Ястребов Володимир Миколайович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Володимир Миколайович Ястребов

народився — 6.07.1855
місце народження — с. Крива Лука, Самарська губернія
дата смерті — 21.02.1898
місце смерті — м. Херсон
місце поховання — Херсонський цвинтар

Володимир Миколайович Ястребов (6 липня (18 липня за старим стилем) 1855 — 21 грудня 1898 (2 січня 1899 за старим стилем) – історик, етнограф, археолог, краєзнавець, дослідник старожитностей Єлисаветградщини (сучасної Кіровоградщини).


Повага до минулого - ось межа,
що відрізняє освіченість від дикості.
О. С. Пушкін

Зміст

Життя і діяльність

Володимир Ястребов народився 6 липня 1855 р. у селі Крива Лука Самарської губернії у родині священика. Мати померла, коли хлопцеві було кілька років. Батько, пригнічений раннім удівством, скінчив життя божевільним. Участь у вихованні хлопчика взяли на себе бабуся та няня. З останньою він і вирушив у дев’ятирічному віці до дядька в Самару, де вступив до першого класу класичної гімназії. У 1872 р. після закінчення гімназії пішов навчатися на історичний відділ історико-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі. Його науковими наставниками в університеті були відомі вчені: В.І. Григорович, Ф.К. Брун, Р.В. Орбинський, Ф.І. Успенський, О.І. Маркевич. Навчання в одному з провідних вузів Російської імперії дарує Володимиру спілкування з професорами, відкриває можливість працювати з багатими книжковими фондами приморського міста. Викладач О.І. Маркевич згадує: «Приблизно 1874 року в мене з’явився молоденький студент, невеличкого зросту, не дуже гарний, з темним обличчям, в окулярах, але обличчя його було таке виразне і освітлювалося таким приємним усміхом, що любо було дивитися на нього. Відтоді він часто приходив до мене, брав багато книжок і читав їх з захопленням. Я приголубив юнака, часто затримував його в себе, говорив з ним і впевнився, що він надзвичайно серйозно ставиться до своєї праці».

У 1876 р. В. Ястребов закінчив університет і отримав призначення на посаду викладача історії в Єлисаветградську громадську дівочу гімназію. В місті він зблизився з В.І. Григоровичем, який після відставки восени 1876 р. переїхав до Єлисаветграда і викладав у земському реальному училищі.

Після необережних слів, сказаних у грудні 1876 р. на урочистостях з нагоди 100-річчя від дня народження імператора Олександра І, Володимир Ястребов мусив піти з громадської дівочої гімназії. Деякий час він викладав у приватній дівочій гімназії Е.Ф. Кодієвої, врешті перейшов до земського вищого реального училища. У 1877 році в Новоросійському університеті Ястребов був затверджений кандидатом історії, захистивши дисертацію «Хрестовий похід Фрідріха ІІ», яку починав писати в Одесі, а закінчив у Єлисаветграді. В.М. Ястребов дуже відповідально ставився до викладацької діяльності, ретельно готувався до уроків, наполегливо продовжував займатися історичними дослідженнями, захоплювався археологією та етнографією. Для забезпечення предметності та наочності в навчальному процесі земське реальне училище мало міцну матеріальну базу: багату бібліотеку, фізичний кабінет, хімічну лабораторію та кабінет природничої історії. Саме до нього молодий вчений передавав предмети археології та етнографії, зібрані ним під час історичних мандрівок по території Єлисаветградського повіту.

В 1882 р. Єлисаветградське земське реальне училище, яке фактично було приватним семикласним училищем 1-го розряду, зрівнялося у правах і програмах з державними реальними училищами. Згідно з міністерським статутом реальні училища мали так звані історико-географічні музеї, власне, це були кабінети навчального приладдя для викладання історії та географії. В.М. Ястребов став завідувачем такого кабінету, але завдяки своїй завзятості, копіткій пошуковій та дослідницькій роботі дійсно підняв його до рівня справжнього музею.

Історико-географічний музей, яким на той час завідував Ястребов, складався з невеликої колекції старожитностей. До неї належали 270 монет і медалей, 57 документів, рукописна карта Єлисаветградської провінції ХVІІ ст., 3 кам’яні молотки і цінне зібрання предметів скіфської епохи з кургану біля села Мартоноша. В 1884 р., з дозволу правління училища, В.М. Ястребов експонував колекцію на ІV Археологічному з’їзді, що проходив в Одесі. Її було відзначено делегатами і головою з’їзду О.С. Уваровим як дуже рідкісну й цікаву. Вважаючи, що оригінальні предмети та старовинні речі пробуджують допитливість у молоді і прищеплюють вихованцям любов до Батьківщини не менш від інших наочних посібників, Ястребов бажав по можливості врятувати від загибелі й невідомості такі пам’ятки. Тож вся його робота на посаді завідуючого музеєм була спрямована на збирання, збереження та пропагування колекції. За три роки завідування Володимира Миколайовича музей поповнився 270 предметами, яких на 1886 рік стало вже 612. Серед археологічних надходжень особливої уваги заслуговували кам’яні статуї (результат розкопок курганів скіфської епохи), які сьогодні прикрашають міський сквер поблизу музею. Крім того, колекція поповнилася 53 предметами прикрас давнього слов’янського племені дреговичів. Архівна група – документами, скріпленими власноручними підписами Єлизавети Петрівни і Катерини ІІ, імператора Олександра І, засновника Нової Сербії генерала І.С. Хорвата, французьких королів Генріха ІV і Людовіка ХVІ. Отже, робота з розширення музейної колекції велася цілеспрямовано. Предмети старожитностей надходили до музею шляхом пожертвувань. А з 1887 року почали виділялися кошти на розкопки, які проводив В. Ястребов. Таким чином, музей навчальних посібників під керівництвом вченого і ентузіаста В.М. Ястребова значно розширився: було створено два нових відділи – археології і етнографії.

Зібрані Володимиром Миколайовичем у північних повітах Херсонської губернії етнографічні матеріали відображали історико-етнічну карту цього регіону, яка сформувалася протягом спільного сторічного проживання різних народів. Дослідник дійшов висновку, що це відбилося і на змісті української усної народної творчості, додавши до неї нові елементи. Особливу увагу він приділяв вивченню прізвищ краю. На Єлисаветградщині та Олександрійщині він записав майже 400 прізвищ з поясненням їх походження, систематизувавши за внутрішнім зв’язком з особистим і громадським селянським життям. У 1893 році вийшла стаття «Малорусские прозвища Херсонской губернии». В ній автор пояснює значення прізвищ для вивчення мови, розповідає про обставини цього, наводить приклади використання їх у топографічних назвах, приказках, прислів’ях, дитячих піснях.

Ястребов зібрав цікаві відомості про писанки. Зокрема, у згадуваних «Материалах по этнографии Новороссийского края…» він використав багато візерунків болгарських писанок: гребінь, клинці, повна ружа тощо. До речі, позитивну оцінку «Матеріалам…» дав відомий дослідник М. Сумцов: «Взагалі, у збірнику видно редакторську руку, дбайливість про розпорядок і систему, уважне ставлення до інтересів науки і читача». З іншого боку, відомий український етнограф В. Гнатюк критично оцінив спроби виокремлення корінного населення степової України в особливий «новоросійський» тип російського народу. Додамо, що В. Ястребов листувався ще з одним збирачем зразків українського народознавства — Ф. Вовком.

Володимир Ястребов провів велику кількість археологічних розкопок. Їх наслідки він оприлюднює в «Опыте топографического исследования древностей Херсонской губернии».

Оцінкою внеску науковця в дослідження давнини на землях Центральної України стало обрання його членом-кореспондентом Московського археологічного товариства (1885 р.), Одеського товариства історії і старожитностей (1887 р., з 1893 – дійсним членом), Історико-філологічного товариства Новоросійського університету (1892 р.), членом-кореспондентом Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії (1894 р.), співробітником Петербурзької археологічної комісії тощо.

Авторитет В.М.Ястребова в археології був настільки значним, що голова Імператорської археологічної комісії граф О.О. Бобринський у 1888 р. попросив його очолити археологічні розкопки стародавнього могильника за 12 верст від Тамбова. Після цієї експедиції, результатом якої стала монографія «Лядинскій и Томниковскій могильники Тамбовской губерніи», В.М. Ястребов постійно співпрацював з комісією і брав участь у розкопках на Херсонщині, Катеринославщині й навіть в області Війська Донського. Результати цієї роботи відображені у наукових звітах і статтях ученого, але основною його археологічною працею став «Опытъ топографическаго исследованія древностей Херсонской губерніи», виданий в Одесі 1894 р. У тому ж році в Одесі вийшов головний етнографічний твір – «Материалы по этнографіи Новороссиійскаго края». Археологічні, етнографічні та історичні праці В.М. Ястребова публікувалися в Москві, Петербурзі, Києві, Херсоні, Одесі, Єлисаветграді, Львові, Парижі.

Багатогранна наукова діяльність земського вчителя стала феноменом провінційного життя і яскравим зразком духовного подвигу. Ще за життя прийшло до Володимира Ястребова визнання. Він став визначним науковцем і викладачем, професійним керівником музею, активним громадським діячем. В.Ястребов користувався великою любов’ю і пошаною у дітей. У дні шкільних канікул проводив екскурсії з учнями визначними місцями держави: Київ, Москва, Петербург, Крим...

Останню поїздку по заповідних місцях Криму довелося перервати у зв’язку з хворобою Володимира Миколайовича, яка виявилася невиліковною. У першій половині 1897 навчального року В.М. Ястребов уроків уже не давав, а в другій — вийшов у відставку. 21 грудня 1898 року Володимир Миколайович Ястребов помер.


Пам’ять

На вшанування пам’яті Володимира Ястребова на Кіровоградщині заснована обласна краєзнавча премія, що надається за помітні здобутки у сфері історії, етнології і культури краю.

Бібліографія

Босий, Олександр. Дослідник степової України / О. Босий, Л. Боса // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 3. - С. 105-109: іл.

Босько В. Єлисаветградське благодійне товариство поширення грамотності й ремесел (1873 - 1914) / В. Босько // Вечірня газета. - 2010. - 17 липня. - С. 7; Вечірня газета. - 2010. - 23 липня. - С. 7

Бракер Н. Володимир Миколайович Ястребов: До тридцятих роковин смерті / Н. Бракер // Єлисавет. - 1992. - 20 травня. - С. 3

Владимир Николаевич Ястребов: Некролог // Киевская старина. - 1899. - № 10 . - С. 121-126

Карповець Н. Листування В.Ястребова і Ф.Вовка / Н.Карповець // Берегиня. - 1997. - № 1-2. - С. 110-126

Кривенко В. Зникаючі сліди історії / В. Кривенко // Народне слово. - 2012. - 29 березня. - С. 14: фото

Лісниченко Ю. Чужий по крові, та рідний за духом: До 150-річчя Володимира Ястребова / Ю.Лісниченко // Вечірня газета. - 2005. - 5 серпня. - С. 9

Лутай О. Літопис землі / О. Лутай // Сільське життя. - 2010. - 10 лютого. - С. 2

Любарський Р. Ястребовські читання. Перші. Міжнародні / Р. Любарський // Народне слово. - 2011. - 27 жовтня. - С. 10

Марікуца О. Кіровоград / О. Марікуца // Народне слово. - 2005. - 8 грудня. - С. 1

Ніколаєвський В. Патріот степового краю / В. Ніколаєвський // 21-й канал. - 2012. - 27 вересня. - С. 22

Осанна воскресінню в мистецьких творах // Вечірня газета. - 2011. - 22 квітня. - С. 8

Орел С. Зберегти пам'ять - найголовніше / С. Орел // Вечірня газета. - 2004. - 21 травня. - С. 3

Орел С. Чарівний меч Володимира Ястребова / С. Орел // Народне слово. - 2005. - 16 серпня. - С. 3

Постаті // Народне слово. - 2004. - 18 вересня. - С. 3

«Реалка» у зв'язках народів-сусідів: Рік Польщі в Україні // Вечірня газета. - 2004. - 9 липня. - С. 7

Рекомендації Міжнародної конференції "Центральна Україна як історико-культурний феномен" // Народне слово. - 1993. - 23 жовтня. - С. 1

Рибалко Павло. Писанка любові й багатства / Павло Рибалко // Кіровоградська правда. - 2000. - 13 січня. - С. 3

Сіренко С. Він досліджував і наш край / Сіренко С. // Маловисківські вісті. - 2005. - 13 липня. - С. 3

Український музей при навчальному закладі: історія і сучасність. Матеріали обласної науково-методичної конференції / Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогчіної освіти ім. В. Сухомлинського; ред.: Л. А. Гайда. - Кіровоград, 2008. - 147,[1] с

Френчко Л. Владимир Ястребов / Л. Френчко // Ведомости Плюс. - 2005. - 16 декабря. - С. 8: фото; 23 декабря. - С. 8

Френчко Л. Знаменитости степной столицы / Френчко Л. // Ведомости. - 2004. - 22 октября. - С. 8

Френчко Л. Знаменитости степной столицы: Владимир Ястребов (продолжение темы) / Френчко Л. // Ведомости. - 2005. - 16, 23 декабря. - С. 8

Чуднов О. Владимир Николаевич Ястребов: Библиографический справочник/ О. Чуднов// Янчуков С.М. З іменем Володимира Ястребова. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2005. - C. 37-52

Шевченко С. Етнографічні дослідження Північної Херсонщини В. Ястребовим / С. Шевченко // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 1997. - № 39, жовтень. - С. 6

Шевченко С. Ястребов - дослідник Приінгулля / С. Шевченко // Молодіжне перехрестя. - 2008. - 6 березня. - С. 9

Янчуков С.М. З іменем Володимира Ястребова. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2005. –180 с.


Web-ресурси

Янчуков С.М. З іменем Володимира Ястребова http://library.kr.ua/elib/yanchukov/Yanchukov_Z_imenem_V_Yastrebova.pdf


Шевченко С. Володимир Ястребов. http://library.kr.ua/elmuseum/zem/yastrebov.html


Пархомчук В. Розвиток музейної справи на Кіровоградщині. http://history.odessa.ua/publication3/stat09.htm

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти