мушкетівському кладовищі у Донецьку. Недалеко знаходиться могила критика Андрія Клоччі, з яким письменник прибув після війни на Донбас із завданням від Спілки письменників України відродити літературне життя звільненого від фашистів краю. Упевнено можна сказати, що це завдання письменник виконав з честю і про це яскраво свідчить його натхненне художнє слово.
Ім'ям Павла Байдебури названа одна з вулиць Донецька, започатковану обласну літературну премію, названу його ім'ям. У Донецьку на будинку, в якому жив письменник з 1948 по 1971 рік було встановлено меморіальну дошку. Нагороджений орденом Дружби народів, орденом Знак Пошани, двома орденами Трудового Червоного Прапора і медалями.
Пам’ять
Павло Андрійович Байдебура
1976 р. Павло Байдебура став почесним громадянином м. Донецька
2011 р. Юрій Байдебура з книгою споминів про батька П.А. Байдебуру
Донецьк, меморіальна дошка на будинку, в якому жив письменник з 1948 по 1971 рік
Обкладинка персональної пам’ятки до "Його доля - Донбас", зроблену до 110-річчя від дня народження Павла Андрійовича Байдебури Добропільською ЦБС
Бібліографія
Основні видання творів П.А. Байдебури
Вибрані твори. Спогади письменника. Дослідження творчості -.Донецьк:Східний видавничий дім, 2001.-219 с.
Павло Байдебура // Антологія українського оповідання : в 4-х т. Т.4 / за ред. С.А. Крижанівського; ред. колегія: О.І.Білецький, О.Є.Засенко, Л.М.Новиченко, С.А. Крижанівський. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960. – 774 с.
Були у Леніна: оповідання. - [2-е вид./ худож. Г.В. Жуков]. -Донецьк: Донбас, 1969. - 71 с: іл.
Вогонь землі: роман, оповідання / [вступ, ст. Є.М. Волошко. Двічі ювілейний] - Донецьк: Донбас, 1981. - 350 с, 1 л. Портр.
Вогонь землі: роман, оповідання / [худож. О.Є.Ніколаєць]. - К.: Дніпро, 1979.-493 с.
Гобелен: новели. - К.: Держлітвидав, 1940. - 111с.
Зелене полум'я: оповідання та повісті. - Донецьк: Донбас, 1970. -274 с, 1 л. портр. - [Клоччя Л., Його пісня - край донецький. - С. 275-279].
Земля донецька: новели / [худож. Н.Брязкун]. - К.: Держлітвидав, 1944. - 42 с.
Іскри гніву: повісті / [худож. І.П. Макарова]. - К.: Рад. письменник, 1974. - 282 с: іл,
Искры гнева: роман, рассказы / [авториз. пер. с укр. В.Ямпольского]. - М.: Сов. писатель, 1980. - 431 с.
Його романтика: зб. оповідань. - Донецьк: Кн. вид-во, 1963. - 171 с
Зустріч [Текст] : Повість та оповідання / Павло Байдебура. - К. : Дніпро, 1969. - 272 с. : іл
Кривою дорогою: оповідання. - Сталіно: Кн. вид-во, 1959. - ЗО с: іл.
Молодий заспів: оповідання / [худож. А.Л.Лукін]. - Сталіно: Кн. вид-во, 1961. - 213 с.
На оновленій землі: [повісті]. - К.: Держлітвидав, 1938. - 35 с.
На степовому розгоні: повісті. - Донецьк: Донбас, 1976. - 311 с: іл., 1 л. Портр.
Оповідання про друзів. - К.: Держлітвидав УРСР, 1959. - 215 с. -[біогр. довідка. - С. 214].
Рідні горизонти [Текст] : оповідання / Павло Байдебура, 1947. - 136 с.
Таємниця степового шурфу: повість для серед. шкіл. віку / [передм. В. Соколова. Слово про старшого друга; мал. О. Губова]. - К.: Веселка, 1976.- 142 с: іл.
Утренние зарницы: рассказы / [пер. с укр. В.А. Ямпольского]. -Донецк: Донбас, 1989. - 142 с.
Шахтарські посланці: оповідання. - Сталіно: Кн. вид-во, 1960. -35 с.
Література про життя і творчість
Байдебура П.А. // Українська літературна енциклопедія. - К., 1988. -Т.1.-С. 112.
Байдебура Павло Андрійович // Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник / авт.-упор. В.К. Коваль, В.П. Павловська. – К.: Рад. Письменник, 1981. – 327 с.
Байдебура Ю.П. Спогади про «співця землі донецької» // Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2006 рік / Донец. ОУНБ ім. Н.К. Крупської; уклад. І.В. Гайдишева. – Донецьк: Східний вид. дім, 2005. – С. 63-66.
Замковой В.П. Байдебура Павел Андреевич // Замковой В.П. Артемовский литературньш цех. - Артемовск, 1993. - С. 161-164.
Романько В.І. Павло Андрійович Байдебура (1901-1985) // Романько В.І. Література рідного краю. - Донецьк, 1995. - С. 31-36.
Невтомний трудівник: 95 років від дня народження П.А. Байдебури (1901-1985) // Знаменні і пам'ятні дати Донецької області в 1996 році: бібліогр. довідник. - Донецьк, 1995. - С. 45-50.
Олифиренко Л. "Очима він ніколи не старів..." // Первая линия. -1996.-15 марта.
Шевченко Е. Его судьба - Донбасс // Вечерний. Донецк. -1996. - 2 марта.
Павло Байдебура. Прозаїк // Письменники Донеччини: довідник / упоряд. І.О. Білий, С.В. Жуковський. – Донецьк: Національна Спілка письменників України, журнал «Донбас», 2005. – 428 с.
Федорчук М. Павло Байдебура // Письменники Радянської України : літ.-крит. нариси. – К.: Рад. Письменник, 1981. – 246 с.
Соколов, Віктор. Місце зустрічі - під кленом... [Текст] : (До 100-іччя від дня народження Павла Байдебури) / Віктор Соколов // Літературна Україна. - 2001. - 15 березня. - С. 3
Бабенко Олег Він славив свій народ [Текст] : минуло 100 років від дня народження Павла Байдебури / Олег Бабенко, Оксана Бабенко // Кіровоградська правда. - 2002. - 15 січня. - С. 3
Буш Л. Талант без терміну давності [Текст] : До 100-річчя з дня народження Павла Байдебури. Донецькою обласною організацією Національної спілки письменників України засновано премію, що носить його ім"я. Лауреати премії: Іван Мельниченко, Павло Кущ, Оксана Кожем"яка / Буш Л. // День. - 2001. - 4 квітня. - С. 3
Web-ресурси
Письменники Донеччини. Павло Андрійович Байдебура http://www.donbaslit.skif.net/Suchasniy/Donechina.html#1.
«Співець землі Донецької» http://dobrobiblio.ucoz.ru/publ/nashi_izdanija/bibliograficheskie/do_110_richchja_vid_dnja_narodzhennja_pavla_bajdeburi/22-1-0-165
«Донецкие новости» - «100 известных донецких» http://dnews.donetsk.ua/publications/100donetsk
Павло Байдебура ТАК БУДЕ. Оповідання http://litmisto.org.ua/?p=10513
У Байдебуры была другая фамилия и цветочная любовь http://donbass.ua/news/culture/literature/2011/03/01/u-baidebury-byla-drugaja-familija-i-cvetochnaja-ljubov.html