Троцький (Бронштейн) Лев Давидович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Лев Давидович Троцький
(Бронштейн Лейба Давидович)

народився — 26.10.1879
місце народження — с. Янівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині с. Береславка Бобринецького району Кіровоградської області)
дата смерті — 21.08.1940
місце смерті — м.Мехіко, Мексика
місце поховання — (у дворі дому, де проживав) — м. Мехіко, р-н Койоакан, Мексика

Троцький Лев Давидович (псевдонім, також: Перо, Антид Ото, Л. Сєдов, Старик та інш.) ім’я при народженні Лейба Давидович Бронштейн (1879, 26 жовтня (7 листопада), с. Янівка Єлисаветградського повіту Херсонської губернії — 1940, 21 серпня, Кайоакан, Мексика) — російський і міжнародний політичний діяч робітничого і комуністичного руху, теоретик марксизму, ідеолог однієї з його течій — троцькізму, засновник Інтернаціоналу, мислитель, публіцист, видатний оратор. Організатор і керівник революції 1917 року в Росії.



Зміст

Життя і діяльність

Жизнь прекрасна.
Пусть грядущие поколения очистят её от зла,
гнёта, насилия и наслаждаются ею вполне.
Л.Троцкий

Троцький Лев Давидович [справж. прізв. Бронштейн Лейба Давидович] народився 26 жовтня (7 листопада за старим стилем) 1879 року в селі Янівка (Іванівка) Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині — с. Береславка Бобринецького району Кіровоградської області). Батько, Давид Леонтійович Бронштейн, був землевласником. Разом зі своїм батьком і братами він переселився з Полтавщини в південні українські степи. Жовтневу революцію зустрів майже з мільйонним статком. Після громадянської війни він перебрався до сина в Москву, в Кремль, завідував невеликим вітряком біля столиці і навесні 1922 року помер від тифу. Мати, Анна (Анета) Львівна (дівоче прізвище Животовська) походила з міщанської родини. Вона померла в 1910 році і похована в Янівці.

Крім Лейби в сім’ї було ще семеро дітей, четверо з них померли в дитинстві. Лейбу в сім років віддали до школи, яка була за 4 версти від Янівки, в Громоклеї. Там він навчався всього декілька місяців, за той час вивчився писати і читати. У 1888-1895 році навчався в Одеському реальному училищі св. Павла, потім у 1895-1896 – Миколаївському реальному училищі. Він дуже добре навчався, а батько не шкодував коштів на освіту, мріяв бачити сина інженером. Після закінчення реального училища на прохання батьків він повернувся в Одесу і деякий час відвідував лекції на математичному факультеті університету. Але незабаром залишив навчання і повернувся в Миколаїв. Там почав цікавитися політикою. Цей період сам Троцький називав переломним у своїй юності. Він знайомиться з нелегальною літературою, вступає в дружні стосунки з колишніми засланцями, потрапляє не тільки у вир політичних розмов, а й у вир політичних дій.

В 1897 році Лев Бронштейн стає членом «Південноросійського робітничого союзу» - першої масової соціал-демократичної організації у Миколаєві, до якої увійшли близько 250 робітників і інтелігентів, а згодом став одним з керівників організації. Попрацювати довелося недовго, за доносом провокатора “Союз” був викритий, його керівники арештовані. Вперше його арештували в січні 1898 року, направили спочатку у Миколаївську в'язницю, потім у Херсонську, Одеську та інші. Там він займався самоосвітою - вивчав історію, іноземні мови (англійську, французьку, італійську, німецьку), вперше знайомився з працями Маркса, Енгельса, Плеханова, а пізніше з працею Леніна “Розвиток капіталізму в Росії”.

Далі було заслання – 10 жовтня 1899 року Лейбу Бронштейна та його соратницю по революційній діяльності Олександру Соколовську було вислано під негласний нагляд поліції до Східного Сибіру на 4 роки. В Усть-Куті Іркутської губернії він пробув 2 роки, там одружився з Соколовською. Вона народила йому двох доньок – Зіну (1901-1933 рр.) і Ніну (1902-1928 рр). Там на службі (був волосним писарем) йому вдалося викрасти бланк паспорта, в який він вписав прізвище «Троцький». Так виникло його нове прізвище. Впродовж життя Лев Давидович користувався й іншими псевдонімами: Львов (утворено від імені), Антід Ото (від взятого навмання із словника італійського слова antidoto), Перо (натяк на журналістський хист), Яновський (за назвою рідного села). Троцький втікає з заслання до Лондона, там він вперше зустрівся з В.І.Леніним. Ленін розпізнав і належним чином оцінив здібності юнака: за його рекомендацією Троцький був введений у 1903 році до складу редакції газети «Іскра», де виступав з публікаціями для російських емігрантів та студентів.

У 1903 році Троцький бере другий шлюб з Наталією Іванівною Сєдовою. В цьому шлюбі в них народилися двоє синів: Лев (1906-1938) та Сергій (1908-1937). Після ІІ з’їзду РСДРП (1903) Троцький перейшов на бік меншовиків. Відтоді аж до 1917 року перебував у постійній опозиції до Леніна. У лютому 1905 року повернувся у Росію, спочатку до Києва, у травні 1905 року через загрозу арешту переїхав у Фінляндію, звідти у жовтні 1905 – до Петербурга. Редагував меншовицьку газету «Начало», був заступником, а згодом головою Петербурзької ради. З грудня 1905 року був заарештований, а в лютому 1907 вивезений на вічне поселення у Сибір. По дорозі втік і знову емігрував за кордон.

Разом з Парвусом (А.Л. Гельфандом) Троцький розробив теорію «перманентної революції», згідно з якою перемога соціалістичної революції неможлива у рамках однієї країни, а може успішно завершитися лише у всесвітньому масштабі. Революція 1905-07 років довела йому беззаперечну роль селянства в революції під керівництвом пролетаріату.

Починаючи з 1908 року, Троцький працював у багатьох російських і зарубіжних газетах і журналах, познайомився з керівниками 2-го Інтернаціоналу, став відомою фігурою в міжнародному соціал-демократичному русі. У 1908-12 роках редагував у Відні газету «Правда», в якій проповідував соціал-демократичні принципи західноєвропейських партій.

В 1914 році Троцький видав працю “Війна та Інтернаціонал” німецькою мовою, в якій з інтернаціоналістичних позиції засудив усіх учасників імперіалістичної війни, констатував крах 2-го Інтернаціоналу, закликав народи до припинення війни і здійснення революції шляхом “Сполучених Штатів Європи”. З початком Першої світової війни 1914-1918 років Троцький разом з Мартовим видав у Парижі газету “Наше слово”, яка була розцінена французьким урядом як пронімецька, тож невдовзі її закрили. Наприкінці 1916 року за антивоєнну пропаганду Троцький був висланий в Іспанію, звідки переїхав разом з сім’єю в Нью-Йорк, де працював у редакції соціал-демократичної газети “Новий мир”. У травні 1917 року, повернувшись у Росію, Троцький припинив критику Леніна і перейшов на бік більшовиків. Влітку 1917 року Троцького прийняли до лав РСДРП(б) й обрали членом ЦК партії.

25 вересня 1917 року він став головою Петроградської ради. Перебуваючи на цьому посту, зробив значний внесок у підготовку Великої Жовтневої революції, зокрема підтримав Леніна у питанні підготовки повстання, став одним з організаторів створення Військово-революційного комітету, що підготував і здійснив переворот. Взяв участь у підготовці ІІ з’їзду Рад. Статті і промови Троцького відіграли важливу роль у революційній організації робітників, солдатів і матросів. Він став найпопулярнішим оратором і публіцистом того часу. Зростає його авторитет в партійних колах. У першому радянському уряді - Раді Народних Комісарів обіймав посаду комісара іноземних справ. Очолював російську мирну делегацію у Бресті, відмовився підписати мирний договір з Німеччиною.

З березня по вересень 1918 року Троцький виконував обов’язки голови Вищої військової ради республіки, а в 1918-25 рр. - нарком військових справ, голова Реввійськради республіки. Троцький відіграв значну роль у формуванні Червоної армії, застосовуючи як головні методи військового будівництва репресії щодо командного і рядового складу. В 1920 році Троцький, залишаючись на попередніх постах, був деякий час наркомом шляхів сполучення. Саме у цей період намагався запровадити у життя модель так званого мілітаристського соціалізму. В час революції та громадянської війни постав як другий після Леніна лідер більшовицького уряду. Після смерті Леніна був одним з найзапекліших супротивників Сталіна і найвірогіднішим претендентом на лідерство партії та керівництво державою. У 1926 році суперництво між Троцьким та Сталіним завершилося послабленням впливу Троцького у партійних структурах, зняттям його з вищих державних посад та проголошенням “троцькізму” - ворожою ВКП(б) і радянській державі течією. У листопаді 1927 рішенням ЦК і ЦКК ВКП(б) Троцький був виключений із партії і висланий в Алма-Ату.

У січні 1929 Троцький був депортований за межі СРСР, а в 1932 році позбавлений радянського громадянства. До 1933 року Троцький жив на Принцевих островах поблизу Стамбула, потім перебрався до Франції, а в 1935-37 перебував у Норвегії. У 1937 році оселився у Мексиці в м. Кайоакан. У період третьої еміграції Троцькому вдалося створити групи своїх прибічників у багатьох країнах світу, які в 1938 році об’єдналися в ІV Інтернаціонал. Головною метою Інтернаціоналу проголошувалося поширення комуністичної революції у всьому світі та “відродження” СРСР, очистивши його від влади бюрократії. В еміграції він підтримував багато в чому не тільки антисталінські, а й антисоціалістичні, антимарксистські погляди.

У політичній діяльності Троцького цього періоду центральне місце посідала боротьба проти сталінізму. За особистим дорученням Й.Сталіна НКВС організував убивство Л.Троцького, яке здійснив іспанець Рамон Меркадер.

21 серпня 1940 року о 19 годині 25 хвилин у лікарні передмістя мексиканської столиці Койоакані від смертельних ран (кригорубом по голові), завданих йому днем раніше, помер Лев Троцький. Так завершилась одна з найгучніших спецоперацій НКВС під назвою «Утка»: ліквідація Троцького мала супроводжуватися його дискредитацією. Справжнє ім'я убивці з'ясували (за допомогою відбитків пальців) тільки у 1950 році. Відсидівши присуджені йому 20 років, Меркадер виїхав у Москву (в останні роки правління Хрущова), де отримав звання Героя Радянського Союзу. Помер 1978 р. на Кубі, похований в Москві під іменем Рамона Івановича Лопеса.

П’ять днів жителі Мехіко прощалися з Львом Давидовичем Троцьким. Майже 30 тисяч людей за ці дні пройшло повз його труну, лунала балада “Велика корида Троцького”. 27 серпня урна з прахом була похована в Кайоакані. Над могилою поставили білий камінь з червоним прапором.

Trotsky3.jpg

Нагороди

7 липня 1919 року нагороджений орденом Червоного Прапора за заслуги перед світовою революцією, а саме — за оборону Петрограда.



Реабілітація

Лев Троцький не був офіційно реабілітований радянською владою. І навіть у період перебудови і гласності М. С. Горбачов від імені КПРС засуджував історичну роль Троцького. За запитом НДЦ "Меморіал" Л. Д. Троцький (Бронштейн) був реабілітований 21 травня 1992 Прокуратурою РФ (постанова ОС КОГПУ від 31.12.1927 про висилку на 3 роки до Сибіру), а потім реабілітований 16 червня 2001 Генеральною прокуратурою РФ (рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 10.01.1929 та постанова Президії ЦВК СРСР від 20.02.1932 про висилку з СРСР, позбавлення громадянства із забороною в'їзду в СРСР). Довідки про реабілітацію № 13/2182-90, № 13-2200-99 (Архів НДЦ "Меморіал"). Вшанування

Під час громадянської війни іменем Троцького були названі 2 бронепоїзди (№12 і № 89). На честь Троцького хотіли перейменувати Єлисаветград, але випередило місто Гжатськ, а Єлисаветград став Зінов’євськом. Деякий час у 20-ті роки рідне село Льва Давидовича офіційно називалося Троцьким. У 2009 році депутати Бобринецької міської ради майже одностайно ухвалили рішення про спорудження в місті Бобринець пам’ятника Льву Троцькому, але громадськість не підтримала це рішення. У 1919-1929 рр. місто Гатчина Ленінградської області мало назву Троцьк, в 1923-1929 рр. місто Чапаєвськ Самарської області називався Троцький, в 1921-1928 рр. проспект Нахімова в Севастополі називався вулицею Троцького.

Trotsky5.jpg

В 1990 році в Кайоакані, в будинку, де жив Троцький, відкрито музей Троцького. Хранителем музею є онук Всеволод Естербан-Волков.

Trotsky4.jpg

Троцький в культурі

Про Троцького знято два повнометражних художніх кінофільми: "Вбивство Троцького"(The Assassination of Trotsky, США, 1972) з Річардом Бертоном у головній ролі і "Троцький"(Росія, 1993) з Віктором Сергачовим.

Образ Троцького присутній також у фільмах "Вихори ворожі"," У дні Жовтня", "Червоні дзвони.Фільм 2.Я бачив народження нового світу", "Фріда", "Зіна", "Єсенін", "Столипін", "Романови", "9 життів Нестора Махна" та багатьох інших. Троцький став прообразом "лідера опозиції" у двох романах Дж. Оруелла - "Скотний двір "(Сноуболл - Сніжок) і "1984" (Голдстайн). Троцький і Ленін - персонажі іронічної повісті Михайла Казовського "Пригоди мого дідуся, або Червоні на Алясці" (див. у його книзі "Майор Пронін", 2007).

Бібліографія

Книги

Архив Троцкого: Коммунистическая оппозиция в СССР, 1923-1927: [В 4 т.] / Ред.-сост. Ю. Фельштинский. - М.: Изд. центр "Терра". - 1990

Т. 1. - 1990. - 256,[1] с.

Т. 2. - 1990. - 252,[1] с.

Т. 3. - 1990. - 256,[1] с.

Т. 4. - 1990. - 280 с.

Троцкий Лев Давидович. Дневники и письма / Лев Троцкий; авт. предисл.: А. А. Авторханов; ред.: Ю. Г. Фельштинский. - Л.: Эрмитаж, 1990. - 304 с.

Троцкий Лев Давидович. К истории русской революции: [Сборник] / Лев Троцкий; Сост., авт. биогр. очерка и примеч. Н.А. Васецкий. - М.: Политиздат, 1990. - 446, [1] с.: 1 л. портр.

Троцкий Лев Давидович. Литература и революция / Л. Троцкий; [Вступ. ст. Ю. Борева, с. 3-20]. - М.: Политиздат, 1991. - 399,[1] с.; 21 см.

Троцкий Лев Давидович. Моя жизнь: Опыт автобиогр. / Л. Троцкий; [Вступ. ст. Н.С. Симонова; Ин-т марксизма-ленинизма]. - М.: Панорама, 1991. - 621,[1] с.: портр.; 21 см.

Троцкий Лев Давидович. Моя жизнь: Опыт автобиогр. / Троцкий; [Вступ. ст. В. Т. Агалакова; Примеч. О. Л. Воронина, Г. А. Вендриха]. - Иркутск: Вост.-Сиб. кн. изд-во, 1992. - 605,[2] с.; 21 см. - (Сер. "История в мемуарах и документах").

Троцкий Лев Давидович. Моя жизнь: Опыт автобиогр.: [В 2 т.] / Лев Давидович Троцкий; Л. Троцкий. - М.: Книга. - 1990. - Репр. воспроизведение изд. 1930 г. ("Гранит", Берлин). - ISBN 5-212-00613-9

Т. 1. - 1990. - 325,[2] с.; 21 см

Т. 2. - 1990. - 343,[1] с.; 21 см

Троцкий Лев Давидович. Политические силуэты / Л. Троцкий; [Предисл. В. И. Миллера]. - М.: Новости, 1990. - 310,[1] с.: [8] л. ил.; 21 см. - (Сер. "Голоса истории")

Троцкий Лев Давидович. Портреты революционеров: [Сборник] / Лев Троцкий; [Предисл., с. 3-20, и примеч. М. Куна]. - М.: Моск. рабочий, 1991. - 364,[1] с.; 20 см.

Троцкий Лев Давидович. "Преданная революция" сегодня: приложение к книге Л. Троцкого "Преданная революция": пер. с англ. / Л. Троцкий. - М.: Центр соц. культур, инициатив и программ, 1992. - 254,[2] с.; 20 см.

Троцький Л. Д. СРСР і IV Інтернаціонал: клясова природа радянської держави / Л. Д. Троцький. - Торонто: Робітничі Вісті, 1934. - 40 с.

Троцкий Лев Давидович. Сталин / Лев Троцкий; под ред. Ю. Г. Фельштинского. - М.: ТЕРРА. - 1990 Т. 1. - 1990. - 323 с.; 22 см Т. 2. - 1990. - 303 с.; 22 см

Троцкий Лев Давидович. Сталинская школа фальсификаций: Поправки и доп. к лит. эпигонов / Л. Троцкий; [Авт. послесл. В. П. Вилкова, А. П. Ненароков; АН СССР, Науч. совет "История Великой Окт. соц. революции"]. - [Репринт. изд.]. - М.: Наука, 1990. - 331,[2] с.; 21 см.

Троцкий Лев Давидович. Уроки Октября: (С прил. критич. материалов 1924 г.) / Л. Д. Троцкий; [Авт. ввод. ст. В. И. Старцев, с. 3-66]. - Л.: Лениздат, 1991. - 364,[2] с.: портр.; 20 см. - (Сер. "Обращаясь к истокам")

Троцкий Лев Давыдович. Сталин [Електронний ресурс] / Лев Давыдович Троцкий; Лев Троцкий; текст читает Леонид Володарский. - К.: Тов. "Сідіком": ООО "Элитайл". - 2007. - (Сер. "Первые лица")

Т. 1: Коба. - 2007. - 1 CD-ROM: зв.

Т. 2: Игры власти. - 2007. - 1 CD-ROM: зв.


Статті

Троцкий Л.Д. Их мораль и наша // Вопросы философии. - 1990. - № 5. - с. 105-126

Троцкий Л. Ленинизм и библиотечная работа: Доклад на І всесоюзном съезде библиотечных работников / Л. Троцкий // Народный учитель. - 1924. - № 7. - С. 6-17; Советская библиография. - 1990. - № 2. - С.122-136

Троцкий Л. Наше международное положение и задачи учительства / Л. Троцкий // Народный учитель. - 1924. - № 6. - С. 5-14

Троцкий Л. О Демьяне Бедном (Некрологические размышления) // Литературное обозрение. - 1991. - № 8.- С. 72

Троцкий Л. О культуре и культурности / Л. Троцкий // Народный учитель. - 1924. - № 10. - С. 19-25

Троцкий Лев. О художественной литературе и политике РКП / Л. Троцкий // Искусство кино. - 1990. - № 4. - С. 63-74.

Троцкий Л. Об украинском вопросе // Комсомольское знамя. - 1990.- 2 ноября

Троцкий Лев. Преданная революция: что такое СССР и куда он идет? / Лев Троцкий // Порог. - 2005. - № 6. - С. 8-13; Порог. - 2005. - № 7. - С. 11-17; Порог. - 2005. - № 8. - С. 14-18; Порог. - 2005. - № 9. - С. 22-27; Порог. - 2005. - № 10; Порог. - 2005. - № 11. - С. 9-16; Порог. - 2005. - № 12. - С. 2-12. Порог. - 2006. - № 1. - С. 10-14; Порог. - 2006. - № 2 . - С. 10-17; Порог. - 2006. - № 3. - С. 18-22; Порог. - 2006. - № 4. - С. 10-13.

Троцкий Л. Самоубийство В. Маяковского // Литературное обозрение. - 1991. - № 8. - С. 71-72

Троцкий Л. Сверх-Борджиа в Кремле // Труд. - 1990.- 29 августа

Троцкий Л. Термида // Новое время. - 1990. - № 32. - С. 40-43


Література про життя і діяльність Л.Д.Троцького


Книги

Васецкий Николай Александрович. В конфликте с эпохой: троцкизм против реального социализма / Николай Васецкий. - М.: Мысль, 1985. - 270 с.

Васецкий Николай Александрович. Ликвидация: Сталин, Троцкий, Зиновьев: Фрагм. полит. судеб / Николай Васецкий; [Послесл. Г. Бройдо]. - М.: Моск. рабочий, 1989. - 202,[2] с.- (Сер. "Фонд правды: документы, свидетельства, исследования")

Васецкий Николай Александрович. О Троцком и троцкизме / Николай Васецкий. - М.: Знание, 1989. - 95,[1] с.

Васецкий Николай Александрович. Троцкий: опыт политической биографии / Николай Васецкий. - М.: Республика, 1992. - 350,[2] с.; 22 см

Васецкий Николай Александрович. "Я шел к Ленину с боями...": (Ленин и Троцкий. К характеристике взаимоотношений, 1920-1924) / Николай Васецкий. - М.: Знание, 1991. - 62,[2] с.

Волкогонов Дмитрий Антонович. Троцкий: полит. портр.: в 2 кн. / Дмитрий Антонович Волкогонов. - М.: Новости. - 1992 Кн.1. - 1992. - 416 с.: ил; 20 см Кн.2. - 1992. - 412,[2] с.: ил, 24 л. ил.; 20 см

Грей Ян Сталин. Личность в истории / Ян Грей / Ян Грей. Сталин / Лев Давидович Троцкий. - М. и др.: ИнтерДайджест, 1995. - 364,[2] с.; 21 см. - (Сер. "История в лицах")

Етюди про Троцького: невідомий і несподіваний //Босько Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2009 рік: Люди. Події. Факти: історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2008. - С. 156-171

Дойчер Исаак. Троцкий в изгнании: [Пер. с англ. / Исаак Дойчер; послесл., с. 545-573, и коммент. Н. А. Васецкого]. - М.: Политиздат, 1991. - 588,[2] с.: портр.; 22 см

Луначарский Анатолий Васильевич. Силуэты: политические портреты: [Сборник] / А. Луначарский, К. Радек, Л. Троцкий. - М.: Политиздат, 1991. - 462,[1] с.: ил.

Реввоенсовет Республики, 6 сент. 1918 г. - 28 авг. 1923 г.: [Сборник / Науч. ред. А. П. Ненароков]. - М.: Политиздат, 1991. - 464 с.: портр.; 21 см. - Загл. на корешке: РВСР

Семененко Валерий Иванович. В трудных поисках истины: по страницам советской и зарубежной литературы о Л. Д. Троцком и "троцкизме" / В. И. Семененко. - Харьков: Основа, 1991. - 214,[1] с.; 21 см.

Сламихин Николай Александрович. Разоблачение В. И. Лениным теории и практики троцкизма (1917-1924 гг.) / Николай Александрович Сламихин. - М.: Мысль, 1977. - 336 с.

Судебный отчет по делу антисоветского "Право-Троцкистского блока", рассмотренный военной коллегией Верховного суда Союза СССР 2-18 марта 1938 г. / Народный комиссариат юстиции СССР. - М.: Юриздат М-ва юстиции СССР, 1938. - 384 с.

Троцкий Л.Д. //Фишер Л. Ленин. - Лондон, 1970. - С. 637-657


Статті

Авторханов А.Г. Технология власти // Вопросы истории. - 1991. - № 9-10. - С. 97-99

Августин А. Койокан, последнее убежище Льва Троцкого / А.Августин // Эхо планеты. - 2000. - № 27. - С. 26-32

Анненков Ю. Троцкий / Ю. Анненков // Новый журнал. - 1962. - № 67. - С. 141-161

Аннинский Л. Полководцы: Живописная история / Л.Аннинский // Родина. - 1997. - № 9. - С. 16-20

Барбюс А. Война с паразитической оппозицией (Л.Троцкий) // Военно-исторический журнал. - 1990.- № 1. - С. 50-54

Босько В. ...Найцікавіший мужчина російської революції (Л.Троцький) // Народне слово. - 1997. - 12 червня, 19 червня

Вишлев О. Как Троцкий готовил «час Х», или Почему он был убит в 1940 году? // Молодая гвардия. - 1996. - № 5. - С.162-182

Глічов Ігор. Балканські війни 1912-1913 рр. в оцінці Л.Троцького // Республіканець. - 1995. - січень-червень. - С. 57-60

Грабовський Сергій. Україна. Революція. Троцький / Сергій Грабовський // День. - 2011. - 21 січня. - С. 11

Гусев В. Троцкий: Пройти "дьявольски темную ночь" до конца / В.Гусев // Зеркало недели. - 2000. - 2 сентября. - С. 18

Гусев В. "...Моя единственная, моя вечная, моя верная, моя любовь, моя жертва " / В.Гусев // Киевские ведомости. - 1999. - 5 ноября. - С. 20

Езерская Б. Троцкий в воспоминаниях Надежды Иоффе // Еврейские вести. - 1997. - № 2. - С. 3

Зданович А. Как Л.Д.Троцкий и Реввоенсовет Республики «потеряли» контрразведку // Военно-исторический журнал. - 1996. - № 3. - С. 65-74; № 5. - С. 75-82

Искендеров А.А. Ленин, Троцкий, Сталин. Русская революция 1917 года в фокусе взаимоотношений ее вождей / А. А. Искендеров / Вопросы истории. - 2009. - № 7. - С. 31-49.

Карцева Елена. Лаокоон или Троянский конь?: Образ Л.Д.Троцкого в западном кинематографе / Е. Карцева // Искусство кино. - 1990. - № 3. - С. 133-140: іл.

Коновал Анатолій. Селянський ,,батько" Нестор Махно і полум'яний революціонер Л. Д. Троцький / А. Коновал // Історія в школі. - 2009. - № 3. - С. 8-15. - Бібліогр. в кінці ст.

Константинов С. Троцкий как жертва Маркса / С.Константинов // Независимая газета. - 2000. - 22 августа. - С. 8

Костюк А. Парвус, Ленін, Троцький і голодомор, або Організація жовтневого перевороту 1917 року - передумова тоталітарного режиму, терору, голодомору 1921-1923 рр. / Костюк А. // Персонал. - 2005. - № 7. - С. 38-50. - Бібліогр.: 6 назв.

Куприн А. Троцкий //Столица. - 1991. - № 6. - С.46

Кучеренко Олеся. В доме семьи Троцкого теперь секонд-хенд, а в могиле его матери спрятано золото: После 70 лет забвения на родине Троцкого - в городке Бобринец на Кировоградщине - решили вернуть революционеру доброе имя и поставить ему памятник / Олеся Кучеренко // Комсомольская правда. - 2010. - 27 августа. - С. 12-13

Нагловский А. Д. Троцкий / А. Д. Нагловский // Новый журнал. - 1968. - № 90. - С. 148-176

Нутрихин Роман. "Черная магия" Льва Троцкого / Роман Нутрихин // Наука и религия. - 2005. - № 11. - С. 6-8

Оппоков В. Парвусские петухи, троцкистские кукушки или кривое зеркало России // Молодая гвардия. - 1996. - №3.- С. 198-237

Поляков Д. Лев Троцкий — основатель и редактор «Известий» // Союз. - 1991. -№ 33. - С. 12-13

Помпеев Ю. Единоборство. Хроника оппозиции: документальная повесть // Аврора. - 1991. - № 12. - С. 30-65

Постолатій В. Особисте життя Л.Троцького // Вечірня газета. - 1991. - 21 червня

Постолатій В. Початок (Про Л.Троцького) // Кіровоградська правда. - 1991. - 16 травня

Постолатій В. Родина (Троцький відомий і невідомий) // Вечірня газета. - 1991. - 24 травня

Постолатій В.Троцький і його сучасники: вчорашні і сьогоднішні // Кіровоградська правда. - 1991. - 7 листопада.

Пшеничников И. Узник Суннбюгорда (Троцкий в Норвегии) // Эхо планеты. - 1995. - 23-30 сентября. - С. 20-24

Ростальний В.М., Табачник Д.В. Червоний лев революції: штрихи до політичного портрету Троцького // Філософська і соціологічна думка на Україні. - 1989. - № 8. -С.77-94

Сіменон Ж. Віч-на-віч із Троцьким / Ж. Сіменон; Пер. з італ. Ю.Педан // Всесвіт. - 2003. - № 9-10. - С. 149-150

Солдатенко В. Дійові особи конфлікту: До історії українсько-російських взаємин наприкінці 1917 - на початку 1918 р. (Троцький Лев) / В.Солдатенко // Історія України. - 2001. - 9 березня. - С. 4-7

Фейтвангер Л. Сталин и Троцкий // В мире книг. - 1989. - № 5. - С. 70-73

Фельштинский Ю. Троцкий о Сталине / Ю. Фельштинский // Новый журнал. - 1984. - № 155. - С. 219-288

Фокс Майкл С. Троцкий и его критики о природе СССР при Сталине // Вопросы истории. - 1992. - № 11-12. - С.33-45

Шубникова-Гусева Наталья. "Существо мое возмущено до глубины..." (Неизвестное письмо С.А.Есенина Л.Д.Троцкому) / Наталья Шубникова-Гусева // Смена. - 2008. - № 1. - С. 15: портр.

Черчиль У. Лев Троцкий, он же Бронштейн // Звезда. - 1995. - № 1. - С. 114-122

Эткинд А.М. Лев Троцкий и психоанализ // Нева. - 1991. - № 4. -С. 183-191

Web-бібліографія

Троцький Лев Давидович: Матеріали з Вікіпедії – вільної енциклопедії //

Троцкий Лев Давидович: Материалы из Википедии – свободной энциклопедии //

Троцкий Лев Давидович – биография // http://to-name.ru/biography/lev-trockij.htm

Троцький Лев Давидович // http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=3266

Троцкий Лев Давидович — биографическая справка // http://ria.ru/politics/20091107/192249101.html

Троцький Лев Давидович // http://oblast.kr.ua/catalog/t/1245-trockij-lev-davidovich-spravzhnye-im-ya-i-prizvishhe-lejba-bronshtejn-25-10-7-11-1879-s-yanivka.html

Троцький Лев Давидович //

Троцький Лев Давидович «Энциклопедия Смерти. Хроники Харона»Часть 2: Словарь избранных Смертей // http://www.bibliotekar.ru/haron/102.htm

Лев Троцкий. Тайна мировой революции // http://www.youtube.com/watch?v=WiPmqChQZoM

Лев Давидович Троцкий. Биографический указатель // http://www.hrono.ru/biograf/bio_t/trocki_ld.php

Лев Давидович Троцкий. Материалы из Викицитатника //

Лев Давидович Троцкий // http://trotsky-lev.narod.ru/

Троцкий Лев Давидович: Энциклопедия Кругосвет // http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/TROTSKI_LEV_DAVIDOVICH.html?page=0,2

Троцький Лев Давидович // http://www.artkavun.kherson.ua/ua-trotskij_lev_davidovich.htm

Лев Давидович Троцкий. Книги, Собрания сочинений (електрон. кн.) // http://polit-kniga.narod.ru/trotsky_book.html

Троцький Лев Давидович. Гений или чудовище? (труды Л.Троцкого в электр. версии) http://www.komintern-online.com/

Лев Троцький: загадка псевдоніма http://library.kr.ua/elib/bosko/trotsky.html

Троцкий как оратор. Речь Троцкого (запись) http://www.zaxodi-v-internet.ru/golos-trotskogo.html

Лев Давидович Троцкий, из местных http://uc.kr.ua/fresh4767/

А.Луначарский. Лев Давидович Троцкий http://www.magister.msk.ru/library/politica/lunachar/lunaa014.htm

Афанасьев Александр Владимирович. Лев Давидович Троцкий (Бронштейн) http://samlib.ru/a/afanasxew_a_w/trocky.shtml

Видатні земляки https://sites.google.com/site/libbobr/vidatni-zemlaki/---1

Воспоминания о ГУЛАГе и ее авторы http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/?t=author&i=893

Мехіко. В гостях у Троцького. Історична правда http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/10/18/575/


Фільмографія

Лев Троцкий. Тайна мировой революции (відео) http://video.yandex.ua/users/arni-raj/view/360/#

Тайна века. Кто заплатил Ленину? (Документ. фильм) http://www.youtube.com/watch?v=TzTbO6pdpaA

Троцкий/фильм/Энциклопедия отечественного кино http://test.russiancinema.ru/index.php?e_dept_id=2&e_movie_id=6756

Троцкий (фільм) http://www.kinopoisk.ru/film/426380/

Твори

Троцкий Л.Д. Дневники и письма, Нью-Йорк, 1986

Троцкий Л.Д. Историческое подготовление Октября/ Л.Троцкий. Сочинения. Том 3. Москва-Ленинград, 1924

Троцкий Л.Д. К истории русской революции, М.: Политиздат, 1990

Троцкий Л.Д. Литература и революция, М.: Политиздат, 1991

Троцкий Л.Д. Моя жизнь. Опыт автобиографии, т. 1-2, М., 1990.

Троцкий Л.Д Наша первая революция/ Л.Троцкий. Сочинения. Том 2. Москва-Ленинград, 1925

Троцкий Л.Д. О Сибири (речь на вечере сибиряков 28 февраля 1927 г.), Новосибирск: Инфопринт, 1990

Троцкий Л.Д. Проблемы культуры. Культура старого мира/ Л.Троцкий. Сочинения. Том 20. Москва-Ленинград, 1929

Троцкий Л.Д. Сталин, т. 1-2, М.: Терра, 1990

Троцкий Л. Д. Сталинская школа фальсификаций, Наука, 1990

Троцкий Л.Д. Уроки Октября, М.: Политиздат, 1925

Троцкий Л.Д. Уроки Октября, Лениздат, 1991

Архив Троцкого: Коммунистическая оппозиция в СССР, М.: Терра, 1990

Луначарский А, Радек К., Троцкий Л. Силуэты: политические портреты, М.: Политиздат, 1991

Дойчеру І. Троцький. Озброєний пророк. 1879-1921 рр.. - М .: ЗАТ Центрполіграф, 2006. - С. 527. - ISBN 5-9524-2147-4.

Дойчеру І. Троцький. Беззбройний пророк. 1921-1929 рр.. - М .: ЗАТ Центрполіграф, 2006. - С. 495. - ISBN 5-9524-2155-5.

Дойчеру І. Троцький. Вигнаний пророк. 1929-1940 рр.. - М .: ЗАТ Центрполіграф, 2006. - С. 527. - ISBN 5-9524-2157-1.

Давид Кінг. Троцький. Біографія в фотодокументах - Єкатеринбург: "СВ-96", 2000. - ISBN 5-89516-100-6.

Папоров Ю. Н. Троцький. Вбивство "великого витівника" - СПб: ВД "Нева", 2005. - С. 384. - ISBN 5-7654-4399-0.

Вадим Роговін. "Чи була альтернатива?": "" Троцькізм "-погляд через роки", "Влада і опозиції", "Сталінський неонеп", "1937", "Партія розстріляних", "Світова революція і світова війна", "Кінець означає початок ". [2] - web.mit.edu / people / fjk / Rogovin / [3] - trst.narod.ru / rogovin / index.htm

Сироткін, Владлен Г. Чому Троцький програв Сталіну? M., Алгоритм, 2004.

Михайло Станчев, Георгій Чернявський. Л. Д. Троцький, Болгарія і болгари. Софія, БАН, 2008.

Гергій Чернявський. Лев Троцький. М.: Молода гвардія, 2010 (Життя чудових людей, 1261).

Кембаев Ж.М. Ідея "Сполучених Штатів Європи" в політико-правових поглядах В.І. Леніна і Л.Д. Троцького / / Право і політика. 2011. № 9. С.1551-1557.

Д. А. Волкогонов. Троцький; "Демон революції". М.: Яуза, Ексмо, 2011. 704 с., Серія "10 вождів", 2000 екз., ISBN 978-5-699-52130-2

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти