Кулик Леонід Олексійович

Леонід Олексійович Кулик

народився — 19.08.1883
місце народження — м. Дерпт (нині – м. Тарту), Естонія
дата смерті — 14.04.1942
місце смерті — м. Спас-Деменськ, Калузька область
місце поховання — м. Спас-Деменськ, Калузька область

Леонід Олексійович Кулик (19 серпня 1883, м. Дерпт (нині м. Тарту), Естонія) – 14 квітня 1942, м. Спас-Деменськ, Калузька область) – радянський мінералог, фахівець з вивчення метеоритів. Піонер практичного дослідження Тунгуського метеориту. Дитячі роки пройшли у Бобринці та Єлисаветграді, де його батько працював земським лікарем.

Життя і діяльність

Кулик Леонід Олексійович народився 19 серпня (1 вересня) 1883 року в Дерпті (нині Тарту, Естонія). Батьки Л. Кулика – вихідці з України. Батько – Олексій Семенович, доктор медицини, хірург, належав до дворянського роду, закінчив Віцбурзький і Дерптський університети. Мати – Серединська Софія Кирилівна. В їх сім’ї Леонід був старшим сином. В 1884 році сім’я Куликів переїхала до України, де батько Леоніда розпочав свою практичну діяльність земського лікаря. У 1891 році Леонід вступив до Бобринецького повітового училища, а у 1893 році сім’я Куликів переїхала до Єлисаветграда (нині – Кропивницький), і Леонід був переведений до Єлисаветградської чоловічої гімназії.

У 1894 році батько Леоніда передчасно помирає від гангрени через зараження крові під час однієї з операцій. У 1896 році сім’я Куликів переселяється до родичів на Південний Урал у місто Троїцьк Оренбурзької губернії. Леонід Кулик закінчив із золотою медаллю Троїцьку класичну гімназію, після чого вступив до Петербурзького лісового інституту. У 1904 році за участь в студентських революційних виступах Леонід Кулик був відрахований з інституту та підлягав призову на військову службу. Згодом викладав у недільній робітничій школі для дорослих чистописання, арифметику, фізику. У 1905 році вступив до Полкової школи. Леонід Кулик підтримував зв’язки з революціонерами, в’язнями місцевої в’язниці.

Восени цього ж року Леонід вступив вільним слухачем до Казанського університету на фізико-математичний факультет. В грудні під час озброєного повстання в Казані перебував в лавах народної міліції. Після розгрому революційних організацій виїхав до Тирасполя, де в Полковій школі здав іспит на прапорщика і був звільнений в запас. В 1906 році Л. Кулик знову повертається до Троїцька і влаштовується нічним коректором в Троїцькій прогресивній газеті. Опісля був обраний Головою Троїцької організації Російської соціал-демократичної робочої партії (більшовиків) РСДРП(б) і секретарем місцевого товариства прикажчиків та конторщиків.

В 1911 році Леонід Кулик, працюючи помічником лісничого на Уралі, був тимчасово прикомандирований до експедиції Петербурзької Академії наук, керівником якої був видатний вчений-натураліст та мислитель Володимир Іванович Вернадський. З 1912 року Леонід Олексійович стає штатним співробітником академічного Музею мінералогії в Петербурзі, вступає на фізико-математичний факультет Петербурзького університету. З початком Першої Світової війни Л. О. Кулик був мобілізований на Германський фронт, брав участь у бойових діях у Східній Прусії, згодом був відряджений до Петербургу на навчання до військового училища. Продовжуючи службу в армії, Леонід Олексійович вивчав родовища бурштину, гіпсу, ратовкіту. Після повернення з фронту Л. А. Кулик був зарахований лаборантом до Центральної науково-технічної лабораторії військового відомства, де пізніше стає військовим техніком. В період Громадянської війни переїздить до Томська, де в 1919 році його було обрано асистентом на кафедрі мінералогії Томського університету, займається викладацькою діяльністю.

На початок 1920 року, навіть перебуваючи в лавах Червоної армії, Л. Кулик не припиняє займатися дослідництвом контактних мінералів, викладати в Томському університеті. Після демобілізації Л. О. Кулик знову повертається до Музею мінералогії в Петербурзі. А відрядження на місце падіння Кашинського метеориту остаточно визначило його подальше життя і діяльність – Кулик цілком присвячує себе вивченню метеоритів. У 1921 році при Мінералогічному музеї було створено Метеоритний відділ. Леонід Олексійович склав перші після 1917 року каталоги метеоритів, видані Академією наук СРСР, листувався з населенням, виступав з лекціями, публікуючи статті, інструкції і методичні посібники, пропагував нову царину науки.

За ініціативи Леоніда Кулика у 1921 і 1922 роках були організовані перші і довготривалі експедиції до Сибіру і Саратова по виявленню та збору метеоритів. Під час експедиції до Сибіру Леонід Олексійович від місцевого населення дізнався про космічну катастрофу (гігантський вибух і падіння космічного тіла), яка сталася там у червні 1908 року поблизу річки Підкам’яна Тунгуска. Вчений зміг точно встановити епіцентр вибуху. Виявив радіальний характер суцільного вивалу лісу в місці падіння метеориту.

Місце падіння було в безлюдній, важко доступній і майже не дослідженій місцевості, що було щасливим фактом для людства і надзвичайно важкою місією для перших вчених-дослідників Тунгуського метеорита. Наполегливе вивчення цієї катастрофи спонукало Леоніда Кулика з вересня 1921 по жовтень 1939 року вісім разів організовувати експедиції до місця вибуху, але всі спроби знайти кратер від удару метеорита, його уламки чи фрагменти були безрезультатні. Під час експедицій Кулик, окрім наукових звітів, писав також оповідання і вірші, присвячені Тунгуському метеоритові і його загадці. Досі вчені світу не можуть дати чіткого пояснення щодо природи Тунгуського феномену.

Коли почалася Друга Світова війна, Леонід Олексійович записався в народне ополчення. Восени 1941 року він перебував на передовій лінії фронту. На початку жовтня місто Спас-Деменськ, де на той час перебував Кулик, було окуповане німецькими військами. Під час виходу з оточення у складі дивізії Леонід Олексійович був поранений і потрапив у полон. У полоні самовіддано працював санітаром і помічником хірурга у лазареті для військовополонених. Працюючи у надважких умовах, Леонід Кулик заразився епідемічним висипним тифом і 14 квітня 1942 року, виснажений хворобою і голодом, помер. Похований Леонід Олексійович на міському кладовищі Спас-Деменська Смоленської (нині – Калузької) області одним із місцевих жителів, який під час окупації доглядав за його могилою і зберіг архів видатного вченого. Після звільнення міста від німецьких окупантів архів було передано до Академії наук СРСР.

Нагороди та вшанування

У 1917 році за участь в бойових діях проти германських військ Леонід Олексійович Кулик був нагороджений орденами Станіслава III ступеня та Анни III ступеня.

Пам’ять

Ім’ям Леоніда Олексійовича Кулика названий астероїд Головного поясу астероїдів (2794 Kulik). Один із кратерів на Місяці носить ім’я Леоніда Кулика. У 1958 році була випущена поштова марка СРСР, присвячена вченому Л. О. Кулику.

Бібліографія

Книги

Босько, Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти: Історико-краєзнавче видання: Довідник / Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. – 241,[1] с.: фото. – Імен. покажч.: с. 227-238; Бібліогр.: с. 239

Ємченко, Олександр Петрович. Біографи голубої планети: Етюди про великих мандрівників: Для середнього та ст. шк. віку / Олександр Ємченко; Худож. Ю. Новиков. – К.: Веселка, 1984. – 157,[2] с.: іл., кол.іл.

Статті

Босько В. Перший дослідник Тунгуської катастрофи – наш земляк / В. Босько // Народне слово. – 2002. – 5 лютого. – С. 3

Босько В. Перший дослідник Тунгуської катастрофи – наш земляк / В. Босько // Освітянське слово. – 2006. – № 9 (вересень). – С. 8

Босько В. Першу стежку до Тунгуського метеорита проклала експедиція Леоніда Кулика – нашого земляка / В. Босько // Кіровоградська правда. – 2006. – 3 жовтня. – С. 3

Василенко, Олександр. Між аксіом і теорем. Календар від «Серенади Математиці» / Олександр Василенко // Математика в школах України. – 2013. – № 22-24. – С. 114-125