Сніцар Павло Леонідович
Павло Леонідович Сніцар (10.07.1976, Ульяновка, Кіровоградська область - 23.07.2014, Лисичанськ, Луганська область) - військовий діяч, полковник, герой АТО.
Життя і діяльність
Сніцар Павло Леонідович народився 10 липня 1976 року в м. Ульяновці Кіровоградської області. Навчався в Ульяновській школі № 2: любив уроки математики і фізкультури, неодноразово захищав честь школи на змаганнях. Його любили друзі за доброту, чуйність, бажання завжди допомогти іншим. Мріяв стати військовим. Після закінчення школи вступив до Хмельницької академії прикордонних військ на факультет МВС. По закінченню був направлений на роботу в Кіровоград до лав внутрішніх військ України, згодом закінчив Київський національний університет внутрішніх справ. Понад 10 років командував стрілецьким батальйоном Криворізької окремої спеціальної моторизованої бригади міліції Центрального територіального командування ВВ МВС.
У грудні 2013 – квітні 2014 рр. він був на Майдані, потім – командирований в Донецьку область, а з червня – брав участь у боях за Лисичанськ.
23 липня 2014 року під час проведення спецоперації по звільненню Лисичанська Луганської області у складі військово-оперативного резерву військової частини 3011 потрапив у засідку терористичного угрупування між м. Северодонецьк та м. Лисичанськ. Намагаючись вивести з - під обстрілу поранених бійців НГУ та ЗСУ, серед яких був і його командир полковник О.Радієвський, П.Сніцар отримав поранення у голову не сумісне з життям.
Наказом командувача Національної гвардії України підполковнику П.Сніцару присвоєно військове звання полковника (посмертно).
Пам’ять
Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 року „за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” нагороджений орденом „За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Сніцар П. зарахований навічно до списку особового складу управління стрілецького батальйону криворізької окремої бригади охорони громадського порядку НГУ. У травні 2015 року у Кіровограді біля входу до військової частини 3011 урочисто відкрито меморіальну дошку на його честь, а поблизу м. Северодонецька – пам’ятник на місці загибелі генерал-майора О.Радієвського, полковника П.Сніцара та солдата І.Коцяра.
Вулиця Ленінградська в Кіровограді перейменована на честь героя. 6 вересня 2014 року вдові полковника П.Л.Сніцара було вручено орден Української Православної Церкви імені Святого Великомученика Георгія Побідоносця.
В Ульяновці встановили меморіальну дошку на будинку школи № 2, в якій навчався Павло Сніцар.
Бібліографія
Іванова, Ірина. Кіровоград попрощався з командиром стрілецького батальйону Нацгвардії / Ірина Іванова // Кіровоградська правда. - 2014. - 1 серпня. - С. 1 : фото.кол.
Бажан, Валентина. Гірка ціна майбутнього / Валентина Бажан // Народне слово. - 2014. - 7 серпня. - С. 4 : фото
Герої не вмирають, вони в наших серцях // Слово і час. - 2014. - 9 грудня. - С. 1 : фото Герои не умирают // Первая городская газета. - 2014. - 31 июля. - С. 2 : фото
Костенко, Світлана. "А так хочеться жити!" / Світлана Костенко // Народне слово. - 2014. - 31 липня. - С. 1, 4 : фото.кол.
Награды нашли своих героев // Первая городская газета. - 2014. - 28 августа. - С. 5
Они ушли, чтобы жили мы // Первая городская газета. - 2014. - 30 октября. - С. 4
Пам'ятаймо подвиг Павла Сніцара // Народне слово. - 2015. - 21 травня. - С. 4 : фото
Web-ресурси
Сніцар Павло Леонідович: Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії
Кировоградцы простились с полковником Павлом Сницаром
В пам’ять Героя України Павла Сніцара у Кіровограді відкрили меморіальну дошку
У Кіровограді відкрили пам'ятну дошку Герою України підполковнику Павлу Сніцару