Карпа Тарас Степанович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Тарас Степанович Карпа

Дата народження — 17.02.1989
Місце народження — с. Лужки, Жовківський район, Львівська область, Україна
Дата смерті — 30.07.2014
Місце смерті — м. Сніжне, Донецька область, Україна
Місце поховання — м. Кропивницький, Алея почесних поховань на Рівнянському кладовищі

Тарас Степанович Карпа (17 лютого 1989, с. Лужки, Жовківський район, Львівська область, Україна – 30 липня 2014, м. Сніжне, Донецька область, Україна) – український військовослужбовець, капітан Збройних сил України, командир групи 3-го окремого полку спеціального призначення.

Зміст

Життя і діяльність

«Він був перш за все людиною, а вже потім – командиром» (Із спогадів побратимів-спецпризначенців)

Тарас Карпа народився 17 лютого 1989 року в селі Лужки Жовківського району Львівської області (за свідченням Лесі Карпи, другої мами Тараса, був равчанином, адже народився саме в Раві). У двохмісячному віці Тарасик залишився без мами – вона померла дуже рано. Тож, перші роки сина виховував батько, який одружився вдруге, коли синові було три роки. У Тарасика з`явилась зведена сестра, а згодом рідні брат і ще одна сестра. Хлопчик був у сім`ї найстаршим. З дитинства, – за словами його нової мами Лесі Карпи, – мав гарну пам`ять, був здібним і допитливим, любив розв`язувати задачі, читати книги, особливо – історичні. Він навчався в середній школі № 1 в м. Рава-Руська. Тривалий час був відмінником. У шкільні роки Тарас був душею компанії, брав участь у виступах художньої самодіяльності, відвідував Будинок школяра, де займався в танцювальному гуртку. Хлопець майстерно вишивав хрестиком.

Після восьмого класу юнак вступає до Львівського військового ліцею імені Героїв Крут. За словами Лесі Карпи, – «навчання у військовому ліцеї Тарасові давалося нелегко, але він був наполегливий і продовжував його. Окрім здібностей до вирішення різноманітних завдань, у нього була хороша фізична підготовка». Пізніше, бажаючи продовжити військове навчання, хлопець іде навчатись до Академії (тоді – інститут) сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що у Львові, за спеціальністю «бойове застосування та управління діями підрозділів військової розвідки та спеціального призначення». У вузі Тарас мав великий авторитет як серед викладачів, так і серед товаришів, зокрема, був старшим у групі. Після закінчення Академії в 2010 році Тарас Карпа приїздить на військову службу до Кіровограда.

KarpaTS2.jpg

У 2013 році він одружився. Наречену звали Мариною.

KarpaTS3.jpg

(Тарас Карпа – наречений) А згодом починається війна. 2 березня 2014 року його з іншими військовослужбовцями переправляють на кордон з Росією. У цьому ж році, 7 березня, у нього з Мариною народився син Данило. З початку анексії Криму та окупації Донбасу Росією Тарас Карпа, який служив командиром групи 3–го окремого полку спеціального призначення військової частини В2336, неодноразово бував у зоні проведення АТО, здійснюючи бойові операції.

KarpaTS4.jpg

(Військові будні)

23 липня 2014 року в ході виконання бойових вильотів на прикриття наших військ біля кордону з Росією українські штурмовики СУ-25М1 та СУ-25 були збиті силами російської протиповітряної оборони. І тоді 3-му полку спецпризначення було поставлено завдання послати дві групи в район падіння штурмовиків та знайти льотчиків. Загін українських спецпризначенців нараховував 19 бійців, загальне командування здійснював один із найдосвідченіших офіцерів частини підполковник Сергій Лисенко. Дві розвідувальні групи під командуванням капітанів Кирила Андрієнка й Тараса Карпи мали по дев`ять бійців, включаючи двох водіїв «Уралів». 28 липня 2014 року одного з пілотів збитого літака врятували спецпризначенці Сергій Лисенко, Тарас Карпа та ще три бійці. За це рятівників представили до нагороди. Пошуки другого бійця продовжувались. Кореспондент газети «Народне слово» Максим Гуцалюк повідомляє: «Під вечір того ж дня бійці вийшли до занедбаної ферми на околицях Латишевого, невеликого села поблизу Степанівки та Сніжного. Місцевий житель, 61-річний власник ферми Микола Бутрименко, тепло зустрів українських бійців і, запевнивши у відсутності поряд банд терористів, запропонував заночувати в ангарі його підприємства. Тим часом сам фермер під приводом відвідин дружини у лікарні поїхав до Сніжного, де повідомив командування бойовиків про розташування українських бійців. Проти них була висунута потужна мобільна група сепаратистів під прикриттям одного танка та двох БТР. Бойовиків очолював Станіслав Кім (пізніше він став «мером» Горлівки)». Вранці 29 липня бойова охорона помітила колону бойовиків, але на бронетехніці були нанесені розпізнавальні знаки ЗСУ, тому командир групи не відреагував належним чином, а бойовики мали змогу оточити ферму та висунути ультиматум.

Ворогів було значно більше, ніж українських воїнів. Тарас Карпа, усвідомлюючи ситуацію, повідомив сепаратистів, що серед них є поранені й загиблі. Він вийшов з піднятим автоматом, але не пройшов і 50 метрів – був скошений кулеметною чергою. Тараса поранили в живіт і в легеню. Після цього українські військові вирішили йти на прорив. Один із «Уралів», вибивши браму, помчав у поле, інший повернув праворуч і просунувся вздовж огорожі. Першого невдовзі підбили, й він вибухнув, а другий розстріляли. Внаслідок бою з переважаючими силами ворога у спецпризначенців було багато вбитих, а декілька потрапили в полон. Четверо чатових із боєм прорвалися до своїх. За подальшими пошуковими розслідуваннями серед загиблих виявились підполковник Сергій Лисенко, старшини Олексій Глобенко та Андрій Шершень, сержант Анатолій Бузуляк, старші солдати Ярослав Шимчик, Лев Панков, Сергій Гришин, Роман Рикалов (останній воїн довгий час перебував у списках зниклих безвісти або полонених. Його ім`я було згадане на панахиді 29 липня 2016 року в Кропивницькому. У 2017 році впізнаний за результатами ДНК-тесту). Капітан Кирило Андрієнко був поранений на фермі в Латишевому, відстрілювався до останнього набою. Після допиту був добитий саперною лопаткою в потилицю. Бойовиків очолював Станіслав Кім. За даними розслідувача Михайла Жирохова, група складалася з бойовиків «Слов’янської бригади», «Востока» та «Рязані» (Андрій Бучко. Газета «Прикордоння»). Тараса Карпу відправили до шпиталю Шахтарська, а потім до Сніжного. 29 липня він востаннє зателефонував до дружини й сказав, що поранений і помирає. Лікарям він лише встиг сказати, що його звати Тарас. Жодних документів при ньому не було. Життя покинуло його під час операції 30 липня 2014 року. 15 днів тіло Тараса Карпи пролежало в морзі, після чого його поховали в Сніжному як невідомого українського воїна. На місцевому цвинтарі це була єдина могила українського військового. До середини липня 2015 року доля Тараса була невідома, – він перебував у списку полонених.

У серпні цього ж року представники організації «Чорний тюльпан» забрали тіло зі Сніжного і привезли його до моргу тодішнього Дніпропетровська, де відбулися відповідні експертизи щодо ідентифікації Тараса Карпи. 4 листопада 2015 року тіло воїна віддали землі на Алеї почесних поховань на Рівнянському кладовищі в місті Кіровограді (нині м. Кропивницький). Проводжаючи в останню путь побратима, молодший сержант Олександр Кудрявцев сказав: «Він був завжди веселий і життєрадісний. Йому можна було довірити будь-яку справу. За час проведення АТО Тарас став для нас більше, ніж командиром. Став другом і братом. Завжди і в будь-якій ситуації підтримував нас, підставляв своє командирське плече». Попрощатись із військовослужбовцем на Театральну площу прийшли рідні, друзі й товарищі по службі.

Нагороди

Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України під час російсько-української війни, вірність військовій присязі (Указ Президента України № 366/2015 від 27 червня 2015 року). Медаль «За особисті досягнення» ІІ ступеня.

Пам`ять

23 лютого 2016 року в м. Кропивницькому вулицю Тимірязєва перейменовано на вулицю Тараса Карпи.

Бібліографія

Апаратка // Наше місто. – 2015. 10 грудня. – С. 2. – Зміст: Три сім‘ї загиблих учасників АТО ; Меморіальний комплекс ; Проект "Арка" ; "Паперотворчість" ; Комісія сім гривень ; Одягнути водіїв у спецформу Інформація про апаратну нараду міського голови з виконавчими службами.

Бучко Андрій. Карпа Тарас Степанович // Книга пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України / М-во оборони України, Нац. Військово-історичний музей України. – К. : ЛАТ&К Кн. 2 : Запорізька область, Івано-Франківська область, Київська область, місто Київ, Кіровоградська область, Автономна Республіка Крим, Луганська область, Львіська область / упор., ред. Ярослав Тинченко. – 2017. – С. 266 – 268. : фото. – Алф. покажч. с. 434–447

Гуцалюк, Максим. Судять вбивць спецпризначенців / Максим Гуцалюк // Народне слово. – 2018. – 8 лютого. – С. 4 : фото На порятунок льотчиків, що потрапили в полон 23 липня 2014 року, було послано 19 осіб спецпризначенців. Подробиці цих подій, розглянуті у суді – у публікації

Інформаційний тиждень // Наше місто. – 2015. – 12 листопада. – С. 2. – Зміст: Попрощалися з героєм ; Медичний Виш буде в Кіровограді ? ; У нове крісло ; Допомога бійцям ; Відстояли тариф ; Оновили дитсадок ; На хабарі затримали слідчого... ; І майора цивільної служби ; Продаж землі відклали ; Мобілізований захист ; Мігранти – в законі

Лісниченко Ю. За Україну, за її волю, за народ / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. – 2016. – 2 вересня. – С. 5

Лісниченко Ю. Пам’ятаймо, за що полягли командир і його бійці / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. – 2015. – 6 листопада. – С. 1

Новини // Нова газета. – 2016. – 25 лютого. – С. 2 : фото. – Зміст: Населення України продовжує скорочуватися ; Меморіал у пам‘ять про спецпризначенців ; Фільм про Віктора Чміленка зібрав аншлаг ; У бібліотеках з‘явилася література про події Майдану й АТО ; До уваги пільговиків!

Он не вернулся из боя... // Первая городская газета. – 2015. – 5 ноября. – С. 2 : фото Інформація про загиблого під м. Сніжним Донецької області капітана Т. Карпу

Остання путь Героя // Нова газета. – 2015. – 5 листопада. – С. 1 : фото 4 листопада кіровоградці провели в останню путь капітана 3-го полку Тараса Карпу.

Сідорова, Олена. Три родини загиблих бійців отримали матеріальну допомогу : Новини одним рядком / Олена Сідорова // Кіровоградська правда. – 2015. – 8 грудня. – С. 3

Web-ресурси

В Кировограде перезахоронили погибшего в АТО офицера-спецназовца. ВИДЕО (Информационное сопротивление)

В Кировограде попрощаются с еще одним Героем АТО (depо. Кропивницкий)

Герої не вмирають: Кіровоград попрощається з воїном АТО (АКУЛАMEDIA)

Карпа Тарас Степанович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)

Карпа Тарас Степанович (Трибунал)

Кіровоград простився із загиблим спецпризначенцем Тарасом Карпою (Подробности)

Кіровоград простився із спецпризначенцем капітаном Тарасом Карпою (День)

Кіровоград попрощався з капітаном ЗСУ Тарасом Карпою (Перша електронна газета)

На Донбассе боевики расстреляли безоружного спецназовца (Мариуполь. ВСУ)

ними как в небе (Цензор. НЕТ)

Тарас загинув під час завдання, яке не повинен був виконувати

У Кіровограді попрощались із 26-річним капітаном Тарасом Карпою (ТСН)

У Кіровограді попрощались із спецпризначенцем Тарасом Карпою (інформаційний портал Гречка)

Убийца десяти украинских воинов может выйти на свободу через год благодаря «закону Савченко», спецназ (Антикор)

Хроника последнего дня группы спецназа в Латышево 29 июля 2014 (Цензор.НЕТ)

4 ноября Кировоград попрощается с Героем АТО Тарасом Карпою (Новости Кропивницкого)

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти