Федоровський Микола Федорович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Микола Федорович Федоровський

народився — 1838
місце народження — м. Борзна Чернігівської губернії
дата смерті — 20.06.1918
місце смерті — м. Бердянськ Запорізької області

Федоровський Микола Федорович (1838, Борзна Чернігівської губернії — 20.06.1918, Бердянськ) — військовий і громадський діяч, подвижник української культури, педагог, дослідник, публіцист, благодійник, один із засновників українського «Добровільного товариства для видавання загальнокорисних і дешевих книг», Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища, Товариства поширення грамотності та ремесел та ін.


Біографія

Микола Федорович Федоровський народився 1838 року в містечку Борзна Чернігівської губернії в родині військовослужбовця. Крім нього в сім’ї було ще двоє дітей: сестра і брат. Микола був старшим. Батько помер, коли йому виповнилося 8 років. У некролозі, надрукованому в газеті “Голос Юга”, вказано, що М.Ф.Федоровський навчався в Полтавському кадетському корпусі, потім у Тифліській стрілецькій школі. У спогадах його доньки О. Ростовцевої згадується Київський Кадетський корпус. Далі вона пише, що в 1856 році М. Федоровський одержав офіцерське звання і був направлений в Дагестан, у діючу армію. В послужному списку вказано, що Федоровський взяв участь у 100 бойових операціях. Після закінчення воєнних дій М.Ф. Федоровський був направлений в Єлисаветград для проходження подальшої служби. Його призначили викладачем історії та географії Єлисаветградського юнкерського кавалерійського училища. В цей час М.Федоровський друкується в місцевій пресі, веде пропагандистську роботу, виступає з доповідями на різних зібраннях. Коло його діяльності дуже широке. Це і проблеми народної освіти, і визнання української мови, популяризація серед народу різних корисних знань, проблеми зелених насаджень і відродження шовківництва. В 1867 році завдяки М.Ф. Федоровському було відкрито ремісничо-грамотне училище, і він надовго став опікуном цього закладу. Малих школярів навчали грамоті, рукоділлю, теслярству, садівництву, городництву, шовківництву. М.Ф.Федоровський намагався відродити в Україні шовківництво. Це було відзначено Міністерством хліборобства: його нагородили двома срібними медалями. М.Федоровський видав перший в Росії підручник з шовківництва, і згодом, перебуваючи у Києві, щорічно організовував курси для сільських учителів.

Будучи подвижником української культури, він організував перші аматорські вистави, де розпочалася творча діяльність М.Кропивницького, І.Карпенка-Карого, М.Садовського, П.Саксаганського, М.Садовської-Барілотті. У стінах училища М. Федоровський створив любительський хор, який виконував українські пісні. Як він сам стверджував, п’єса П.Ніщинського “Вечорниці” була написана спеціально для хору.

За ініціативою М.Федоровського в Єлисаветграді відкрилося просвітницьке Товариство поширення грамотності і ремесел. Це товариство за рахунок благодійних внесків надавало матеріальну допомогу ремісничо-грамотному училищу, тому що останнє не мало державної підтримки, а існувало за рахунок благодійництва та самостійно заробляло кошти, виконуючи платні замовлення з тих ремесел, яким навчали учнів. Щоб зміцнити Товариство, М.Федоровський звертається до багатьох впливових людей і навіть до герцогині Единбурзької, доньки Олександра ІІ. Також йому допомагає граф Д.Є. Остен-Сакен, котрий був дуже впливовою та шанованою персоною серед місцевої громади. У 1876 році М.Федоровський переїхав до Києва на посаду вихователя у кадетському корпусі, але не полишав зв’язок з Єлисаветградом, цікавився справами училища. Двічі він приїздив у місто, в 1905 й 1909 роках.

М.Федоровський мав хронічну хворобу, яку не вдавалося вилікувати традиційними методами. Йому допоміг київський лікар-гомеопат Євреїнов, після чого Микола Федорович стає подвижником гомеопатії, береться за написання та видання популярних книжок з цієї теми. У 53 роки Микола Федорович у Чернігові одружується з молодою селянкою с. Блистової — Тетяною Максимівною Котович, у них народилася дочка. 1894 року залишив службу в чині генерал-майора. Жив деякий час у Києві. Потім якесь комерційне товариство на Дону запросило Федоровського до себе за голову. Але така робота, що вимагала тільки генеральського підпису, не могла його вдовольнити, тож він незабаром її залишив. У 1895 році

М.Федоровський разом з сім’єю переїздить до Петербурга. Оселившися у Петербурзі, М. Федоровський присвятив останні роки життя громадським і добродійним справам. Був головним ініціатором заснування українського Благодійного товариства видавання загальнокорисних і дешевих книг у Петербурзі. Крім того, Федоровський організував ще два товариства: «Самодопомога при хворобах» і «Всеслов'янське музичне коло для духовного підвищення народу».

Микола Федорович був благодійником і меценатом, підтримував молодих талановитих людей, опікувався їх долею, допомагав їм самореалізуватися. Він виховував свого племінника Федора, а побачивши у хлопчика талант до малювання, повіз його навчатися до Москви. Згодом Федір Федорович Федоровський став народним художником СРСР, лауреатом семи державних премій, віце-президентом Академії мистецтв СРСР. Микола Федорович допоміг розвинутися таланту свого блискучого учня, який служив у артилерії, Олексія Дмитровича Сперанського (1887–1961), який після закінчення медичного факультету Київського університету став відомим ученим, доктором медичних наук, академіком АН СРСР (1939) та АМН СРСР (1944), асистентом І.П.Павлова (1923–1928).

У 1917 році сім’я Федоровських переїхала в Бердянськ. Помер М.Ф.Федоровський на вісімдесят першому році життя 20 червня 1918 року. На могилі був встановлений чавунний хрест з написом: «Спи спокійно, трудівник на народній ниві».



Бібліографія

Книги про життя і діяльність М.Ф.Федоровського

Енциклопедія українознавства. У 10-х томах / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989. Словникова частина. — Т. 9. — С. 3490.

Краткий исторический очерк Елисаветградского общества распространения грамотности и ремесел. 1873–1898 г. / П. З. Рябковь. — Елисаветградь: Паровая Лито-Типография М. А. Гольденберга, 1898. — 42 с.

Люта Оксана Миколаївна. М.Ф.Федоровський (1838-1918): Невтомний трудівник на народній ниві/ Оксана Люта; М-во освіти України. НПУ ім. М.П.Драгоманова; Передм. В.Борисенко. - Кіровоград: Ред.-вид. центр КДПУ ім. В.Винниченка, 1999. - 30,[1] с.: фот.


Статті

Босько В. Єлисаветградське благодійне товариство поширення грамотності й ремесел (1873 - 1914)/ В. Босько // Вечірня газета. - 2010. - 17 липня. - С. 7; Вечірня газета. - 2010. - 23 липня. - С. 7

Куценко Л. "Народу самосійні діти"/ Л. Куценко // Народне слово. - 2004. - 21 грудня. - С. 4; Народне слово. - 2004. - 23 грудня. - С. 4; Народне слово. - 2004. - 28 грудня. - С. 4; Народне слово. - 2004. - 11 січня. - С. 4; Народне слово. - 2005. - 20 січня. - С. 4

Матівос Ю. Єлисаветградські друзі Каменяра: До 150-річчя від дня народження Івана Франка/ Ю. Матівос // Кіровоградська правда. - 2006. - 5 серпня. - С. 3; Кіровоградська правда. - 2006. - 8 серпня. - С. 3

Матівос Ю. Небіж Кобзаря у колі корифеїв: До 155-річчя від дня народження Й.В.Шевченка/ Ю. Матівос // Кіровоградська правда. - 2009. - 14 квітня. - С. 7

Матівос Ю. "Перший український діяч у місті..."/ Ю. Матівос // Вечірня газета. - 2002. - 4 жовтня. - С. 12

Матівос Ю. Тарасів "Буквар"/ Ю. Матівос // Кіровоградська правда. - 2006. - 24 січня. - С. 4

Постаті // Народне слово. - 2004. - 18 вересня. - С. 3

Трибуцька О. "Наша мета - благодійність та просвіта"/ О. Трибуцька // Молодіжне перехрестя. - 2008. - 21 серпня. - С. 9: фото

Трибуцька О. Подвижницька місія Миколи Федоровського/ О. Трибуцька // Народне слово. - 2012. - 12 липня. - С. 12

Хижняк Б. Від ремісника до висококваліфікованого робітника/ Б. Хижняк // Молодіжне перехрестя. - 2008. - 6 листопада. - С. 4

Web ресурси

Федоровський Микола Федорович - Вікіпедія

Наталя Бракер. Микола Федорович Федоровський. Перший український діяч м. Єлисаветграда: Електронний музей книги http://library.kr.ua/elmuseum/zem/fedorovskiy/index.html

Микола Федоровський

За сто літ, збірник - Вікіджерела

Листи 1908-1910 рр. Т.Г.Шевченко в епістолярії відділу рукописів http://izbornyk.org.ua/shevchenko/epis08.htm

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти