Фартушняк Дмитро Іванович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Дмитро Іванович Фартушняк

народився — 7.10.1922
місце народження — с. Давидівка Голованівського району Кіровоградської області
дата смерті — 9.01.2007
місце смерті — с. Підвисоке Новоархангельського району Кіровоградської області
місце поховання — с. Підвисоке Новоархангельського району Кіровоградської області


Фартушняк Дмитро Іванович - педагог, краєзнавець, історик. Заслужений працівник культури, лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова.


“Це - чудова людина. Перед ним скидають шапки всі: від сивочолого дідуся до маленької дитини, шануючи в цій людині небачене, без перебільшення дивовижне багатство знань. Дмитро Іванович вивчив тисячі першоджерел з історії нашої Батьківщини і зарубіжних країн. Живучи в селі, він самостійно вивчив дев'ять іноземних мов. Уроки історії для його вихованців стали справжнім святом. Ті, хто закінчив школу у Дмитра Івановича, на все життя винесли з її стін жадобу до знань. Така людина випромінює радість пізнання, щастя насиченого життя”.

Сухомлинський В.О.


Зміст

Життя і діяльність

Дмитро Іванович Фартушняк народився 7 жовтня 1922 року в селі Давидівка Голованівського району. Потім разом з батьками переїхав до Володимирівки Новоархангельського району. Тож дитинство його проходило на берегах річок Ятрані та Синюхи. Після закінчення Підвисоцької середньої школи в 1939-му році навчався в Одеському індустріальному інституті.

На фронтах Великої Вітчизняної війни – з 22 червня 1941 року. Дмитро Іванович брав участь в обороні Одеси, був поранений, зазнав гіркоти полону, знову воював, був учасником Кишинівської, Будапештської, Віденської та Празької військових операцій. Після Румунії, Угорщини, Австрії, Чехословаччини, після приходу миру в Європу довелося воювати ще й на Далекому Сході. Нагороджений орденами Слави III ступеня, Вітчизняної війни II ступеня, “За мужність” III ступеня та 16 медалями. Фото 2

У повоєнний час Фартушняк працював у Перегонівській та Полониській середніх школах і одночасно навчався на історичному факультеті Одеського державного університету.

Що ж вплинуло на вибір професії вчителя історії? В інтерв’ю кореспонденту журналу “Сельская молодежь” (1969 рік, №11) Роману Харитонову Дмитро Іванович зізнався, що війна мала вирішальний вплив на його подальшу долю: “До війни я мріяв про математику. Але після того, як юнаком пройшов через кров, розруху і смерть, захотілось розказати іншим про побачене і пережите”. Сорок сім років учителював Дмитро Іванович, з них сорок - у Підвисоцькій загальноосвітній школі, у тому числі 12 років після досягнення пенсійного віку. Сповна віддавався школі, учням, забуваючи часом навіть про домашні справи.

Учитель Д.І. Фартушняк був твердо переконаний, що його предмет найбільше впливає на майбутнє життя школяра. Людина не може жити поза суспільством, тому історію суспільного розвитку має знати добре. Без знання того, який шлях пройшло людство, яка історія Батьківщини, рідного краю, неможливо бути повноцінним громадянином. Якби колись Цицерон не назвав історію вчителькою життя, на глибоке переконання Дмитра Івановича, це обов’язково зробив би хтось інший, адже науковий світогляд – основа основ. “Сфальсифікована історія веде суспільство в глухий кут. Не помітиш помилки в минулому – не уникнеш її в майбутньому”, – наголошував Дмитро Іванович і вбачав у цьому свою велику відповідальність і як історик, і як людина.

Тому поряд із копіткою, наполегливою творчою педагогічною працею Дмитро Іванович розгорнув величезну роботу з написання історії села Підвисокого і створення музею. Увесь цей час збирав краєзнавчі матеріали, на основі яких у 1967 році було створено музей історії села. Ним вивчено й систематизовано величезну кількість документів, пам'яток та речових джерел, які зібрано на полях біля села та у місцевих жителів. Оформлення музею було здійснено за підтримки колгоспу “Дружба”. В експозиції представлено 42 стенди і вітрини. Понад 2 тисячі експонатів ілюструють історію села від найдавніших часів до сьогодення. Приймаючи відвідувачів у музеї, Дмитро Іванович розповідав також про одне з найбільших поселень трипільської культури – Володимирівську стоянку.

Унікальним є музейне зібрання, присвячене початку Великої Вітчизняної війни, коли з 1 по 7 серпня 1941 року тут проходили важкі оборонні бої. У межиріччі річок Ятрані і Синюхи потрапили в оточення близько 65 тисяч наших воїнів. У повісті ”Зелена брама” Євген Долматовський описує вказані події. Спогади надіслали понад 200 ветеранів 6-ї та 12-ї армій, які були в оточенні. Дмитро Іванович разом з учнями за багато років повертали імена загиблим воїнам, описували їх подвиги. У музеї зібрано спогади про ветеранів військових частин і підрозділів, відомості про 249 воїнів-односельчан, які віддали своє життя за свободу рідного краю. Дмитро Іванович Фартушняк з 1967 року по 2001рік був незмінним директором музею с. Підвисоке, якому у 1973 році було присвоєно звання “Народний”. Фото 3

Зустріч з Дмитром Івановичем Фартушняком надихнула кіровоградського письменника В.П. Шурапова на написання пісні “Підвисоцькі вдови”, а в романі земляка В. Козаченка “Отчий дім” в образі Валерія Костьовича Коваленка впізнаємо самого Вчителя. Справедливість, за словами М. Цвєтаєвої, це потяг, що завжди запізнюється. Як добре, що подвиг видатного краєзнавця був гідно оцінений земляками – у 2000 році сімдесятивосьмирічному історику-краєзнавцю було присуджено обласну краєзнавчу премію імені В.Ястребова. 9 січня 2007 року на вісімдесят п’ятому році життя завершився земний шлях Дмитра Івановича Фартушняка. Пам’ять про нього житиме в серцях колишніх учнів, педагогів-однодумців, односельчан, молоді. З меморіальної дошки на стіні Підвисоцької загальноосвітньої школи І-III ступенів імені Т.Г. Шевченка (тут з 1953 по 1993 рік працював Дмитро Іванович) дивляться трохи стомлені роками, сповнені розуму очі Вчителя. У них - тиха мудрість філософа...

Є в книзі відгуків Підвисоцького краєзнавчого музею особливий запис, зроблений 4 квітня 1997 року Леонідом Васильовичем Куценком: “Світ усе життя тримався на ентузіастах та фанатах своєї справи. Цей музей – яскраве цьому свідчення”.


Пам’ять

Fartushnyak2.jpg

Фото 2. Фартушняк Дмитро Іванович (другий з правого боку) 9 травня 1985 року.


Fartushnyak3.jpg

Фото 3. В музеї історії села Підвисоке.

У 2000 році історику-краєзнавцю Д.І. Фартушняку було присуджено обласну краєзнавчу премію імені В.Ястребова.

В кінці грудня 2003 року Д.І. Фартушняку присвоєно звання “Почесний громадянин села Підвисоке”.

Бібліографія

Воїн, учитель, відкривач і хранитель історії "Зеленої брами" // Колос. - 2014. - 22 липня. - С. 4 : фот. Вчитель, краєзнавець ... // Колос. - 2012. - 6 жовтня. - С. 1

Гаврилюк І. Він був патріотом, ерудитом, інтелектуалом, хранителем скарбів "Зеленої Брами" / І. Гаврилюк // Колос. - 2009. - 22 серпня. - С. 2

Гайда Л.А. Вчителі-краєзнавці, засновники музеїв Кіровоградщини. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004. – 56 с.

Наконечна, Катерина. Встановлено нові імена / Катерина Наконечна // Колос. - 2013. - 23 лютого. - С. 1

Ткаченко Зоя. Відлуння душі Педагога / Зоя Ткаченко // Придніпров'я. - 2012. - 1 вересня. - С. 6 : фот.

Фартушняк Дмитро Іванович /Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2012 рік. - К-д, 2011. - 260с.

Шраменко М. Хранитель скарбів "Зеленої Брами" / М. Шраменко // Колос. - 2011. - 21 червня. - С. 3: фото

Шурапов В. Підвисоцька "Атлантида" / В. Шурапов // Кіровоградська правда. - 2004. - 6 квітня. - С. 3


Web-ресурси

Фартушняк Дмитро Іванович http://koippo.kr.ua/index.php?option=com...id...

Слава і біль "Зеленої Брами" http://uc.kr.ua/fresh4631/

Памятные мероприятия, торжественные захоронения http://parabellum1941.narod.ru/photoalbum18.html

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти