Остен-Сакен Дмитро Єрофійович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Дмитро Єрофійович Остен-Сакен

народився — 29.08.1906
місце народження — с. Успенське (нині Успенка) Онуфріївського району Кіровоградської області
дата смерті — 21.09.1981
місце смерті — м. Київ
місце поховання — м. Київ Байкове кладовище

Дмитро Єрофійович Остен-Сакен (24 квітня 1790, с. Приют - 4 березня 1881, м. Єлисаветград) – генерал, перший почесний громадянин м.Єлисаветграда.



Зміст

Життя і діяльність

Дмитро Єрофійович Остен-Сакен — син генерал-майора, барона Єрофія Кузьмовича фон дер Остен-Сакен і Ганни Юхимівни, при народженні - Тозлукової, народився 24 квітня 1790 року в селі Приют Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Отримав домашню освіту. 12-річним підлітком, додавши собі 5 років (метричного свідоцтва не вимагалося), він розпочав службу в Єлисаветградському гусарському полку. В 1805—1807 роках юнак брав участь у кампанії проти французького імператора Наполеона I Бонапарта, у битвах під Аустерліцем (сучасне місто Славков-у-Брно, Чехія), Гейльсбергом, Фрідландом. Навесні 1807 молодий Остен-Сакен отримав звання корнета. За відзнаку у Бородинській битві отримав чин штабс-ротмістра та орден св. Анни 4 ступеня, а за участь у Російсько-турецькій війні 1828-29 рр. став Георгіївським кавалером 3-го ступеня. За взяття Парижа – нагороджений золотою шаблею з надписом «За хоробрість». (Фото 2)


Значну роль у військовій біографії Дмитра Єрофійовича відіграла Кримська війна 1853-56 рр. На посту начальника Севастопольського гарнізону сучасники запам'ятали його холоднокровним, рішучим та розпорядливим. За героїчну оборону Севастополя Остен-Сакен отримав графський титул та був призначений членом Державної ради. І хоча видатний історик Є.В.Тарле не захоплювався особистістю начальника Севастопольського гарнізону, значущим залишається його зауваження, що «...была у Дмитрия Ерофеевича одна черта, в которой и враги ему не отказывали: существовал известный предел, за который переходить ему мешала совесть». (Фото 3) 15 років Остен-Сакен був начальником округів Новоросійських військових поселень, в його підпорядкуванні знаходився і Єлисаветград. Високу оцінку діяльності графа знаходимо в «Історичному нарисі Єлисаветграда», написаному міським головою, почесним громадянином Єлисаветграда О.М.Пашутіним. Автор нагадує, що своїм благоустроєм місто завдячує графу Остен-Сакену: за його участі було збудовано декілька кращих міських закладів, дорожніх споруд, замощено дороги. Для запобігання великих повеней департамент військових поселень за поданням Остен-Сакена мав урегулювати течію річки Інгул, надаючи їй прямого напрямку за допомогою каналів. Великий міст через Інгул збудовано теж за підтримки Дмитра Єрофійовича. Окрім цього, за наказом графа Остен-Сакена і завдяки безпосередній його участі в Єлисаветграді було впорядковано декілька міських садів і бульварів, а також засаджені деревами передмістя і Велика Пермська та Петровська вулиці.

Після найбільшої повені, що спіткала Єлисаветград у 1841 році, Остен-Сакен виклопотав потерпілим позику на 14 тисяч рублів терміном на п'ять років без відсотків. А в 1848 році місто зазнало чималих втрат під час епідемії холери. За наказом генерала в місті негайно було створено християнські та іудейські комітети, робота яких спрямовувалася на боротьбу з хворобою. Контроль за діяльністю комітетів та попечителів здійснював Остен-Сакен, навідуючись особисто до будинків хворих.

У листі міської громади на ім'я Остен-Сакена з проханням прийняти звання почесного громадянина сказано: «Собственная и частная жизнь Ваша служили образцом примерного гражданина и семьянина, истинного христианина и ревностного исполнителя высокой заповеди любви к ближнему». 14 квітня 1864 року зі свого маєтку Приют Дмитро Єрофійович надіслав єлисаветградцям відповідь: «Оценивая достоинства граждан Елисаветграда, которых искренне люблю, с которыми сроднился, проведя между ними 15 счастливых лет моей жизни, принимаю с признательностью, если последует на то Высочайшее соизволение, звание почетного гражданина города, где я вступил на службу, похоронил мать и начальствовал корпусом».

У своїх мемуарах про Остен-Сакена Андрій Достоєвський (рідний брат російського письменника Ф. М. Достоєвського) пише: «...В Елисаветграде общество очень любило его. Это действительно был идеально честный господин, добрый и умный, хотя с некоторыми слабостями и недостатками. Семейство Сакена состояло из жены его, Анны Ивановны, и троих сыновей... Он поощрял стремление к разведению лесов и посадки деревьев».

Великою пристрастю Дмитра Єрофійовича були коні, особливо місцевої породи. «Каких чрезвычайных лошадей для легкой конницы, в большом количестве и за умеренную цену, можно приобретать в степных новороссийских губерниях. Лошади зти легки, прочны (не изнежены воспитанием) и способны к езде», — писав він. Остен-Сакен зарекомендував себе талановитим теоретиком і практиком військової кавалерії. Вивчивши досвід європейських країн, він розробив власну систему виїздки коней, успішно застосовував її у своєму корпусі, який вважався одним із кращих в російській армії, був своєрідним «університетом» для офіцерів — дітей єлисаветградських дворян. Свої міркування та роздуми про значення та роль кавалерії у тодішніх війнах Остен-Сакен узагальнив у праці «Мысли и некоторые предметы военного дела».

Помер Дмитро Ерофійович Остен-Сакен на початку березня 1881 року. Міська дума постановила: в день поховання Остен-Сакена відслужити урочисту службу за упокій його душі в Успенському соборі та поставити портрет генерала в залі, де проводяться засідання думи. Поховали Дмитра Єрофійовича на соборному кладовищі та, на жаль,за більшовицьких часів бюсти, могили, склепи «царських слуг» — генералів Остен-Сакена, Самсонова та інших було зруйновано.



Пам’ять

В пам'ять про Дмитра Єрофійовича Остен-Сакена одна з вулиць Єлисаветграда до Жовтневої революції носила його ім'я.


Osten-Saken2.jpg

Фото. Військові нагороди Д.Є.Остен-Сакена.

Osten-Saken3.jpg

Фото. На Приморському бульварі в Севастополі був пам'ятник генералу Остен-Сакену Дмитру Єрофійовичу, начальнику гарнізону Севастополя під час Першої оборони. В радянські часи знесений як пам'ятник царському генералу.

Бібліографія

Архиепископ Гавриил и граф Д. Е. Остен-Сакен в письмах к А. Г. Тройницкому. // Русская старина. - 1898. - № 11 . - С. 469-475;

Русская старина. - 1898. - № 12. - С. 698

Босько В. Єлисаветград та Олександрія у Вітчизняній війні 1812 року / В. Босько // Народне слово. - 2012. - 7 червня. - С. 8, 9: фото

Босько Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2010 рік: Люди. Події. Факти: історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. - Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2009. - 259 с.: іл., портр., фото. - Іменний покажч.: с. 254-257

Босько В. Лицар благочестя та доброчинності / В. Босько // Народне слово. - 2002. - 26 грудня. - С. 3

Босько В. Перший почесний громадянин Єлисаветграда / В. Босько // Народне слово. - 2002. - 22 жовтня. - С. 3

Імена, закарбовані в історії // Вечірня газета. - 2012. - 8 червня. - С. 4

Макей Л. Федорівка: від Остен-Сакена до Пересунька / Л. Макей // Народне слово. - 2010. - 19 січня. - С. 3

Никитина Е. Присвоение с извращением / Е. Никитина // Украина-Центр. - 2010. - 1 июля. - С. 1,4

Пасічник Л. Почесні громадяни Єлисаветграда / Л. Пасічник // Вечірня газета. - 2010. - 5 листопада. - С. 8

Петренко В. Почесні громадяни Єлисаветграда / В. Петренко // 21-й канал. - 2012. - 1 березня. - С. 18

Френчко Л. Знаменитости степной столицы / Френчко Л. // Ведомости. - 2004. - 10 декабря. - С. 8



Web-ресурси

Остен-Сакен Д.Є. Вікіпедія

Остен-Сакен Д.Е. Википедия

Д.Е. Остен-Сакен. Отрывок из летописи Елисаветградского гусарского полка - http://1812.org.ua/category/war-history/documets-artefacts/page/3/‎

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти