Дмитрян Ганна Михайлівна

Ганна Михайлівна Дмитрян

Дата народження — 1843
Місце народження — м. Новомиргород, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Дата смерті — 13.01.1913
Місце смерті — м. Бобринець, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія
Місце поховання — м. Бобринець, православний храм Св. Пантелеймона

Ганна Михайлівна Дмитрян (1843, м. Новомиргород, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія – 13 січня 1913, м. Бобринець, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія) – видатна місцева меценатка. Завдяки її сприянню були побудовані дві лікарні – у Єлисаветграді й Новомиргороді та Вознесенський собор у Бобринці, а також кілька матеріальних пам’яток області.

Життя і діяльність

Її до цього кроку сподвигло не честолюбство,
а благородний порив люблячого серця та глибоке
усвідомлення необхідності допомоги бідним,
бажання творити добро і милосердя.
П. Ревуцький

Ганна Дмитрян народилася 1843 року в місті Новомиргород Єлисаветградського повіту Херсонської губернії в родині багатого купця Михайла Мартакі, грека за походженням. Юність дівчина провела в Новомиргороді. Коли їй виповнилося 20 років, вона вийшла заміж за Афанасія Дмитряна. Афанасій Федорович також мав грецьке походження, як і батько Ганни. Він був діловим партнером старого Мартакі, й за віком на тридцять років старший за дружину. Явище звичайне в грецьких родинах. Відомо, що ця діаспора завжди прагнула до неподільності й примноження родових багатств, тому й одружувалися виключно за своєю національною ознакою. Шлюб тривав понад двадцять років, а в 1884 р., на 41-му році життя, Ганна Михайлівна овдовіла. Невдовзі нова втрата підкосила жінку: померла від сухот (за іншими джерелами – від холери) її донька.

Глибока віра в Бога спрямувала Ганну Дмитрян на шлях доброчинності. Отримавши від чоловіка та батька спадщину, вона зайнялася благодійною діяльністю. У 1886-1889 рр. Ганна Михайлівна завершує розпочате будівництво оригінального православного храму Св. Пантелеймона в Бобринці. Унікальність його в тому, що одношатровий велетень був оздоблений гарними голубими кахлями з кераміки (мюдівської глини), виготовленими бобринецькими спеціалістами (майстер Ф. Л. Гоц), та розписані рідким розчином золота. Іконостас, притворне оздоблення церкви були виконані з фарфору та кипарисового дерева у старовізантійському стилі, а розписували їх монахи Києво-Печерської Лаври в 1886-1888 роках.

Місцевий дослідник історії краю Микола Криворучко стверджує, що на фото, яке йому передали старожили Бобринця, зображена саме церква Святого Пантелеймона, або, як її називали в народі, Дмитрянська.

Церква св. Пантелеймона (Дмитрянська),
що була зруйнована у 1932 році

Старожили переповідають, що коли «совєти» хотіли зруйнувати церкву, підірвавши її, вона піднялася в повітря і знову стала на своє місце. Ніщо не могло зруйнувати визначну пам’ятку. Її розібрали по цеглині в 1939 році... У місцевому музеї зберігся лише фрагмент цієї прекрасної будівлі. На її місці згодом спорудили будинок культури «Комінтерн», який в 90-х роках теж знищили.

У 1904 році в Єлисаветграді, по вулиці Костельній, що поблизу вокзалу та за двісті метрів від особняка пані Ганни Дмитрян, було зведено лікарню Товариства Червоного Хреста й названо (в пам’ять її померлої доньки) іменем Святої Анни. На урочистих закладинах, за традицією, котлован освятили церковні чини. Ганна Михайлівна кинула під наріжний камінь пару жмень золотих і срібних монет та поклала кілька цеглин у куті.

На будівництво лікарні були заготовлені найкращі матеріали: високоякісна цегла й дерево, найцінніший камінь, теракотові плити. Ганна Михайлівна брала активну участь у плануванні будівлі: вносила зміни і доповнення до проєкту, наголошуючи на зведенні окремого житла для лікарів. Вона пропонувала розбити сквер із алеями, які б освітлювались в нічний час електричними ліхтарями, ініціювала спорудження фонтану, який, крім естетичної функції, слугував ще й велетенським кондиціонером. Навіть незважаючи на помітне збільшення вартості об’єкту, меценатка наполягла, аби на підлозі лікарняних палат поверх теракотової плитки, за проєктом, постелили дубовий паркет, що, зрозуміло, неабияк покращувало тепловий режим. Коли постала проблема з утепленням труб водяного опалення, Ганна Михайлівна вибрала з кількох способів найякісніший і найдорожчий – з використанням азбестового тіста.

На поміч собі Г. М. Дмитрян запросила лікаря Єлисаветградської земської лікарні О.А. Юцевича, котрий повинен був стежити за виконанням усіх санітарних вимог, облаштовувати операційну залу, виписувати меблі й інструментарій, давати поради стосовно освітлення та дезінфекції. Менше ніж за два роки лікарня була освячена і відкрита. Така поспішність будівництва пояснюється тим, що йшла російсько-японська війна і тисячі поранених потребували термінової медичної допомоги. Ганна Михайлівна особисто через уповноваженого зв’язалася з контр-адміралом Кознаковим і дала згоду на утримання в лікарні ще додатково 100 ліжок для поранених воїнів.

За доброчинність Херсонський губернатор нагородив Ганну Дмитрян знаком ордена І ступеня Російського Товариства Червоного Хреста, а П. Ревуцький вручив їй диплом почесної опікунки лікарні Червоного Хреста в Єлисаветграді.

Слід відзначити, що щира повага й довіра Ганни Дмитрян до талановитого місцевого архітектора Якова Паученка і понад десятилітня співпраця принесли добрі плоди, бо, окрім єлисаветградської лікарні, зведено подібну і в Новомиргороді.

Лікарню для народу «Цегляне диво» або «Палац для хворих» було відкрито 1912 року. В ній безкоштовно лікували та харчували хворих – мешканців міста й навколишніх сіл.

До працівників своїх установ жінка ставилася з великою пошаною. Наприклад, вибираючи головного лікаря в Новомиргород, Дмитрян їздила до Києва, аби дізнатися про кращих студентів-медиків університету Святого Володимира. Їй назвали двох-трьох випускників, яких залишали при кафедрах для підготовки в професуру. Ганна Михайлівна звернула увагу на одного з них на прізвище Кміта і запропонувала йому їхати у глибинку лікарем. Молодий чоловік відповів, що має одержати значну стипендію для подальшого навчання в Києві. Тоді Дмитрян пообіцяла щомісячну зарплатню втричі більшу за ту стипендію. Прибувши на місце, лікар Кміта оглянув побудований для нього будинок, лікарню і вмить забув про Київ та професуру.

До 300-річчя панування імператорського роду Романових Ганна Михайлівна бере участь у фінансуванні будівництва в Бобринці. Саме там, за проєктом архітектора Я.В. Паученка, який копіював Київський Володимирський собор, був зведений величний трьохшатровий Вознесенський. Це було в 1912 р. За кошти Г. Дмитрян при цьому соборі будувалися церковно-приходське училище і гуртожиток для причту (священників, дяків, вікаріїв). По тому її благодійницька діяльність спрямовується на забезпечення населення медичною допомогою. У Бобринецьку та Витязівську лікарні було вкладено 50 тисяч золотих карбованців готівкою.

На схилі життя Ганна Михайлівна залишила заповіт, в якому потурбувалася й про своїх сестер, племінників, онуків, поклавши на їхні банківські рахунки чимало грошей.

Померла Ганна Дмитрян 13 січня 1913 року на 70-му році життя від раку шлунка. За заповітом поховали її в родинному склепі, який було споруджено під зведеним її коштом собором Св. Пантелеймона.

Вшановуючи пам’ять своєї опікунки, працівники лікарні св. Анни замовили для неї молебень і помістили в газеті «Голос Юга» некролог: «Больница св. Анны извещает о кончине своей благотворительницы, учредительницы и пожизненной попечительницы – А. М. Дмитрян...».

Щороку в січні, аж до революції 1917 р., на честь Ганни Михайлівни служили молебен у Ковалівській церкві м. Єлисаветграда та в Св. Пантелеймонівському храмі у Бобринці; роздавали милостиню, лікували немічних та хворих.

Пам’ять

У 2016 році Розпорядженням Кіровоградського міського голови від 19.02.2016 р. № 24 вулицю Щорса перейменували на честь меценатки Ганни Дмитрян.

У липні 2018 року пам’ять видатної благодійниці вшанували встановленням барельєфу на старому корпусі лікарні Святої Анни.

Фотогалерея

Будинок, в якому Ганна Дмитрян проживала в Єлисаветграді
Будинок головного лікара в Новомиргороді, побудований на кошти Ганни Дмитрян
Лікарня в Новомиргороді, побудована на кошти Ганни Дмитрян
Лікарня Святої Анни, побудована за сприяння Ганни Дмитрян

Перлина Бобринця – Вознесенський храм
Фонтан і частина фасаду лікарні Святої Анни
Барельєф на старому корпусі лікарні Святої Анни

Бібліографія

Багацький Л. Таємниці роду Мартакі / Л. Багацький // Народне слово. – 2009. – 28 липня. – С. 6

Багацький Л. Більшовик Петровський: таємниці зрілого віку / Л. Багацький // Кіровоградська правда. – 2011. – 1 лютого. – С. 6

Багацький Л. Про собори, лікарні та Ганну Дмитрян / Л. Багацький // Кіровоградська правда. – 2010. – 11 червня. – С. 9

Багацький Л. Секрети дитинства більшовика Петровського / Л. Багацький // Кіровоградська правда. – 2010. – 19 жовтня. – С. 6

Барвінок Світлана. На фасаді лікарні Святої Анни з’явився барельєф її засновниці / Світлана Барвінок // Первая городская газета. – 2018. – 12 июля. – С. 1 : фот. кол.

Босько В. Анна Дмитрян : Лікарня Святої Анни (165 років від дня народження) // Босько, Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. – Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 30-32

Встановлять меморіальну дошку Ганні Дмитрян // 21-й канал. – 2018. – 26 квітня. – С. 18

Діброва Д. Цегляне диво / Д. Діброва // Новомиргородщина. – 2009. – 16 січня. – С. 1, 6

Карасьова Н. Лікарня святої Анни Червоного Хреста / Н. Карасьова // Елисаветградские ведомости. – 2003. – 21 марта. – С. 7

Козак Я. Кіровоград мусить зберегти історичний центр: Чию ж пам’ять вшановувати? / Я. Козак // Кіровоградська правда. – 2012. – 24 січня. – С. 3: фото

Лашкул Г. Анна Михайлівна Дмитрян: Мати. Меценат. Зодчий. Знакові постаті краю / Г. Лашкул // Честь хлібороба. – 2006. – 7 січня. – С. 2

Лашкул Г. Загадки Бобринеччини / Г. Лашкул // Честь хлібороба. – 2008. – 27 вересня. – С. 8; Честь хлібороба. – 2009. –1 січня. – С. 4

Леус І. Анна, яку називали святою / І. Леус // Честь хлібороба. – 2009. – 10 листопада. – С. 3

Леус І. Пам’ятаймо минувшину степу: Бобринецькій лікарні – 130 років / І. Леус // Честь хлібороба. – 2005. – 29 листопада. – С. 2

Лікарня Святої Анни // На крилах милосердя : науково-популярне видання / Кіровоградський мед. коледж ім. Є. Й. Мухіна ; упор.: С. О. Бондарь, С. С. Присяжнюк. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018. – 144 с. : фото. кол. – С. 20-21 Матівос Юрій Миколайович. Ганна Дмитрян // З іменем Святого Луки. Історія незвичайного медичного закладу та його людей / Ю. М. Матівос. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2019. – 365 с. : фотокол. – С. 16-31 Могилюк В. В. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам’ять про щедру жінку?: Пологовому будинку № 2 імені Святої Анни – 100! / В. Могилюк // Вечірня газета. – 2004. – 19 березня. – С. 5

Могилюк В. Віхи становлення медицини степової столиці / В. Могилюк, Ю. Тютюшкін // Народне слово. – 2009. – 3 лютого. – С. 6-7

Несен А. Будинок, де народилося чимало мешканців міста: Єлисаветграду – 250 / А. Несен // Елисаветградские ведомости. – 2004. – 5 марта. – С. 1,4

Сидоренко П. І. Лікарня Святої Анни // Сидоренко Петро Іванович. Медична освіта на Кіровоградщині : сторінки історії / Петро Сидоренко, Світлана Присяжнюк. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2008. – 158,[2] с. : фото, іл. – С. 53-56

Степанова, Ольга. Анна Дмитрян : все лучшее – Елисаветграду / Ольга Степанова // Украина-Центр. – 2018. – 12 июля. – С. 1 : фото

У Кропивницьку з’явився барельєф на честь Ганни Дмитрян // Нова газета. – 2018. – 12 липня. – С. 11