Степанок Володимир Іванович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Володимир Іванович Степанок

народився — 27.01.1968
місце народження — с. Майське, Джанкойський район, АР Крим
дата смерті — 26.01.2015
місце смерті — м. Дебальцеве, Донецька область
дата поховання — 30. 01.2015
місце поховання — м. Кіровоград, Ровенське кладовище, Алея Слави

Володимир Іванович Степанок (27 січня 1968, с. Майське, Джанкойський район, АР Крим − 26 січня 2015, м. Дебальцеве, Донецька область) − майор, заступник командира 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Активний учасник Революції Гідності. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (04.06.2015, посмертно).

Зміст

Життя і діяльність

Степанок Володимир Іванович народився 27 січня 1968 року в селі Майському Джанкойського району АР Крим в родині хліборобів. Там закінчив загальноосвітню й музичну школи. В його роду були кадрові військові, тож Володимир після восьмого класу намагався вступити до Київського Суворовського військового училища, але з певних причин не став суворовцем. В 1985 році вступив до Новосибірського вищого військово - політичного загальновійськового училища. Під час навчання наполегливо займався самовдосконаленням, як фізичним, так і моральним. Багато читав, займався боксом та гирьовим спортом. З тих часів за ним закріпилося прізвисько"Апостол", яке залишилося на все життя. Закінчив навчання в 1989 році. Розпочалась військова служба у Туркестанському окрузі на посаді – заступника командира парашутно-десантної роти по політчастині військової частини 33079, де він отримав перший бойовий досвід у прикордонних сутичках з афганськими контрабандистами. За час проходження військової служби мав 165 стрибків з парашутом.

У 1992 році після проголошення незалежності нашої держави Степанок В.І. розпочав службу у Збройних Силах України: з січня 1993 року методист – організатор - заступник командира автомобільної роти військової частини 65564, з липня 1993 року – начальник соціально - психологічної служби - заступник командира батальйону з виховної роботи військової частини А 0680 - 10 окремої бригади спеціального призначення. У зв’язку з скороченням штату з лютого 1995 року - помічник військового коменданта військової комендатури Феодосійського гарнізону Одеського військового округу, з липня 1996 року - заступник командира батальйону з виховної роботи військової частини А 0461. В 1996-1998 рр. навчався у Київському військовому гуманітарному інституті (факультет виховної і соціально-психологічної роботи), де вивчав військову психологію та педагогіку. По закінченню навчання отримав направлення у військову частину А 0759 в місті Кіровограді на посаду старшого офіцера відділення виховної роботи.

З червня 2004 року – старший офіцер відділення з гуманітарних питань, а з квітня 2005 року - заступник командира загону спеціального призначення з гуманітарних питань тієї ж військової частини А 0680 -3-й окремий полк спеціального призначення Південного оперативного командування. Вийшов у запас у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України у 2005 році.

Після виходу у відставку працював на різних посадах, зокрема й на керівних. 2009 року очолив сільськогосподарське підприємство і пропрацював на цій посаді два роки. Працював і на посаді фахівця з якості, і, як багато хто з військових пенсіонерів, в охороні. Але ця робота була йому нецікавою.

Степанок В.І. завжди мав активну життєву позицію щодо процесів, які відбувалися в країні. Тому під час Помаранчевої революції 2004 року він був у рядах борців за демократію та справедливість. Свій вибір на користь правди і свободи він зробив і надалі, був активістом під час Революції Гідності. Влітку 2012 року Володимир долучився до лав Всеукраїнського об’єднання “Свобода”.

З початком вторгнення російських військ на територію України Степанок В.І. добровольцем пішов до війська. У червні 2014 року майор Степанок разом з капітаном першого рангу Юрієм Олефіренком формує батальйон територіальної оборони Кіровоградської області „Рух опору”. Його посада – заступник командира батальйону по роботі з особовим складом, його завдання – перетворити цивільних людей у боєздатний військовий підрозділ. Поряд з цим активно працював з меценатами, щоб допомагати в придбанні для батальйону бронежилетів, комп’ютерної техніки тощо. З 5 серпня 2014 року Степанок В.І. перебуває безпосередньо на фронті. Був поранений. Лікувався в Кіровоградському госпіталі. . Із середини січня 2015 року перебував на ротації, але після активізації військових дій на дебальцевському напрямку залишався на бойових позиціях.

Двадцять шостого січня заступник командира по роботі з особовим складом майор Володимир Степанок 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ої окремої мотопіхотної бригади Збройних Сил України (42-й батальйон територіальної оборони "Рух опору") очолив загін із 72-х бійців, які добровільно відгукнулися на заклик прийти на допомогу 128–й гірсько-піхотній бригаді, що зазнавала великих втрат під містом Дебальцевим Донецької області. Загін героїчно відбивав ворожий натиск, та в бойову машину, де знаходився майор влучив протитанковий реактивний снаряд. Степанюк В.І. загинув від чисельних осколочних поранень. В.Степанок не дожив лише день до свого 47-річчя.

Степанок В.І. був одружений з Оленою Степанок (Мельник) (1993 р.) У 1994 році у них народилася донька Юлія.

Нагороди

Указом Президента України № 311 / 2015 від 4 червня 2015 року "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" Степанка Володимира Івановича нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

3 квітня 2015 року Всеукраїнською громадською організацією "Спілка ветеранів та працівників силових структур України "Звитяга" Степанка В.І. нагороджено нагрудним знаком "Гідність та честь" (посмертно).

7 лютого 2015 року був нагороджений найвищою партійною нагородою – Золотим нагрудним знаком ВО "Свобода" (посмертно).

Бібліографія

Іванова, Ірина. Порошенко нагородив п'ятьох бійців із Кіровоградщини. Посмертно / Ірина Іванова // Кіровоградська правда. - 2015. - 9 червня. - С. 2: фото

Гуцулюк, Максим. Несколько шагов к бессмертию / Максим Гуцулюк // Первая городская газета. - 2016. - 28 января. - С. 3 : фото

Зубець, Анастасія. Ордени полеглим / Анастасія Зубець // Народне слово. - 2015. - 27 серпня. - С. 2 Нагороди героїв вручено сім'ям воїнів, які захищали Україну і загинули під час АТО

Колектив Кіровоградського обласного художнього музею. Війна забирає найкращих / Колектив Кіровоградського обласного художнього музею // Народне слово. - 2015. - 5 лютого. - С. 18: фото Слово пам'яті про загиблого героя АТО Володимира Степанка від колег його дружини Олени Степанок

Нагороджені посмертно / Наталія Земнорій // Народне слово. - 2015. - 11 червня. - С. 3

Требунських, Ірина. Дощ та сльози `на Театральній площі /Ірина Требунських // Народне слово. - 2015. - 5 лютого. - С. 7 : фото Громадська панахида по загиблому бійцю АТО, що добровільно пішов захищати Україну

StepanokVI2.jpg

Web-ресурси

Степанок Володимир Іванович// Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У пам'ять про "Апостола" - майора Володимира Степанка (ФОТО)

Книга Пам’яті полеглих за Україну

Вічна пам’ять: рік тому Кіровоградщина втратила видатного воїна Володимира Степанка

У Кіровограді створили графіті, присвячене Герою АТО Володимиру Степанку. Графіті з портретом Володимира Степанка знаходиться на стіні складів Брайченка, вздовж залізничної колії в Кіровограді

Коли Герой не повертається з бою

За ерудованість і правдивість його називали "Апостолом"

І небо плакало за ним... Кіровоград провів в останню путь Героя АТО Володимира Степанка (ВІДЕО, ФОТО)

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти