Завадський Михайло Ромуальдович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Завадський Михайло Ромулович

народився — 20.09.1848 (ст.ст.)
місце народження — м.Одеса, Новоросійська губернія
дата смерті — 1926 рік
місце смерті — м.Ленінград (тепер Санкт-Петербург)

Михайло Ромулович Завадський (20 вересня за старим стилем 1848, Одеса — 1926, Ленінград) - відомий вітчизняний педагог, громадський діяч, сенатор Урядового Сенату, редактор, засновник першого в Україні педагогічного часопису “Педагогический вестник”.


Життя і діяльність

Це була розумна людина і талановитий педагог,
якого шанували викладачі й любили реалісти.
Завадський умів залучити до занять усіх учнів.
Він прищеплював їм любов до літератури,
а головне — виховував їхні душі.
Марина Тарковська


Михайло Ромулович Завадський народився 20 вересня 1848 року в сім’ї родовитих дворян в Одесі. Навчався в 2-й чоловічій гімназії. Після закінчення гімназії 10 серпня 1867 року Михайло вступив до Імператорського Новоросійського університету на історико-філологічний факультет. Навчаючись в університеті, він мав можливість спілкуватися з відомими вченими, професорами В.І. Григоровичем, Ф.І.Буслаєвим, О.В.Струве й іншими.

31 травня 1871 року Михайло Завадський закінчив навчання в університеті і був направлений на роботу в місто Єлисаветград Херсонської губернії. У липні 1871 року правлінням Єлисаветградського реального училища був призначений викладачем російської мови, словесності й історії. З серпня 1872 року ці ж предмети Завадський почав викладати й в Єлисаветградській жіночій гімназії. За час роботи в училищі Михайло Ромулович проявив себе як талановитий педагог і організатор. Тому в 1876 році, після смерті директора училища Єлисаветградські земські збори і правління училища призначили його на вакантну посаду директора. М.Р. Завадський запровадив в училищі народні читання, відкрив малювальні класи, для цього запросив до Єлисаветграда академіка портретного живопису Петра Крестоносцева. За сприяння М.Р. Завадського в училищі була відкрита і тривалий час працювала метеорологічна станція, яка давала зведення погоди по місту. Її обслуговували учні на чолі з викладачем Г.Я. Близніним.

Починаючи з 1881 року, крім своєї педагогічної діяльності, М.Р. Завадський працював над виданням у Єлисаветграді педагогічного часопису “Педагогический вестник”. На його сторінках він пропагував передові педагогічні погляди й думки з усіх найважливіших питань педагогічної теорії і практики того часу. Напрямок та ідеї часопису не влаштовували реакційне правління міністерства освіти. У зв'язку з цим у 1883 році міністр Д.А.Толстой заборонив видання часопису і покарав М.Р. Завадського незатвердженням його на посаді директора училища та перевів служити на Кавказ. Єлисаветградське земство не хотіло відпускати М.Р. Завадського, йому запропонували місце викладача училища, але він був уже призначений міністерством директором жіночої гімназії у Ставрополі і 23 вересня 1883 року розпочав роботу за місцем призначення.

Служити на Кавказі було важко, і це вважалося значним пониженням на службі. Але талант і непересічна особистість Михайла Завадського проявилися й там. Вже 26 грудня 1884 року за старанну службу його було відзначено орденом Св. Станіслава ІІ ступеня, а через три роки - орденом Св. Анни ІІ ступеня. У 1886 році М.Р.Завадського підвищили в посаді і призначили окружним інспектором Кавказького навчального округу. З 1 січня 1889 року йому надано чин статського радника, а з 1895 — дійсного статського радника. Крім того, з 1894 року на трирічний термін наказом по відомству міністерства юстиції він був призначений почесним мировим суддею в окрузі Тифліського окружного суду, потім обіймав цю посаду ще три роки. У 1896 році до нагород додалися орден Св. Рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня, а в 1900 — орден Св. Станіслава І ступеня. Після 15 років служби на Кавказі М.Р. Завадський набув величезного досвіду роботи в навчальному окрузі і з 1901 року став попечителем Кавказького навчального округу. На Кавказі Михайло Ромулович продовжив писати статті педагогічного змісту для офіційних і приватних видань. Вони присвячувалися проблемам виховання в нижчих і середніх навчальних закладах. У низці його статей аналізуються форми сванетської, абхазької й удинської мов, оскільки живучи і працюючи на Кавказі, педагог багато спілкувався із місцевим населенням, добре вивчив мови. М.Р. Завадський написав букварі абхазькою і мінгрельською мовами, досліджував аварську, лакську, даргинську, кюринську, табасаранську й чеченську мови, результатом чого стали монографії, які не втратили своєї цінності і в наші дні.

М.Р. Завадський писав передмови з аналізом змісту статей до “Збірника матеріалів для опису місцевостей і племен Кавказу”, що видавало управління Кавказького навчального округу. У 1904 році М.Р. Завадський нагороджений орденом Св. Анни І ступеня, а в липні 1906 року йому запропонували бути присутнім в Урядовому Сенаті з подальшим призначенням у Таємні Радники. Тож Михайло Завадський стає сенатором і досягає цього чесною, відданою працею педагога. Після призначення в Урядовий Сенат М.Р. Завадський у 1906 році з сім'єю переїжджає до Санкт-Петербурга. Про діяльність М.Р. Завадського в Санкт-Петербурзі збереглося мало матеріалів. Відомо, що будучи сенатором і засідаючи в судовому департаменті Урядового Сенату, він брав участь у розробці законопроектів і положень, що стосуються освіти, а також у реформуванні системи освіти з 1900 по 1917 рік. Вже з 1900 року М.Р. Завадський активно працював у складі комісії, що скликалася у Петербурзі з питань нижчих і середніх навчальних закладів. У комісії на чолі з К.П. Яновським готувалися статути навчальних закладів: гімназій, училищ, педагогічних інститутів для підготовки вчителів середніх навчальних закладів. Проект статуту гімназій та прогімназій М.Р. Завадський редагував сам. Починаючи з 1907 року, М.Р. Завадський брав участь у роботі комісій під керівництвом М.П.Фон-Кауфмана — міністра народної освіти й О.П.Герасимова — товариша міністра народної освіти. Ці комісії розглядали питання про інородницькі училища і займалися складанням правил. У цей же час він підготував положення про міські училища і про жіночі вчительські семінарії. В 1908-1910 роках готував положення про початкові училища, вищі початкові училища, штати директорів й інспекторів початкових училищ та ін. Разом з К.П. Яновським він розробив два проекти — Статут педагогічного інституту і Правила про педагогічну підготовку при гімназіях і реальних училищах кандидатів і вчителів. Велика заслуга М.Р. Завадського в реформуванні середньої школи. Ним був розроблений законопроект “Законодавчі пропозиції про реформу середньої школи”, який був затверджений Державною Думою. Школа стала єдиною, загальноосвітньою і доступною. У 1910 році М.Р. Завадського нагородили орденом Св. Володимира ІІ ступеня, а в 1914 році — орденом Білого Орла. 1 січня 1917 року він був нагороджений орденом Св. Олександра Невського.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції М.Р. Завадський працював звичайним викладачем у Ленінградському сільськогосподарському інституті. Помер у 1926 році у Ленінграді.

Бібліографія

Михайло Завадський: редактор-видавець “Педагогического вестника”//Босько, Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти: Історико-краєзнавче видання: Довідник / Володимир Босько. - Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2007. - С.23-29.

Мосіяшенко, Володимир Андрійович. Історія педагогіки України в особах [Текст]: Навчальний посібник / Володимир Мосіяшенко, Леніна Задорожна, Олександр Курок. - Суми: Університетська книга, 2005. - 266,[2] с. - Бібліогр. : с. 2662-266.

Педагогический вестник: Издаваемый в г. Елисаветграде Херсонской губ.: Выходит 2 раза в месяц кроме каникулярного времени / Ред.-издатель М.Р. Завадский. - Елисаветград: Тип. А. Гольденберга. - 1881. - № 1-19. - 1881. - 162 с., паг. сплошная

Сенатор Михайло Завадський (1848-1926 рр.) [Текст] // Єлисавет. - 1993. - 25 лютого. - С. 1,3

Чернишенко, Ірина Анатоліївна. Михайло Завадський - педагог, громадянин, сенатор / Ірина Чернишенко. - 2-ге вид. - Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2011. - 131 с.: портр., 4 іл., фото. - (Сер. "Єлисаветградське коло"). - Текст: укр., рос. - Бібліогр.: с. 90-94

Чернишенко І. "Неабиякий педагог..." [Текст]: Михайло Ромулович Завадський (1848-1926) / І.Чернишенко // Рідна школа. - 1998. - № 4. - С. 16-17

Чернишенко Ірина Анатоліївна. Педагогічна діяльність та спадщина М.Р.Завадського: 13.00.01-теорія та історія педагогіки: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук / Ірина Чернишенко; КДПУ ім. В.Винниченка. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1998. - 17 с.

Чернишенко Ірина Анатоліївна. Педагогічна діяльність та спадщина М.Р.Завадського (1848-1926): 13.00.01-теорія та історія педагогіки: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук / Ірина Чернишенко; КДПУ ім. В.Винниченка. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1998. - 179 с. - Бібліогр.: с.156-179.

Чернышенко Ирина Анатольевна. Педагогическая деятельность и наследие М.Р.Завадского (1848-1926): 13.00.01-теория и история педагогики: Диссертация на соиск. ученой степ. канд. пед. наук / Ирина Чернышенко; КГПУ им. В.Винниченко. - Кировоград, 1998. - 201 с. - Библиогр.: с.179-201.


WEB-ресурси

Завадський Михайло Ромулович// Матеріали з вікіпедії - вільної енциклопедії[Електронний ресурс] . - Назва з екрану.

Михайло Завадський: редактор-видавець “Педагогического вестника” (160 років від дня народження) //Володимир Босько. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Факти. Події. [Електронний ресурс]


Педагогічна діяльність та спадщина М.Р. Завадського: автореф. дис. канд. пед. наук / І.А. Чернишенко, КДПУ ім. В.Винниченка.[Електронний ресурс]

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти