Паученко Яків Васильович

Яків Васильович Паученко

Дата народження — 21.03.1866
Місце народження — м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 25.10.1914
Місце смерті — м. Єлисаветград
Місце поховання — м. Єлисаветград, Петропавлівський цвинтар

Яків Васильович Паученко (21 березня 1866, м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині місто Кропивницький, Кіровоградська область, Україна) – 25 жовтня 1914, м. Єлисаветград) – визначний єлисаветградський архітектор.

Життя та діяльність

Яків Васильович Паученко народився 21 березня 1866 року в сім'ї єлисаветградських міщан. Його батько, Василь Семенович, був з 1861 року власником іконописної й іконостасної художньо-позолотної майстерні.

Першу художню освіту Яків Васильович отримав у Вечірніх рисувальних класах при Єлисаветградському земському реальному училищі у академіка портретного живопису, засновника цих художніх класів Петра Олександровича Крестоносцева. Свідоцтво № 403 за підписами директора Єлисаветградського реального училища М. Завадського і керівника класів П.А. Крестоносцева свідчить: «У малюванні оригіналів – відмінно. Орнаменту – відмінно, Голови системи Депюі – добре, Антична голова – добре, Напам'ять – добре».

Вечірні рисувальні класи були на той час унікальним навчальним закладом і, як констатував сам П.А. Крестоносцев, «подібного навчального закладу в провінційних містах Росії не існує». Він мав на увазі не лише рівень викладання і комплектацію навчальних посібників в обсязі двох перших класів Академії мистецтв, але й можливість безкоштовного навчання для представників будь-якого соціального стану. Художник П. Івачев у листі до видатного українського вченого-мовознавця О. Потебні від 12 грудня 1892 року підкреслював, що засновника художньої освіти в місті Петра Крестоносцева «можна поставити в один ряд з основоположником українського професійного театру Марком Кропивницьким, засновником знаменитої музичної школи Густавом Нейгаузом, засновником музейної справи Володимиром Ястребовим та іншими видатними єлисаветградцями». Тільки за три перші роки існування класів (1880-1883 рр.) 8 учнів П.А. Крестоносцева стали вихованцями Петербурзької Академії мистецтв, 6 – училища технічного малювання, заснованого на кошти Олександра Людвиговича Штігіля, 2 – Московського училища живопису, скульптури та зодчества. Серед них був і Яків Васильович Паученко.

Саме в Училищі живопису, ліплення та зодчества Московського художнього товариства Паученко отримав професійну підготовку.

У Російському Державному архіві літератури та мистецтва зберігається особиста справа випускника Я.В. Паученка. Серед документів – малюнки, свідоцтво про отримання малої срібної медалі за річний проєкт 1893 р., що вказує на високий професійний рівень студента, а також багато прохань про перенесення терміну оплати за навчання, з чого можна зробити висновок, що справи в майстерні його батька йшли досить важко. Можливо, це і стало причиною негайного від'їзду Якова з Москви 1893 року. Склавши іспити, він терміново повернувся до Єлисаветграда через сімейні обставини, не чекаючи вручення диплому.

Фактично, Яків Паученко недовчився. У тому ж році його батько серйозно захворів і вже не міг керувати майстернею, тому грошей на навчання не вистачало. Тож Яків Васильович, отримавши звання «некласного художника архітектури» (тобто, вільного архітектора), покинув навчання. На той час йому виповнилося 27 років. Повернувшись у рідне місто, Яків взявся керувати батьківською майстернею.

У 1897 році Паученко став повноправним власником батьківської майстерні, розширивши її можливості за рахунок архітектурної практики.

Яків Васильович Паученко створив неповторний модерний архітектурний ансамбль історичного центру міста Єлисаветград (нині – м. Кропивницький): сьогодні на одній із найкрасивіших центральних вулиць міста Кропивницького – Театральній, що переходить у вул. Архітектора Паученка, знаходяться п’ять будівель, зведених за проєктами Якова Васильовича Паученка: Театр «Ілюзія» (Кіровоградський обласний загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю, вул. Театральна, 7); Гостинний двір (Кіровоградське обласне управління СБУ, вул. Театральна, 9); Міжнародний кредитний банк (Ресторан «Prima», вул. Театральна, 17); Водолікарня Гольденберга (Центральна міська лікарня, вул. Архітектора Паученка, 45); Власний будинок архітектора Я.В. Паученка (Художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна, вул. Архітектора Паученка, 89).

За проєктами архітектора також була побудована лікарня Червоного Хреста Св. Анни (міська лікарня № 2), будинок Вайсенберга (Обласне управління охорони здоров'я), будинок Мейтуса (дитяча музична школа № 1 ім. Нейгауза), багато приватних будинків. Всього – понад 20 зафіксованих об'єктів, і це лише за 48 років життя митця.

Лікарня Червоного Хреста Св. Анни (міська лікарня № 2)

Єлисаветградська газета «Голос Юга» в 1914 році писала: «... ціла низка споруджених ним будівель дуже яскраво говорять про нього як про талановитого художника-архітектора... Безперечною заслугою є те, що він перший у нашому місті дав зразки художньої архітектури...». Яків Васильович робив усе, що було в його силах, аби привнести в провінційне місто дух культури та мистецтва, а опорою цієї діяльності завжди був його будинок (нині – художньо-меморіальний музей О. Осмьоркіна), зведений за власним проєктом у 1899 році. Ця будівля стала своєрідною візитівкою архітектора, зразком високопрофесійного об’єднання провідних стильових напрямів архітектури того часу – «цегляного» та «неоруського». Будинок не тільки відображав сутність його творця, але й уособлював найвищу істину мистецтва – свободу вибору. Тут проходили музичні та театральні вечори, тут же створювалися проєкти майбутніх архітектурних споруд. У цій атмосфері виховувався племінник Я.В. Паученка, який з часом став відомим художником, професором живопису – Олександр Олександрович Осмьоркін.

Художньо-меморіальний музей О. Осмьоркіна

«Лебединою піснею» архітектора, його останнім, кращим, по-справжньому вистражданим творінням став Вознесенський собор у місті Бобринець (нині Кіровоградської області), який і сьогодні є його окрасою.

Собор у м. Бобринець

Помер Яків Васильович Паученко 25 жовтня 1914 і був похований на Петропавлівському кладовищі. Могила відомого архітектора не збереглася, на місті цвинтаря побудований новий мікрорайон.

Пам'ять

До 135-ї річниці з дня народження архітектора в 2001 році Художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна підготував та видав тематичний буклет «Місто Якова Паученка».

У 2002 році Кіровоградська обласна рада заснувала обласну премію імені Якова Паученка в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва.

Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д.І. Чижевського в 2006 році випустила компакт-диск «Єлисаветградський абрис Якова Паученка», присвячений 140-річному ювілею зодчого.

Ім’я непересічного архітектора Я.В. Паученка увічнено і на всеукраїнському рівні. У 2006 році до ювілею митця УДППЗ «Укрпошта» за ініціативи художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна випустила художній маркований конверт «Яків Паученко – архітектор» та провела в музеї акцію спецпогашення штемпелем Першого дня.

У 2014 році за пропозицією Кіровоградської дирекції УДППЗ «Укрпошта» з нагоди відзначення 75-річчя створення Кіровоградської області представила архітектурні доробки Я.В. Паученка у поштових марках – Свято-Вознесенський собор у Бобринці в поштовому блоці «Краса і велич України. Кіровоградська область». Пам’ятка архітектури кінця XIX століття Театр «Ілюзія» був представлений окремою маркою на конверті з історичною довідкою про Я.В. Паученка.

З нагоди відзначення 150-річного ювілею від дня народження талановитого зодчого у 2016 році за ініціативи художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна та Кіровоградської обласної організації Національної Спілки архітекторів України згідно з розпорядженням Кіровоградського міського голови від 19 лютого 2016 року № 24 «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» вулиця Леніна і Дворцова (від Великої Перспективної і до кінця) названа іменем Архітектора Паученка.

Бібліографія

Автограф Я. Паученка на фотографии церкви [Ізоматеріал]. – Б.м.: [б. и.], Б.г. – : 1 л. ил.

Босько Володимир Миколайович. [Яків Васильович Паученко] // Історичний календар Кіровоградщини на 2021 рік. Етюди у червоному, чорному та синьо-жовтому кольорах про участь єлисаветрадців у революції 1917-1921 рр. / В. М. Босько. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2020. – С. 61: фото.

Босько Володимир. [Паученко Яків Васильович] // Визначні постаті Степової Еллади: до 250-річчя заснування фортеці Святої Єлисавети, міста Єлисаветграда та 65-річчя утворення Кіровоградської області / Володимир Босько; Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського. – Кіровоград : Інформаційна мережа, 2004 – Ч. 1. – 2004. – С. 219-220: іл.

Гребень Валентина. Архітектурна спадщина Якова Паученка як складова історико-культурного образу міста // Між Бугом і Дніпром : науково-краєзнавчий вісник Центральної України / Кіровоград. обл. орг. Націонал. спілки краєзнавців України, Держ. архів Кіровогр. області; ред. О. О. Бабенко [та ін.]. – Кропивницький : Центрально-Українське вид-во, 2014 – Вип. 7-8. – 2017. – С. 257-264.

Єлисаветградський абрис Якова Паученка / Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського; Дослідження, підбірка мат.: Л. В. Іванцова, С. А. Ушакова, Л. В. Маринець; Дизайн, фот. О. М. Волохін, В. В Пономаренко.; Ред. В. А. Козлова. – Кіровоград: [б. и.], 2006. – 1 CD-ROM: комбін.

Поліщук Володимир Васильович. Архітектор Яків Паученко // Від Лишневського до Віньковського / В. В. Поліщук. – Кропивницький : Б. в., 2022. – С. 70-74: іл.

Поліщук Володимир Васильович. Прибутковий будинок Харлаба // Там, де Інгул круто вився: п’ята книга публікацій / В. В. Поліщук. – Кіровоград : ФОП О. С. Ротар, 2016. – С. 22-24: фото.

Рибалко П. П., Єгурнова М. А. З особистого архіву Якова Паученка // Кіровоградський краєзнавчий вісник / Кіровоградська обласна спілка краєзнавців. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2007 – Випуск 1 / відп. ред.: К. В. Шляховий ті ін. – 2007. – С. 76-78.

Бажан В. «Елисаветградский адрес Якова Паученко / В. Бажан // Молодіжне перехрестя. – 2006. – 27 квітня. – С. 11.

Босько В. Зодчі Єлисаветграда: рідному місту та всьому світові / В. Босько // Народне слово. – 2011. – 26 травня. – С. 9.

Босько В. Освідчення в любові до рідного міста: Відкрилася виставка «Місто Якова Паученка» / В. Босько // Народне слово. – 2001. – 2 жовтня. – С. 3.

Дячук Ірина (головний зберігач фондів художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна). Архітектурна перлина Якова Паученка / Ірина Дячук // Про город. – 2018. – № 1. – С. 32-33: фото. кол.

Здір Л. «Єлисаветградський абрис Якова Паученка» / Л. Здір // Народне слово. – 2006. – 18 квітня. – С. 3.

Карасьова Н. Архітектурні перлини Єлисаветграда / Н. Карасьова // Елисаветградские ведомости. – 2003. – 27 июня. – С. 9.

Карасьова Н. Забуте ім’я: Єлисаветграду – 250! / Н. Карасьова // Елисаветградские ведомости. – 2003. – 8 августа. – С. 1.

Карасьова Н. Музика, що застигла в камені / Н. Карасьова // Елисаветградские ведомости. – 2003. – 4 июля. – С. 9.

Класова О. «Геній провінційного зодчества»: Єлисаветграду – 250 / О. Класова; Історія в іменах // Благовіст. – 2004. – № 1. – С. 14 – 15.

Классова О. «В Єлисаветграді, на розі Двірцевої та Миргородської...» / Классова О. // Молодіжне перехрестя. – 2006. – 27 квітня. – С. 9.

Классова О. «На розі Дворцової та Миргородської...» / О. Классова // Народне слово. – 2012. – 19 квітня. – С. 8: фото

Куманський Броніслав. «Художник архітектури Яків Паученко» / Броніслав Куманський // З перших уст. – 2016. – 24 березня. – С. 4: фото.

Любарський Р. Паученко в перекладі Демчука / Р. Любарський // Народне слово. – 2011. – 29 березня. – С. 8.

Матівос Ю. Сім чудес Якова Паученка / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 2012. – 10 лютого. – С. 10: фото.

Мірошник Г. Останнє творіння Якова Паученка відремонтують / Г. Мірошник // Честь хлібороба. – 2012. – 20 жовтня. – С. 2.

Надеждін А. Творець художньої архітектури / А. Надеждін // Українська культура. – 2006. – № 10. – С. 42.

Надєждін А. «Мандрівка у часі...» / А. Надєждін // Наша газета. – 2001. – 20 сентября. – С. 2.

Надєждін А. Архітектор міста Святої Єлисавети / А. Надєждін // Молодіжне перехрестя. – 2006. – 21 вересня. – С. 1, 9.

Надєждін А. Єлисаветградський архітектор Яків Паученко / А. Надєждін // Вечірня газета. – 2014. – 21 березня. – С. 4.

Надєждін А. Знакова постать міста на Інгулі: Минуло 140 років від дня народження Якова Паученка / А. Надєждін // Народне слово. – 2006. – 18 квітня. – С. 3.

Надєждін А. Нас ще очікують відкриття: Маловідомі сторінки архітектурної історії Єлисаветграда / А. Надєждін // Народне слово. – 2010. – 16 вересня. – С. 4.

Надєждін Андрій. Український архітектор Яків Паученко / Андрій Надєждін // Вежа. – 2012. – № 30. – С. 254-258: портр.

Надєждін Андрій. Художник архітектури: До 150-річчя з дня народження архітектора Якова Паученка / Андрій Надєждін // Народне слово. – 2016. – 17 березня. – С. 16: фото кол.

Надєждін А. На побачення до стильних красенів: З упевненим: «Я люблю своє місто!» / А. Надєждін // Кіровоградська правда. – 2011. – 29 березня. – С. 8.

Надєждін, А. Роздуми біля будинку архітектора / А. Надєждін // Народне слово. – 2009. – 28 квітня. – С. 10.

Пирля З. Чекаємо останніх акордів «Лебединої пісні»? / З. Пирля // Честь хлібороба. – 2012. – 7 серпня. – С. 2.

Поліщук В. Прибутковий будинок Харлаба / В. Поліщук // 21-й канал. – 2015. – 12 березня. – С. 10.

Поліщук В. Яків Паученко жив на Верхній Донській / В. Поліщук // 21-й канал. – 2017. – 14 вересня. – С. 15.

Сергійчук І. Вперше опубліковано цікавий фотознімок Якова Паученка з його автографом / І. Сергійчук // Честь хлібороба. – 2021. – 6 листопада. – С. 4: фото. Френчко Л. Єлисаветградский абрис Якова Паученка / Л. Френчко // Ведомости. – 2006. – 28 апреля. – С. 7.

Юрченко О. Зодчий нашого міста: до 150-річчя з дня народження видатного архітектора Якова Васильовича Паученка (1866-1914) / О. Юрченко // Наше місто. – 2016. – 31 березня. – С. 4: фото.