Олеша Юрій Карлович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Олеша Юрій Карлович

народився — 19.02(03.03).1899
місце народження — м.Єлисаветград, Херсонська губернія
дата смерті — 10.05.1960
місце смерті — м.Москва
місце поховання — м.Москва, Новодівочий цвинтар

Ю́рій Ка́рлович Оле́ша (19 лютого (3 березня) 1899, Єлисаветград Херсонської губернії – 10 травня 1960, Москва, Росія) — радянський письменник-прозаїк, поет, драматург, сатирик; автор знаменитого дитячого роману „Три товстуни”. (Фото 2)


Зміст

Життя і діяльність

Ю́рій Ка́рлович Оле́ша народився 19 лютого (3 березня) 1899 року в Єлисаветграді. Батько, збіднілий польський дворянин, був акцизним чиновником. Завдяки матері атмосфера в сім’ї була пронизана духом католицизму. В 1902 році сім’я переїхала до Одеси. У спогадах Олеша писав: «В Одесі я навчився вважати себе близьким до Заходу. В дитинстві я жив, ніби в Європі». Насичене культурне життя міста сприяло вихованню майбутнього письменника. Ще навчаючись у гімназії, Олеша почав писати вірші. Вірш Кларімонда (1915) було опубліковано в газеті «Південний вісник». Після закінчення гімназії в 1917 році вступив до університету, де протягом двох років вивчав юриспруденцію. В Одесі разом з В. Катаєвим, Е. Багрицьким, І. Ільфом утворив групу «Колектив поетів».

У роки громадянської війни Олеша залишався в Одесі, де в 1919 році пережив смерть улюбленої сестри Ванди.

У 1921 році виїхав з голодної Одеси до Харкова, де працював журналістом і друкував вірші в періодичній пресі. У 1922 році батьки Олеші отримали можливість емігрувати до Польщі.

У 1922 році Олеша переїхав до Москви, писав фейлетони та статті, підписуючи їх псевдонімом Зубило, для газети залізничників «Гудок», у якій в той час співпрацювали М. Булгаков, В.Катаєв, І.Ільф, Є. Петров та інші письменники.

У 1924 році Олеша написав свій перший твір прозою — роман-казку «Три товстуни» (опубліковано в 1928 році, ілюстрації М. Добужинського), присвятивши його своїй дружині Ользі Суок. Жанр казки, світ якої природно-гіперболічний, відповідав потребам Олеші писати метафоричну прозу (у колі літераторів його називали «королем метафор»). Роман «Три товстуни» свідчив про романтичне ставлення автора до революції. Сприйняття революції як щастя властиве у «Трьох товстунах» всім позитивним героям — циркачці Суок, гімнасту Тібулу, зброяру Просперо, доктору Гаспару Арнер.

Казка викликала величезний читацький інтерес і одночасно скептичні відгуки офіційної критики («призову до боротьби, праці, героїчного прикладу діти країни Рад тут не знайдуть»). Діти і дорослі захоплювалися фантазією автора, своєрідністю його метафоричного стилю. В 1930 році на замовлення МХАТу Олеша створив інсценівку «Трьох товстунів», яка до сьогодні успішно йде в багатьох театрах світу. Роман і п’єса перекладені 17 мовами. За казкою Олеші поставлений балет (муз. В. Оранського) і художній фільм (реж. О. Баталов).

Публікація в журналі «Красная новь» роману «Заздрість» (1927) викликала полеміку в пресі. Головний герой роману, інтелігент, мрійник і поет Микола Кавалеров став героєм часу, своєрідною «зайвою людиною» радянської дійсності. На противагу цілеспрямованому й успішному ковбаснику Андрію Бабічеву, невдаха Кавалеров не виглядав переможеним. Небажання і неможливість досягати успіху в світі, що живе за нелюдськими законами, робили образ Кавалерова автобіографічним, про що Олеша написав у своїх щоденникових записах. У романі «Заздрість» Олеша створив метафору радянського ладу — образ ковбаси, як символ благополуччя. У 1929 році автор написав за цим романом п’єсу «Змова почуттів».

Автобіографічним є і образ головної героїні п’єси «Список благодіянь» (1930), актриси Олени Гончарової. У 1931 році перероблену за вказівкою цензури п’єсу почав репетирувати Вс.Мейерхольд, проте спектакль незабаром був заборонений. Список благодіянь фактично був «списком злочинів» радянської влади, в п’єсі було висловлено ставлення автора до навколишньої дійсності — до розстрілів, до заборони на приватне життя і на право висловлювати свою думку, до безглуздості творчості в країні, де зруйноване суспільство і т.ін. У щоденнику Олеша записав: «Все спростовано, і все стало несерйозно після того, як ціною нашої молодості, життя встановлена єдина істина - революція».

У 30-ті роки на замовлення МХАТу Олеша писав п’єсу про розпач і злидні людини, в якої забрали все, крім прізвиська «письменник». Спроба виразити це відчуття була зроблена Олешею в його промові на Першому з’їзді радянських письменників (1934). П’єса про злиденного не була завершена. За збереженими чернетками режисер М. Левітін поставив в 1986 році у московському театрі «Ермітаж» спектакль «Жебрак, або Смерть Занда».

Надалі Олеша не писав цільних художніх творів. У листі дружині він пояснив свій стан: «Просто та естетика, яка є істотою мого мистецтва, зараз не потрібна, навіть ворожа — не проти країни, а проти банди, яка встановила іншу, підлу, антихудожню естетику». Про те, що дар художника не був ним втрачений, свідчать численні щоденникові записи Олеші, що мають якості справді художньої прози. У роки сталінських репресій було знищено багато друзів Олеші — В.Мейєрхольд, Д.Святополк-Мірський, В. Стеніч, І. Бабель, В. Нарбут та ін; сам він дивом уникнув арешту. В 1936 році на публікацію творів Олеші і згадку його імені у пресі була накладена заборона, знята владою тільки в 1956 році, коли була видана книга «Вибрані твори», перевидані «Три товстуни» і частково опубліковані в альманасі «Літературна Москва» щоденникові записи «Ні дня без рядка».

У роки війни Олеша був евакуйований до Ашхабада, потім повернувся до Москви. Письменник з гіркотою називав себе в післявоєнні роки «князем «Націоналю», маючи на увазі свій спосіб життя. «Невроз епохи», який гостро відчував письменник, проявився в невиліковному алкоголізмі. Тематика його щоденників в 50-ті роки дуже різноманітна. Олеша писав про зустрічі з Пастернаком, про смерть Буніна, про Утьосова і Зощенка, про власну минулу молодість, про гастролі «Комеді Франсез» у Москві тощо.

Помер Олеша в Москві 10 травня 1960 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Пам’ять

Olesha2.jpg

Юрій Карлович Олеша

Olesha3.jpg

Ю. Олеша в рідній Одесі

Olesha4.jpg

Ю.Олеша в письменницькому середовищі

Olesha5.jpg

Місце поховання Ю.К. Олеші в Москві на Новодівочому цвинтарі


За казкою Олеші “Три товстуни” поставлений балет (муз. В. Оранського) і художній фільм (реж. О. Баталов).

Бібліографія

Анастасьев А. Стенограмма сознания: Рецензия на книгу Ю.Олеши "Книга прощания" / А.Анастасьев // Дружба народов. - 1999. - № 7. - С. 216-220

Белинков А. Что делал Юрий Олеша в газете "Гудок" [Текст] / А. Белинков // Новый журнал. - 1970. - № 100. - С. 136-152

Босько В. Єлисаветградці всіх країн, єднайтеся! / В. Босько // Народне слово. - 2011. - 28 квітня. - С. 1, 9

Босько В. Він вимагав лише одного - права на відчай / В.Босько // Народне слово. - 1999. - 27 лютого. - С. 3

Виницкий Илья. Хозяйка кровати: (Заключительная сцена романа Ю.Олеши "Зависть") / Илья Виницкий // Новый журнал. - 2003. - № 231. - С. 248-254

Вольф Сергей. Вокруг да около автографа [Текст] / Сергей Вольф // Звезда. - 1998. - № 5. - С. 142-150

Воронов Н. Одинокий путник в поисках белых фраз: (К 100-летию Юрия Олеши) / Н.Воронов // Независимая газета. - 1999. - 9 апреля. - С. 16

Вронский Ю. О знаменитых и не очень: Литературные байки / Ю. Вронский // Литературная газета. - 2005. - №54. - С. 11

Гаврилов М. Утренний Олеша / М. Гаврилов // Изобретатель и рационализатор. - 2004. - №8. - С. 32

Гольдштейн А. Лучшее - лучших-2. Еще одна попытка систематизации достижений русской прозы уходящего столетия: Юрий Олеша "Зависть" / А.Гольдштейн // Независимая газета. - 1999. - 21 октября. - С. 11

Жизнева Ольга. "От вамп до мечтаний": Упоминается Юрий Олеша / Ольга Жизнева // Экран и сцена. - 1999. - №18. - С. 6-7

Камишнікова В. Дівчина з казки, або Ким була Серафима Суок для Юрія Олеші / В. Камишнікова // Пані вчителька. - 2008. - № 11. - С. 17-18

Коваленко Ольга. Обличчя моє розраховане на величну біографію / Ольга Коваленко // Освіта України. - 2012. - 26 листопада. - С. 14

Кожевникова Н. Сосед по Лаврухе: "Книга прощания" счастливого человека / Н. Кожевникова // Независимая газета. - 2001. - 2 февраля. - С. 16

Котомин Михаил. Голубое жало языка: Автор "Зависти" написал немного, но на зависть хорошо / Михаил Котомин // Независимая газета. - 1999. - 18 марта. - С. 13

Кушнирович Марк. Ковчег в Лаврушинском: Дом, в котором жил Юрий Олеша / Марк Кушнирович // Новое время. - 2002. - 19 мая. - С. 26-28

Литвиненко И. "Книга прощания": Книга Ю. Олеши вышла в изд-ве "Вагриус" / И.Литвиненко // Труд. - 1999. - 5 марта. - С. 9. - фото

Масленников И. Игры умных мужчин / И. Масленников // Спортивная жизнь. - 2002. - № 11. - С. 40-42

Меньшикова Елена. Редуцированный смех Юрия Олеши [Текст] / Елена Меньшикова // Вопросы философии. - 2002. - № 10. - С. 75-85

Мирзоян Мариэтта Андреевна. "Снежная королева" Г.-Х. Андерсена и "Три толстяка" Ю.К.Олеши [Текст]: V клас / Мариэтта Андреевна Мирзоян // Литература в школе. - 2004. - № 12. - С. 33-39

Мунтян Елена. Юрий Олеша - принц и нищий [Текст] / Елена Мунтян // Крестьянка. - 2003. - № 7. - С. 66-71

Нумано М. Судьба искусства Юрия Олеши [Текст]: Его жизнь в метафорах / М. Нумано // Новый журнал. - 1981. - № 145. - С. 59-76

Олеша Ю. «Начнем с того, что я видел царя...» [Текст]: Из литературных дневников / Ю.Олеша // Дружба народов. - 1998. - № 7. - С. 186-219

Олеша Ю. Лиомпа / Ю.Олеша // Круг чтения. - 1998. - С. 67-68

Панченко И. Черновики Юрия Олеши [Текст]: К 100-летию со дня рождения.[Есть библиография] / Ирина Панченко // Новый журнал. - 1999. - № 216. - С. 155-176

Панченко И. "Я - акын из "Националя"...: (Устное слово Юрия Олеши) / И.Панченко // Новый журнал. - 2000. - №218. - С. 195-215

Поварцов С. Подготовительные материалы для жизнеописания Бабеля Исаака Эммануиловича / С. Поварцов // Вопросы литературы. - 2001. - март-апрель. - С. 202-233

Синельников М. Метафора зависти: К 100-летию со дня рождения Ю.Олеши / М.Синельников // Московские новости. - 1999. - 16 марта. - С. 24

Степанова Ольга. Король гномов: Юрий Олеша [Текст] / Ольга Степанова // Украина-центр. - 2013. - № 5 (31 января). - С. 12-13: фото

Холмогоров М. "Я выглядываю из вечности...": Перечитывая Ю.Олешу / М.Холмогоров // Вопросы литературы. - 2000. - июль-август. - С. 98-120

Цивина Д. Кофейня имени Юрия Олеши. Новая кофейня "Альдебаран" открылась в Москве, названа она в честь рассказа Ю.Олеши, который жил по соседству / Д.Цивина // Коммерсант. - 2001. - 10 февраля. - С. 11

Чуднов О. Он каждую минуту жил! / О. Чуднов // Ведомости. - 2005. - 18 февраля. - С. 5

Шевченко С. Наш земляк - російськомовний український поляк / С. Шевченко // Народне слово. - 2004. - 2 березня. - С. 3

Шевченко С. Он видел зарю футбола: Кировограду - 250 / С. Шевченко // Спорт-ревю. - 2004. - 16 июля. - С. 2

Шкловский Виктор о Юрии Олеше (1899-1960) // Круг чтения. - 1998. - С. 66

Шкловский Е. Сдача и гибель советского интеллигента / Евгений Шкловский // Знамя. - 1997. - №7. - С. 222


Web-ресурси

Олеша Юрий Карлович. Википедия http://ru.wikipedia.org/wiki/

Олеша Юрій Карлович. Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/

Юрий Олеша по кличке “Писатель” http://www.youtube.com/watch?v=VJW5jKwnb64

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти