Панченко Дмитро Іванович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Дмитро Іванович Панченко

народився — 24.02.1906
місце народження — с. Новгородка, нині Кіровоградської області
дата смерті — 22.09.1995
місце смерті — м. Київ

Дмитро Іванович Панченко (24 лютого 1906, с. Новгородка, нині Кіровоградської області – 22 вересня 1995, м. Київ) – заслужений діяч наук України, доктор медичних наук, професор, учасник Великої Вітчизняної війни.

Зміст

Життя і діяльність

Дмитро Іванович Панченко народився 24 лютого 1906 року в селі Новгородка Кіровоградської області. У 1921 хлопець став комсомольським ватажком у рідній Новгородці, згодом — окружним комсомольським комісаром у місті Кам’янець - Подільському. Дмитро був бійцем і трибуном, ватажком і романтиком. Згодом працює комсомольським керівником у Харкові, а потім — у ЦК ВЛКСМ у Москві. У 1932 Дмитро Іванович закінчив Ленінградську військово - медичну академію ім. С.М. Кірова, в якій працював під керівництвом всесвітньо відомих вчених академіків Л.А. Орбелі, М.І. Аствацатурова, Б.С.Дойнікова. Вони й благословили талановитого хлопця в лави шляхетних лицарів Гіппократа.

У 1938 Дмитро Іванович захищає кандидатську, а невдовзі й докторську дисертації. У період блокади Ленінграда він працює у клініках академії та вивчає проблеми впливу висоти на нервову систему людини. Під час Великої Вітчизняної війни Дмитро Панченко — військовий лікар І рангу, надалі — головний невролог Північно-Кавказького фронту, IV Українського фронту. Дороги війни у нього були нелегкими — Кавказ, Карпати, Чехословаччина, Угорщина, Німеччина. З 1946 Дмитро Іванович завідує кафедрою нервових хвороб Львівського медичного інституту, в 1948–1952 рр. — ректор цього інституту. Усі його подальші роки пов’язані з Київським інститутом удосконалення лікарів. Так, у 1952 Дмитро Іванович стає завідувачем кафедри нервових хвороб КДІУЛ. У 1951 йому присвоюють почесне звання заслуженого діяча науки, у 1952 - призначено головним неврологом МОЗ України. У 1966 Дмитро Іванович стає головним редактором журналу «Врачебное дело», а з 1967 — головою Республіканського товариства неврологів і психіатрів. У період роботи в Києві у Дмитра Івановича Панченка розкрилися його організаторські й наукові здібності, талант педагога і висококваліфікованого лікаря. У 1960-х роках на базі Київської обласної клінічної лікарні Дмитро Іванович вперше у світі створює «Біотрон» для лікування пацієнтів із гіпертонічною хворобою, проводить профілактику її ускладнень. Це здійснювалося завдяки усуненню нестабільних атмосферних чинників на організм людини. На цій фабриці штучного клімату тисячі громадян СРСР знайшли зцілення від різних недуг. Тут лікувалися пацієнти з гіпертонічною хворобою, наслідками інсульту, черепно-мозкових травм, різноманітних полінейропатій, після перенесеної променевої хвороби і навіть вагітні жінки.

У науці Дмитро Іванович надавав великого значення експериментально-морфологічним дослідженням. При клініці функціонувала патоморфологічна лабораторія, свій віварій, де вивчалися ураження, захворювання магістральних периферичних нервових стовбурів у разі атеросклеротичного ураження, травми, цукрового діабету, радіаційних уражень. Д.І. Панченко був ініціатором впровадження нових технологій діагностики і лікування захворювань нервової системи. З ініціативи Дмитра Івановича прямо з виставки було закуплено перший у колишньому СРСР ехоенцефалограф «Siemens» і впроваджено у практику спільно з тодішнім асистентом, кандидатом медичних наук Є.Л. Мачерет, нині продовжувачем ідей Д.І. Панченка, професором кафедри неврології та рефлексотерапії, членом-кореспондентом НАМН України, заслуженим діячем науки і техніки України, лауреатом Державної премії України. Спільно з Інститутом кібернетики було розроблено і впроваджено перші апарати для стимуляції м’язів типу «Міотон», «Нейротон», «Міоритм».

Д.І. Панченко виховав велику школу вчених-неврологів, педагогів, лікарів-невропатологів. Під його керівництвом виконано і захищено 14 докторських і 70 кандидатських дисертацій. Д.І. Панченко великого значення надавав підготовці наукових кадрів, а також лікарів-неврологів для практичної охорони здоров’я. На кафедрі, яку він очолював, працювали висококваліфіковані професори, доценти, асистенти, які на високому рівні вели педагогічний процес. Особливої уваги надавали вивченню основ неврології (анатомії та фізіології), клінічному мисленню лікаря. Д.І. Панченко був ініціатором регулярного проведення з’їздів, конференцій неврологів України і, особливо, Києва і Київської області. Часто вони проводилися з виїздом у різні регіони чи райони. Це була прекрасна школа обміну досвідом, спілкування, демонстрацією як потрібно працювати. В науці Д.І. Панченко залишив свій слід, опублікувавши понад 300 наукових праць, зокрема 14 монографій.

Пам’ять

PanchenkoD.jpg

Фото. Панченко Дмитро Іванович

Бібліографія

Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2006 рік. Люди. Події. Факти. – Кіровоград: Центр.-Укр. вид– во, 2005. – С. 18

Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах й іменах. - Львів, НТШ. – 2004. – С. 162, 278 Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. - Львів, ЛДМІ. – 1966. – С. 156-157

У цей день - 11 лютого // Новини Кіровоградщини. - 2013. - 7 лютого. - С. 5

Шапиро И.Я. Очерки по истории Львовского медицинского института. - Львов, ЛГМИ, 1959. – С. 204;


Web-ресурси

Панченко Дмитро Іванович – http://oblast.kr.ua/catalog/p/1033-panchenko-dmitro-ivanovich-11-02-1906-s-novgorodka.html

Панченко Дмитро Іванович - http://www.meduniv.lviv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=791&Itemid=327&lang=uk

Учений, педагог, лікар: до 105-річчя від дня народження - http://www.umj.com.ua/article/10061/uchenij-pedagog-likar-do-105-richchya-vid-dnya-narodzhennya-dmitra-ivanovicha-panchenka

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти