Мороз Валентин Леонідович

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валентин Леонідович Мороз

Дата народження — 25.01.1938
Місце народження — с. Люшнювате, Голованівський район, Кіровоградська область
Дата смерті — 30.01.2013
Місце смерті — м. Одеса
Місце поховання — м. Одеса

Валентин Леонідович Мороз (31 січня 1938, с. Люшнювате, Голованівський район, Кіровоградська область – 30 січня 2013, м. Одеса) – поет, журналіст, член Національної спілки письменників України (1965).

Життя і діяльність

Я жив ціле життя, щоб нині
Пізнати істину просту:
Я - міст до тебе,Україно,
І перехожий на мосту.
В.Мороз „Україні”

Валентин Леонідович Мороз народився 31 січня 1938 року в селі Люшнювате Голованівського району Кіровоградської області в родині військовослужбовця. Його батько Леонід Федорович – кадровий військовий, був переведений у грудні 1938 року на посаду старшого політрука полку в прикордонне місто Самбур на Дністрі, де загинув 22 червня 1941 року. Мати Катерина Яківна була вчителькою. У перші дні Великої Вітчизняної війни, коли почалося несподіване й жорстоке бомбардування Самбора, ситуація вимагала рухатися на схід. Так родина опинилась в Казахстані, а через кілька років повернулась до села Люшнювате Кіровоградської області (тоді Одеської), де жили родичі. Там Валентин закінчив семирічну школу. Потім була Одеська середня школа № 39, філологічний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова.

Після закінчення ОДУ працював, зокрема, в Немирівській районній газеті, видавництві «Маяк», Одеському літературному музеї, на Одеському обласному радіо. У60-70-х роках минулого століття на обласному радіо займалися журналістикою потужні творчі сили. Там працювали майбутні лауреати республіканських та національних премій Олекса Шеренговий, Володимир Рутківський та ціла когорта тодішньої творчої молоді – Василь Сагайдак, Василь Полтавчук, Василь Піддубняк. Саме тут готувалися радіопередачі, виносились на творчий суд новели й вірші. І в центрі цього творчого виру був завідувач редакції пропаганди Валентин Леонідович Мороз.

З 1955 року Валентин Мороз починає друкувати в періодиці вірші, які засвідчують майстерність поета-початківця. У 1962 році в Києві виходить його перша поетична книга «Говоріть, колоски, говоріть», хоча творилася збірка більше десяти років. Її вихід у світ благословили такі корифеї української поезії, як Павло Тичина та Андрій Малишко. В своїй збірці поет порушив низку суспільно-політичних проблем, що хвилювали на початку 60-х років двадцятого століття українське суспільство: нація, патріотизм, національна мова, культура, правдива інтерпретація історичних подій тощо.

Згодом у видавництвах Києва та Одеси виходять книги поета «Дерево на обрії», «Тінь дощу», «Білий-білий сніг», «Крило трави», «Земле моя – доле моя», «У ритмі сонця», «Душа моя – як пташка на долоні» та інші.

Валентин Леонідович Мороз – член Національної спілки письменників України з 1965 року. Довгий час був відповідальним секретарем Одеської організації СПУ. Нагороджений медалями. В 1997 році обраний головним редактором журналу «Літературна Одеса». Лауреат Республіканської премії ім. П. Тичини (1993) за книгу «Осінній сад»; обласної премії ім. Е. Багрицького за книгу «Ми – земля»; муніципальної премії ім. К. Паустовського (2005) за книгу «Дорога в осінь», Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика.

Валентин Мороз любив і ніколи не забував свою малу батьківщину – с.Люшнювате, що на Кіровоградщині. Впродовж багатьох років навідувався до села свого шкільного дитинства, писав вірші про село та його жителів.

MorozVL2.jpg
Зустріч з письменниками-земляками, травень 2011 р.

Валентин Леонідович Мороз – один із найавторитетніших письменників Одещини, досвідчений журналіст – пішов з життя 30 січня 2013 року, за день до свого 75-річчя. «Не вмер… А просто пішов у майбуття однією з непомітних, а може, й загадкових доріг», – написав у спогадах його побратим, письменник Олег Олійників.

У вересні 2015 року на фасаді Люшнюватівської загальноосвітньої школи, в якій навчався поет (с. Люшнювате, Голованівський район, Кіровоградська область), була урочисто встановлена пам’ятна дошка.

MorozVL3.jpg
Пам’ятна дошка В. Морозу на фасаді Люшнюватівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Тоді ж школі було присвоєно ім’я видатного земляка – Валентина Мороза. Ідея увічнити пам’ять літератора-патріота на малій батьківщині належить дружині поета Ірині Олексіївні Мороз (у дівоцтві Мелехова). У 2016 році Ірина Олексіївна видала збірку спогадів усіх, хто знав і шанував поета «Я міст до тебе, Україно».

Бібліографія

Поезія Валентина Мороза

Мороз Валентин Леонідович. Білий-білий світ : лірика / Валентин Мороз. – Одеса : Маяк, 1971. – 80 с

Мороз Валентин. Білий жмуток вітру : поезії / Валентин Мороз // Дніпро. - 1964. – № 7. – С. 4-6 : фото Цикл віршів молодого поета Валентина Мороза з його першої збірки «Говоріть колоски, говоріть», яка вийшла у видавництві «Радянський письменник» 1962 року.

Мороз Валентин Леонідович. Дерево на обрії : Лірика / Валентин Леонідович Мороз. – Одеса : Маяк, 1969. – 96,[1] с

Мороз Валентин. Дума-балада; «Чорт його знає, чим пахне солома…»: [поезії] // Степова пектораль. Поетична антологія від Т. Г. Шевченка до наших днів / укл. і передмова Анатолія Глущака. – Одеса : Маяк, 2011. – С.229-230

Мороз Валентин Леонідович. Зелена кров веселої верби : збірка поезій / Валентин Мороз ; ред. Володимир Гаранін. – Одеса : Астропринт, 2009. – 72 с. : портр., фото

Мороз Валентин Леонідович. Земле моя – доле моя / Валентин Мороз. – К. : Дніпро, 1984. – 143,[1] с

Мороз Валентин Леонідович. Крило трави : поезії / Валентин Мороз ; ил. А. О. Петрова. – Одеса : Маяк, 1978. – 78 с

Мороз Валентин Леонідович. Крізь пам’ять : Вірші / Валентин Леонідович Мороз. - Одеса : Маяк, 1982. - 71,[1] с

Мороз Валентин Леонідович. Ми – Земля : поезії / Валентин Мороз. – Одеса : Маяк, 1967. – 70,[2] с. : портр.

Мороз Валентин Леонідович. Пісочний годинник : Поезії / Валентин Леонідович Мороз. – Одеса : Маяк, 1993. – 108,[1] с

Мороз Валентин Леонідович. Поезії / Валентин Леонідович Мороз. – К. : Дніпро, 1988. – 188,[1] с. : портр.

Мороз Валентин Леонідович. [Поезії] // У маминому саду : Літетатура рідного краю: Твори письменників Голованівщини. – Харків : Федорко, 2011. – С. 229-232 : портр.

Мороз Валентин Леонідович. Тінь дощу : Поезії / Валентин Леонідович Мороз. – Одеса : Маяк, 1975. – 76,[1] с

Мороз Валентин Леонідович. У ритмі сонця : Поезії / Валентин Мороз. – Одеса : Маяк, 1986. – 85, [1] с

Література про життя і творчість

Базилевський Володимир. Степовик у тільняшці : Валентин Мороз / Володимир Базилевський // Літературна Україна. – 2014. – 23 січня. – С. 7 Нарис життя і творчості В. Мороза написаний В.Базилевським, який навчався разом з дружиною В. Мороза, корінною одеситкою, тому заторкується побіжно тема ролі і місця Одеси у творчості українських поетів.

Базилевський В. У шуканнях глибини / В. Базилевський // Кіровоградська правда. – 1971. – 27 березня Рец. на: Мороз В.Л. Ми – Земля : поезії / В. Л. Мороз. – Одеса: Маяк, 1967

Босько Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти / Володимир Босько ; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Історико-краєзнавче вид. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2017. – C. 59

Вічний неспокій Валентина Мороза // Ісаєнко Любов Миколаївна. Пам’яті світле джерело / Любов Ісаєнко. – Одеса : ФОП Бондаренко М. О., 2015. – С. 540-548 : фото

Громадське обговорення // Вісник Голованівщини. – 2015. – 6 червня. – С. 1 Про громадське обговорення питання присвоєння імені Валентина Мороза Люшнюватівській ЗШ І-ІІ ступенів.

Клочек Григорій. Про час і про нього, Валентина Мороза... : Ностальгічне про шістдесяті / Г. Клочек // Кур'єр Кривбасу. – 2015. – № 305-306-307. – С. 224-228; Вісник Голованівщини. – 2015. – 28 лютого. – С. 2 Григорій Клочек поділився своїми спогадами про відомого українського поета, лауреата літературних премій ім. Едуарда Багрицького та ім. П. Г. Тичини Валентина Мороза.

Корінь А. З джерел натхнення і любові / А. Корінь // Молодий комунар. – 1983. – 20 серпня Рец. на: Мороз В. Л. Крізь пам’ять / В. Л. Мороз. – Одеса: Маяк, 1982

Кульова В. Схвильований і тривожний / В. Кульова // Дніпро. – 1971. – № 3. – С. 151-153 Рец. на: Мороз В.Л. Дерево на обрії : лірика / В. Л. Мороз. – Одеса: Маяк, 1969

Макаров А. Марні емоції / А. Макаров // Вітчизна. – 1968. – № 5. – С. 142-153 Рец. на: Мороз В.Л. Ми – Земля : поезії / В. Л. Мороз. – Одеса: Маяк, 1967

Марні емоції // Макаров Анатолій Миколайович. Розмаїття тенденцій : літературно-критичні нариси / Анатолій Макаров. – К. : Рад. письменник, 1969. – С. 39-46

Незабутня зустріч з письменниками-земляками // Вісник Голованівщини. – 2011. – 21 травня. – С. 2

Прісовський Євген. Листування зі світом / Є. Прісовський // Київ. – 2007. – № 11. – С. 175-177 Рец. на: Мороз Валентин. Ми листуємося з лісом / Валентин Мороз. – Одеса: Астропринт, 2007

Різників Олекса. Батьківщина Валентина Мороза / О. Різників // Народне слово. – 2015. – 17 вересня. – С. 9 : фото Люшнюватівській школі присвоєно ім'я Валентина Мороза, на святі з нагоди першого дзвоника були присутні дружина і сестра поета.

Різників Олекса. Школа імені Валентина Мороза / О. Різників // Нова газета. – 2015. – 10 вересня. – С. 11 : фото У селі Люшнювате Голованівського району відбулося свято.– першого вересня школі присвоєно звання видатного українського поета Валентина Мороза.

Шкабой В. Поетична молодість / В. Шкабой // Кіровоградська правда. – 1963. – 10 серпня Рец. на: Мороз Валентин. Говоріть, колоски, говоріть : поезії / Валентин Мороз. – К.: Радянський письменник, 1962

Web-ресурси

«Більше нічого чекати: літаки вже крильми б’ють»: до роковин з дня смерті Валентина Мороза (Українська літературна газета. 31 січня 2014 року)

Магла Наталя. Лірик, філософ, патріот: До 80 річчя від дня народження Валентина Леонідовича Мороза. (Одесский краевед. Блог отдела краеведческой литературы и библиографии Одесской областной универсальной научной библиотеки им. М. Грушевского)

Мороз Валентин Леонідович: Письменники – уродженці нашого міста. (Літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого)

Мороз Валентин Леонідович (Вікіпедія – Вільна Енциклопедія)

Різніченко (Різників) Олекса. Поети сивіють рано... (Чорноморські новини. Одеська обласна громадсько-політична газета)