Попов Леонід Іванович
Леонід Іванович Попов (31 серпня 1945 року) - український космонавт, двічі Герой Радянського Союзу.
Життя і діяльність
Народився Леонід Попов 31 серпня 1945 року в місті Олександрія Кіровоградської області в сім'ї службовця. Після закінчення середньої школи працював слюсарем-електромонтажником на електромеханічному заводі. У Радянській Армії з 1964 року. В 1968 році закінчив Чернігівське вище військово-авіаційне училище льотчиків. Служив льотчиком-винищувачем в стройових частинах ВПС СРСР.
У 1970 році зарахований до загону радянських космонавтів.
Пройшов повний курс загальнокосмічної підготовки та підготовки до космічних польотів на космічних кораблях типу "Союз" і орбітальних станціях типу "Салют". У 1976 році закінчив Військово-повітряну академію імені Ю. О. Гагаріна.
Здійснив три польоти в космос як командир корабля і пілотованих орбітальних комплексів.
Перший політ - з 9 квітня по 11 жовтня 1980 спільно з бортінженером Валерієм Вікторовичем Рюміним на космічному кораблі "Союз-35" і орбітальній станції "Салют-6". За час 185-добового польоту на борту орбітальної станції "Салют-6" побували чотири експедиції, три з яких - міжнародні екіпажі (за участю космонавтів Угорщини, В'єтнаму, Куби). Здійснив стикування з вантажними космічними кораблями: "Прогрес-8", "Прогрес-9", "Прогрес-10". Повернення на Землю - на космічному кораблі "Союз-37".
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 жовтня 1980 року за мужність і героїзм, проявлені в цьому польоті, підполковнику Леоніду Івановичу Попову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка". На честь цього польоту створена поштова марка.
З 14 до 22 травня 1981 р. полковник Попов Л. І. очолював політ радянсько-румунського міжнародного екіпажу спільно з космонавтом-дослідником, громадянином Соціалістичної Республіки Румунія Думітру Прунаріу на космічному кораблі "Союз-40" і орбітальному науково-дослідному комплексі "Салют-6" - "Союз Т-4" - "Союз-40".
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 травня 1981 року за успішне здійснення космічного польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Леонід Іванович Попов нагороджений другою медаллю "Золота Зірка". Третій космічний політ, спільно з бортінженером Олександром Олександровичем Серебровим і космонавтом-дослідником Світланою Євгенівною Савицькою, Л. І. Попов здійснив з 19 по 27 серпня 1982 року на космічному кораблі "Союз Т-7" і орбітальному науково-дослідному комплексі "Салют-7" - "Союз Т-5" - "Союз Т-7".
Завершивши польоти в космос, з 1982 по 1987 рр. полковник Попов був інструктором-космонавтом Центру підготовки космонавтів імені Ю. О. Гагаріна.
Відрахований із загону космонавтів 13 червня 1987 у зв'язку зі вступом до Військової академії Генерального штабу. 15 жовтня 1990 полковнику Попову Л. І. присвоєно військове звання "генерал-майор авіації". З 24 червня 1989 служив начальником 4-го управління Головного управління озброєнь ВПС Міністерства оборони СРСР (з 1992 року - Російської Федерації). З 22 липня 1993 року - начальник 3-го управління Головного управління замовлень і поставок авіаційної техніки і озброєнь ВПС. 11 листопада 1995 наказом Міністра оборони РФ № 01712 звільнений у запас за віком. Л. Попов свого часу обирався депутатом Верховної Ради СРСР 11 скликання, очолював Правління товариства "Росія-Румунія".
Леонід Іванович одружений. Має двох дітей. Живе в Москві.
Космонавту в його рідному місті Олександрія було встановлено пам'ятник на площі, названій на його честь.
Також бюст Героя встановлений на території Чернігівського ВВАУЛ.
Нагороди та звання
• Двічі Герой Радянського Союзу (1980, 1981).
• Три ордени Леніна (1980, 1981, 1982)
• Герой Угорської Народної Республіки (1980).
• Герой Праці Соціалістичної Республіки В'єтнам (1980).
• Герой Республіки Куба (1980).
• Герой Соціалістичної Республіки Румунія (1981).
• Заслужений майстер спорту СРСР.
• Льотчик-космонавт СРСР
• Державна премія України (1982).
• Почесний громадянин м. Олександрія.
Також нагороджений десятьма ювілейними медалями.
Бібліографія
Ганоцький, В. Крила виростають на землі [Текст] /В. Ганоцький // Народне слово. - 2005. - 9 квітня. - С. 2.
Кондырева, Т.Ф. Гордость Александрии [Текст] / Т.Ф. Кондырева // Олександрійські відомості. - 2001. - 30 серпня. - С. 2.
Кохан, А. Жизнь после космоса [Текст] / А. Кохан // Украина-центр. - 2006. - 7 июля. - С. 6.
Кохан, А. Дом космонавта [Текст]: Земляки / А.Кохан // Олександрійські відомості. - 2006. - 9 листопада. - С. 2.
Остапова, О. Шануємо земляка [Текст] / О.Остапова // Вільне слово. - 2000. - 7 квітня. - С. 1.
Саржевський, А. Зоряний слід на землі [Текст] / А. Саржевський // Кіровоградська правда. - 2010. - 31 серпня. - С. 6
Цапюк, Степан Кирилович. Олександрія вчора, сьогодні, завтра: нариси з історії нашого краю / Степан Цапюк, Василь Петленко. - Олександрія: [б. и.], 2004. - 120 с. : іл. - Бібліогр.: с. 118.
Цибульський, М. Хто ж знав, що він стане космонавтом? [Текст] / М. Цибульський // Кіровоградська правда. - 2002. - 16 листопада. - С. 4.