Мейтус Юлій Сергійович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Мейтус Юлій Сергійович

народився — 28.01.1903
місце народження — м.Єлисаветград (Кіровоград)
дата смерті — 2.04.1997
місце смерті — м.Київ
місце поховання — Байковий цвинтар м.Київ

Юлій Сергійович Мейтус — (28 січня (15 січня за старим стилем) 1903, Єлисаветград - 2 квітня 1997, Київ) - український радянський композитор, заслужений діяч мистецтв Туркменської РСР (1944) та Української РСР (1948), лауреат Державної премії СРСР (1951), народний артист УРСР (1973), лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1996). Фундатор української радянської опери, автор 17 різноманітних за жанрами опер (з них 4 створені у співавторстві): побутові («Украдене щастя»), історико-епічні («Ярослав Мудрий»), романтично-казкові («Донька вітру», «Лейлі і Меджнун»), героїчні («Молода гвардія», «Абадан»).

Зміст

Життя і діяльність

Митець з ласки Божої
М.Копиця


Народився в єврейській сім’ї, в родині відомого лікаря у місті Єлисаветград. З 1911 року навчався в Єлисаветградській чоловічій гімназії. В дитинстві виявилися неабиякі музичні здібності, які він успішно розвинув у музичній школі Г. В. Нейгауза, найвідомішій на півдні Росії. Визначально, що в один час з Мейтусом у школі Нейгаузів навчався відомий російський поет А. Тарковський, а раніше — Г. Нейгауз, В. Блуменфельд з братами, К. Шимановський. Уже в одинадцятирічному віці Юлій дає свої перші сольні концерти у чоловічій гімназії, акомпанує відомим музикантам, які гастролювали у Єлисаветграді - П. Цесевичу, П. Журавленку, Л. Сибірякову, В. Келлер, І. Крейніну, М. Чудновському.

Ще з ранніх дитячих років Мейтус захопився композицією, його перші твори, романси та балади на вірші відомих поетів-символістів М. Лохвицької та І. Северяніна, схвалив відомий композитор В. Дешевов.

В 1919 році закінчив музичну школу по класу фортепіано.

У 1923 році Мейтус вступає до Харківського музично-драматичного інституту (тепер Харківський Національний університет мистецтв імені І. Котляревського) до класу професора С. С. Богатирьова. У 1926 році молодий композитор знайомиться з прогресивним театральним режисером Лесем Курбасом, керівником театру «Березіль» та отримує запрошення до співпраці. Музику до 13 вистав, створених у Харкові Курбасом, написав Ю. Мейтус. Це «Пролог» , «Октябрьское обозрение», «Алло, на волне 477», «Мина Мазайло» та «Народний Малахій» за М. Кулішем, «Диктатура» І. Микитенка, «Заповіт пана Ралки» В. Цимбала, «Чотири Чемберлена» та «Тетнулд» Ш. Дадіані, «Хазяїн» І. Карпенка-Карого.

Після трагічного для нового українського мистецтва знищення театру «Березіль» його правонаступником став новостворений Харківський державний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (1933 р.), в якому Ю. Мейтус працює над п’єсами «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Загибель ескадри», «Платон Кречет» та «Банкір» О. Корнійчука, «Бастилія Божої матері» І. Микитенка, «Принц Лутоея» В. Курочкіна, «Глибока провінція» М. Свєтлова.

У 1931 році закінчив Харківський музично-драматичний інститут по класу композиції. Нарешті вже популярний в Україні композитор отримує запрошення до Москви, де працює над постановками у МХАТі та Московському драматичному театрі. Мейтус випробовує свої сили і в роботі над музикою до кінофільмів «Стара фортеця» (режисер М. Белінський), «Кондуїт» (Б. Шелонцев), «Іван» у співавторстві з Б. Лятошинським (О. Довженко). У 40-50 роки Мейтус написав музику до вистав за п’єсами Ф.Шиллера, «Навіки разом» Л. Дмитерка. Ю.С. Мейтус – автор перших зразків сучасної естрадної музики, його твори включає до свого репертуару К. Шульженко. Високу оцінку своєї творчості у цей час Мейтус отримує від З. Паліашвілі, Касаки Ямади, Бели Бартока. Музикознавці називають Мейтуса «ентузіастом сучасної теми».

В роки війни Мейтус перебував у Ашгабаді та Іркутську — допомагав створювати туркменську національну оперу («Абадан», «Лейлі і Меджнун», «Махтумкулі»). В Іркутську з киянами поставив власну оперу «Гайдамаки». У 1944 приїхав до столиці України. Юлій Мейтус — спочатку член Харківського обласного відділення Спілки композиторів України, а згодом — його голова. Одночасно викладає у музично-драматичному інституті. Композитор багато уваги приділяв вивченню українського фольклору. Його зустрічі з відомим письменником та бандуристом Гнатом Хоткевичем надихнули композитора на написання обробок українських народних пісень, і це захоплення не полишало автора впродовж всього життя.

І в наш час звучить його новаторська музика, складна, але не позбавлена вищої гармонії. Вона зворушує мелодійністю, національним колоритом, емоційністю та експресією.

Значне місце в творчості Мейтуса посідає вокальна музика. Близько 300 романсів створено композитором на слова Лесі Українки, І. Франка, Т. Шевченка, В. Сосюри, А. Малишка, П. Тичини, Д. Павличка, О. Пушкіна та інших. Багато інструментальних та хорових творів написано для дітей.

За оперу «Молода гвардія» композитор отримав звання лауреата Державної премії СРСР (1951), за туркменську національну оперу «Абадан», «Лейлі і Меджнун», «Махтумкулі» — Заслуженого діяча мистецтв Туркменської РСР. Дружина Мейтуса — Олександра Іванівна Васильєва, актриса театру ім. І. Франка, син — Волик, внук — Віктор.

Пам’ять

У 1985 році при дитячій музичній школі № 2 відкрито Кіровоградський народний меморіальний музей ім. Ю.С. Мейтуса.



Бібліографія

Малышев Ю. Ю. С. Мейтус. Очерк творчества / Ю.Ю. Малышев, М., 1962.

Бас, Леонтина Олександрівна. Юлій Мейтус / Леонтина Бас. - К.: Муз. Україна, 1973. - 57 с.: іл. - (Сер. "Творчі портрети українських композиторів"). - Загол. обкл.: Ю. Мейтус.

Мейтус Ю. // Вериківська І.М. Становлення української радянської сценографії. - К., 1981. - С. 187 (Ескіз декорації “Перекоп”).

Мейтус Ю. Глибина, краса, пристрасть: Син країни Рад // Спогади про Максима Рильського. - К., 1982. - С. 84 — 88.

Мейтус Ю. Дорогоцінне завоювання: народний артист УРСР, заслужений діяч мистецтв Туркменської РСР, лауреат Державної премії СРСР // Культура і життя. - 1982. - 26 грудня. - С. 7.

Архимович, Лидия Борисовна. Юлий Мейтус: Очерк жизни и творчества / Лидия Архимович. - М.: Сов. композитор, 1983. - 134 с.: ил.

Сорокер Я. Євреї в музиці України / Я. Сорокер // Сучасність. - 1985. - лютий, Ч. 2. - С. 54-65.

Мейтус Ю.С. // Митці України: енциклопедичний довідник. - К., 1992. - С. 395.

Бавница А. Восемнадцатая в девяносто. Украинский композитор Ю.С. Мейтус встречает свое 90-летие на трудовой вахте. На рабочем столе - партитура новой оперы / А.Бавница // Правда Украины. - 1993. - 30 января. Добрін Н. Композитор народився в Єлисаветграді: про Ю. Мейтуса / Н. Добрін // Народне слово. - 1993. - 5 серпня.

Терещенко А. Патриарх украинской музыки: Ю.Мейтусу — 90! / А.Терещенко // Еврейские вести. - 1993. - № 3.

Босько В. Будинок Мейтуса - школа імені Мейтуса / В. Босько // Народне слово. - 1997. - 13 грудня. - С. 3

Юлій Мейтус: Некролог // Культура і життя. - 1997. - 9 квітня. - № 14. - С. 4.

Макієвський З. Юлій Мейтус і наше місто / З. Макієвський // Інформ-експрес. - 1998. - 20 березня.

Рябцев І. Він народився в романтичному місті: 28 січня виповнюється 95 років від дня народження класика української музики ХХ ст., нашого земляка Юлія Мейтуса / Рябцев І. // Народне слово. - 1998. - 27 січня. Рябцев І. Дружба двох геніальних композиторів: Ю. Мейтус та Д. Шостакович / І.Рябцев // Вечірня газета. - 1999. - 12 лютого. - С. 11.

Ревенко В. Надихнув Мейтус: 100-річчя видатного композитора кіровоградці відзначили низкою заходів - виставками, концертами, екскурсіями / В. Ревенко // Кіровоградська правда. - 2003. - 30 січня. - С. 2.

Ємець О. Володар дум молоді: Листи С.Богатирьова до Ю.Мейтуса / Ємець О. // Музика. - 2001. - № 6. - С. 21-25.

Здір Л. Пам’яті Юлія Мейтуса / Л. Здір // Народне слово. - 2001. - 8 лютого. - С. 3.

Ємець О. Закоханий у театр: Мейтус Юлій / О. Ємець // Музика. - 2003. - № 4. - С. 28-29

Здір Л. Відкрито меморіальну дошку на честь Юлія Мейтуса / Л. Здір // Народне слово. - 2003. - 14 червня. - С. 1.

Здір Л. "Вічна музика" / Л. Здір // Народне слово. - 2003. - 25 січня. - С. 1.

Здір Л. Творчість видатного земляка вшановують і вивчають / Л. Здір // Народне слово. - 2003. - 28 січня. - С. 1.

Иевская Е. Ровесник века: До 100-річчя з дня народження Ю.Мейтуса / Е. Иевская // Репортер. - 2003. - 10 февраля. - С. 8

Корінь Тетяна. Вічна музика земляка / Тетяна Корінь // Кіровоградська правда. - 2003. - 23 січня. - С. 1.

Орел С. Відкрито меморіальну дошку Юлія Мейтуса / С. Орел // Вечірня газета. - 2003. - 13 червня. - С. 4.

Орел С. Життя, віддане музиці: До 100-річчя Ю.Мейтуса / С. Орел // Вечірня газета. - 2003. - 24 січня. - С. 2.

Орел С. Юлій Мейтус: повернення у рідний дім / С. Орел // Вечірня газета. - 2003. - 7 лютого. - С. 10.

Ревенко В. Надихнув Мейтус: 100-річчя видатного композитора кіровоградці відзначили низкою заходів - виставками, концертами, екскурсіями / В. Ревенко // Кіровоградська правда. - 2003. - 30 січня. - С. 2.

Здір Л. Спадщину є кому берегти і примножувати / Л. Здір // Народне слово. - 2004. - 3 лютого. - С. 3.

Муха Антон. Композитори України та української діаспори / Антон Муха. - К., 2004.

Жадько Віктор. Український некрополь / Віктор Жадько. - К., 2005.

Френчко Л. Знаменитости степной столицы: Мейтус Ю. / Л. Френчко // Ведомости. - 2005. - 21 января. - С. 8; Ведомости. - 2005. - 4 февраля. - С. 8 ; Ведомости. - 2005. - 11 февраля. - С. 8.

Сікорська Ірина. Від “Украденого щастя” до “Молодої гвардії”. Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського / Нац. музична академія України ім. П.І.Чайковського, Центр муз. україністики; М-во культури і туризму України. - К. - 2006. Вип. 34: Юлій Сергійович Мейтус. Сторінки життя і творчості: Спогади. Статті. Листи. Матеріали: (До 100-ліття від дня народження). - К.: НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2006. - 231 с.: фото, муз.тв.

Здір Л. Творчість Юлія Мейтуса продовжують досліджувати земляки / Л. Здір // Народне слово. - 2007. - 30 січня. - С. 1.

Здір Л. Ця школа гідна імені великого композитора / Л. Здір // Народне слово. - 2007. - 12 квітня. - С. 1-4.

Орел, Светлана. Юлий Мейтус - возвращение в родной город / Светлана Орел // Зеркало недели. - 2007. - № 18. - С. 12.

Френчко Л. Юлий Мейтус. Возвращение на родину / Л. Френчко // Ведомости. - 2007. - 13 апреля. - С. 8; Ведомости. - 2007. - 20 апреля. - С. 6; Ведомости. - 2007. - 27 апреля. - С. 7.

Царук А. Віртуальне повернення / А. Царук // Молодіжне перехрестя. - 2007. - 12 квітня. - С. 3.

Макей Л. Таланти об’єднала творчість земляка / Л. Макей // Народне слово. - 2008. - 31 січня. - С. 1.

Макей Л. Тепер - імені Юлія Мейтуса / Л. Макей // Народне слово. - 2009. - 24 березня. - С. 6.

Брунька Є. Змагалися майбутні композитори / Є. Брунька // Кіровоградська правда. - 2010. - 2 лютого. - С. 8.

Макей Л. Під знаком високого натхнення / Л. Макей // Народне слово. - 2010. - 2 лютого. - С. 8.

Янчуков С. Земляків-лауреатів найвищої премії додалося / С. Янчуков // Народне слово. - 2010. - 30 березня. - С

Лапіна М. Все почалося з Єлисаветграда... / М. Лапіна // Народне слово. - 2011. - 3 лютого. - С. 6.

Макей Л. У полоні музики Мейтуса / Л. Макей // Народне слово. - 2011. - 3 лютого. - С. 6. Тупчієнко-Кадирова Л. Листи великої любові: 14 лютого - День святого Валентина / Л. Тупчієнко-Кадирова // Народне слово. - 2011. - 10 лютого. - С. 6.

Макей Л. Три дні творчого злету - і крила на все життя / Л. Макей // Народне слово. - 2012. - 2 лютого. - С. 5 : фото.

Маленко О. Тарас Шевченко у творах наших земляків / О. Маленко // Народне слово. - 2012. - 8 березня. - С. 10 : фото.

Фурлет, Тетяна. Від школи до світового мистецтва / Тетяна Фурлет // Народне слово. - 2012. - 22 березня. - С. 6: фото.

Web-ресурси

Мейтус Юлій Сергійович// Матеріали з Музичної енциклопедії Електронний ресурс.

Мейтус Юлій Сергійович// Фотографії родини Ю.Мейтуса Електронний ресурс.

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти