Осмьоркін Олександр Олександрович
Олександр Олександрович Осмьоркін
Дата народження — 08.12.(26.11) 1892
Місце народження — м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині м. Кропивницький, Україна)
Дата смерті — 25.06.1953
Місце смерті — селище Плесково під Москвою, СРСР
Місце поховання — Ваганьківський цвинтар, м. Москва, СРСР
Олександр Олександрович Осмьоркін (8 грудня (26 листопада)1892, м. Єлисаветград Херсонської губернії, Російська імперія (нині м. Кропивницький Кіровоградської області, Україна) – 25 червня 1953, селище Плесково під Москвою, СРСР) – російський і український художник, педагог.
Життя і діяльність
... Він пройшов через нас Дон Кіхотом у мистецтві.
Олександр Дейнека
Олександр Олександрович Осмьоркін народився в сім’ї поштового службовця. Його батько, Олександр Павлович Осмьоркін, був землеміром Єлисаветградської поштово-телеграфної контори, чиновником, походив із селян с. Лісничівка Подольської губернії; мати, Олімпіада Василівна Осмьоркіна, уроджена Паученко, походила з міщан.
Дитинство майбутнього митця пройшло в будинку рідного дядька Якова Васильовича Паученка, відомого українського архітектора – будівничого Єлисаветграда (1994 року саме в цьому приміщенні було відкрито художньо-меморіальний музей художника). Як згадував сам О. Осмьоркін: «Мій дядько привіз iз собою у провінційне місто стійку прихильність до живопису його сучасників (до К. Коровіна), а разом з нею немало малюнків, етюдів та краєвидів. Замилування мистецтвом ламало в мені заповідь синівського послуху. Я став мріяти про заняття живописом». Саме в будинку Якова Паученка майбутній професор живопису О. Осмьоркін знайде свої мистецькі уподобання. Початкову художню освіту отримав у Вечірніх рисувальних класах при Єлисаветградському реальному училищі (1902-1910). Першим наставником малювання юного Олександра став український художник-передвижник Ф. Козачинський, що викладав у цих класах.
У 1910 р. Олександр Осмьоркін їде до Петербурга, в школу Товариства заохочення мистецтв при Академії, де рік навчається у М. Реріха, але не знаходить того, що шукає, – мистецтва, наповненого реальними переживаннями та відчуттями. 1911 р. він вступає до Київського художнього училища, але й тут зустріне ту ж саму мертву петербурзьку академічність, іноді прикрашену картинами українського побуту. «Я блукав у Петербурзі і Києві як повз чужого мені «світу мистецтва», так і мимо прісного епігонства передвижництва. Серед моїх педагогів не було П.П. Чистякова, за яким багато хто йшов довірливо і захоплено. Виняток на той час складав хіба що І. Машков, до якого я волів потрапити, перебуваючи ще в Києві», – зізнавався Олександр Осмьоркін.
І. Машков був одним iз фундаторів групи московських живописців «Бубновий валет», з творами яких Осмьоркін познайомився на так званій «Незалежній виставці» 1911 р. в Києві. «Завдяки цьому живопису якось одразу швидко скоротилася відстань, що відділяла мене від опанування кольору – найбільш складного засобу на шляху оволодіння живописом». До того ж цей живопис підтверджував ідеї, закладені французьким художником Полем Сезаном, мистецтвом якого уже тоді захоплювався О. Осмьоркін.
У 1913 році, не завершивши навчання в Київському художньому училищі, О. Осмьоркін виїздить до Москви в школу І. Машкова, а в 1914 р. уже бере участь у виставках «Бубнового валета». Подальша доля художника пов’язана з Москвою і Петроградом. Там складається коло його знайомих і друзів, серед яких С. Єсенін, О. Мандельштам, .А. Ахматова (її портрет роботи О. Осмьоркіна 1937 р. знаходиться в літературному музеї м. Москва), П. Кончаловський, А. Лентулов, В. Купрін. У квартирі Осмьоркіна завжди було гамірно і повно різного мистецького люду, не стихали дискусії про творчість, події сучасності. Іноді на дверях з’являлася табличка «Запрошую на вареники», але коли друзі розходилися, художник залишався один. Один між Москвою і Ленінградом, з власними думками про мистецтво.
Час від часу О. Осмьоркін приїздить до Єлисаветграда (1924-1934 –Зінов’євськ, 1934-1939 – Кірово, 1939-2016 – Кіровоград). Кожного разу художник їде сюди з надією попрацювати. Вдома він пише портрети батька, няні Євдокiї Ульянівни, сусідського хлопчика, декілька натюрмортів та один зі своїх програмних творів – пейзажну картину «Україна», в основі мотивів якої – реальна місцевість в районі села Лелеківка (нині околиця Кропивницького).
Під час Другої світової війни Осмьоркін працював у майстерні оборонного плакату «Вікна ТАРС». Художник часто виїжджав на лінію фронту, писав портрети льотчиків та військовослужбовців. Його картина «Зенітники Москви. Москва. 1941» і пейзаж «Кремль. 1942» експонувалися на виставці живопису, графіки, скульптури і архітектури «Велика Вітчизняна війна» в Державній Третьяковській Галереї.
У період 1918-1948 рр. Олександр Осмьоркін активно працював на педагогічній ниві – викладав у Вільних художніх майстернях, Ленінградській Академії мистецтв, Московському державному академічному художньому інституті ім. В.І. Сурікова. За 30 років викладацької діяльності він намагався виховати людей з філософією культури, людей мистецтва. З-поміж плеяди учнів Олександра Олександровича визріло багато відомих митців: народні художники СРСР П.Н. Крилов і Є.Є. Моісеєнко, народний художник Білорусі Е.А. Зайцев, народні художники Вірменії М.А. Асламазян і М.М. Абегян, заслужені художники Росії О.Ю. Нікич і М.П. Кончаловський та чимало інших.
Олександр Олександрович був педагогом, що називається, «божою милістю». І хоча у нього не було чіткої програми, системи викладання, кожна його рада, повчання сприймалися назавжди. Він сам був для учнів живим прикладом безмежної відданості мистецтву, чистоти, безкомпромісності, захопленості і як ніхто інший вмів запалювати цією «однією, але полум'яною пристрастю», якій служив і якою жив. Головне достоїнство його «школи» було не стільки в навчанні прийомам, скільки в тому, що він прищеплював любов до мистецтва, широту його розуміння, нетерпимість до фальші.
Слова «я вчився у Осмьоркіна» стали свого роду паролем, ключем приналежності до товариства, ключем довіри. Навіть якщо люди займалися в майстерні Осмьоркіна в різний час і їх шляхи в житті та мистецтві розходилися, слова «я вчився у Осмьоркіна» створювали відчуття певної спільноти, братерства.
Але не дивлячись на все це, вільна манера митця і спрямованість Осмьоркіна-педагога на формування всебічної особистості багатьом не подобалась, викликала роздратування, адже вона не вписувалась в офіційні рамки системи. Саме тому він зазнав серйозних утисків від влади у 1946-1953 рр. У 1948 р. за звинуваченням у «формалізмі» та «пропаганді західних буржуазних віянь» художника відсторонили від викладацької діяльності. Йому заборонили приймати замовлення та продавати свої роботи. Проти нього розпочали судову справу, яка тягнулася до 1952 року. Незважаючи на все це та тяжку хворобу він продовжував працювати, не випускав пензля з рук до самої смерті. Помер Олександр Осмьоркін 25 червня 1953 року під час роботи над пейзажем у Плесково під Москвою. Похований на Ваганьківському цвинтарі в Москві.
Пам’ять
З 2005 року за рішенням Кіровоградської обласної ради від 19 квітня № 409 присуджується обласна премія у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна.
Фотогалерея
Олександр Осмьоркін в ролі Гамлета в аматорській виставі. Єлисаветградське земське реальне училище. 1900-ті рр.
Автопортрет 1927 р.
О.О. Осмьоркін в своїй майстерні в Москві, 1934 р.
О.О. Осмьоркін “Портрет поетеси Анни Ахматової. Біла ніч”, Ленінград, 1939-1940 рр.
Остання робота О.О. Осмьоркіна “Незакінчений пейзаж в Плесково”, 1953 р.
Художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна. 1994 р.
У 2002 році, до 110-ї річниці від дня народження О.О. Осмьоркіна, було видано конверт "Художник Олександр Осмьоркін"
Бронзова пам’ятна медаль «Олександр Осмьоркін». Автор – скульптор В’ячеслав Попов. 2009 р.
Могила О.О. Осмьоркіна на Ваганьковому цвинтарі в Москві.
О.О. Осмьоркін.
Рідкісна світлина О. Осмьоркіна в своїй майстерні.
Бібліографія
Александр Александрович Осмеркин, 1892-1953 : Живопись, графика, театр: Выст. произведений: Каталог / [Составители Н. Г. Осмеркина и др.; Авт. статей И. С. Болотина и др.], 1989. – [159] с.
Лауреати обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства ім. О. О. Осмьоркіна. – Кіровоград : Кіровоградська обласна рада : КОД, 2014. – 91 с.
Мастера натюрморта / Автор-сост. Галина Дятлева. – М.: Вече, 2002. – 270,[1] с.
Осмеркин : Размышления об искусстве. Письма. Критика. Воспоминания современников / сост. А. Ю. Никич, 1981. – 399 с.
Усольцева, Людмила Ивановна. Александр Осмеркин, 1892-1953 / Людмила Усольцева. – Л.: Художник РСФСР, 1953. – 20 с.: 8 л. ил.
Бажан В. Музей Осмьоркіна: свята і будні / В. Бажан // Елисаветградские ведомости. – 2004. – 11 червня. – С. 4.
Бондар О. Посварилися через «Оголену жінку» / О. Бондар // Голос України. – 2005. – 8 квітня. – С. 14.
Вареник Н. «Бацилла» наследственного таланта / Н. Вареник // Зеркало недели. – 2006. – 28 января. – С. 13.
Вечір пам’яті у музеї О. Осмьоркіна // Народне слово. – 1997. – 11 грудня. – С. 1.
Гурина Л. Скандал в благородном семействе / Гурина Л. // Украина-центр. – 2005. – 11 февраля. – С. 5.
Дячук І. Книга – не розкіш, а потреба / І. Дячук // Молодіжне перехрестя. – 2006. – 19 жовтня. – С. 9.
Здір Л. Свята і будні музею Осмьоркіна / Л. Здір // Народне слово. – 2004. – 17 червня. – С. 3.
Класова О. Музи Осмьоркіна / О. Класова // Вечірня газета. – 1999. – 30 квітня. – С. 11.
Класова О. Надєждін А. «Душі, народжені для натхнення...»: 8 грудня – день народження Олександра Осмьоркіна / О. Класова; А. Надєждін // Вечірня газета. – 1999. – 7 грудня. – С. 3.
Класова О. Роздуми біля «Портрета невідомого» / О. Класова // Вечірня газета. – 2000. – 1 грудня. – С. 13.
Классова Е. Память живет в наших сердцах ... / Е. Классова // Наша газета. – 2001. – 6 декабря. – С. 5.
Куманський Б. Картина – як привід для полеміки і роздумів / Б. Куманський // Народне слово. – 2005. – 15 лютого. – С. 2.
Любарський, Роман. Залишки раю на землі / Роман Любарський // Народне слово. – 2017. – 27 липня. – С. 16.
Надєждін А. В предчувствии весны: Тема женщины в творчестве А. Осмеркина / А. Надєждін // Ведомости. – 2003. – 14 марта. – С. 3.
Надєждін А. «Автопортрет – душа художника» / А. Надєждін // Наша газета. – 2003. – 4 декабря. – С. 6.
Надєждін А. Дон Кіхот із українського степу: Олександр Осмьоркін – відомий і невідомий / А. Надєждін // День. – 2004. – 9 липня. – С. 8.
Надєждін А. Підстави для тривоги є, або Увага до «дами з собачкою» по-кіровоградські / А. Надєждін // Народне слово. – 2005. – 5 лютого. – С. 1-2.
Надєждін А. Архітектор міста Святої Єлисавети / А. Надєждін // Молодіжне перехрестя. – 2006. – 21 вересня. – С. 1, 9.
Надєждін А. Живописна школа Осмьоркіна: До 12-ї річниці відкриття художньо-меморіального музею О. О. Осмьоркіна / А. Надєждін // Молодіжне перехрестя. – 2006. – 22 червня. – С. 4.
Надєждін, Андрій. «Поетика пейзажу в творчості Олександра Осмьоркіна»: До 115-річниці від дня народження художника / Андрій Надєждін // Музеї України. – 2007. – № 5. – С. 14-15.
Надєждін А. Таємниця жіночого портрета в творах учнів О. О. Осмьоркіна / А. Надєждін // Народне слово. – 2007. – 13 березня. – С. 4.
Надєждін А. Тема жіночої краси... / А. Надєждін // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 7 березня. – С. 11.
Надєждін А. Фотоальбом художника : До дня народження Олександра Осмьоркіна / А. Надєждін // Народне слово. – 2010. – 9 грудня. – С. 4.
Надєждін А. Роздуми біля музейної вітрини / А. Надєждін // Народне слово. – 2012. – 15 листопада. – С. 8.
Надєждін, Андрій. Про що говорять картини Олександра Осмьоркіна: До 125-річчя від дня народження художника і педагога / Андрій Надєждін // Народне слово. – 2017. – 7 грудня. – С. 16: фото.
Художник спілкується з молодими талантами : 8 грудня – день народження Олександра Осмьоркіна // Народне слово. – 1999. – 9 грудня. – С. 4.
Чапран Ангеліна. Театр у творчості Осмьоркіна / Ангеліна Чапран // Народне слово. – 2012. – 29 березня. – С. 9.
Чернова В. Крізь призму лихоліть / В. Чернова // Народне слово. – 2010. – 24 червня. – С. 6.
Чернова В. Хто сказав, що кохання – привілей молодих?: 14 лютого – День святого Валентина / В. Чернова // Народне слово. – 2011. – 10 лютого. – С. 6.
Чернова В. Пам’яті майстра / В. Чернова // Народне слово. – 2012. – 22 березня. – С. 13: фото.
Чернова, Віта. Гіркі і спекотні дні 1953-го / Віта Чернова // Народне слово. – 2014. – 20 березня. – С. 9.
Шевченко С. «Дон Кіхот у мистецтві»: О. Осмьоркін / С. Шевченко // Вечірня газета. – 1992. – 5 грудня.
Web-ресурси
Галерея Осмьоркіна (Кіровоградський художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна)
Надєждін Андрій. Таємниця однієї картини (Livejournal Kirovgrad)
О. Осмьоркін (Кіровоградський художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна)