Мар’яненко Іван Олександрович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Іван Олександрович Петлішенко [Мар'яненко]

народився — 28.05 (9.06) 1878
місце народження — – с. Мар’янівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Бобринецький район Кіровоградської області)
дата смерті — 4.11.1962
місце смерті — м. Харків

Іван Олександрович Петлішенко (Мар’яненко) (28 травня, (9 червня), 1878, с. Мар’янівка – 4 листопада 1964, м. Харків) – актор, театральний режисер, народний артист СРСР, педагог, професор.



Життя і діяльність

Іван Петлішенко народився 28 травня (9 червня) 1878 року в сім'ї бідного селянина на хуторі Сочеванов поблизу села Мар'янівка, (нині Бобринецький район Кіровоградської області). На кошти дядька – видатного українського актора і драматурга М. Л. Кропивницького, Івана та його молодшого брата Марка віддали до Куп’янської повітової школи відразу до 2-го класу. Після закінчення навчання у 1895 році працював у професійній трупі свого дядька М. Кропивницького спочатку сценаріусом (помічник режисера), потім актором. В 1899—1906 (з перервою, з 1903 разом з О. Полянською — у трупі О. Суслова, де виконував ролі Михайла, Василя („Не судилось”, „Циганка Аза” М.Старицького), Андрія Кугута („Глитай, або ж Павук” М.Кропивницького), Дениса („Бондарівна” І.Карпенка-Карого), брав участь у російських виставах разом з братами Адельгеймами; 1903—1904 — в трупі Ф. Волика, за участю М. Кропивницького та М. Заньковецької. В 1906 Мар’яненко вступив до професійного театру Миколи Садовського, в якому утвердився переважно в ролях героїчного плану — Панас, Гнат Голий, Тарас („Бурлака”, „Сава Чалий”, „Бондарівна” Карпенка-Карого), Братковський („Остання ніч” Старицького). З успіхом грав ролі у виставах за творами російських (Хлестаков —„Ревізор” Гоголя, Ломов — „Освідчення” Чехова, Жадов — „Тепленьке місце” Островського, Никандр — „Никандр Безщасний” за Писемським) і зарубіжних (Антось—„Помста гуцула” за Коженьовським, Збишек—„Моральність пані Дульської” Запольської, Збігнєв — „Мазепа” Словацького, Франкович — „Вихователь Флаксман” Ернста, Франц — „Забавки” Шніцлера) драматургів.

У 1914 Мар’яненко працював актором у Другому Київському міському російському драматичному театрі Б. фон Мевеса, де виконував ролі Ланця, Різоора („Чаклунка”, „Вітчизна” Сарду), Сулеймана („Зрада” Сумбатова), Скалозуба („Лихо з розуму” Грибоєдова), Пепла („На дні” М. Горького).

З 1915 року очолював „Товариство українських акторів” за участю М. К. Заньковецької та П. К. Саксаганського (Київ), у 1917 році був директором, режисером і актором Національного зразкового театру, у 1918 — актором Державного драматичного театру. Виконував ролі: Антось („Оборона Буші” Старицького), пастор Мандерс, Бернік („Примари”, „Підпори громадянства” Ібсена), Геншель („Візник Гендель” Гауптмана) та ін.

У 1919 році Мар’яненка призначено комісаром Першого театру Української Радянської Республіки імені Шевченка і членом театральної комісії (голова — К. Марджанішвілі) по керівництву всіма театрами Києва. У 1923 вступив до мистецького об'єднання «Березіль». З 1926 року працював у Харкові, з 1935 до 1958 рр. - Харківський український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. Одна з кращих ролей в цьому театрі — Гонта в „Гайдамаках” за Шевченком в інсценізації й постановці Л. Курбаса та багато інших ролей.

Marianenko002.jpg

Викладав (з перервами) у Київській музично-драматичній школі М. В. Лисенка та музично-драматичному інституті ім. М. В. Лисенка (1907-1926), у Харківському музично-драматичному інституті (1944-1961). З 1946 р. - професор. Серед учнів - народні артисти СРСР В. Василько, І. Козловський, Б. Романицький, Н. Ужвій. Ролі (понад 300): Хома Кичатий («Назар Стодоля» Шевченка), Гонта («Гайдамаки» за Шевченком), Омелько («Мартин Боруля» Карпенка-Карого), Дон Жуан («Камінний господар» Лесі Українки), Ярослав («Ярослав Мудрий» Кочерги), Жадов («Тепленьке місце» О. Островського), Тартюф («Тартюф» Мольєра). Вистави: «Блакитна троянда» Лесі Українки, «Казка старого млина» С. Черненка (обидві - 1915), «Оборона Буші» М. Старицького (1917) та ін. Знімався у фільмах «Злива» (1929), «Фата моргана» (1931), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1936).

Marianenko003.JPG

У 1933-1935 роках Мар'яненко позував скульптору Матвію Манізеру для фігури пов'язаного козака багатофігурної композиції пам'ятника Тарасу Шевченку в Харкові.

Помер Іван Мар’яненко у Харкові 4 листопада 1962 року. Похований у Харкові на 2-му кладовищі. На будівлі театру було відкрито меморіальну дошку, присвячену актору.

Marianenko004.JPG Marianenko005.JPG

Бібліографія

Мар’яненко І.О. Минуле українського театру. К., 1953.

Мар’яненко І.О. Сцена, актори, ролі. К., 1964.

Марьяненко Иван Александрович. Прошлое украинского театра []: Воспоминания / Иван Марьяненко; Авториз. пер. с укр. П. Нестеровского. Предисл. З. Мороз. - М.: Искусство, 1954. - 248,[2] с.: 16 л. ил., портр. - Библиогр. в примеч.

Про життя і діяльність

Гельфандбейн Г. І. О. Мар'яненко. Народний артист СРСР. X., 1947.

Діячі українського театру: Комплект листівок з текстами українською мовою / Укл. П.П.Перепелиця. - К.: Мистецтво, 1982. - 18 листівок.

Тернюк П. І. Іван Мар'яненко. К., 1968.

Чаговець В. І. І. О. Мар'яненко. Народний артист СРСР. К., 1947.

Черняк Н. Наймолодший з корифеїв [Текст]: До 130-річчя першої української професійної трупи / Н. Черняк // Народне слово. - 2011. - 1 вересня. - С. 9: фото.


Web-ресурси

У світлі рампи http://www.region.in.ua/elisavet/artist/book/tmk01_u.html

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти