Новицький Костянтин Петрович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Костянтин Петрович Новицький

народився — 21.05.1879
місце народження — м. Одеса
дата смерті — 18.03.1960
місце смерті — м. Москва, Росія
місце поховання — Новодівоче кладовище, м. Москва

Костянтин Петрович Новицький (21 травня 1879 року, Одеса - 18 березня 1960, Москва) – журналіст, ректор Державного інституту журналістики, професор.


Життя і діяльність

Народився Костянтин Новицький в Одесі 21 травня 1879 в сім'ї столяра, рушничного ложника Петра Івановича Новицького. Його батько був поляком, походив з міщан Київської губернії (помер у 1908 році), мати - українка (померла в 1925-му), себе Костянтин Петрович ідентифікував як українця. Початкову освіту отримав у Берзовській народній школі, де провчився три роки. Трудовий шлях розпочав у 1892 році учнем слюсарного цеху на заводі землеробських знарядь Гена в Одесі. Екстерном закінчив гімназію, пізніше також екстерном отримав звання викладача історії (давав приватні уроки).

Основною своєю професією вважав журналістику. В 1901 році влаштувався в одеську легальну газету „Південний огляд”, де працював до 1904 року під псевдонімом КІН. Саме в цій газеті, яка, за словами Новицького, деякий час слугувала зв'язком між закордонним центром РСДРП і її південними організаціями, він вперше познайомився з діячами революційного підпілля. У 1902 році брав участь у першій в Одесі першотравневій демонстрації. У 1903 році під час масового страйку робітників Одеси разом з робітниками друкарні „Південного огляду", брав активну участь у демонстрації і мітингу, які відбувалися у Дюківському саду і мали різкий антиурядовий характер. У 1904 році вступив у РСДРП. Згадуючи про це в 1943 році, зазначав, що „входив до складу меншовицької організації, займаючи ліву, близьку до більшовиків позицію”. Восени 1904 року в партійних справах переїхав до Єлисаветграда. У грудні того ж року виступив на відкритому зібранні товариства «Опора» з викладом програми РСДРП і закликом до боротьби з самодержавством. «Працюючи в місцевій легальній газеті, використовував адресу цієї газети для отримання з-за кордону нелегальної соціал-демократичної літератури для місцевої партійної організації».

У квітні 1905 року взяв участь у нелегальному з'їзді журналістів у Петербурзі. Після повернення до Єлисаветграда не залишився осторонь революційних подій. Був заарештований і притягнутий до суду Одеської судової палати за належність до РСДРП і промову, виголошену в товаристві «Опора». Звільнений у жовтні 1905 року за амністією. У 1905-1906 рр. – член Єлисаветградського об'єднаного комітету РСДРП і його виконавчої комісії, пропагандист військової групи, що вела роботу серед солдатів місцевого гарнізону. Проводив вибори на IV об'єднавчий з'їзд партії від Єлисаветградської організації. В Одесі восени 1906 у зв’язку з адміністративним висланням змушений був перейти на нелегальне становище. В 1906 році переведений на партійну роботу до Петербурга (Василеострівський район), де пробув до червня 1907. Знову направлений на південь (Одеса, Єлисаветград), потім виїхав до м. Юр'єва. Там у 1908-1910 рр. навчався на університетських курсах (на медичному і приватно на історико-філологічному факультетах).

З 1910 року Новицький працює в Москві, зокрема «на газетно-журнальній роботі» (так, в одній з анкет 30-х років місцем роботи в 1913-1917 роках називає видавництво І.Д. Ситіна). Член ради Товариства діячів періодичної преси та літератури (лівого його крила - разом з В.М. Подбельським, В.М. Фріче і А.В. Шестаковим), товариш голови каси взаємодопомоги товариства, член організаційної комісії по скликанню нелегального з'їзду працівників періодичної преси та літератури. У роки Першої світової війни –лівий інтернаціоналіст-ціммервальдіст (міжнародна група революційних соціалістів у 1915-1919, член ЦК інтернаціоналістів). Потрапив під нагляд поліції і виїхав за кордон (Німеччина, Франція, Швейцарія). З 1917 року – студент Московського університету (юридичний факультет, економічне відділення), провчився півтора року. В цей час працює у фахових органах, і не тільки журналістських (делегат і доповідач з питання про восьмигодинний робочий день на V з'їзді торгових службовців).

Цікаві спогади Костянтина Новицького про Лютневу революцію. 26 лютого 1917 він разом з В.М. Подбельським і А.В. Шестаковим організував нараду працівників друку та представників фабзавкомів газетних друкарень, на якому представив детальну доповідь про замовчувані московською владою події у Петербурзі. Нарада прийняла рішення: або домогтися опублікування в газетах інформації про революційні події, або перешкодити виходу газет (розсипати готовий набір, знищити матриці). Події розгорнулися за другим сценарієм. „Протягом однієї години робітники друкарень виконали цю операцію. 27 лютого не вийшла в світ жодна московська газета. Це був перший революційний акт Москви”, - писав Новицький у своїй автобіографії. З 1 по 16 березня 1917 він працював у відділі агітації та пропаганди при ЦК КПРС (агітпропі) комісії Мосради.

16 березня 1917 був направлений до редакції „Известий Моссовета” на посаду завідувача редакцією (редактор - І.І. Скворцов-Степанов). Незабаром відбулося остаточне визначення політичної позиції К.П. Новицького: „У травні 1917 року, коли московська загальноміська меншовицька конференція переважною більшістю висловилася за входження соціал-демократів до складу Тимчасового уряду, я, будучи противником цього рішення, порвав будь-який зв'язок з меншовиками”. Формально у члени ВКП (б) вступив у 1919 році з заліком партійного стажу з 1917-го.

У жовтневі дні входив до складу редакції „Відомостей Військово-революційного комітету міста Москви”. Будучи членом ЦК соціал-демократів лівих інтернаціоналістів, входив до складу редакцій „Відомостей Московської Ради робітничих і солдатських депутатів” і „Вечірніх вістей Московської Ради”. Псевдоніми - К. Петровін, П. Лиин. Член ради трьох скликань. З 1919 по 1921 рік - редактор „Комуністичної праці” та „Робітничої Москви” (органи Московської ради і Московського комітету партії). Виконував й інші доручення, наприклад, у 1920 році в Естонії був секретарем радянської делегації російсько-естонської змішаної комісії з виконання військових гарантій. У 1921 році брав участь у редакційній роботі з підготовки творів В.І. Леніна (підготував до друку і забезпечив примітками окремі томи в зібраннях творів кількох видань, а також шість тематичних ленінських збірок, ювілейні та інші видання).

Педагогічний і редакторсько-журналістський досвід Костянтина Новицького виявився затребуваним при організації курсів РОСТА (Російське телеграфне агентство): їх слухачам він читав лекції з газетознавства. У 1920 році Костянтин Петрович Новицький та інші ентузіасти розвитку журналістської освіти підготували проект Положення про інститут журналістики. У 1921 році школа журналістики реорганізована в Інститут червоних журналістів. Його відкриття відбулося 15 жовтня. Завдання Інституту: розробка питань газетної справи і розвиток нових форм друкованої, усної пропаганди та агітації, підготовка досвідчених редакторів, літературних критиків, завідувачів редакційними відділами, секретарів, хронікерів, що випускають. Термін навчання - один рік.

Крім того, в 20-х роках викладав друк у Комуністичному університеті ім. Я.М. Свердлова та історію соціалізму в Академії соціалістичного виховання. Після трьох з половиною років роботи ректором Державного університету журналістики Новицький працював в Інституті Маркса - Енгельса - Леніна, займався підготовкою другого і третього видань творів В.І. Леніна. У 1925-1929 роках - доцент на факультеті радянського права Першого Московського Державного університету (МДУ). За сумісництвом член редколегії видавництва „Московський робітник”, редактор „Бібліотечки ленінця”, завідувач редакційно-видавничим бюро президії Московської Ради, доцент етнологічного факультету Першого МДУ кафедри російської літератури. У 1926-1931 роках спочатку голова літературного відділення етнологічного факультету, а після його реорганізації – декан факультету літератури і мистецтва Першого МДУ. У 1931-1932 роках – керівник редакційного відділення та завідувач кафедри редактури в Науково-дослідному інституті поліграфічної та видавничої промисловості. На початку 1930-х років член Державної вченої ради Наркомосу РРФСР з соціально-економічної секції, дійсний член Державної академії мистецтвознавства по сектору російської літератури, дійсний член Центрального науково-дослідного педагогічного інституту національностей (ЦНДПІН) по історико-педагогічному сектору. Учасник Таджицької наукової експедиції, організованої ЦНДПІН з метою вивчення національних шкіл.

З осені 1932-го до 20 жовтня 1937 Новицький в Московському інституті народного господарства ім. Г.В. Плеханова: спочатку керівник кафедри (у 1933 році разом з 50 академіками і професорами СРСР Всесоюзним комітетом з соцзмагання вузів нагороджений Почесною грамотою і премією за зразкове керівництво кафедрою), з 1936-го – заступник директора інституту з навчальної та науково-дослідної роботи. Враховуючи величезну цінність наукового апарату підготовлених Новицьким томів зібрання творів Леніна, керівництво ЦНДПІН і Московський інститут народного господарства ім. Г. В. Плеханова клопотало перед ВАК про присвоєння йому вченого звання доктора суспільствознавчих наук без захисту дисертації (звання кандидата економічних наук було присвоєно у грудні 1935 року). 2 жовтня 1937 наказом по інституту ім. Г.В. Плеханова йому було вказано на «неприпустиму легковажність, що виявилася в прийомі без всякої перевірки на роботу людини, яку розшукували слідчі органи». Через 18 днів після цього Новицький звільнений з інституту. У 1939 році йому зроблено попередження „за недостатньо енергійну боротьбу за необхідні Інститутові навчальні плани” (Комісія партійного контролю (КПК) Московської області).

В 1937-1941 – професор Московського державного педагогічного інституту (МДПІ) ім. В.І. Леніна, куратор аспірантів у Московському інституті філософії, літератури, історії (1938-1941); професор Московського педінституту ім. К. Лібкнехта (в 1941-1942 роках, в період евакуації в м. Ойрот-Тура); завідувач кафедри історії СРСР в Коломенському учительському інституті (1942). Восени 1942 року повернувся на основне місце роботи в інститут народного господарства ім. Г.В. Плеханова. З 1944 по 1949 рік - декан торгово-економічного факультету; з 1949 по 1954-й - професор кафедри політекономії. Після виходу в 1954 році на академічну пенсію керував аспірантами. Остаточно звільнився з інституту за півтора місяці до смерті.

Помер в ніч з 17 на 18 березня 1960 на 81-му році життя.

Мав нагороди: орден Леніна (1951), медалі «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «В пам'ять 800-річчя Москви» та ін.


Бібліографія

Новицкий К.П. Газетоведение как предмет преподавания. – М.: Изд. отд. ГИЖа, 1924. – С. 27-31.

Каравашкова С.В. Подготовка журналистских кадров в первые годы советской власти // Вестн. Моск. ун-та. Сер. Журналистика. –1967. – № 5.

Сомов Н.М. Библиография журнализма. Систематический указатель книг и статей по журналистике (библиография журнализма). –М.: Изд-во ГИЖ, 1924. – 91 с.

Фатеева Ирина Анатольевна. К.П. Новицкий: у истоков профессионального медиаобразования // Вестник Челябинского государственного университета. Серия 1: История. – Выпуск 20, – № 11 (89). – 2007.

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти